КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2011                                                                                           № 23/185

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Тарасенко К.В.

суддів:             

при секретарі:            

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 06.09.2011 року,

Розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2011 року у справі 23/185

за позовом                   Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус»

до                                   Відкритого акціонерного товариства «Національної акціонерної страхової   компанії «Оранта»

про                                 стягнення 35 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус»  звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до  Відкритого акціонерного товариства «Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про   стягнення 35 000,00 грн. страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2011  позов Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» задоволено повністю.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду міста Києва, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2011 року по справі № 23/185  скасувати  та постановити нове рішення яким відмовити позивачу у задоволені позову.

У зв’язку із неможливістю участі суддів Жук Г.А., Яковлєва М.Л. у розгляді справи та з метою  забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/17 від 18.07.2011 року призначено наступний склад суду :  суддя-доповідач по справі Тарасенко К.В., судді колегії -  Коршун Н.М., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін на 06.09.2011 року.

У зв’язку із зайнятістю суддів Коршун Н.М., Куксов В.В.  в інших судових засіданнях,  та з метою  забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розпорядженням  голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/21 від 01.09.2011 року призначено наступний склад суду :  суддя-доповідач по справі Тарасенко К.В., судді колегії -  Жук Г.А., Яковлєва М.Л.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при розгляді справи судом першої інстанції не враховані, що в жодному наявному в матеріалах справи рішення судів загальної юрисдикції, які розглядали справу  між тими ж сторонами з приводу заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки,  ОСОБА_1 не визнано винною особою.

Через відділення канцелярії Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення місцевого суду без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

17 вересня 2008 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» та ОСОБА_2 був укладений договір  добровільного страхування наземного транспорту (Авто-каско) № АКВ/000837 від 17.09.2008 року, за умовами якого застраховано транспортний засіб – автомобіль марки Citroen C 4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Страхова сума  згідно п. 3.1. договору складає 105 000,00 грн.,  безумовна франшиза по ризику  «Пошкодження» складає 0,5 % від страхової суми (п. 3.4.1. договору).

13 березня 2009 року відбулася  дорожньо-транспортна пригода учасниками якої були:

1) автомобіль марки ВАЗ-21074, державний реєстраційний номер НОМЕР_2,  під керуванням ОСОБА_1;

2) автомобіль марки Citroen C 4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3.

Згідно висновку експертного дослідження механізму дорожньо-транспортної пригоди Львівського науково-дослідного інституту  судових експертиз № 3553 від 03.11.2009 року, вказується, що з технічної точки зору, причиною ДТП  є обставини пов’язані з тим, що водій ВАЗ-21074 ОСОБА_1, у  супереч вимог пунктів 10.1 Правил дорожнього руху,  виконуючи поворот ліворуч не переконався у безпечному виконанні маневру.

Вищевказані факти  встановлені постановою Ужгородського міськрайонного  суду Закарпатської області від 05.11.2009 року та постановою Апеляційного суду  закарпатської області від 03.09.2010 року. Наведені обставини також підтверджуються рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 13.02.2011 року, згідно якого позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» задоволено частково, та стягнуто з ОСОБА_1  кошти у порядку регресу в сумі 4 727,97 грн.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наявними в матеріалах справи доказами спростовується твердження відповідача про відсутність документів, які б визначали винність його страхувальника у скоєнні ДТП.

Відповідно до висновків № 60 ЗАТ «Український центр після аварійного захисту « Експерт-Сервіс» вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Citroen C 4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 35 320,97 грн.

Позивач визнав нанесення майнової шкоди страхувальнику внаслідок ДТП страховим  випадком за договором № АКВ/000837 від 17.09.2008 року. Платіжним дорученням № 1980 від  09.04.2009 року та видатковим касовим ордером від 19.05.2009 року  позивач виплатив власнику автомобіля Citroen C 4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 страхове відшкодування у розмірі 39 727,97 грн.

Статтею 1 Закону України “Про страхування” визначено, що страхуванням є вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

У відповідності до ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 Цивільного кодексу України).

В ст. 16 Закону України “Про страхування” зазначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до положень ст. 993 ЦК України та статті 27 ЗУ «Про  страхування» до позивача перейшло у межах фактичного здійснення страхової виплати право  вимоги, яке його  страхувальник мав до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно положень статті 1166 ЦК України будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.

Суб'єктом відповідальності за статтею 1187 ЦК України є володілець об'єкта, діяльність з яким створює підвищену небезпеку, під яким слід розуміти особу, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Враховуючи той факт,  що на момент скоєння ДТП , цивільно-правова відповідальність винної особи була застрахована за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/008980 у відповідача, яким встановлено страховий ліміт  відповідальності у сумі 35 000,00 грн.

Як вбачається з наявних матеріалів справи позивачем на адресу відповідача було направлено заяву про виплату страхового відшкодування.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази виконання відшкодування, а також спираючись на положення ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та законність заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов’язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб’єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з’ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2011 року у справі 23/185  відповідає дійсним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.  

Керуючись ст. ст. 81,86, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2011 року у справі 23/185 –  залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2011 року у справі 23/185  –  залишити без змін.

3. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи № 23/185 повернути до господарського суду  міста Києва.

5. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді