Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/14490/2011
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17
час прийняття: 11 год. 00 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,
розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в місті Сніжне Донецької області
про визнання неправомірними дій щодо нарахування позивачу недоїмки по
страховим внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування
в сумі 1389,60 гривень та скасування вимоги № 121 від 27 липня 2011 року
за участю:
позивача: не з’явився
представника відповідача: не з’явився
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в місті Сніжне Донецької області про визнання неправомірними дій щодо нарахування позивачу недоїмки по страховим внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 1389,60 гривень та скасування вимоги № 121 від 27 липня 2011 року.
Позивач в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності від 08 вересня 2011 року.
Відповідач в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності від 06 вересня 2011 року.
Відповідно частини 6 статті 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд –
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 (а.с. 8зв.), зареєстрований як фізична особа-підприємець з 30 липня 2003 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Позивач у 2011 році знаходиться на спрощеній системі оподаткування, тобто, є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку НОМЕР_2 (а.с. 9).
27 липня 2011 року управлінням Пенсійного фонду України в місті Сніжне Донецької області було прийнято вимогу № Ф-121 про сплату недоїмки у сумі 1389,60 гривень (а.с. 10).
Відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 р. № 1058-ІV (далі – Закон №1058), із змінами і доповненнями, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. До членів сімей фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать: дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15 років, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, але разом з ним здійснюють підприємницьку діяльність і отримують частину доходу від заняття цією діяльністю.
Пунктом 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 передбачено, що страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Частиною 6 ст. 20 Закону № 1058, яка регулює питання обчислення та сплати страхових внесків, визначено, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для таких страхувальників, як позивач, є квартал.
Щодо посилання позивача на ст. 13 Закону № 1058, у відповідності до якої він не повинен сплачувати страхові внески, суд зазначає наступне.
Відповідно ч.1 ст.13 Закону № 1058 участь застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування припиняється, зокрема разі якщо застрахованій особі відповідно до цього Закону призначено пенсію і вона не продовжує працювати.
Як вбачається зі змісту позову та пояснень позивача він продовжує працювати, оскільки займається підприємницькою діяльністю. Отже, відповідно до ст. 11 Закону № 1058 та ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI позивач є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та єдиного внеску.
Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI підпункт 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» викладено в такій редакції: "фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески". Закон набрав чинності 17 липня 2010 року.
До 17 липня 2010 року діяла редакція підпункт 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, відповідно до якої фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Позивач як фізична особа-підприємець страхові внески до Пенсійного фонду України обчислив та сплатив у фіксованому розмірі, проте з 17 липня 2010 року – з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI порядок обчислення страхових внесків змінився і їх сплата вже не повинна була відбуватися з фіксованого розміру.
Зміни, що відбулися в законодавстві з питань обчислення страхових внесків для фізичних осіб-підприємців, позивачем враховані не були, що призвело до заниження суми страхових внесків.
Окрім цього, управлінням Пенсійного фонду України в місті Сніжне Донецької області відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» було прийнято вимогу № Ф-121 від 27.07.2011 року про сплату боргу – недоїмки у сумі 1389,60 гривень (а.с. 10).
Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону № 1058, в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Абзацами 5-6 частини 7 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Пенсійному фонду України надано право стягнення спірних сум страхових внесків на підставі положення пункту 7 Розділу 8 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ 2464, а також зберігаються повноваження щодо стягнення спірних сум страхових внесків у судовому порядку.
Оскільки сума доплати до мінімального страхового внеску у розмірі 1389,60 гривень встановлена управлінням Пенсійного фонду України в місті Сніжне Донецької області за період з 01 січня 2011 року по 31 червня 2011 року, застосовується законодавство, яке діяло у цьому спірному періоді. А отже норми ч. 3 ст. 106 Закону № 1058 не можуть бути застосовані при формуванні оскаржуваної вимоги, оскільки виключені згідно із Законом України від 08.07.2010 р. N 2464-VI.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно сформував оскаржувану вимогу в частині посилання в рішенні суб’єкта владних повноважень на норми закону, які втратили чинність, внаслідок чого позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позивачем вимог.
Згідно з вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), а у випадку часткового задоволення позову – відповідно до задоволених вимог.
З огляду на зазначене та керуючись Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 128, 158 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Сніжне Донецької області про визнання неправомірними дій щодо нарахування позивачу недоїмки по страховим внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 1389,60 гривень та скасування вимоги № Ф-121 від 27 липня 2011 року задовольнити частково.
Скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в місті Сніжне Донецької області № Ф-121 від 27 липня 2011 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ІПН НОМЕР_1) судові витрати у сумі 1 грн. 70 коп.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її повний текст у судовому засіданні 08 вересня 2011 року.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Голубова Л.Б.