КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2011                                                                                           № 16/248

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Тарасенко К.В.

суддів:             

при секретарі:            

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 09.09.2011 року,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємець ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2011 року (повний текст рішення складено 17.06.2011) року у справі 16/248 (суддя Ярмак О.М.)

За позовом          Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в особі Печерської філії

До          Фізичної особи – підприємець ОСОБА_1

про          стягнення грошових коштів 58 920,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» в особі Печерської філії звернулось до    Фізичної особи – підприємець ОСОБА_1 про  стягнення грошових коштів 58 920,42 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.06.2011 в задоволенні  позовних вимог  відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду міста Києва, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду міста Києва від 09.06.2011 року по справі № 16/248  скасувати, та  прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції не з’ясовано всіх обставин, що мають значення для справи, а саме не взято до уваги положення додаткової угоди до договору від 14 січня 2008 року.

У зв’язку із неможливістю участі суддів Жук Г.А., Яковлєва М.Л. у розгляді справи та з метою  забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розпорядженням  голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/20 від 18.07.2011 року призначено наступний склад суду :  суддя-доповідач по справі Тарасенко К.В., судді колегії -  Коршун Н.М., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін на 09.09.2011 року.

У зв’язку із зайнятістю суддів Коршун Н.М., Куксов В.В.  в інших судових засіданнях,  та з метою  забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розпорядженням  голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/22 від 01.09.2011 року призначено наступний склад суду :  суддя-доповідач по справі Тарасенко К.В., судді колегії -  Жук Г.А., Яковлєва М.Л.

Представник відповідача в судове засідання запізнився тому постанова була проголошена за яго відсутності з урахуванням положень ст.75 ГПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду  без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

30.09.04 між  відповідачем (за текстом договору “орендодавець”) та позивачем (за текстом договору “суборендар”) укладено договір суборенди нежитлового приміщення (далі –договір).

Відповідно до п.1.1 та п. 1.2. зазначеного договору орендодавець зобов’язується передати, а орендар прийняти в строкове платне користування частину  нежитлового приміщення (об’єкт оренди), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Загальна площа приміщення 114,42 кв.м.

Згідно з п.3.3. оплата проводиться авансом щомісяця у національній грошовій валюті до п’ятого числа розрахункового місяця, починаючи з третього місяця оренди. Оплата за 3,4 та останній місяці оренди проводиться авансом шляхом перерахування суми базової орендної плати, визначеної у п. 3.1. у 5-ти денний строк з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення.

Протягом дії договору між сторонами  укладалися додаткові угоди від 16.11.2004 р., 23.12.2005 р., 26.12.2006 р., 14.01.2008 р., якими зокрема встановлювалася  сума  базової орендної плати на відповідний період суборенди приміщення.

01.02.2009 р. з закінченням договірних відносин з відповідачем між ФОП ОСОБА_7, ЗАТ комерційний  банк «Приватбанк» було укладено договір № 1 суборенди приміщення.

Позивачем на виконання умов договору за платіжним дорученням № 3680 від 05.10.2004р.  було перераховано 26 337,60 грн. за 3, 4 та останній місяці оренди приміщення. 05.01.2009 року позивачем помилково було перераховано орендну плату за січень-лютий 2009 року оренди приміщення в розмірі на загальну суму 46 217,60 грн., тобто після закінчення строку дії договору.

31.03.2009 року позивачем надіслано лист № 07-10/734 з вимогою повернути помилково перераховані кошти. Також 15.12.2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення коштів. Однак, відповідач на жоден із вказаних листів не відреагував.

В апеляційній скарзі,  відповідач зсилається на те, що судом не вірно було досліджено наявні розрахунки за оренду приміщення, оскільки з урахування змін орендної плати за додатковими угодами, позивач не доплатив орендну плату.

Однак в акті приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.02.2009 року у зв’язку із припиненням дії договору суборенди №1 будь-які зауваження до позивача відсутні.

Крім того, 15.12.2009 року на адресу відповідача надсилався акт звірки взаєморозрахунків, яким підтверджуються доводи позовної заяви. Проте, відповідач жодним чином не прореагував на надіслані претензії та акт, заперечень проти акту взаєморозрахунків не виказав.

Відповідно до ст.ст. 759 ч. 1, 762 ч. 1, 763 ч. 1, 764, 795 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; договір найму укладається на строк, встановлений договором; якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором; передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору, з цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором; повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору, з цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Аналогічні положення містять ст.ст. 193, 283-286 ГК України.

Відповідно до ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 46 217,60 грн., оскільки в супереч вимогам ст. 530 ЦК України, зобов’язання по поверненню безпідставно набутих коштів виконано не було.

Крім того, відповідно до положень ст. 1214 ЦК України, якщо об'єктом безпідставного збагачення були грошові кошти, за весь період безпідставного використання таких грошових коштів набувач має сплатити проценти. Розмір і порядок сплати процентів визначається відповідно до положень статті 536 ЦК. Стаття 536 ЦК сама по собі не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами, віддаючи це на вирішення на рівні договору або закону. Тобто сторони зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави можуть укласти договір, в якому визначити розмір процентів, В разі недосягнення з цього приводу згоди розмір процентів за користування грошовими коштами може визначатися за правилами ст. 1048 ЦК (у розмірі облікової ставки НБУ).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції вірно було встановлено суму штрафних санкцій звернених до стягнення.

Щодо, доводів апеляційної скарги, про неналежне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи. В матеріалах справи наявні повідомлення про вручення поштової кореспонденції, з яких вбачається, що ухвали про відкладення були отримані відповідачем в один день, а ухвала про призначення була повернута до суду першої інстанції у зв’язку із спливом строку зберігання.  З наведеного вбачається, що господарський суд міста Києва свої зобов’язання про повідомлення сторін про час та місце розгляду справи виконав належним чином, однак відповідач за вказаною адресою з’явився лише 27.06.2011 року.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 09.06.2011 року у справі 16/248 відповідає дійсним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи – підприємець ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2011 року у справі 16/248 –  відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду  міста Києва  від 09.06.2011 року у справі 16/248 –   залишити без змін.

3. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи №  16/248  повернути до господарського суду  міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді