ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2011 р.                                                                                   Справа № 24923/11

 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді                           Любашевського В.П.

суддів                                                Багрія В.М.

Старунського Д.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові справу

за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області  від  04.02.2011 року  по справі за позовом ОСОБА_2  до  управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про стягнення заборгованості, -

 В С Т А Н О В И Л А:

 21 січня 2011 року позивач - ОСОБА_2  звернувся в суд із позовом до відповідача - управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області та просить визнати неправомірними дії відповідача та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області здійснити перерахунок основної, додаткової пенсій та доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 16.08.2010 року.

Постановою Любешівського районного суду Волинської області  від  04.02.2011 року  позов задоволено частково. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_2 пенсії неправомірними. Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу державної пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за період з 16.08.2010 року по 04.02.2011 року відповідно до положень ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведених виплат; зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 16.08.2010 року по 04.02.2011 року відповідно до положень ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведених виплат

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції, вважаючи її необґрунтованою та такою, що прийнята із порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким задоволити вимоги заявлені в апеляційній скарзі.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів, у відповідності до ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

З'ясувавши  обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав:

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що позивач згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 25.11.2002 року є особою яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та являється інвалідом ІІІ групи. Крім цього ОСОБА_2 є непрацюючим пенсіонером та проживає в зоні гарантованого добровільного відселення.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії, що призначаються інвалідам IIІ групи, які отримали інвалідність внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими  6-и мінімальних пенсій за віком, а відповідно до ст. 50 даного Закону додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам ІIІ групи, віднесеним до першої категорії, виплачується у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлює, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, підвищуються у розмірі на дві мінімальних заробітних плати.

Згідно з положеннями частини 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягають не постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 року № 654, оскільки остання істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача, а ст. 39, ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, однак надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Згідно з законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Разом з тим, наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та  права на отримання пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком та доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру в розмірі двох мінімальних заробітних плат, як це встановлено ст.ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Наведене вище спростовує доводи апеляційної скарги, та свідчить про відсутність підстав для її задоволення.

Враховуючи вказане, судом першої інстанції, при постановленні оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам у справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Зважаючи на викладене, та керуючись ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

 У Х В А Л И Л А:

 Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області залишити без задоволення,  постанову Любешівського районного суду Волинської області  від  04.02.2011 року  по справі № 2а-227/11 – без змін.

 Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

 Головуючий суддя                                                                                   В.П. Любашевський

Судді                                                                                                         В.М. Багрій

Д.М. Старунський