У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючої Гошовська Т.В.,
суддів Глос Л.Ф., Гриців М.І.,
за участю прокурора Ганілова О.А.,
засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
ОСОБА_9, ОСОБА_10
розглянула у виїзному судовому засіданні у м. Запоріжжі в приміщенні апеляційного суду Запорізької області 20 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційними скаргами засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11, захисників ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 на вирок апеляційного суду Запорізької області від 20 серпня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 10 березня 1999 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ст. 17 і ч. 3 ст. 81, ч. 2 ст. 229-6 КК України 1960 року на 3 роки позбавлення волі; звільненого від відбування покарання 14 червня 2000 року на підставі Закону України “Про амністію” від 10 травня 2000 року,-
засуджено за: пунктами 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі; ч. 2 ст. 15 і пунктами 1, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України на 13 років позбавлення волі; ч. 1 ст. 14 і пунктами 6, 11, 13 ч. 2 ст. 115 КК України на 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; ст. 348 КК України на 15 років позбавлення волі; ч. 2 ст. 194 КК України на 9 років позбавлення волі; ч. 1 ст. 263 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
ОСОБА_5 виправдано за ст. 257 КК України за недоведеністю його участі у вчиненні цього злочину; за ч. 2 ст. 15 і пунктами 1, 5, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК за відсутністю в його діях складу злочину.
ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, такого, що згідно зі ст. 89 КК України не має судимості,-
засуджено за: п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України на 14 років позбавлення волі; ч. 1 ст. 263 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_11 від призначеного за ч. 1 ст. 263 КК України покарання звільнено у зв'язку із закінченням строку давності.
ОСОБА_11 виправдано за ст. 257, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 15 і пунктами 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 і пунктами 1, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України за недоведеністю його участі у вчиненні цих злочинів.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, росіянина, громадянина України, який має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого, -
засуджено за: пунктами 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; ч. 1 ст. 263 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_6 від призначеного за ч. 1 ст. 263 КК України покарання звільнено у зв'язку із закінченням строку давності.
ОСОБА_6 виправдано за ст. 257 КК України за недоведеністю його участі у вчиненні цього злочину.
ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4, українця, громадянина України, такого, що згідно зі ст. 89 КК України не має судимості,
засуджено за: ч. 1 ст. 263 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі; ч. 1 ст. 396 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_12 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
ОСОБА_12 виправдано за ст. 257, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 15 і пунктами 1, 12, 13 ч. 2 ст. 115, пунктами 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України за недоведеністю його участі у вчиненні цих злочинів.
Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_13 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати у розмірі 279 грн. 78 коп.
Питання про речові докази вирішено в порядку, визначеному ст. 81 КПК України.
Постановлена окрема ухвала на адресу прокурора Запорізької області з приводу порушень вимог кримінально-процесуального закону, допущених при проведенні досудового слідства по справі.
ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 за детально викладених у вироку обставин визнані винними у вчинені наступних злочинів.
Так, 14 листопада 2001 року, приблизно о 19 годині, ОСОБА_5, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1, діючи з помсти за попередньою змовою з особами, матеріали справи щодо яких виділені в окреме провадження у зв'язку з їх розшуком, з метою умисного вбивства, здійснив з невстановленого пістолету декілька пострілів ззаду у потерпілого ОСОБА_14, після чого особи, матеріали справи щодо яких виділені в окреме провадження, з метою доведення до кінця умислу на вбивство, наділи на голову потерпілого поліетиленовий пакет, перекривши таким чином доступ кисню. Внаслідок цих дій настала смерть потерпілого на місці події.
Крім того, в листопаді 2001 року, знаходячись на території м. Запоріжжя, ОСОБА_5 незаконно носив та зберігав при собі вогнепальну зброю невстановленого зразка та бойові припаси до неї, яку використав при вчиненні умисного вбивства ОСОБА_14
Наприкінці лютого – початку березня 2002 року ОСОБА_5, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, вчинив готування до умисного вбивства жителя м. Запоріжжя ОСОБА_36 з корисливих мотивів та на замовлення, а також – незаконне носіння, зберігання та передачу вогнепальної зброї і бойових припасів до неї, зокрема, пістолету кустарного виробництва під стрільбу набоями до пістолету Макарова калібру 9 мм, пістолету ТТ калібру 7,62 мм, двох револьверів системи Наган калібру 7,62 мм, пістолету системи Шмайсера калібру 6,35 мм та гвинтівки ТОЗ-12 калібру 5,6 мм.
16 березня 2002 року приблизно о 22 годині 20 хвилин ОСОБА_5, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_4, з метою уникнення затримання, вчинив замах на умисне вбивство двох осіб – працівників міліції ОСОБА_13 та ОСОБА_15, здійснивши у них по декілька пострілів з пістолету системи Макарова калібру 9 мм та пістолету системи Шмайсера калібру 6,35 мм, які незаконно носив та зберігав, а також вчинив умисне вбивство працівника міліції ОСОБА_15, який помер на місці події від одиночного наскрізного кульового вогнепального поранення грудної клітки з ушкодженням верхньої долі правої та лівої легені, легеневої артерії, яке призвело до масивної внутрішньої крововтрати. Внаслідок зазначених дій ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_13 було заподіяно непроникаюче вогнепальне поранення м'яких тканин шиї та непроникаюче вогнепальне поранення черевної стінки.
23 вересня 2002 року близько 19 години, знаходячись біля кіоску, розташованого по вул. Євпаторійській, 2 у м. Запоріжжі, ОСОБА_5 незаконно носив та зберігав вогнепальну зброю – пістолет ТТ калібру 7,62 мм та бойові припаси до нього а після цього став незаконно зберігати вказану вогнепальну зброю у поліетиленовому пакеті на даху господарського будівлі біля гуртожитку АДРЕСА_6.
У вересні 2002 року ОСОБА_12 з особою, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження у зв'язку з її розшуком, забрав вказаний пістолет, а також два пістолети невстановленої системи з даху вказаної будівлі, які став незаконно зберігати в лісопосадці.
25 вересня 2002 року приблизно о 18 годині 10 хвилин ОСОБА_5, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, діючи за попередньою змовою з особами, матеріали справи щодо яких виділені в окреме провадження у зв'язку з їх розшуком, шляхом закладення під автомобіль “БМВ-525”, який належав ОСОБА_16 та знаходився у дворі будинку АДРЕСА_2, вибухового пристрою з дистанційним управлінням та, привівши цей пристрій у дію у той момент, коли потерпілий знаходився в автомобілі, діючи з помсти, вчинив замах на умисне вбивство ОСОБА_16 Внаслідок цих дій потерпілому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження. Цими ж діями ОСОБА_5 вчинив умисне знищення чужого майна – автомобіля “БМВ-525”, вартістю 22 574 грн. 87 коп., яке заподіяло майнову шкоду в особливо великому розмірі.
Крім того, 23 – 25 вересня 2002 року ОСОБА_5, перебуваючи у м. Запоріжжі, у невстановленої особи та за невстановлених обставин, незаконно придбав, носив та зберігав саморобний вибуховий пристрій з дистанційним управлінням.
17 жовтня 2002 року приблизно о 23 годині 30 хвилин ОСОБА_5, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, діючи з помсти за попередньою змовою з ОСОБА_11 та ОСОБА_6, який діяв на замовлення та із корисливих мотивів, знаходячись біля будинку № 65 по вул. Липовецькій у м. Запоріжжі, вчинили умисне вбивство потерпілого ОСОБА_17 При цьому ОСОБА_11 здійснив з пістолета невстановленої системи з глушителем калібру 9 мм не менше ніж 7 пострілів по автомобілю ВАЗ-2108 та потерпілому ОСОБА_18, який знаходився у ньому, а ОСОБА_6 – з пістолета невстановленої системи з глушителем калібру 7,62 мм не менше ніж 6 пострілів у потерпілого. Внаслідок цих дій потерпілому ОСОБА_18 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер у лікарні 31 жовтня 2002 року.
Після вчинення цього злочину, ОСОБА_12, дізнавшись про вбивство, з метою приховання вказаного особливо тяжкого злочину, сховав передану йому ОСОБА_11 вогнепальну зброю, яка була використана при вбивстві ОСОБА_17.
Крім цього, у жовтні 2002 року, ОСОБА_5, перебуваючи у м. Запоріжжі, незаконно носив, зберігав та передавав ОСОБА_11 і ОСОБА_6 вогнепальну зброю з бойовими припасами до неї, зокрема, пістолет невстановленої системи з глушителем калібру 9 мм, пістолет невстановленої системи з глушителем калібру 7,62 мм; ОСОБА_6 незаконно носив, зберігав та передавав ОСОБА_11 пістолет невстановленої системи з глушителем калібру 9 мм та бойові припаси до нього; ОСОБА_11 незаконно носив, зберігав та передавав ОСОБА_12 пістолет невстановленої системи калібру 7,62 мм та бойові припаси до нього, який останній також незаконно носив та зберігав.
Протягом 2002 – 2003 років ОСОБА_12 у гаражі АДРЕСА_3, незаконно зберігав різну вогнепальну зброю та бойові припаси до неї, вибухові речовини та вибухові пристрої.
У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, посилаючись на безпідставність виправдання всіх засуджених за ст. 257 КК України, ставить питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд. При цьому, даючи свій аналіз наявним у матеріалах справи доказам, вважає, що їх достатньо для визнання засуджених винними у вчиненні цього злочину.
Захисниками ОСОБА_8 та ОСОБА_10 подані заперечення на касаційне подання.
У касаційних скаргах засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_7, які аналогічні за змістом, порушується питання про скасування вироку і направлення справи на нове розслідування. При цьому, даючи свій аналіз зібраним по справі доказам, які покладені в основу обвинувального вироку, касатори вказують на те, що частина з них є суперечливими та сумнівними, частина – недопустимими через істотні порушення норм кримінально-процесуального закону під час їх збирання та закріплення, а частина – такими, що не мають ніякого відношення до підтвердження винуватості ОСОБА_5 Крім цього, зазначають, що суд безпідставно відкинув показання свідка ОСОБА_19, які підтверджували показання ОСОБА_5 у тій частині, що в період з 27 лютого по 27 березня 2002 року він перебував у м. Ялті і нікуди не виїжджав, а тому не міг вчиняти в цей період злочини в м. Запоріжжі. Вважають, що в матеріалах справи відсутні об'єктивні докази винуватості ОСОБА_5, а тому вирок суду не може бути визнаним законним та обґрунтованим.
У касаційних скаргах засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_9 із посиланням на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи порушується питання про скасування вироку та закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_6 за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, пунктами 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України. Своє прохання обґрунтовують тим, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях, а також на суперечливих та недопустимих доказах, зокрема, на показаннях ОСОБА_6 на початку досудового слідства, які отримані з порушенням його права на захист та із застосуванням недозволених методів слідства. Крім цього зазначають, що посилання суду на свідчення адвокатів, які здійснювали захист ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, як на доказ того, що до вказаних осіб не застосовувалися недозволені методи слідства, а відтак і як на доказ їх винуватості, є неприпустимим, виходячи з функцій, які покладені на захисника при провадженні у кримінальній справі. Вважають, що в матеріалах справи відсутні достатні та достовірні докази винуватості ОСОБА_6
Як убачається зі змісту касаційної скарги засудженого ОСОБА_11, він вважає своє засудження безпідставним, а висновки суду такими, що ґрунтуються на недопустимих та недостовірних доказах. Вказує, що суд необґрунтовано відкинув докази, зокрема, показання свідків ОСОБА_1 ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_11 (брата засудженого), які підтверджували його алібі та свідчили про те, що в момент нападу на потерпілого ОСОБА_18 він знаходився в іншому місці. Крім цього, засуджений звертає увагу на те, що ні під час досудового слідства, ні при розгляді справи в суді належним чином не перевірялася можливість причетності до вбивства ОСОБА_18 інших осіб, хоча для цього були всі підстави, оскільки раніше за вчинення цього злочину до кримінальної відповідальності притягалися ОСОБА_23 та ОСОБА_24, які визнавали свою вину та детально розповідали про мотив і обставини вчинення злочину. Враховуючи наведене, ОСОБА_11 просить вирок суду щодо нього скасувати, а справу закрити. У той же час порушує питання про застосування ст. 69 КК України та пом'якшення покарання до мінімального строку.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_12, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність судового слідства, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, зокрема, порушення на досудовому слідстві права ОСОБА_12 на захист, що, на думку захисника, унеможливлює визнання цілого ряду доказів допустимими, суперечності в показаннях свідка ОСОБА_12, порушує питання про скасування вироку та закриття провадження по справі.
Заслухавши доповідача, прокурора Ганілова О.А., який підтримав касаційне подання і вважав безпідставними доводи касаційних скарг, пояснення засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на підтримку своїх касаційних скарг та їх заперечення проти касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних звернень, колегія суддів вважає, що касаційне подання та касаційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 у вчиненні злочинів за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку.
Так, щодо визнання ОСОБА_5 винуватим в умисному вбивстві ОСОБА_14, вчиненому 14 листопада 2001 року за попередньою змовою групою осіб, і незаконному носінні, зберіганні вогнепальної зброї та боєприпасів до неї , висновок суду, зокрема, ґрунтується на показаннях потерпілої ОСОБА_26 про те, що останній раз вона бачила сина 14 листопада 2001 року, який після тренування з карате, яке проходило в їх квартирі, приблизно о 17 годині 10 хвилин разом зі своїм тренером ОСОБА_27 вийшов з дому і більше не повернувся; показаннях свідка ОСОБА_27, який підтвердив зазначені обставини та вказав, що зі слів ОСОБА_14 він у цей день мав намір доробити татуювання, для чого з іншого міста приїхав спеціаліст. Коли вони разом вийшли на вулицю, то ОСОБА_14 вже чекала машина, на якій він і поїхав. З того часу він більше ніколи ОСОБА_14 не бачив; показаннях свідка ОСОБА_28 як на досудовому слідстві, так і в суді про те, що восени 2001 року він на своєму автомобілі разом із ОСОБА_29 та за вказівкою останнього забрав ОСОБА_14 біля місця його проживання та відвіз до квартири АДРЕСА_1, яку знімав ОСОБА_30 Коли вони втрьох зайшли до цієї квартири, то там він побачив ОСОБА_5, ОСОБА_30 та спеціаліста по татуюванню. Через деякий час він разом із ОСОБА_29 пішли, залишивши ОСОБА_14 в квартирі. Після цього він ОСОБА_14 не бачив; показаннях свідка ОСОБА_31, анкетні дані якого змінені у зв’язку із забезпеченням безпеки, з яких убачається, що в листопаді 2001 року він на запрошення ОСОБА_29 приїхав з м. Севастополя до м. Запоріжжя, щоб доробити татуювання ОСОБА_14, яке він почав йому робити ще влітку 2001 року. Коли приблизно о 18 – 19 годині до квартири привезли ОСОБА_14, то в ній також знаходилися ОСОБА_5, ОСОБА_30 та ОСОБА_32, які ще до появи потерпілого вчиняли якісь незрозумілі для нього (свідка) дії, зокрема, відсунули крісло від дивана та поставили його спинкою до вхідних дверей кімнати, дуже голосно включили телевізор, кидали петарди у загальному коридорі. Приблизно через 10 хвилин після того, як він почав робити татуювання ОСОБА_14, який сидів у кріслі, над спинкою якого знаходилася його голова, шия та верхня частина спини, до кімнати зайшов ОСОБА_5 та з пістолету почав стріляти у верхню частину тіла ОСОБА_14 Перелякавшись він (свідок) вибіг до сусідньої кімнати, а коли через кілька хвилин повернувся до тієї кімнати, де знаходився ОСОБА_14, то побачив, що на голові останнього надітий целофановий пакет. При цьому потерпілий ніяких ознак життя не подавав та залишався у тій же позі, що і до пострілів. Після цього ОСОБА_30 та ОСОБА_32, одягнули на потерпілого верхній одяг та, взявши його з двох сторін під руки, вивели з квартири, а він (свідок) разом з ОСОБА_5 пішли до квартири останнього, де він бачив спортивну сумку, у якій знаходилася зброя, зокрема, револьвер системи Наган, пістолети Форт, Шмайсер та інші види зброї. Протягом кількох років після цих подій він проживав у своїх родичів у м. Москві.
Цей висновок суду також підтверджується показаннями свідка ОСОБА_33 про те, що в 2001 році протягом 6 місяців він здавав ОСОБА_30 квартиру АДРЕСА_1, а також про те, що бачив у цій квартирі під диваном пістолет для стрільби дрібнокаліберними набоями; показаннями обвинуваченого ОСОБА_12, якому ОСОБА_5 розповідав про обставини та місце вбивства ОСОБА_14, а також про те, що труп потерпілого спочатку хотіли втопити, а потім декілька разів закопували в різних місцях, посипаючи його хлоркою; даними, що містяться у протоколі огляду місця події – квартири, яку знімав ОСОБА_30, про виявлення та вилучення крісла, у поролоні та ватині подушки якого мається наскрізний виріз, а також сліди речовини бурого кольору схожої на кров на оббивці, трьох фрагментах шпалер та під килимом у залі; показаннями в суді спеціаліста – біолога ОСОБА_34 та свідка ОСОБА_33, які брали участь в огляді даної квартири, з яких убачається, що раніше вказане крісло стояло в залі неподалік від місця, де на шпалерах та під килимом були виявлені сліди речовини бурого кольору; даними, що містяться у висновку судово-біологічної експертизи про те, що на оббивці крісла та фрагментах шпалер виявлена кров, видову приналежність якої встановити неможливо через недостатність білку, а також із-за вірогідності різного роду впливу на ці сліди (термічного, хімічного тощо); даними, що містяться у відеозаписах оперативно-розшукових заходів із ОСОБА_29 та ОСОБА_30, які підтверджують достовірність показань свідків ОСОБА_28 та обвинуваченого ОСОБА_12 щодо часу, місця, знаряддя та виконавців вбивства ОСОБА_35; даними, що містяться у долучених до матеріалів кримінальної справи відомостей про здійснення оперативно-розшукових заходів, пов’язаних з розшуком потерпілого ОСОБА_14, з яких убачається, що проведеними заходами встановити його місцезнаходження протягом тривалого часу (з листопада 2001 року по теперішній час) не виявилося можливим, як і знайти його тіло.
Посилання у касаційних скаргах засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_7 на те, що показання потерпілої й більшості вказаних свідків не можуть бути прийняті до уваги та є недостовірними і недопустимими доказами, оскільки носять суперечливий характер, є безпідставними.
Аналіз показань потерпілої та свідків свідчить про те, що вони є послідовними, узгоджуються як між собою, так і з іншими доказами по справі. Будь-яких даних, які б свідчили про те, що потерпіла і зазначені свідки дають неправдиві показання та обмовляють засудженого, у матеріалах справи немає.
Крім того, аналогічні доводи засудженого та його захисника, зокрема, щодо окремих неточностей у показаннях потерпілої та свідків стосовно одягу, у який був одягнений ОСОБА_14 14 листопада 2001 року; конкретного зображення та місця розташування на його тілі татуювання, яке він мав намір доробити; положення тіла потерпілого у кріслі в момент здійснення у нього пострілів; неможливості використання як доказів даних оперативно-розшукових заходів із ОСОБА_29 та ОСОБА_30; неможливості за умови відсутності трупа ОСОБА_14 встановити причину його смерті та дати юридичну оцінку діям ОСОБА_5 ретельно перевірялися судом під час розгляду справи і цим доводам у вироку дана належна оцінка, з якою погоджується і колегія суддів.
Отже, проаналізувавши сукупність цих та інших доказів по справі, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні за попередньою змовою групою осіб умисного вбивства ОСОБА_14 та незаконному зберіганні, носінні вогнепальної зброї і бойових припасів до неї.
Висновки суду щодо визнання ОСОБА_5, який, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, винуватим у готуванні до умисного вбивства ОСОБА_36 з корисливих мотивів та на замовлення, вчиненому з кінця лютого до 16 березня 2002 року, в умисному вбивстві працівника правоохоронного органу ОСОБА_15 та замаху на умисне вбивство двох осіб, у тому числі, працівника правоохоронного органу ОСОБА_13, вчинених 16 березня 2002 року, а також у незаконному зберіганні, носінні вогнепальної зброї та бойових припасів до неї ґрунтуються на показаннях свідка ОСОБА_28, з яких убачається, що наприкінці лютого – початку березня 2002 року він на прохання ОСОБА_5, який отримав замовлення на вбивство бізнесмена ОСОБА_36, возив ОСОБА_5 на своєму автомобілі по м. Запоріжжю і той відслідковував маршрут пересування потерпілого та підшукував зручний момент, щоб вчинити вбивство. При цьому він бачив у ОСОБА_5 різні види зброї, у тому числі пістолет Шмайсер, яку останній за цей період неодноразово випробовував у закинутому приміщенні в с. Любимовці Вольнянського району Запорізької області. Під час стеження було встановлено, що ОСОБА_36 проживав у будинку, розташованому по вул. Мікояна, у другому під’їзді будинку, номера якого він не запам’ятав. В один із днів ввечері він привіз ОСОБА_5 до місця проживання ОСОБА_36 та залишив його там. У цей же день вночі йому зателефонував ОСОБА_32 та сказав, що треба терміново відвезти ОСОБА_5 до м. Севастополя, що він і зробив, а коли того ж дня повертався до м. Запоріжжя, то скоїв ДТП, за що був оштрафований працівниками ДАЇ; даних, що містяться у протоколі огляду місця події та за участю свідка ОСОБА_28, з яких убачається, що при огляді закинутого приміщення у с. Любимовці були виявлені та вилучені гільзи набоїв, фрагменти гільз набоїв, кулі та фрагменти куль до гладкоствольної зброї різного калібру, загальною кількістю 26 об’єктів; даних, що містяться у протоколі відтворення обстановки й обставин події за участю свідка ОСОБА_28, згідно з якими останній вказав будинок АДРЕСА_4, де проживав ОСОБА_36; показаннях свідка ОСОБА_36 про те, що він дійсно весною 2002 року проживав за вказаною адресою, але не в 2-му під’їзді, а у третьому; тривалий час займався бізнесом та на початку весни 2002 року відчував якусь небезпеку, про що розповідав своєму другу ОСОБА_37; показаннях свідка ОСОБА_37, який підтверджував вказані обставини та пояснював, що у зазначений період ОСОБА_36 став вести себе обережніше, користувався послугами охоронців та неодноразово говорив про те, що відчуває загрозу своєму життю.
Цей висновок суду також підтверджується показаннями як на досудовому слідстві, так і в суді працівника міліції – потерпілого ОСОБА_13, з яких убачається, що 16 березня 2002 року він разом із ОСОБА_15 несли службу по охороні громадського порядку. Коли вони близько 22 години 20 хвилин проходили біля спортивного майданчику, розташованого біля будинку АДРЕСА_5 та навпроти будинку АДРЕСА_4, то побачили підозрілого чоловіка, який сидів біля огорожі, а на його голові до самих брів була натягнута темна в’язана шапочка. На їх прохання той підвівся і назвав своє прізвище ОСОБА_13. Одразу ж після цього цей чоловік вдарив його кулаком в обличчя та почав стріляти в нього. Від цього він на якийсь час втратив свідомість, а потім побачив, як ОСОБА_15 переслідує нападника, який рухався у напрямку стоянки маршрутних таксі, чув звуки пострілів і теж побіг у цьому ж напрямку. Коли він підбіг до ОСОБА_15, то побачив, що той поранений і почав надавати йому першу допомогу. Через деякий час на місце події прибули працівники міліції та лікарі, які констатували смерть ОСОБА_15; даними, що містяться у протоколі пред’явлення особи для впізнання, з яких вбачається, що потерпілий ОСОБА_13 категорично впізнав обвинуваченого ОСОБА_5 як особу, яка 16 березня 2002 року стріляла у нього та вбила ОСОБА_15; даними, що містяться в протоколах огляду місця події та огляду бушлату ОСОБА_15 про виявлення та вилучення на місці події 8 гільз калібру 9 мм та 4 гільз калібру 6, 35 мм, чорної в’язаної шапочки, а також у рукаві бушлату потерпілого кулі; даними висновків судово-медичної експертиз, з яких убачається, що смерть ОСОБА_15 настала від одиночного наскрізного кульового вогнепального поранення грудної клітки з ушкодженням верхньої долі правої та лівої легені, легеневої артерії, яке призвело до масивної внутрішньої кровотечі та гострої крововтрати; даними, що містяться у висновку судово-медичної експертизи, з яких убачається, що у ОСОБА_13 мало місце проникаюче вогнепальне поранення м’яких тканин шиї та непроникаюче вогнепальне поранення черевної стінки, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Під час операції у потерпілого була вилучена куля, яка долучена до матеріалів справи в якості речового доказу; даними, що містяться у висновку судово-балістичної експертизи, з яких убачається, що 3 гільзи, вилучені на місці події, куля, вилучена з бушлата ОСОБА_15, куля вилучена з шиї ОСОБА_13, є частинами 6,35 мм набоїв Браунінга зразка 1906 року, які можуть використовуватися для стрільби з пістолетів: Браунінг, зразка 1906 року, Кольт, зразка 1908 року, Коровіна (ТК) та пістолетів під назвою “кишенькова модель”. Ймовірно, що вказані гільзи та кулі вистріляні з пістолетів певних моделей, у тому числі Шмайсера; даними, що містяться у протоколі впізнання предметів, згідно з якими свідок ОСОБА_28 впізнав пістолет Шмайсер як схожий на той, який він у 2002 році бачив у ОСОБА_5; даними, що містяться у протоколі вилучення ще однієї кулі з одягу ОСОБА_15, яка згідно з висновками судово-балістичної експертизи є частиною набою до пістолету Макарова “ПМ” калібру 9 мм; даними, що містяться у висновках судово-імунологічної експертизи, з яких убачається, що походження поту на виявленій на місці події в’язаній шапочці від засудженого ОСОБА_5 не виключається за умови змішування його з потом особи, організму якої властивий антиген А.
Посилання у касаційних скаргах засудженого ОСОБА_5 та його захисника на те, що показання потерпілого ОСОБА_13 не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, оскільки є суперечливими та непослідовними, зокрема, тому, що на їх підставі органами слідства раніше було встановлено, що вказаний злочин вчинив ОСОБА_38, кримінальна справа щодо якого була закрита у зв’язку зі смертю, ретельно перевірялися під час розгляду справи в суді та обґрунтовано визнані безпідставними.
Як убачається з матеріалів справи, 18 квітня 2002 року у недобудованому приміщенні бази відпочинку заводу “Радіоприлад” у м. Запоріжжі був виявлений труп ОСОБА_38 без видимих ознак насильницької смерті, але зі слідами від ін’єкцій. Біля трупу був знайдений одноразовий використаний шприц, а в кишені одягу – пістолет Шмайсер № 73250 з одним патроном калібру 6,35 мм. Смерть ОСОБА_38 настала внаслідок гострого отруєння димедролом.
Згідно з даними протоколів пред’явлення фотографій ОСОБА_38, а також його трупа потерпілому ОСОБА_13 він вказав, що ОСОБА_38 схожий на чоловіка, який 16 березня 2002 року стріляв у нього та ОСОБА_15
Оцінивши ці та інші докази в сукупності, органи слідства 31 травня 2002 року прийняли рішення про закриття кримінальної справи за фактом нападу на працівників міліції ОСОБА_13 та ОСОБА_15 у зв’язку зі смертю ОСОБА_38
Разом з тим, з показань обвинуваченого ОСОБА_12 на досудовому слідстві, які він давав у 2006 – 2007 роках вбачається, що про напад на працівників міліції він дізнався 17 березня 2002 року, про що повідомив ОСОБА_29, який знаходився в той час у Криму, і який попросив його зберегти для нього один з екземплярів фоторобота нападника, які розклеїли по місту працівники міліції. Приблизно через місяць після цих подій, ОСОБА_29 попросив його знайти наркомана ОСОБА_39 та привезти до нього. Він розшукав ОСОБА_39, пригостив його наркотиками та відвіз до ОСОБА_29, з яким був і ОСОБА_30 Більше після цього він ОСОБА_39 не бачив, а приблизно через 3 – 4 дні за наказом ОСОБА_29 він брав участь в якості понятого при впізнанні потерпілим ОСОБА_13 трупа ОСОБА_38, що підтверджується даними, що містяться у відповідному проколі впізнання. Крім цього, згідно з вказаними показаннями ОСОБА_12, у 2003 році, коли він переховувався у м. Севастополі та проживав разом з ОСОБА_5, то той розповідав, що це він стріляв у працівників міліції, проте ОСОБА_29 організував все таким чином, щоб все списали на мертвого наркомана. Також зі слів ОСОБА_5, при нападі на працівників міліції він використовував два пістолети. Після подій вночі ОСОБА_28 відвіз його до м. Севастополя, а коли повертався у м. Запоріжжя, то потрапив у ДТП.
Наведені показання ОСОБА_12 ретельно перевірялися як під час досудового слідства, так і в суді й обґрунтовано визнані достовірними та покладені в основу обвинувачення ОСОБА_5
Так, як убачається з показань потерпілого ОСОБА_13, коли він у 2002 році вказував на ОСОБА_38 як на особу, що вчинила злочин, то це не носило категоричний характер.
Як убачається з показань батьків ОСОБА_38 – свідків ОСОБА_40 та ОСОБА_41 в суді, їх син дійсно мав зовнішню схожість з підсудним ОСОБА_5, що підтверджується і порівнянням фотографій ОСОБА_38, які долучені до матеріалів справи, із зовнішністю ОСОБА_5
Згідно з даними, що містяться у висновках судово-балістичних та судово-криміналістичних експертиз, при нападі на ОСОБА_13 та ОСОБА_15 використовувалися різні види зброї, зокрема, пістолет Шмайсер. При цьому при дослідженні пістолета Шмайсер, який був виявлений біля трупа ОСОБА_38, а також кулі, вилученої при операції потерпілого ОСОБА_13, встановлено, що саме із цього пістолету був здійснений постріл у ОСОБА_13
Свідок ОСОБА_28 підтверджував, що вночі 16 березня 2002 року терміново відвіз засудженого ОСОБА_5 з м. Запоріжжя до м. Севастополя, а коли 17 березня 2002 року повертався до м. Запоріжжя, то скоїв ДТП, що узгоджується з даними ДАЇ, з яких убачається, що ДТП за участю ОСОБА_28 мало місце 17 березня 2002 року близько 8 години на 405 км автодороги Харьків – Сімферополь.
Крім цього, як убачається з показань потерпілого ОСОБА_13, які він давав одразу ж після подій у 2002 році, особа, яка здійснила напад, назвала своє призвіще ОСОБА_13 і це він дуже добре запам’ятав, оскільки у нього таке ж саме призвіще. Отже, підстав вважати, що потерпілий ОСОБА_13, даючи у 2002 році ці показання, а після цього, впізнавши ОСОБА_38 як особу, що скоїла напад, міг передбачити, що у 2006 році буде затриманий ОСОБА_5 і за 4 роки до цього обмовити останнього у вчиненні злочину, немає.
Той факт, що озброєний напад на працівників міліції був вчинений біля будинку, де проживав потерпілий ОСОБА_36, свідчить про правдивість показань свідка ОСОБА_28 про те, з якою метою ввечері 16 березня 2002 року засуджений ОСОБА_5 опинився у зазначеному місці.
Проаналізувавши наведені докази в їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що показання потерпілого ОСОБА_13, свідків ОСОБА_28 та обвинуваченого ОСОБА_12 є достовірними доказами та поклав їх в основу обвинувального висновку щодо засудженого ОСОБА_5
Доводи касаційних скарг засудженого ОСОБА_5 та його захисника з посиланням на показання свідка ОСОБА_19 про те, що з кінця лютого до кінця березня 2002 року ОСОБА_5 знімав у неї житло і постійно перебував у м. Севастополі, а тому не міг у цей період вчинити готування до умисного вбивства ОСОБА_36, а також озброєний напад на працівників міліції, ретельно перевірялися судом та обґрунтовано визнані такими, що суперечать іншим доказам по справі, про що у вироку наведені відповідні мотивування, з якими погоджується і колегія суддів.
Отже, проаналізувавши сукупність цих та інших доказів по справі, суд дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5, як особи, яка раніше вчинила умисне вбивство, у готуванні до умисного вбивства ОСОБА_36 з корисливих мотивів та на замовлення, в умисному вбивстві працівника правоохоронного органу ОСОБА_15 та замаху на умисне вбивство двох осіб, у тому числі, працівника правоохоронного органу ОСОБА_13, а також незаконному зберіганні, носінні вогнепальної зброї та бойових припасів до неї.
Висновки суду щодо визнання ОСОБА_5 винуватим у незаконному зберіганні, носінні вогнепальної зброї та бойових припасів до неї , вчиненому 23 вересня 2002 року, а також визнання ОСОБА_12 винуватим у незаконному зберіганні вогнепальної зброї, вчиненому у вересні 2002 року, ґрунтуються на показаннях ОСОБА_12 на досудовому слідстві, з яких убачається, що зі слів ОСОБА_5 йому стало відомо про те, що останній разом із ОСОБА_32 і ОСОБА_30 біля кафе «Кічкас» підірвали гранату, зі зброї стріляли у натовп, після чого ОСОБА_32 склав зброю в пакет і кинув на дах будинку, потім подзвонив йому і сказав забрати пакет зі зброєю; він (ОСОБА_12) з ОСОБА_42 під’їхали на вказане місце, забрали зброю, яку вподальшому зарили в лісосмузі біля міста; даних протоколу відтворення обстановки та обставин події, під час якого ОСОБА_12 вказав місце, звідки він разом з ОСОБА_42 забирали пакет зі зброєю, та місце у лісосмузі, де зарили цей пакет, при цьому повідомив, що ОСОБА_42 розповів йому про те, що в пакеті знаходяться пістолети Форт, ТТ і Макаров; показаннях свідків ОСОБА_43 і ОСОБА_44, які були присутніми в якості понятих при відтворенні обстановки та обставин події з участю ОСОБА_12; показаннях свідка ОСОБА_45 про обставини, за яких 23 вересня 2002 року біля кіоску на вул. Євпаторійській у м. Запоріжжі бачив вибух і чув 5-6 пострілів з пістолета; показаннях свідка ОСОБА_46, який в судовому засіданні підтвердив, що бачив двох чоловіків, один з яких щось кинув, після чого пролунав вибух, далі чув постріли, чоловіків запам’ятав і впізнав; даних протоколів пред’явлення фотознімків для впізнання, під час якого свідки ОСОБА_47 і ОСОБА_46 впізнали ОСОБА_5 як особу, яка 23 вересня 2002 року з іншим чоловіком біля кіоску кинули вибуховий пристрій і стріляли в сторону шосе; показаннях свідків ОСОБА_48 і ОСОБА_49 – понятих при пред’явленні фотознімків для впізнання свідкам ОСОБА_46 та ОСОБА_47
Будь-яких даних, які б свідчили про те, що свідки ОСОБА_47 і ОСОБА_46 дають неправдиві показання та обмовляють ОСОБА_5 в матеріалах справи немає.
Проаналізувавши ці та інші докази в їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у незаконному зберіганні, носінні вогнепальної зброї та бойових припасів до неї, а також винуватості ОСОБА_12 у незаконному зберіганні вогнепальної зброї.
Висновки суду щодо визнання ОСОБА_5, який, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, винуватим у замаху на умисне вбивство ОСОБА_16, вчиненому з помсти та за попередньою змовою групою осіб, в умисному пошкодженні чужого майна, вчиненому шляхом вибуху, що заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах та спричинило інші тяжкі наслідки, вчинених 25 вересня 2002 року, а також у незаконному придбанні, носінні, зберіганні саморобного вибухового пристрою, вчиненому 23 – 25 вересня 2002 року, ґрунтуються на показаннях обвинуваченого ОСОБА_12, даних ним на досудовому слідстві у присутності захисника, з яких убачається, що зі слів ОСОБА_5 йому стало відомо про те, що останній разом з ОСОБА_30 і ОСОБА_32 підірвали автомобіль БМВ чорного кольору в районі «Павло-Кічкаса»; вибуховий пристрій було ними підкладено під автомобіль і керувався він з пульта дистанційного управління, з яким вони втрьох чергували по черзі; кнопку натиснув ОСОБА_30 у той момент, коли водій сів у автомобіль; даних протоколу демонстрації відеозйомки протоколу додаткового допиту обвинуваченого ОСОБА_12; даними протоколу пред’явлення фотознімків для впізнання, під час якого ОСОБА_12 впізнав ОСОБА_5 як особу, яка брала участь у підриві автомобіля БМВ на селищі «Кічкас» у 2002 році; показаннях свідків ОСОБА_50 і ОСОБА_51 – понятих при пред’явленні фотознімків для впізнання ОСОБА_12 щодо обставин, за яких проводилася ця слідча дія; даних, що містяться в протоколах проведення оперативно-розшукових заходів із застосуванням технічних засобів, проведених із ОСОБА_29 та ОСОБА_30, та стенограм відеокасет до них, згідно з якими, ОСОБА_29 та ОСОБА_30 підтверджували наведені пояснення ОСОБА_12 та вказували про те, що після того, як ОСОБА_29 побили на відвалах, ОСОБА_5 сказав, що хоче помститися за це і підірвати автомобіль БМВ, в якому їздить один з банди «лисих», і йому потрібна вибухівка. ОСОБА_29 зателефонував ОСОБА_44 і той дав ОСОБА_5 пакет з вибухівкою з дистанційним управлінням. Через деякий час ОСОБА_29 зателефонували і повідомили, що все зробили. Потім приїхав ОСОБА_5 з іншими особами і детально розповіли про обставини підриву автомобіля БМВ та про роль та участь кожного з них у цьому; даних протоколу огляду місця події та відеозаписом до нього, згідно з якими 25 вересня 2002 року у дворі будинку АДРЕСА_2 виявлено автомобіль БМВ, який значно пошкоджений і деформований, а в салоні виявлено фланець і два фрагменти фланцю. Поряд з автомобілем виявлено воронку, а також металеві фрагменти й уривки дроту, клейкої стрічки, пластмасова трубка. З місця події вилучені металеві уламки, фрагменти дроту, фланець і два фрагменти фланцю, фрагменти шумоізоляції, килимок водійського сидіння, сонцезахисний козирок; показаннях потерпілого ОСОБА_16, даних ним на досудовому слідстві, про обставини, за яких стався вибух його автомобіля; даних висновку судово-медичної експертизи, з якої убачається, що ОСОБА_16 була спричинена вибухова травма нижньої правої кінцівки, що супроводжувалася численним руйнуванням м’яких тканин, пошкодженням судинно-нервового пучка, осколковим переломом стегнової і великогомілкової кісток, що ускладнилося травматичним і геморрагічним шоком третього ступеня, які є тяжкими тілесними ушкодженнями, небезпечними для життя в момент заподіяння; дане ушкодження виникло від дії мілких осколків вибухового пристрою; даних висновку судової вибухотехнічної експертизи, згідно з якою для підриву автомобіля «БМВ-525» було використано саморобний вибуховий пристрій. В якості заряду використовувалася вторинна бризантна вибухова речовина підвищеної потужності «Тетрил» масою до 182 г; для здійснення вибуху застосовувався електричний спосіб підривання; потужність підірваного заряду вибухової речовини складала до 200 г у тротиловому еквіваленті за умови щільного прилягання заряду до асфальтного покриття; даних висновку (акта) дослідження спеціаліста-автотоварознавця, відповідно до якого вартість відновлюваного ремонту автомобіля БМВ складає 22 574 грн 87 коп.
Твердження у касаційних скаргах засудженого ОСОБА_5 та його захисника про те, що дані оперативно-розшукових заходів, проведених із ОСОБА_29 та ОСОБА_30 є недопустимими доказами по справі, оскільки невідоме їх джерело, а також про те, що психічний стан ОСОБА_29 у той час, коли проводилися ці заходи, викликав сумнів, ретельно перевірялися судом та обґрунтовано визнані безпідставними з наведенням у вироку відповідних мотивувань, з якими погоджується і колегія суддів.
Як убачається з матеріалів справи, дані, що були повідомлені ОСОБА_29 та ОСОБА_30 при проведенні з ними оперативно-розшукових заходів, підтверджують правдивість показань обвинуваченого ОСОБА_12 та узгоджуються з сукупністю інших зібраних по справі доказів.
Те, що в послідуючому ОСОБА_12 відмовився від наведених показань на досудовому слідстві, не є підставою для визнання їх недостовірними, про що правильно вказав суд у вироку.
Отже, проаналізувавши наведені та інші докази в їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 як особи, яка раніше вчинила умисне вбивство, у замаху на умисне вбивство ОСОБА_16, вчиненому з помсти та за попередньою змовою групою осіб, в умисному пошкодженні чужого майна, вчиненому шляхом вибуху, що заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах та спричинило інші тяжкі наслідки, а також у незаконному придбанні, носінні, зберіганні саморобного вибухового пристрою.
Висновки суду щодо визнання ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_6 винуватими в умисному вбивстві ОСОБА_17, вчиненому 17 жовтня 2002 року, за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_5 ще й особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, а ОСОБА_6 – з корисливих мотивів та на замовлення; у незаконному зберіганні, носінні вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, а ОСОБА_5 ще й у незаконному ремонті вогнепальної зброї, а також щодо визнання ОСОБА_12 винуватим у приховуванні злочину та незаконному носінні, зберіганні вогнепальної зброї та боєприпасів до неї ґрунтуються на даних протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_5, з яких убачається, що при проведенні цієї слідчої дії ОСОБА_5 вказав будинок, біля якого з ОСОБА_11 та ОСОБА_6 було вчинено вбивство ОСОБА_17, та пояснив, що після вчинення злочину разом з ОСОБА_12 на автомобілі забрав їх з місця події; показаннях свідка ОСОБА_52 – понятого при проведенні відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_5 про обставини, за яких проводилася ця слідча дія; показаннях ОСОБА_6 в якості підозрюваного та обвинуваченого за участю різних захисників, даних протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_6, з яких убачається, що він підтверджував свою безпосередню участь та участь ОСОБА_11 у вчиненні вбивства ОСОБА_17, детально розповідав про конкретні дії кожного з них при цьому, а також про те, як готувався цей злочин, зокрема, вказував, що всіма їх діями та підготовкою керував ОСОБА_5, який у день вчинення злочину по телефону повідомляв їм про місцезнаходження потерпілого, а після вчинення злочину разом з ОСОБА_12 забрав їх з місця події. Також ОСОБА_5 разом з ним пристосовував (ремонтував) до пістолету, який був у нього (ОСОБА_6) та з якого він вподальшому стріляв у ОСОБА_17, саморобний глушитель, який вони набили щільним войлоком. Пізніше за вбивство ОСОБА_17 він (ОСОБА_33.) отримав 3 000 доларів США від ОСОБА_29; показаннях свідків ОСОБА_53 і ОСОБА_54 – понятих при проведенні відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_6 про обставини, за яких проводилася ця слідча дія; показаннях ОСОБА_11 як підозрюваного й обвинуваченого та даних протоколу відтворення обстановки і обставин події за його участю та за участю різних захисників, з яких убачається, що він також підтверджував свою та ОСОБА_6 причетність до вчинення вбивства ОСОБА_17, детально пояснював як відбувалася підготовка цього злочину, які були використані знаряддя злочину, про мотив їх дій та конкретну участь кожного з них у цьому; показаннях свідків ОСОБА_55 і ОСОБА_56 – понятих при відтворенні обстановки та обставин події з участю ОСОБА_11 про обставини, за яких проводилась ця слідча дія; показаннях ОСОБА_12 як обвинуваченого за участю різних захисників про те, що 17 жовтня 2002 року він за вказівкою ОСОБА_29 разом з ОСОБА_5 приїхали в район “ДД” у м. Запоріжжі та тривалий час когось чекали. При цьому ОСОБА_5 постійно розмовляв по телефону та сказав, що їм треба забрати двох хлопців, оскільки ОСОБА_20 не зміг цього зробити. Через деякий час до машини сіли ОСОБА_11 та ОСОБА_6, у яких був пакет, у якому, як він пізніше побачив, були два пістолети з глушниками, один з яких був споряджений лазерним прицілом. Цю зброю він за вказівкою ОСОБА_11 сховав у гаражі “Космос”, звідки її через деякий час забрав ОСОБА_32 З розмови, яка відбувалася між ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_6 в автомобілі, він (ОСОБА_12) зрозумів, що останні в когось стріляли; показаннях ОСОБА_12 та ОСОБА_11 під час очної ставки за участю їх захисників, під час якої кожний з них підтверджував наведені показання; даних протоколів пред’явлення фотознімків для впізнання, згідно з якими ОСОБА_12 у присутності захисника впізнав ОСОБА_6 і ОСОБА_11, а також ОСОБА_5, як осіб, які восени 2002 року брали участь у вказаних ним подіях; показаннях свідків ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_50 і ОСОБА_51 – понятих при проведенні впізнання ОСОБА_12 про обставини, за яких проводились ці слідчі дії.
У подальшому ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, пославшись на застосування до них недозволених методів слідства та порушення їх права на захист, відмовилися від цих показань і заявили про свою непричетність до вчинення злочину.
Як свідчать матеріали справи, ці заяви засуджених ретельно перевірялися під час розгляду справи судом й свого підтвердження не знайшли, про що обгрунтовано зазначено у вироку.
На підтвердження цього висновку, зокрема, щодо відсутності підстав вважати, що до засуджених застосовувалися недозволені методи слідства, свідчить і той факт, що на час, коли ОСОБА_5 і ОСОБА_6 давали свої перші пояснення щодо обставин нападу на ОСОБА_17, кримінальна справа по обвинуваченню інших осіб – ОСОБА_23 та ОСОБА_60 у вчиненні цього злочину перебувала у провадженні суду, а тому ніякої зацікавленості з боку працівників міліції в тому, щоб домогтися від ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнати свою вину у вчиненні цього злочину не було, про що також правильно зазначено у вироку.
Посилання ОСОБА_5, ОСОБА_6 та їх захисників на те, що, оскільки проведення відтворення обстановки і обставин події відбувалося без участі захисників, то цей доказ є недопустимим, є безпідставними.
Як убачається з матеріалів справи, 23 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за фактом загибелі ОСОБА_17 була порушена кримінальна справа за ч. 2 ст. 121 КК України. У цей же день ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були затримані і їм були роз’яснені їх права як підозрюваних, у тому числі й право мати захисника, яким вони на той час не виявили бажання скористатися, що є їх правом. Обов’язкова участь захисника по вказаному обвинуваченню законом не передбачена. 24 жовтня 2006 року ОСОБА_6, а 25 жовтня 2006 року і ОСОБА_5 виявили бажання взяти участь у відтворенні обстановки й обставин події, вказавши при цьому, що участі захисника при цій слідчій дії не потребують.
За таких обставин, висновок суду про те, що при проведенні вказаних слідчих дій за участю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не було допущено порушення їх права на захист, є правильним.
Що стосується посилань ОСОБА_6 та його захисника на те, що у матеріалах справи відсутній окремий протокол про роз’яснення його прав як підозрюваного і це є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, яке унеможливлює використання отриманих даних як достовірних та допустимих доказів, то вони є безпідставними.
Як убачається з матеріалів справи, при оформленні протоколу затримання ОСОБА_6, йому були роз’яснені його права як підозрюваного.
Крім того, аналіз показань всіх засуджених під час досудового слідства, які покладені судом в основу обвинувального висновку, і які вони давали неодноразово, у тому числі й за участю різних захисників, свідчить про те, що кожний по своєму відтворюючи події того дня, намагався при цьому якомога переконливіше показати себе у вигідному світлі, применшити свою роль та змалювати її другорядною, у той же час наводили різним слідчим такі деталі основних обставин вчинення злочину, про які вони не могли знати, не будучи обізнаними в цьому та безпосередніми співвиконавцями.
Зокрема, як свідчать показання ОСОБА_6, які він давав у 2006 році, коли вони знаходилися біля будинку потерпілого, очікуючи останнього, та сховалися за кучею щебеню, то у дворі постійно гавкав собака і тому вони вимушені були перейти на інший бік вулиці та заховатися на дереві. Крім того, коли потерпілий під’їхав на автомобілі до воріт свого будинку, то до нього одразу ж першим підбіг ОСОБА_11 та, відкривши двері з боку водія, почав стріляти у ОСОБА_17, а він (ОСОБА_6) у той час стріляв по автомобілю. Коли ж він підбіг до ОСОБА_11, який продовжував стріляти у потерпілого, то побачив, що ОСОБА_17 намагається пручатися, а ОСОБА_11 стріляв до тих пір, доки потерпілий не перевернувся на живіт, а тому останні постріли влучили у спину.
Наведені ОСОБА_6 деталі повністю узгоджуються з іншими доказами по справі.
Так, як убачається з показань потерпілої ОСОБА_61 – дружини ОСОБА_17, 17 жовтня 2002 року близько 21 години її чоловік на своєму автомобілі поїхав підробити, а вона займалася хатньою роботою. При цьому вона звернула увагу на те, що їх собака постійно гавкав у той бік, де на вулиці лежала куча щебеню, у зв’язку із чим вона декілька разів змушена була виходити у двір та заспокоювати собаку. Через деякий час все затихло, а близько 23 години 30 хвилин вона побачила як до воріт під’їхав чоловік і одразу ж почула звуки схожі на вибухи петард. Вона ввімкнула світло у дворі, виглянула у вікно та побачила біля автомобіля двох незнайомих чоловіків, вийшовши на вулицю та підійшовши до автомобіля, побачила свого пораненого чоловіка, якому стала надавати допомогу.
З пояснень потерпілого ОСОБА_17 вбачається, що одразу ж після того як він під’їхав до свого двору, то незнайомий чоловік відкрив двері автомобіля і, нічого не говорячи, почав стріляти у нього.
Згідно з даними, що містяться у висновку судово-криміналістичної експертизи, при дослідженні одягу потерпілого ОСОБА_17 було виявлено 9 вогнепальних пошкоджень, одне з яких в області спини.
Той факт, що станом на 17 жовтня 2002 року на вулиці біля огорожі будинку, у якому проживав потерпілий ОСОБА_17, лежала куча щебеню, а на протилежному боці вулиці росли дерева, підтверджується фотографіями, долученими до протоколу огляду місця події від 18 жовтня 2002 року. У той же час, станом на 24 жовтня 2006 року, коли проводилося відтворення обстановки й обставин події за участю ОСОБА_6, місце події мало інший вигляд.
Отже, проаналізувавши показання засуджених на досудовому слідстві та зіставивши їх з іншими доказами по справі, а також причини зміни ними показань, суд обґрунтовано визнав достовірними та поклав в основу своїх висновків наведені їх показання на досудовому слідстві, належним чином умотивувавши своє рішення, з яким погоджується і колегія суддів.
Крім того, ці показання засуджених узгоджуються і з іншими доказами по справі, зокрема, показаннями свідка ОСОБА_20, який на досудовому слідстві підтвердив, що приблизно 17 жовтня 2002 року ввечері підвозив свого брата – ОСОБА_11 до магазину № 42 у м. Запоріжжі, де той зустрівся з ОСОБА_5 і ОСОБА_6, а також розповідав про обставини вбивства ОСОБА_17, які йому стали відомі зі слів його брата. ОСОБА_6 до цього бачив двічі того ж року в компанії ОСОБА_29 Після першої зустрічі ОСОБА_5 розповів йому, що ОСОБА_6 – це ОСОБА_6 – гарний стрілець, володіє різними видами східної боротьби, але ОСОБА_29 заборонив про нього кому-небудь розповідати; даними протоколу огляду місця події, згідно з якими вилучено 8 гільз, 1 куля і одяг потерпілого з пошкодженнями; даними протоколу огляду предметів, з якого убачається, що було оглянуто 9 гільз і 1 куля; даними протоколів огляду автомобіля, згідно з якими вилучено 4 гільзи та 2 кулі, з ущільнення заднього правого скла автомобіля вилучено кулю діаметром 9 мм, в автомобілі виявлено ряд пошкоджень; в салоні автомобіля виявлені кулеві пошкодження, на боковій поверхні водійського сидіння виявлено сліпий отвір, з якого вилучено кулю калібру 9 мм; даними висновку судово-медичної експертизи, з якого убачається, що при ренген-контролі у ОСОБА_17 виявлено 4 кулі, три з яких знаходилися у грудній клітці; при боковій проекції встановлено, що дві кулі знаходилися у м’яких тканинах спини, в проекції 4 і 9 грудних хребців; даними протоколу огляду і вилучення, з яких убачається, що в лікарні після проведення операції ОСОБА_17 були вилучені дві кулі калібром 9 мм і 7,62 мм; показаннями експерта ОСОБА_62, який пояснив у суді, що фактично з тіла ОСОБА_17 лікарями було вилучено 4 кулі; даними висновку судово-криміналістичної експертизи, з яких убачається, що на одязі ОСОБА_17 виявлено 9 вогнепальних пошкоджень; даними висновків судово-балістичних експертиз, з яких убачається, що вилучені при первинному огляді місця події 3 стріляних гільзи є частинами до пістолета Макарова (ПМ), вистріляні з одного екземпляру зброї, куля є частиною 7,62 мм патрону до пістолета конструкції Токарєва (ТТ), 6 гільз є частинами 7,62 мм спортивних пістолетних патронів, які були перероблені, вистріляні з одного екземпляру зброї; вилучені при додатковому огляді 4 гільзи і 1 куля є частинами 9 мм патронів до ПМ, друга куля є частиною 7,62 мм патрону до ТТ; одна куля, вилучена з тіла ОСОБА_17, є частиною 9 мм патрону до ПМ, друга куля є частиною 7,62 мм патрона до револьверу «Наган»; одна куля, вилучена з тіла ОСОБА_17, є частиною 9 мм патрону до ПМ, друга куля є частиною 7,62 мм патрона до ТТ; в автомобілі, що належав ОСОБА_17, є 4 вогнепальних пошкодження; автомобіль був обстріляний з різних місць з відстані від 75 см і більше; два постріли були здійснені в заднє праве скло спереду-справа автомобіля і два постріли в заднє праве крило й ущільнювач заднього правого скла ззаду-справа автомобіля; виявлена у спинці водійського сидіння куля є частиною 9 мм патрона до ПМ; гільзи і кулі, вилучені при первинному і додатковому оглядах, вилучені з тіла ОСОБА_17 та з автомобіля, вистріляні з одного екземпляра зброї; показаннями експерта ОСОБА_63, з яких убачається, що в ході проведених балістичних експертиз було встановлено, що при вчиненні нападу на ОСОБА_17 використовувалися два екземпляри нарізної зброї двох калібрів – 7,62 мм і 9 мм; зброя була переробленою, або виготовлена саморобним способом; даними висновку судово-медичної експертизи, згідно з якими смерть ОСОБА_17 настала 31 жовтня 2002 року від множинних вогнепальних поранень грудної клітки і черевної порожнини з пораненням лівої легені, печінки, тонкого і товстого кишечника, селезінки, які призвели до розвинення масивного гнійно-фібринозного плевриту і перитоніту, що призвело до загальної інтоксикації організму; даними висновку комплексної медико-криміналістичної експертизи.
Посилання у касаційних скаргах засуджених та їх захисників на те, що суд необґрунтовано поклав в основу своїх висновків показання свідка ОСОБА_20 на досудовому слідстві, проігнорувавши той факт, що він в подальшому з посиланням на застосування до нього недозволених методів слідства відмовився від цих показань; належним чином не перевірив алібі ОСОБА_11 про його перебування під час вбивства ОСОБА_17 в іншому місці; безпідставно призначив та поклав в основу обвинувального вироку висновок комплексної медико-криміналістичної експертизи, хоча її висновки суперечать іншим експертизам; не усунув суперечності у висновках судово-балістичних експертиз; не дав оцінки тому факту, що на цих самих доказах раніше у вчиненні злочину щодо ОСОБА_17 обвинувачувалися інші особи – ОСОБА_23 та ОСОБА_24, які на початку досудового слідства також визнавали свою вину, є безпідставними та спростовуються змістом мотивувальної частини вироку, з якої вбачається, що всім цим доводам у вироку дана належна оцінка з наведенням відповідних ґрунтовних мотивувань, з якими погоджується і колегія суддів.
Що стосується доводів касаційних скарг засудженого ОСОБА_5 та його захисника про те, що оскільки ОСОБА_5 не брав безпосередньої участі у позбавленні життя ОСОБА_17, то він не може нести кримінальної відповідальності за цей злочин, є необґрунтованими.
Відповідно до роз’яснень, що містяться у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7 лютого 2003 року “Про судову практику про злочини проти життя та здоров’я особи” відповідальність за вчинення умисного вбивства за попередньою змовою групою осіб несуть і ті особи, котрі хоча й не вчинювали дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, але будучи об’єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення життя потерпілого, виконала хоча б частину того обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу. З урахуванням конкретних обставин справи та змісту спільного умислу осіб, що вчинюють убивство за попередньою змовою, до таких дій належать, зокрема, ведення спостереження за потерпілим, іншими особами чи обстановкою безпосередньо перед убивством або під час його вчинення з метою забезпечити реалізацію цього умислу.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_5 вчинював саме такі дії, тобто вів спостереження за обстановкою безпосередньо перед убивством та по телефону скеровував дії ОСОБА_6 та ОСОБА_11
Також правильним є і висновок суду про те, що ОСОБА_6 діяв з корисливих мотивів і на замовлення, оскільки, як свідчать матеріали справи, отримавши замовлення на вбивство ОСОБА_17, він одержав за це від замовника також гроші.
Отже, проаналізувавши наведені та інші докази в їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_6 в умисному вбивстві ОСОБА_17, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_5 ще й особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, а ОСОБА_6 – з корисливих мотивів та на замовлення; у незаконному зберіганні, носінні вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, а ОСОБА_5 ще й у ремонті вогнепальної зброї, а також про доведеність винуватості ОСОБА_12 у приховуванні злочину та незаконному носінні, зберіганні вогнепальної зброї та боєприпасів до неї.
Висновки суду щодо визнання ОСОБА_12 винуватим у незаконному зберіганні вогнепальної зброї, бойових припасів до неї, вибухових речовин та вибухових пристроїв у гаражному кооперативі «Маяк», вчиненому у період 2002 – 2003 років, ґрунтуються на показаннях ОСОБА_12, даних на досудовому слідстві у присутності захисника, з яких убачається, що коли він перевозив з ОСОБА_5 зброю з одного гаража до іншого, то поклав в сумку-рюкзак пістолет ТТ, патрони і декілька гранат. Сумку заховав в гаражі, а потім попросив знайомого таксиста ОСОБА_12 вивезти її з гаражу. Той вивіз зброю за межі м. Запоріжжя і закопав. У подальшому він із ОСОБА_12 їздили на це місце, однак зброї не знайшли; показаннях свідка ОСОБА_64, який пояснив в суді, що від ОСОБА_12 йому стало відомо про те, що у останнього була сумка зі зброєю, яку на його прохання заховала інша особа; у 2006 році ця особа – ОСОБА_12 вказав місце, де він закопав сумку, що належала ОСОБА_12; протягом двох днів вони шукали дану сумку, оскільки ОСОБА_12 не міг чітко вказати місце, де він її закопав. Пізніше зброю і бойові припаси знайшли в ямі, де були залишки матерії і лямки синього кольору, на його думку, це були залишки сумки; показаннях свідка ОСОБА_12, який розповів про обставини, за яких він на вимогу ОСОБА_12 забрав з гаража сумку-рюкзак, нібито з картоплею, який спочатку заховав у садибі свого батька, а згодом вивіз і закопав у лісосмузі; через тривалий час йому зателефонував ОСОБА_12 і спитав де рюкзак, він (свідок) відповів, що рюкзак у лісосмузі; через декілька років до нього в село приїхав ОСОБА_12 і став вимагати повернути рюкзак, вони поїхали до того місця, де він (ОСОБА_12) його закопав, але рюкзака не знайшли, після чого ОСОБА_12 став погрожувати йому; через деякий час його (свідка) викликали до міліції, де запитували про цей рюкзак, при цьому повідомили, що в ньому можуть знаходитися автомати, про що їм розповів ОСОБА_12; він (ОСОБА_12) з працівниками міліції декілька разів виїжджав на те місце, де заховав рюкзак, але через те, що там змінилася обстановка, не міг його знайти; приїхавши на це ж місце втретє, відкопали рюкзак, який, коли його витягли із землі, розсипався; ствердив, що то був саме той рюкзак, який він закопував; даних протоколу відтворення обстановки та обставин події та відеозаписом до нього, з яких убачається, що свідок ОСОБА_12 вказав гаражний кооператив «Маяк» і приблизно гараж, з якого він забирав рюкзак ОСОБА_12, а також вказав місце у лісосмузі, де закопав вказаний рюкзак; даних протоколу повторного огляду місця події, з яких убачається, що у лісосмузі поряд з фермою ТОВ «Заря» у с. Миролюбівка Вольнянського району Запорізької області в місці, вказаному при відтворенні обстановки та обставин події свідком ОСОБА_12, в багатошаровій упаковці виявлено вибухові речовини, вогнепальну зброю та боєприпаси до неї; показаннях свідків ОСОБА_65 і ОСОБА_66 – понятих при відтворенні обстановки та обставин події за участю свідка ОСОБА_12 та при огляді місця події, які, зокрема, підтвердили в суді, що коли вдруге виїхали за межі м. Запоріжжя, недалеко від того місця, де копали і шукали перший раз, знайшли рюкзак, який згнив, в якому, крім іншого, знаходився пістолет, патрони; першим зміст рюкзака оглядав підривник, все, що він діставав з рюкзака, було запаковано в коробочки, згортки; показаннях свідка ОСОБА_67, який у судовому засіданні пояснив, що він як спеціаліст брав участь при огляді місця події; коли знайшли речовий доказ, матерія якого нагадувала брезент, він різав тканину скальпелем і діставав звідти коробочки, згортки, в яких виявилися патрони, зброя, вибухові речовини; показаннях свідка ОСОБА_68, який пояснив, що він як спеціаліст проводив знімання огляду місця події; в ямі були виявлені залишки брезенту, який згнив, з лямками зі штучної матерії, в якому, зокрема виявилася зброя, боєприпаси; даних, що містяться в протоколі проведення оперативно-розшукових заходів із застосуванням технічних засобів, проведених із ОСОБА_29, та стенограми відеокасет до них, згідно з якими, ОСОБА_29 розповів про те, що зброя знаходилася в гаражі, який знімав ОСОБА_12 на прізвисько «Блин», зокрема, в арсеналі були пістолети, гранати; даних висновку судово-балістичної експертизи, з яких убачається, що пістолет ТТ є вогнепальною зброєю, придатною для стрільби; 8 патронів (в магазині пістолета) калібру 7,62 мм до пістолета ТТ, 36 патронів калібру 9 мм до пістолету Макарова, 78 патронів калібру 7,62 мм до пістолета ТТ, 20 патронів калібру 5,45 мм до автоматів і кулеметів систем Калашникова, 15 патронів калібру 7,62 мм до автоматів і кулеметів систем Калашникова, 44 гвинтівкових спортивно-мисливських патрона кільцевого запалення калібру 5,6 мм – є боєприпасами; даних висновку судової вибухотехнічної експертизи про те, що виявлені при повторному огляді місця події від 13 лютого 2006 року предмети є вибуховими речовинами і вибуховими пристроями.
Твердження у касаційній скарзі захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_12 про те, що показання свідка ОСОБА_12 носять суперечливий характер, а тому не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, ретельно перевірялися судом та обґрунтовано визнані безпідставними з наведенням у вироку відповідних мотивувань, з якими погоджується і колегія суддів.
Будь-яких даних, які б свідчили про те, що свідок ОСОБА_12 давав неправдиві показання та обмовив ОСОБА_12 у матеріалах справи немає.
Крім того, показання свідка ОСОБА_12 підтверджуються та узгоджуються з іншими доказами по справі, зокрема, з даними протоколів огляду місця події, під час яких була виявлена та вилучена зброя та бойові припаси до неї, яку він на прохання ОСОБА_12 у 2002 – 2003 роках закопав у лісі.
Проаналізувавши ці та інші докази в їх сукупності суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_12 у незаконному зберіганні вогнепальної зброї, бойових припасів до неї, вибухових речовин та вибухових пристроїв.
Посиланням у касаційних скаргах засуджених та їх захисників про дачу ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 визнавальних показань під впливом незаконних методів слідства з боку працівників міліції і слідчого – застосування фізичного насильства, погроз та шантажу, внаслідок чого вони обмовили себе й інших засуджених у вчиненні злочинів, суд дав належну оцінку, правильно визнавши ці посилання безпідставними.
Такого висновку суд дійшов після проведення у судовому засіданні ретельної перевірки цих доводів шляхом дослідження зазначених показань всіх засуджених на досудовому слідстві, в яких вони зазначали про їх добровільність і відсутність будь-якого незаконного впливу на них; шляхом допиту слідчих, працівників міліції, понятих, захисників, а саме: свідків ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_64, ОСОБА_72, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_73, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_43, ОСОБА_44; захисників ОСОБА_74, ОСОБА_75, які заперечували застосування у їх присутності до всіх засуджених будь-якого незаконного насильства і психологічного тиску, підтвердили добровільний характер їх показань, які давались за участю захисників, обраних засудженими та їх родичами; шляхом огляду в судовому засіданні відеозаписів окремих слідчих дій, а також відтворення обстановки й обставин події з участю засуджених, на яких немає ніяких проявів застосування до всіх засуджених насильства чи тиску та дачі ними вимушених показань тощо.
Про відсутність з боку слідчих органів тиску на засуджених свідчить і той факт, що на час їх затримання і дачу ними визнавальних показань справа за фактом озброєного нападу на працівників міліції ОСОБА_13 та ОСОБА_15 була закрита; справа щодо заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_17, що спричинило смерть потерпілого знаходилася в суді і у вчиненні цього злочину обвинувачувалися ОСОБА_23 та ОСОБА_24; по матеріалам щодо зникнення ОСОБА_14 ніяких оперативно-розшукових та слідчих дій не проводилось, а щодо готування на вбивство ОСОБА_36 справа взагалі не порушувалася.
Що стосується тверджень у касаційних скаргах про неможливість використання показань захисників ОСОБА_74, ОСОБА_76, ОСОБА_75, ОСОБА_77 в якості доказів, то вони є безпідставними, оскільки як свідчить мотивувальна частина вироку, то показання вказаних захисників використані судом тільки в тій частині, що стосувалася перевірки обставин, за яких у присутності цих захисників проводилися ті чи інші слідчі дії і це не пов’язано з розголошенням ними адвокатської таємниці.
Твердження засуджених та їх захисників про те, що суд у вироку послався на докази, які були отримані з порушенням вимог закону, і сам допустив істотні порушення норм КПК України при дослідженні й оцінці доказів є безпідставними та спростовуються наведеними у вироку обґрунтуваннями, з яких суд прийняв одні докази та відкинув інші.
Таким чином, наведене вище в цілому свідчить про те, що судовий розгляд справи проведено повно, всебічно і об’єктивно, без істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, також судом вжито всіх передбачених законом заходів для належного дослідження і оцінки доказів.
Отже, підстав для задоволення касаційних скарг засуджених та їх захисників при перевірці справи у касаційному порядку, не встановлено.
За встановлених судом фактичних обставин справи суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_5 за пунктами 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 і пунктами 1, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 14 і пунктами 6, 11, 13 ч. 2 ст. 115, ст. 348, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України; дії ОСОБА_11 за п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України; дії ОСОБА_6 за пунктами 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України; дії ОСОБА_12 за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 396 КК України.
Доводи касаційного подання прокурора про безпідставне виправдання всіх засуджених за ст. 257 КК України, яке призвело до м’якості призначеного їм покарання, є необґрунтованими та спростовуються змістом мотивувальної частини вироку, з якої убачається, що суд дав належну оцінку всій сукупності доказів, якими органи досудового слідства обґрунтовували це обвинувачення та навів змістовні й докладні мотивування свого висновку про недоведеність цього обвинувачення, з яким погоджується і колегія суддів.
Натомість у касаційному поданні прокурора не наведено ніяких доводів на спростування зазначених висновків суду, а тільки містяться посилання на докази, наведені в обвинувальному висновку.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційного подання прокурора.
Стосовно рішення суду про призначення покарань винним, то, на думку колегії суддів, воно в повній мірі відповідає вимогам ст. 65 КК України, належно мотивоване і підстав для його пом’якшення не встановлено.
Керуючись статтями 395 – 396 КПК України, пунктом 2 розділу XIII Перехідних положень Закону України від 7 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційні скарги засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11, захисників ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Запорізької області від 20 серпня 2010 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12 - без зміни.
С У Д Д І:
Гошовська Т.В. Глос Л.Ф. Гриців М.І.