07.09.2011
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2011 р. Справа № 2а/0470/7550/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кальника Віталія Валерійовича < Текст >
при секретаріПетранцові О.Ю.
за участю:
представника позивача Дробота Є.С.
представника відповідача Годьо Л.В.< ПІБ Пр. >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінкор - Сервіс" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій та встановлення відсутності повноважень,, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінкор-Сервіс»04 липня 2011 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області з позовними вимогами, з урахуванням поданої заяви від 28 липня 2011 року про зміну позовних вимог, про:
- визнання протиправними дій Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області у вигляді складання за результатами документальної невиїзної позапланової перевірки акту від 25 травня 2011 року №300-23/1-37085307 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Мінкор-Сервіс»(код ЄДРПОУ 37085307) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Сталь-прес»(код ЄДРПОУ 33127293) за листопад, грудень 2010 року»;
- визнання протиправними дій Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області щодо викладення в акті від 25 травня 2011 року №300-23/1-37085307 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Мінкор-Сервіс»(код ЄДРПОУ 37085307) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Сталь-прес»(код ЄДРПОУ 33127293) за листопад, грудень 2010 року»висновку про порушення ТОВ «Мінкор-Сервіс»частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216, статті 662, статті 655, статті 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 Цивільного кодексу України) по правочинах та пункту 1.3 статті 1, пункту 6.4 статті 6, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, ТОВ «Мінкор-Сервіс»завищено податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 901 837,00 грн., у тому числі за грудень 2010 року на суму 901 837,00 грн.; частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216, статті 662, статті 655, статті 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 цивільного кодексу України) по правочинах та пункту 1.3 статті 1, пункту 6.4 статті 6, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, ТОВ «Мінкор-Сервіс»завищено податкові зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 941 929,00 грн., у тому числі за грудень 2010 року на суму 941 929,00 грн.;
- встановлення відсутності повноважень у Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області визнавати недійсність або встановлювати нікчемність правочинів ТОВ «Мінкор-Сервіс»висновками та іншими положеннями акта перевірки №300-23/1-37085307 від 25 травня 2011 року або іншими діями;
- встановлення відсутності повноважень у Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області щодо коригування висновками та іншими положеннями акта перевірки №300-23/1-37085307 від 25 травня 2011 року або іншими діями показників податкової звітності ТОВ «Мінкор-Сервіс», визначених в декларації за грудень 2010 року, у вигляді зменшення суми ПДВ, яка віднесена до складу податкового кредиту в декларації за грудень 2010 року на суму 901 837,00 грн., та зменшення суми ПДВ, яка віднесена до складу податкових зобов’язань в декларації з ПДВ за грудень 2010 року на суму 941 929,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що у відповідача відсутні повноваження надавати оцінку цивільно-правовим діям позивача, визнавати або встановлювати недійсність (нікчемність) правочинів, укладених ТОВ «Мінкор-Сервіс»та зменшувати суму ПДВ, суму ПДВ, яка віднесена до складу податкових зобов’язань декларації з ПДВ за грудень 2010 року на суму 941 929,00 грн., тим самим коригувати показники податкової звітності позивача, визначені в декларації з ПДВ за грудень 2010 року.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення проти позову, просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень зазначено, що при проведенні перевірки податкова інспекція діяла в межах, встановлених законодавчими та нормативно-правовими актами, повноважень на викладення у акті перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінкор-Сервіс»(код ЄДРПОУ 37085307) зареєстроване Виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області 23 квітня 2010 року, номер запису про державну реєстрацію №1 232 1020000002216. Підприємство зареєстровано як платник податку на додану вартість 25 червня 2010 року, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 27 квітня 2010 року за №8641/10, та станом на час проведення перевірки перебуває на обліку у Західно-Донбаській об’єднаній державній податковій інспекції в Дніпропетровській області.
На підставі повідомлення від 12 травня 2011 року №14077/10/23/1, посадовою особою Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області згідно пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України у період з 12 травня 2011 року по 18 травня 2011 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінкор-Сервіс»(код ЄДРПОУ 37085307) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Сталь-прес»(код ЄДРПОУ 33127293) за листопад, грудень 2010 року. За результатами перевірки складено Акт від 25 травня 2011 року №300-23/1-37085307.
Направлення та копію наказу про проведення перевірки від 12 травня 2011 року №727 направлено на адресу підприємства рекомендованим листом з повідомленням, перевірку проведено з відома директора ТОВ «Мінкор-Сервіс»ОСОБА_5.
Як вбачається зі змісту спірного акту перевірки 25 травня 2011 року №300-23/1-37085307, контролюючим органом було визначено підставами для висновків про наведені порушення TOB «Мінкор-Сервіс»те, що правочин - договір №10-01/11-1 від 01 листопада 2010 року, вчинений між TOB «Мінкор-Сервіс»та TOB «Сталь-прес» суперечить моральним засадам суспільства, вочевидь, є таким, що укладений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, та таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та за наслідками перевірки був визнаний контролюючим органом нікчемним. В зв'язку з чим, контролюючим органом було зроблено висновок про невідповідність інших правочинів TOB «Мінкор-Сервіс»з товарами, придбаними у TOB «Сталь-прес», зазначеним нормам цивільного законодавства.
У ході проведення перевірки податковою інспекцією встановлено наступні порушення:
- в порушення частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216, статті 662, статті 655, статті 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 Цивільного кодексу України) по правочинах та пункту 1.3 статті 1, пункту 6.4 статті 6, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, ТОВ «Мінкор-Сервіс»завищено податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 901 837,00 грн., у тому числі за грудень 2010 року на суму 901 837,00 грн.;
- в порушення частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216, статті 662, статті 655, статті 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 цивільного кодексу України) по правочинах та пункту 1.3 статті 1, пункту 6.4 статті 6, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, ТОВ «Мінкор-Сервіс»завищено податкові зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 941 929,00 грн., у тому числі за грудень 2010 року на суму 941 929,00 грн.
Відповідно до Акту перевірки від 25 травня 2011 року №300-23/1-37085307, проведеною перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01 листопада 2010 року по 31 грудня 2010 року встановлено його завищення на суму 901 837,20 грн., у тому числі за грудень 2010 року на суму 901 837,00 грн. У ході перевірки встановлено, що на формування показника по рядку 10.1 Декларації «підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою»мало вплив придбання робіт, послуг, товару. Проведеною перевіркою на підставі реєстру отриманих податкових накладних, журналу-ордеру по рах. 631, договорів встановлено, що в грудні 2010 року ТОВ «Мінкор-Сервіс»віднесено до складу податкового кредиту вартість робіт, послуг, товару від ТОВ «Сталь-прес»на суму ПДВ 901 837,00 грн. по наступним податковим накладним: від 23 листопада 2010 року №2075, №2076, від 24 листопада 2010 року №2077, №2078, від 26 листопада 2010 року №2079, від 29 листопада 2010 року №2080, №2081, від 30 листопада 2010 року №2082, №2083, №2084.
Також, відповідно до Акту перевірки від 25 травня 2011 року №300-23/1-37085307, проведеною перевіркою повноти визначення податкових зобов’язань за період з 01 листопада 2010 року по 31 грудня 2010 року встановлено їх завищення на суму 941 929,15 грн., у тому числі за грудень 2010 року на суму 941 929,15 грн. У ході перевірки встановлено, що на формування показників по рядкам 1-9 Декларації «операції, що оподатковуються за ставкою 20%»мало вплив придбання робіт, послуг, товару. Проведеною перевіркою на підставі реєстру виданих податкових накладних, журналу-ордеру по рах. 361, договорів встановлено, що в грудні 2010 року ТОВ «Мінкор-Сервіс»віднесено до складу податкового кредиту вартість робіт, послуг, товару від ТОВ «Сталь-прес»на суму ПДВ 941 929,15 грн. по наступним податковим накладним: від 01 грудня 2010 року №1201001, №1201003, від 02 грудня 2010 року №1202001, від 03 грудня 2010 року №1203002, від 06 грудня 2010 року №1206001, №1206002, від 09 грудня 2010 року №1209001, №1209002, від 15 грудня 2010 року №1215001, від 21 грудня 2010 року №1221001, від 23 грудня 2010 року №1223001, від 24 грудня 2010 року №1224001, від 27 грудня 2010 року №1227002, від 28 грудня 2010 року №1228001.
Так, 01 листопада 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінкор-Сервіс»(покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сталь-Прес»(постачальник) був укладений договір №10-01/11-1 та додаткова угода №1 до зазначеного договору, згідно з якими постачальник зобов’язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар, у кількості та асортименті, зазначеному в специфікаціях, які є невід’ємною частиною Договору. Постачальник як виконавець також виконує і надає для покупця як замовника оплачувані останнім супутні роботи та послуги, перелік яких встановлюється сторонами у вказаних специфікаціях.
Товари, поставка яких передбачається договором №10-01/11-1, передаються на умовах франко-склад Покупця. Роботи та послуги по договору виконуються та надаються за місцем, що відповідає вказівкам Постачальника - Виконавця. Дата (строк) поставки товарів, дата (строк) виконання та надання робіт та послуг, вважається дата, вказана в накладних, актах виконаних робіт (наданих послуг).
Згідно з пунктом 11.4 договір №10-01/11-1 набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами. Строк дії договору –до 31 грудня 2011 року, але до повного виконання Сторонами власних зобов’язань по цьому договору, в частині взаємних розрахунків –до остаточного розрахунку між Сторонами тощо.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Крім того, згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На виконання умов договору №10-01/11-1 та специфікацій ТОВ «Сталь-Прес»поставив ТОВ «Мінкор-Сервіс»товар будівельного призначення на загальну суму 4 771 023,18грн. що підтверджується видатковими накладними №2075-2077, 2080-2084.
Також між сторонами були підписані відповідні специфікації до договору № 10-01/11-1, якими сторони узгодили перелік супутніх робіт та послуг, які зобов’язаний був виконати та надати постачальник.
На виконання умов договору та специфікацій до нього ТОВ «Сталь-Прес»були виконані роботи та надані послуги на загальну суму – 640 000,00 грн. що підтверджується відповідними підписаними сторонами актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг),копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Таким чином, сторони виконали умови договору №10-01/11-1 ТОВ «Сталь-Прес» поставив ТОВ «Мінкор-Прес»продукцію та надав послуги на загальну суму 5 411 023,18грн., ТОВ «Сталь-Прес» отримав продукцію і послуги та здійснив оплату шляхом передачі простого векселя на суму 5 411 023,18 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі векселя від 10 січня 2011 року та простим векселем серія АА №1473648.
За викладених обставин суд доходить висновку, що укладений між позивачем і відповідачем договір №10-01/11-1 від 01 листопада 2010 року спрямований на здійснення поставки товарів, виконання робіт та надання послуг та є таким, що має реальні правові наслідки.
Вищевикладені обставини підтверджуються також рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12 травня 2011 року №5005/5160/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінкор-Сервіс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь-Прес»про визнання недійсним договору від 01 листопада 2010 року №10-01/11-1, яким у задоволенні позову відмовлено.
Зазначеним судовим рішенням було встановлено, що укладений між TOB «Мінкор- Сервіс»та TOB «Сталь-Прес»договір №10-01/11-1 від 01 листопада 2010 року спрямований на здійснення поставки товарів, виконання робіт та надання послуг, виконувався сторонами, тобто, має реальні правові наслідки. Крім того, вказаний договір відповідає іншим вимогам статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки його зміст не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Також не вбачається нікчемності спірного договору.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі викладеного, виходячи з норм Податкового кодексу України, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області щодо викладення в акті від 25 травня 2011 року №300-23/1-37085307 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Мінкор-Сервіс»(код ЄДРПОУ 37085307) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Сталь-прес»(код ЄДРПОУ 33127293) за листопад, грудень 2010 року»висновку про порушення ТОВ «Мінкор-Сервіс»частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216, статті 662, статті 655, статті 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 Цивільного кодексу України) по правочинах та пункту 1.3 статті 1, пункту 6.4 статті 6, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, ТОВ «Мінкор-Сервіс»завищено податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 901 837,00 грн., у тому числі за грудень 2010 року на суму 901 837,00 грн.; частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216, статті 662, статті 655, статті 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 цивільного кодексу України) по правочинах та пункту 1.3 статті 1, пункту 6.4 статті 6, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, ТОВ «Мінкор-Сервіс»завищено податкові зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 941 929,00 грн., у тому числі за грудень 2010 року на суму 941 929,00 грн., оскільки договір №10-01/11-1 від 01 листопада 2010 року, укладений між ТОВ «Мінкор-Сервіс»та ТОВ «Сталь-прес», був спрямований на здійснення поставки товарів, виконання робіт та надання послуг, виконувався сторонами, тобто, мав реальні правові наслідки, та відповідає вимогам Цивільного кодексу України.
Щодо решти позовних вимог суд доходить висновку про відмову у їх задоволенні виходячи з наступного.
Проаналізувавши позовні вимоги стосовно визнання відсутності повноважень у Західно – Донбаської об’єднаної держаної податкової інспекції в Дніпропетровській області визнавати недійсність або встановлювати нікчемність правочинів ТОВ «Мінкор-Сервіс»висновками та іншими положеннями акта перевірки або іншими діями, суд зазначає наступне.
У відповідності до Закону України «Про державну податкову службу»в Україні», а саме: п. 11 ч. 1 статті 10, державна податкова служба вправі подавати позови про визнання договорів недійсними.
Про те, позиція Верховного Суду України з цього питання є такою, що органи державної податкової служби втратили право звертатися з позовами про визнання недійсними будь-яких правочинів. Зокрема, як зазначив Верховний Суд України, позовні вимоги, пред'явлені органами державної податкової служби на підставі статей 207, 208 ГКУ, про визнання недійсними договорів, укладених після 01.01.2004 р., судовому розгляду не підлягають, а провадження у справі належить закривати на підставі ч. 1 статті 157 КАС України, оскільки відповідно до статті 228 ЦК України визнання нікчемного правочину недійсним у суді не вимагається (постанова Верховного Суду України № 07/79 від 26.06.2007 р. та постанова Верховного Суду України № 08/31 від 04.03.2008 р.).
Разом з тим, з позиції Верховного суду України випливає, що втрата органами державної податкової служби права на звернення до суду з позовами про визнання недійсними правочинів, не позбавляє їх права звертатися до суду із позовними вимогами щодо застосування конфіскаційних санкцій, передбачених статтею 208 ГКУ, які підлягають розгляду і вирішуються по суті (постанова СПуАС ВСУ № 07/99 від 25.09.2007 р., п. 4 оглядового листа ВАСУ від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09). В цьому аспекті слід вважати, що застосування приписів статті 208 ГК України можливе лише при встановленні судом обґрунтованості доводів податкового органу про нікчемність господарського зобов’язання (наявність складу правопорушення в діях хоча б однієї зі сторін зобов'язання (правочину, договору, угоди)), що є підставою позову про застосування санкцій. З'ясування цих обставин є необхідним незалежно від того, чи закінчилися строки застосування санкцій за укладення господарських зобов'язань з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
У відповідності до частини 2 «Нарахування податкових зобов'язань і застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість посиланнями на нікчемність правочинів. за наслідками яких сформовано податковий кредит»Довідки про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року, податковий орган не повинен звертатися з окремими позовом до адміністративного суду про визнання недійсним правочину. Натомість орган державної податкової служби має право або пред'явити позов про стягнення в дохід держави з осіб, що вчинили нікчемний правочин, отриманого ними на виконання такого правочину із застосуванням частини першої статті 208 Господарського кодексу України, або визначити платнику податків податкове зобов'язання за результатами перевірки, вказавши на нікчемність правочину в акті перевірки із посиланням на частину першу статті 207 Господарського кодексу України та статтю 228 Цивільного кодексу України.
Таким чином, висновки про нікчемність і таким чином тлумачення змісту правочинів можуть бути зроблені органами державної податкової служби самостійно під час проведення перевірок платника податків, без додаткового звернення в суди із відповідними позовами, обґрунтованість яких підлягає перевірці судом під час розгляду справи про застосування конфіскаційних санкцій, передбачених статтею 208 ГКУ або під час оскарження повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов'язання платнику податків за результатами такої перевірки.
Порядок дій органів ДПС при визнанні нікчемності правочинів регламентується та роз'яснюється наказами ДПА України від 22.02.2008 року № 106 "Про організацію роботи юридичних підрозділів в органах державної податкової служби" та наказом від 18.04.2008р. № 266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів" (далі наказ ДПА України №266), Методичними рекомендаціями органів державної податкової служби по руйнуванню схем ухилення від оподаткування та формуванню доказової бази у справах про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами, доведеними до регіональних ДПА Листом від 03.02.2009 року №2010/7/10-1017/256.
Метою застосування вищезазначених Методичних рекомендацій є формування належної доказової бази у справах про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними правочинами, як засіб протидії застосуванню схем ухилення від оподаткування недобросовісними платниками, а також необхідність дослідження документообігу (аналіз усіх документів, де відображаються господарські операції), форм здійснення розрахунків, товарного потоку (дослідження фактичного руху товарів від товаровиробника по ланцюгу постачання до кінцевого споживача) для виявлення ознак нікчемності правочину.
Оскільки дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, той і аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податками на додану вартість в розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.
Щодо визнання протиправними дій Західно-Донбаської ОДПІ зі складання акту позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Мінкор-Сервіс»», суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.1 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Пунктом 1 ч.1 ст.3 КАС України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Так, справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки у розумінні статті З КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
У той же час, вчинені ДПІ дії стосовно складання акту позапланової невиїзної документальної перевірки, не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки.
Отже, оскаржені позивачем дії податкового органу неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки позивача у сфері публічно-правових відносин, а відтак вони не підпадають під дію пункту 1 частини 1 статті 17 КАС.
Аналогічну позицію займає і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 07.04.11р. по справі № К-38013/10 (15751062 номер в ЄДРСР) за позовом ТОВ «Метал-Союз Плюс»до Державної податкової інспекції в м. Суми про визнання дій щодо проведення перевірки неправомірними.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»04 грудня 1990 року №509-XII, органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.
Статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлено, що завданнями органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Згідно статті 10 Закону №509-XII, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: 1) здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); 3) контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; 7) аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; 8) проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; 9) за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; 10) передають відповідним правоохоронним органам матеріали за фактами правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо їх розслідування не належить до компетенції податкової міліції.
Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, зокрема: запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків); під час проведення перевірок вимагати виготовлення платником податків (уповноваженим представником платника податків) і безоплатно отримувати від них засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за її наявності) копії документів, що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та пояснень з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності)) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та ін.
Статтею 79 Податкового кодексу України регулюється поняття документальної невиїзної перевірки.
Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Відповідно до Розділу 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18772, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.
Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Отже, з аналізу вищенаведених норм виходить, що податкова інспекція наділена повноваженнями проводити перевірки та складати акти або довідки за результатами проведення таких перевірок із зазначенням виявлених порушень чинного законодавства.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області щодо викладення в акті від 25 травня 2011 року №300-23/1-37085307 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Мінкор-Сервіс»(код ЄДРПОУ 37085307) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Сталь-прес»(код ЄДРПОУ 33127293) за листопад, грудень 2010 року»висновку про порушення ТОВ «Мінкор-Сервіс»частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216, статті 662, статті 655, статті 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 Цивільного кодексу України) по правочинах та пункту 1.3 статті 1, пункту 6.4 статті 6, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, ТОВ «Мінкор-Сервіс»завищено податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 901 837,00 грн., у тому числі за грудень 2010 року на суму 901 837,00 грн.; частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216, статті 662, статті 655, статті 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 цивільного кодексу України) по правочинах та пункту 1.3 статті 1, пункту 6.4 статті 6, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, ТОВ «Мінкор-Сервіс»завищено податкові зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 941 929,00 грн., у тому числі за грудень 2010 року на суму 941 929,00 грн.
У решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 05 вересня 2011 року.
Суддя < (підпис) >
< Текст >
< Список >
< Список >
< Список >В.В. Кальник
< Текст >
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >