КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2011                                                                                           № 6/54

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Тарасенко К.В.

суддів:             

при секретарі:            

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 06.09.2011 року,

Розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  на  рішення господарського суду міста Києва  від  14 березня 2011 року  по справі №  6/54 (суддя Ковтун В.А.)

За позовом          Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  

До          Управління освіти виконавчого органу Дарницької районної в місті Києві ради (Дарницької районної у місті Києві державна адміністрація )

про          Зміну умов договору

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації  про зміну умов договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.03.2011 року у  задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду м. Києва, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду міста Києва від 14.03.2011 року по справі № 6/54 скасувати, та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуальних вимог, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, зокрема :

-          при винесенні рішення судом першої інстанції не враховано, що запропонований відповідачем строк оренди позивачем не погоджувався;

-          судом також не були взяті до уваги положення ст.. 17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» при винесенні рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2011року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін на 19.07.2011 року.

У зв’язку із неможливістю участі суддів Жук Г.А., Яковлєва М.Л. у розгляді справи та з метою  забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розпорядженням  голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/4 від 18.07.2011 року призначено наступний склад суду :  суддя-доповідач по справі Тарасенко К.В., судді колегії -  Коршун Н.М., Куксов В.В.

Через відділення канцелярії Київського апеляційного господарського суду представником  відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні 19.07.2011 року сторонами заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.  

У зв’язку із зайнятістю суддів Коршун Н.М., Куксов В.В.  в інших судових засіданнях,  та з метою  забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/51 від 22.08.2011 року призначено наступний склад суду :  суддя-доповідач по справі Тарасенко К.В., судді колегії -  Жук Г.А., Яковлєва М.Л.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

12.01.2007 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендарем) та управлінням освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (орендодавцем) було укладено договір № 327 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), що є об'єктом комунальної власності територіальної громади Дарницького району (далі –Договір).

Згідно з п. 11.1 Договір діє з 01.02.2007 р. до 01.02.2008 р. строком один рік.

У вказаному договори оренди не передбачено автоматичної пролонгації дії договору на один рік. Відповідно сторони при вирішенні цього питання керуються чинними нормами законодавства.

За актом приймання передачі орендарю було передано в оплатне користування приміщення басейну площею 1273,72 кв.м. в середній школі № 291 по вул. Тростянецькій, 19 в м. Києві.

На підставі розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 17.03.2008 р. № 277 сторонами було укладено додаткову угоду до Договору та продовжено строк його дії до 01.02.2009 р.

На підставі розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 09.02.2009 р. № 91 сторонами було укладено додаткову угоду до Договору та продовжено строк його дії до 01.02.2010 р.

Оскільки після закінчення Договору заяв щодо його припинення не надходило, в силу ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” дію Договору було продовжено до 01.02.2011 р. Крім того, в п. 5.11 договору передбачено, що у разі припинення договору оренди, орендар зобов’язаний повернути в десятиденний термін орендодавцю по акту приймання-передачі орендоване майно в належному стані. Майно орендодавцю за спливом строку оренди повернуто не було.

У вересні 2010 р. орендодавець направив орендарю листа № 1899 від 03.09.2010 р. з пропозицією укласти додаткову угоду до Договору, якою запропонував продовжити строк його дії до 01.02.2011 р.

У той же час, оскільки, як зазначено вище, в силу ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” строк Договору було пролонговано до 01.02.2011 р., дані дії орендодавця судом оцінюються як намір документально оформити юридичний факт продовження строку Договору. Крім того, в матеріалах справи наявне рішення господарського суду міста Києва у справі № 16/227 від 14.07.2010 року,  яким відмовлено  ФОП ОСОБА_1 в укладанні договору оренди строком на 5 років та встановлено факт подовження дії договору до 01.02.2011 року.

Орендар підписав та направив орендодавцю додаткову угоду з протоколом розбіжностей, яким запропонував продовжити строк дії Договору до 01.02.2015 р.

30.09.2010 р. листом № 2175 орендодавець повідомив орендаря про неможливість прийняти пропозицію, викладену у протоколі розбіжностей.

Після закінчення Договору 01.02.2011 р. протягом місяця жодна зі сторін не заявила про його припинення чи зміну. Відповідно, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в силу закону (ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”) строк Договору  продовжено до 01.02.2012 р. на тих же умовах.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно –правовими актами (ч.1 ст.2, ст.3 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”).

Відповідно до ст.ст. 759 ч. 1, 762 ч. 1, 763 ч. 1, 764, 795 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; договір найму укладається на строк, встановлений договором; якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором; передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору, з цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором; повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору, з цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Аналогічні положення містять ст.ст. 193, 283-286 ГК України.

Відповідно до ст.ст. 2 ч. 1, 26 ч. 2 п. 1, 27 ч. 1, 29 Закону України “Про оренду державного та комунального майна ”: орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено; у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди; за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України).

Волевиявлення в праві - передбачений законодавством зовнішній вияв волі дієздатних суб'єктів права, який тягне за собою юридичні наслідки. Становлячи різновид фактів юридичних, волевиявлення може виражатися у діях правомірних і неправомірних. Формою волевиявлення може бути не тільки реальна активна поведінка, а й бездіяльність. Волевиявлення організації виявляється в діях її органів або належним чином уповноважених представників. Юридичне значення може надаватися в деяких випадках не тільки прямому волевиявленню, а й непрямому (т. з. конклюдентному), в якому воля суб'єкта виражається не безпосередньо, а через такі дії (або бездіяльність), які дають змогу з безперечністю встановити її зміст і спрямованість. Волевиявлення повинне бути свідомим, вільним (невимушеним), справжнім (не удаваним) і здебільшого мати певну форму.

Будь-який правочин реалізується суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення.

Таким чином, саме для укладання договору на новий строк потрібна воля двох сторін, волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Оскільки воля відповідача на продовження договору на новий термін відсутня, то у суду відсутні підстави для зобов’язання відповідача поза його волі пролонгувати спірний договір.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дослідивши наявні матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушень умов договору оренди № 327 від 12.01.2007р., додатків до нього про подовження строку дії договору та фактичної пролонгації. Такого висновку суд дійшов через те, що позивачем не заявлялися вимоги про припинення дії договору або його розірвання. Крім того позивач продовжує користуватися майном на загальних підставах, встановлених чинним законодавством.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов’язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб’єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з’ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва  від  14 березня 2011 року  по справі №  6/54 відповідає дійсним обставинам справи є законним та  обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  на  рішення господарського суду міста Києва  від  14 березня 2011 року  по справі №  6/54  –  відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва  від  14 березня 2011 року  по справі №  6/54 – залишити без змін.

3. Матеріали справи № 6/54 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді