Справа № 22-259 Головуюча у 1 інстанції - Грипіч Л.А.
Категорія № 32 Доповідач - Шимків С.С.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 березня 2008 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого судді -- Василевича В.С.
суддів - Гордійчук С.О., Шимківа С.С.
з участю секретаря судового засідання - Демчук О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Костопільського районного суду від 18 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на лікування і відшкодування моральної шкоди та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Костопільського районного суду від 18 грудня 2007 року позови сторін задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000 грн. моральної шкоди.
Цим же рішення стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 також 500
грн. моральної шкоди.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали на нього апеляційні скарги в яких зазначають, що суд не в повному обсязі з”ясував обставини справи, його висновки не відповідають матеріалам справи, суд не дав належної оцінки зібраним по справі доказам.
Зокрема, ОСОБА_1 зазначає, що судом безпідставно не взято до уваги та не дано оцінки наданим у розпорядження суду фіскальним чекам на придбання медикаментів, проведення обстежень. Також суд не вказав у чому полягає заподіяна ОСОБА_2 моральна шкода.
Просить змінити рішення суду. Стягнути з ОСОБА_2 в його користь 2109 грн. 88 коп. понесених ним витрат на лікування, а в частині стягнення з нього 500 грн. моральної шкоди - рішення скасувати.
ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі вказує, що ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження при здійсненні ним (ОСОБА_2) права на самозахист від протиправних посягань, а тому згідно ч. 1 ст. 1169 ЦК України заподіяна йому шкода не відшкодовується. Судом занижено розмір моральної шкоди, яка стягнута в його користь з ОСОБА_1.
Просить змінити оскаржуване рішення суду, постановивши рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у відшкодуванні моральної шкоди в сумі 1000 грн., стягнувши з останнього в його користь 5000 грн. моральної шкоди.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, суд першої інстанції вказаних вимог закону не виконав.
Постановляючи рішення про часткове задоволення позовних заяв, суд виходив з того, що позивачем ОСОБА_1 документально не підтверджено розмір понесених ним витрат на лікування. Сторони, внаслідок протиправних дій стосовно один одного, перенесли фізичний біль та душевні страждання. Їм було заподіяно моральну шкоду.
З такими висновками місцевого суду колегія суддів апеляційного суду погодитися не може.
З матеріалів справи безспірно вбачається, що 17 липня 2006 року між сторонами відбувся конфлікт, внаслідок якого ОСОБА_2 заподіяв ОСОБА_1, а ОСОБА_1 - ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров”я (а.с. 22, 47).
Постановами Костопільського районного суду від 08 травня 2007 року кримінальні справи відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2, обвинувачених у вчиненні злочинів за ч. 2 ст. 125 КК України, закриті у зв”язку з примиренням підсудного з потерпілим (а.с. 6, 43).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 17 липня по 28 липня 2006 року знаходився на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Костопільської ЦРЛ з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, перелом носових кісток, забійні підшкірні гематоми волосистої частини голови, повік лівого ока, забій шийного відділу хребта, правої гомілки.
З 04 серпня по 24 серпня 2006 року він знаходився на лікуванні у неврологічному відділенні Костопільської ЦРЛ, а також проходив обстеження у серпні та грудні 2006 року в Рівненській обласній лікарні у зв”язку з отриманими 17 липня 2006 року травмами.
ОСОБА_2 також з 18 липня по 28 липня 2006 року знаходився на лікуванні в неврологічному відділенні Костопільської ЦРЛ з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійна рана лоба, справа.
У зв”язку з отриманими тілесними ушкодженнями ОСОБА_1 змушений був тривалий час лікуватися, понести матеріальні витрати на придбання ліків, проведення медичного обстеження. Згідно наданих у розпорядження суду документів ним було затрачено на лікування 2095 грн. 43 коп..
Відмовляючи ОСОБА_1 у відшкодуванні матеріальних збитків, суд першої інстанції помилково не взяв до уваги надані ним фіскальні чеки на суму 2095 грн. 43 коп. та не стягнув ці кошти з ОСОБА_2 (а.с. 3-5).
На думку апеляційного суду не підлягають стягненню кошти в сумі 10 грн., внесені в касу бухгалтерії Костопільської ЦРЛ, як благодійні внески та 4 грн. 50 коп. вартість цукерок “Трюфель” (а.с.3, 5).
ОСОБА_2 не надано суду доказів щодо понесення ним витрат на лікування, у зв”язку з чим його вимоги про стягнення матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.
Не погоджується також колегія суддів з висновком місцевого суду про те, що сторони, вчиняючи протиправні дії стосовно один одного, перенесли душевні страждання і їм було заподіяно моральну шкоду.
За правилами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Одним із негативних наслідків протиправної поведінки правопорушника може бути заподіяння моральної шкоди.
Виходячи з обставин справи, враховуючи протиправність дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по відношенню один до одного, беручи до уваги постанови Костопільського районного суду від 08 травня 2007 року про закриття кримінальних справ відносно них у зв”язку з примиренням, колегія суддів приходить до висновку про відмову їм у задоволенні позовних вимог по стягненню моральної шкоди.
Оскільки суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, його висновки не відповідають обставинам справи, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 309 п.п. 3, 4, ч. 1, 313-316 ЦПК України, на підставі ст.ст. 16, 22, 23, 1166 - 1168, 1195 ЦК України, колегія суддів -
в и р і ш и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Костопільського районного суду від 18 грудня 2007 року скасувати. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2095 грн. 43 коп..
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно. Воно може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.
Головуючий - суддя В.С. Василевич
Судді: С.О. Гордійчук
С.С. Шимків