КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-1234/11                                         Головуючий у 1-й інстанції:  Потеряйко С.А.

Суддя-доповідач:  Гром Л.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"06" вересня 2011 р.                                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді:                                                                                    Гром Л.М.,

суддів:                                                                                 Бєлової Л.В., Міщука М.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 08.02.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області про перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Таращанського районного суду Київської області від 08.02.2011 року позов задоволено, зобов’язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу основної та додаткової пенсій, починаючи з 14.01.2011 року.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, віднесеною до 1 категорії, інвалідом 2 групи безстроково, що підтверджується відповідним посвідченням та довідкою МСЕК, захворювання позивача пов’язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в УПФУ у Таращанському районі Київської області та отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначену у відповідності до ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі по тексту - Закон).

Частиною 4 статті 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Враховуючи вищевикладене розмір пенсії позивача не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Всупереч ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу пенсія виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на те, що ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 відповідач не правомірно виплачував пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено

Постановляючи рішення суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що Постанова КМ України № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суперечить вимогам ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Проте, апеляційна інстанція не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу з відповідача, а тому вважає за необхідне вийти за межі апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590, якщо компенсація сплачується за рахунок держави, граничний розмір таких витрат не може перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 % розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.

Матеріали справи не містять доказів, що підтверджують витрату особою, що надавала правову допомогу будь-якої кількості часу та обсягу виконаних послуг, що відповідали б зазначеній.

Таким чином, судом першої інстанції неправомірно стягнуто з відповідача витрати на правову допомогу, оскільки дана позовна вимога не підтверджується матеріалами справи та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга –підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні в частині стягнення судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,  

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області –задовольнити частково.

Постанову Таращанського районного суду Київської області від 08.02.2011 року –змінити.

Виключити з резолютивної частини постанови абзац шостий, наступного змісту: «Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області на користь ОСОБА_2 витрати понесені позивачкою на отримання правової допомоги в розмірі 150 грн.»

В решті постанову –залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:                                    

Судді: