ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 31 серпня 2011 року           10:11                  № 2а-11042/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання  Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 15.08.2011 р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 01.09.2010 р. № 132)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд»

 до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення № 0002802302/0 від 21.07.2011 р. в частині визначення штрафних санкцій

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Укргазбуд» з позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва про скасування в частині визначення штрафних санкцій податкового повідомлення –рішення № 0002802302/0 від 21.07.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ за основним платежем на суму у розмірі 384 465 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму у розмірі 96 116,25 грн. (оскаржувана частина рішення).

Позивач зазначає, що відносно нього порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів у зв’язку з чим та на підставі ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відповідачем до позивача не можуть застосовуватися штрафні (фінансові) санкції.

У зв’язку з цим вважає спірне рішення в оскаржуваній частині незаконним та просить його скасувати.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що відповідно до положень зазначеного закону штрафні санкції нараховані позивачу правомірно, оскільки нарахування цих санкцій не підпадає під дію мораторію.

В судовому засіданні 31.08.2011 року позивачем подано заяву від 29.08.2011 р. «Про збільшення позовних вимог», в якій позивач зазначив, що не погоджується також з частиною основної суми боргу, яка нарахована податковим органом у зв’язку з не відображенням в бухгалтерському обліку реалізації будівлі у м. Одеса, по вул. М, Арнаутська, 85 згідно договору від 11.09.2009 року за 644 760 грн. у т.ч. ПДВ –107 460 грн. Відображення цієї операції, як зазначає позивач, підтверджується наданою позивачем копією податкової накладної № 596 від 11.09.2009 р. Заслухавши представників сторін з питання щодо можливості прийняття даної заяви, суд постановив ухвалу про повернення цієї зави, виходячи з положень 137 КАС України у зв’язку з її невідповідністю вимогам ст. 106 КАС України, а саме: у заяві не наведений виклад обставин, якими позивач обґрунтовує зазначені вимоги, не наведено правового обґрунтування цієї частини вимог та не надано будь-яких первинних документів за зазначеною операцією.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 31.08.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, з’ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

ДПІ у Солом’янському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.12.2010 року. Попереднє найменування позивача Акціонерне товариство Фірма «Укргазбуд»(під час проведення перевірки) на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства»змінено та на час розгляду справи найменування позивача - Публічне акціонерне товариство «Укргазбуд», про що надано витяг з ЄДР.

За результатами перевірки складено Акт № 7591/23-02/14277604 від 30.06.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 4.1., п/п. 7.2.3., 7.2.6., 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 384 465 грн., у тому числі: за січень 2009 року в сумі 206664 грн., за березень 2009 року в сумі 6203 грн., за грудень 2009 року в сумі 7494 грн., за березень 2010 року 99966 грн., за листопад 2010 року в сумі 64138 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002802302/0 від 21.07.2011 року, яким, як зазначено вище, позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 384 465 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 96 116,25 грн., в частині визначення яких спірне рішення оскаржується з посиланням на введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Досліджуючи обставини введення мораторію в контексті доводів позивача щодо відсутності підстав для нарахування штрафних санкцій у зв’язку з цим, суд зазначає наступне.

Як вбачається з ухвали Господарського суду м. Києва від 11.10.2004 року по справі № 23/668-б, порушено справу про банкрутство позивача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, зокрема, зупинено виконання зобов’язань щодо сплати податків і зборів, строк виконання яких настав до введення мораторію та зупинено заходи спрямовані на забезпечення виконання цих зобов’язань. Мораторій не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв’язку із зобов’язанням боржника в процедурах розпорядження майном та санації.

Окрім цього, відповідно до ухвали Господарського суду м. Києва від 29.04.2004 року (суддя Хоменко М.Г.) також порушено провадження у справі про банкрутство боржника (позивача) та також введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Як вбачається з ухвали Господарського суду м. Києва 06.07.2011 року по справі № 23/668-б-15/518-б-50/199-б, після скасування ухвали суду від 16.11.2004 року по справі № 23/668-б дана справа згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2005 № 23/668-б прийнята до свого провадження суддею Хоменком М.Г та присвоєно їй номер 23/668-б-15/518-б. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2005 (суддя Хоменко М.Г.) справи № 15/556-б та № 23/668-б-15/518-б об’єднано в одне провадження із присвоєнням загального номеру - № 23/668-15/518-б.

Надалі, як вбачається з наданих процесуальних документів господарського суду, судом приймалися певні процесуальні рішення, окремі з яких оскаржувались та скасовувались, проте ухвали про порушення справи про банкротство залишалися без змін, а останнє судове засідання було призначено на 27.07.2011 року.

В даному разі, як вбачається з установлених судами обставин справи, спірні податкові зобов'язання є поточними вимогами до позивача у розумінні абзацу шостого статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки виникли після введення мораторію.

У зв’язку з цим суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з ч. 4 ст. 12 вказаного Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Аналіз зазначених правових норм вказує на те, що положення ч. 4 ст. 12 зазначеного Закону слід застосовувати з урахуванням змісту і призначення мораторію на задоволення вимог кредиторів, який наведено у ст. 1 цього ж Закону.

Виходячи із змісту, суті та призначення зазначених норм, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Поточні ж вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі.

За поточними зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

В контексті наведеного слід додати, що виходячи з положень п. 54.3. Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, (п/п. 54.3.2.) дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; (54.3.3.) згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

При цьому, відповідно до п. 87.10. Податкового кодексу України, з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов'язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" без застосування норм цього Кодексу.

Виходячи з наведеного в сукупності, слід дійти висновку, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючому органу нараховувати як поточні податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції за ними, так і податкові зобов'язання, які повинні були бути нараховані до введення мораторію, але були виявлені після порушення провадження у справі про банкрутство платника податку, а також штрафи за їх невиконання.

Отже, нарахування штрафних санкцій, застосування заходів забезпечення в разі невиконання зазначених зобов'язань ґрунтуються на законі.

Аналогічну правову позицію займає Верховний Суд України (Постанова Судової палати в адміністративних справах від 11.12.2007 р. у справі за позовом ДП «Попівський експериментальний завод»до Конотопської ОДПІ Сумської області) та Вищий адміністративний Суд України (постанова від 11.11.2010 по справі № К-28328/06; ухвала від 15.04.2010 № К-3581/07).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідача в частині визначення штрафних санкцій, є законним та обґрунтованим, а отже підстав для його скасування не має у зв’язку з чим суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд»до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя                                                                                                   О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 06 вересня 2011 року.