СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 вересня 2011 року Справа № 5002-18/1906-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Видашенко Т.С.,
суддів Лисенко В.А.,
Волкова К.В.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність № 11/44 від 01.07.2011 (публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство" "Чорноморнафтогаз");
відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 405 від 16.05.2011 (публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кримгаз");
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Осоченко І.К.) від 20 червня 2011 року у справі № 5002-18/1906-2011
за позовом публічного акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство" "Чорноморнафтогаз" (пр. Кірова/пров.Совнаркомовський, 52/1, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (вул. Училищна, 42а, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95001)
про стягнення 35355231,90 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач –публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз", з посиланням на статті 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, статті 193, 231, 232 Господарського кодексу України, про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 34950996,23 грн., інфляційних втрат в розмірі 12629,43 грн., пені в розмірі 328774,09 грн., 3% річних у розмірі 62832,15 грн., а всього 35355231,90 грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідачем було порушено термін оплати, що передбачений договором купівлі-продажу природного газу для потреб населення.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 червня 2011 року у справі № 5002-18/1906-2011 (суддя Осоченко І.К.) позов публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство „Чорноморнафтогаз" до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" про стягнення 35355231,90 грн. задоволено частково.
Стягнуто з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" на користь Державного акціонерного товариства „Чорноморнафтогаз" 31608527,99 грн. заборгованості, 62832,15 грн. - 3% річних; 230141,86 грн. пені; 25419,75 грн. державного мита та 235,26 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості у сумі 3342468,24 грн. провадження у справі припинено на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
У частині позовних вимог щодо стягнення інфляційної суми у розмірі 12629,43 грн. та пені у сумі 98632,23 грн. у позові відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати частково та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та 3% річних в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги мотивовані посиланням на порушення господарським судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, а також вказується на те, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Заявник скарги вказує на те, що суд першої інстанції при винесені рішення не прийняв до уваги, що вини публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" у несплаті заборгованості немає, вона виникла не в наслідок господарської діяльності відповідача, а в силу об’єктивних обставин, що унеможливлюють виконання договірних зобов’язань. Поставлений природний газ відповідач отримував за цільовим призначенням, а саме для потреб населення, що зазначено в актах приймання-передачі газу.
Також, апелянт зазначив, що порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, і суд може з урахуванням інтересів боржника, його важкого фінансового стана із-за несвоєчасних розрахунків населення значно зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Більш детальніше доводи вказані в апеляційній скарзі.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 липня 2011 року у справі № 5002-18/1906-2011 апеляційна скарга прийнята до провадження.
Позивач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України та подав суду відзив на апеляційну скаргу та документи, що підтверджують заперечення проти скарги.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено.
Розпорядженням секретаря судової палати від 13 вересня 2011 року у справі № 5002-18/1906-2011 суддю Балюкову К.Г., у зв’язку з відпусткою замінено на суддю Лисенко В.А.
У судовому засіданні 13 вересня 2011 року представник публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" підтримав свої доводи та заперечення у повному обсязі.
Представник публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство „Чорноморнафтогаз" відхилив доводи апеляційної скарги як такі, що суперечать вимогам законодавства та спростовуються доказами, наданими під час судового розгляду дійсного спору, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог судом першої інстанції встановлено, що 28 січня 2011 року між Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз»(далі –продавець) та відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (далі –покупець) укладено договір № 631-ПГ-2011 купівлі-продажу природного газу згідно з яким, продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2011 року природний газ, а покупець зобов’язаний прийняти його та оплатити у строки та у порядку, передбаченому договором, для подальшої реалізації населенню (пункт 1 договору) (а.с. 8-14).
Пунктом 1.1.1 договору передбачено, що продавець передає покупцеві у 2011 році газ в об’ємі 447000 тис. куб.м.
Ціна договору встановлена у пункті 4.1 та залежить від обсягу спожитого природного газу і регіону.
Відповідно до пункту 5.2 договору розрахунки за спожитий газ здійснюються плановими авансовими рівномірними платежами шляхом перерахування на рахунок продавця в поточному місяці грошових коштів, рівних вартості об’єму газу, що передається у місяці передачі газу.
Остаточний розрахунок за звітний місяць здійснюється до 20 числа, наступного за звітним місяця на підставі актів прийому-передачі природного газу.
Пунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу передбачено, що за порушення строку платежу покупець сплачує на користь продавця, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.
Пунктом 10.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками і діє до 31 грудня 2011 року, а в частині взаєморозрахунків за газ до їх повного завершення покупцем.
У період з 01 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року позивач передав, а відповідач прийняв для потреб населення 62679,561 тис. куб. м. природного газу загальною вартістю 24329071,60 грн., що підтверджується актами прийому-передачі.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково сплатив позивачу кошти за спожитий газ у лютому 2011 року, у сумі 23426969,81грн., доказів оплати суми боргу у розмірі 902201,79 грн. за газ, спожитий у лютому 2011 року суду не представив.
Також, у період з 01 березня 2011 року по 31 березня 2011 року відповідачу для потреб населення було поставлено позивачем 72450,04 тис. куб. м. природного газу на суму 34048894,44 грн., що підтверджується актами прийому-передачі. Доказів оплати коштів у сумі 34048894,44 грн. за газ, спожитий у березні 2011 року, відповідач суду не представив.
Таким чином, факт поставки природного газу відповідачем не заперечується та підтверджується актами прийому-передання природного газу для надання населенню (а.с. 15-18).
Відповідач свої зобов'язання за договором № 631-ПГ-2011 належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 34950996,23 грн., що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом про стягнення заборгованості.
Під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідач частково погасив заборгованість у сумі 3342468,24 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками, у зв’язку з чим провадження у справі у частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості у сумі 3342468,24 грн. припинено на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Доказі оплати заборгованості у сумі 31608527,99 грн. відповідач не представив.
Дослідивши всі обставини справи, встановивши предмет доказування у даній справі, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 січня 2011 року між Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз»та відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" укладено договір №631-ПГ-2011 купівлі-продажу природного газу.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.
Статтями 530, 612 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, доказів оплати заборгованості у сумі 31608527,99 грн. під час розгляду справи не представив.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення 31608527,99 грн. заборгованості за поставлений природний газ за лютий 2011 року та березень 2011 року підлягають задоволенню.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дана норма закріплює за кредитором право вимагати з боржника стягнення інфляційних витрат, як збільшення суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України та 3% річних, як плату за користування боржником його грошовими коштами за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання, що є об'єктивним процесом збільшення грошових сум боргу у боржника перед стягувачем.
Публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство „Чорноморнафтогаз" у своєму позові просить стягнути нараховані на основну заборгованість 3% річних у сумі 62832,15 грн. та інфляційні втрати в сумі 12629,43 грн.
Перевіривши правильність розрахунку 3% річних, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 62832,15 грн. (а.с 97).
Також, колегія вважає, що господарський суд правомірно відмовив позивачу в позові в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 12629,43 грн., у зв’язку з наступним.
Так, пунктом 5.2 договору передбачено, що нарахування інфляційної суми повинно бути здійснено починаючи з 21 числа наступного за звітним місяця, тобто за лютий 2011 року - з 21 березня 2011 року.
Відповідно до листа Верховного суду України N 62-97р від 03.04.97 про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, «при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня».
Таким чином, інфляційна сума повинна була розраховуватися з 01 квітня 2011 року.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
На підставі вищенаведених положень договору та закону, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені (а.с. 96), судова колегія вважає його вірним. А тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 328774,09грн. підлягають задоволенню.
Проте, згідно зі статтею 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки (пені) може бути зменшений за рішенням суду.
14 червня 2011 року від публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки, у зв’язку з чим, судом першої інстанції було зменшено розмір пені на 30%, і тому з відповідача було стягнуто пеня у розмірі 70% від заявленої суми, а саме, у розмірі 230141,86 грн. У частині стягнення пені у сумі 98632,23 грн. у позові відмовлено. Колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про можливість зменшення розміру пені, у зв’язку з важким фінансовим становищем відповідача.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінюючи докази відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, розглянувши апеляційну скаргу по суті, дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що заявник апеляційної скарги не довів обґрунтованість своїх вимог, у зв’язку з чим вона задоволенню не підлягає.
За результатами повторного перегляду справи, суд апеляційної інстанції встановив, що місцевим господарським судом вирішено спір без порушень норм процесуального та матеріального права України з правильним встановленням всіх обставин справи.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 червня 2011 року у справі № 5002-18/1906-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя Т.С. Видашенко
Судді В.А. Лисенко
К.В. Волков
Розсилка:
1. ПАТ "Державне акціонерне товариство" "Чорноморнафтогаз" (пр. Кірова/пров.Совнаркомовський, 52/1, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
2. ПАТ по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (вул. Училищна, 42а, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95001)
3. до господарського суду АР Крим
4.у справу