КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-361/10/1026                                                    Головуючий у 1-й інстанції:  Кравець О.А.

Суддя-доповідач:  Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"31" серпня 2011 р.                                                                                                м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                       Файдюка В.В.,

суддів:                                                                             Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області на постанову Тетіївського районного суду Київської області від 16 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області про стягнення недоплаченої щомісячної  державної допомоги дітям війни, -

В С Т А Н О В И ЛА:

ОСОБА_2 08.11.2010 року звернулась до Тетіївського районного суду Київської області з адміністративним позовом до УПФУ в Тетіївському районі Київської області про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 31.12.2010 рокув розмірі 5711 грн..

Постановою Тетіївського районного суду Київської області від 16 листопада 2010 року позовні вимоги за період з 08.05.2010 року по 08.11.2010 року задоволено. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, рішення суду першої інстанції та постановити нове про відмову в задоволенні позову.

Згідно ст. 183-2 КАС України, справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення.

ОСОБА_3 є особою, що належить до соціальної категорії громадян “діти війни” в розумінні ст.1 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”особам, що належать до соціальної категорії громадян “діти війни”, з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ “Про державний бюджет України” на відповідний рік.

ЗУ “Про державний бюджет України на 2010 рік” збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії.

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Позивач має право на перерахунок з 08.05.2010 року, оскільки з даним позовом вона звернулася 08.11.2010 року.

Отже, позовні вимоги за період з 01.01.2006 року по 08.05.2010 року включно, слід залишити без розгляду у відповідності до вимог ч. 2 ст. 99 та ч. 1 ст. 100 КАС України, так як пропуск строку звернення до суду є підставою для залишення позовних вимог без розгляду, а не для відмови в позові.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про необхідність відмови в позові в цій частині, а тому постанова суду в цій частині підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга –підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню в частині відмови в позові, та залишення позовних вимог без розгляду в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,  

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області – задовольнити частково.

Постанову Тетіївського районного суду Київської області від 16 листопада 2010 року в частині відмови в задоволенні позову за період 01.01.2006 року по 08.05.2010 року включно – скасувати, позовні вимоги в цій частині – залишити без розгляду.

В решті постанову суду – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:                                                                                       В.В. Файдюк

Судді:                                                                                                              А.Ю. Коротких

                                                                                                                         О.Г. Хрімлі