П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2011 року м. Київ
Верховний Суд України у складі:
головуючого Кузьменко О.Т.,
суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор’євої Л.І., Гриціва М.І., Ґуля В.С., Гуменюка В.І., Ємця А.А., Заголдного В.В., Кліменко М.Р., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Тітова Ю.Г., Шаповалової О.А., Шицького Б.І., Школярова В.Ф., Яреми А.Г.
за участю заступника Генерального прокурора України Гаврилюка М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу щодо ОСОБА_29 за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 березня 2011 року,
В С Т А Н О В И В:
Вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 3 вересня 2010 року засуджено
ОСОБА_29 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1, судимості не має,
за частиною другою статті 309 КК на три роки позбавлення волі, частиною другою статті 305 КК України на п’ять років позбавлення волі з конфіскацією наркотичних засобів, що були предметом контрабанди, а відповідно до статті 70 КК України остаточно на п’ять років позбавлення волі з конфіскацією наркотичних засобів, що були предметом контрабанди.
На підставі статті 75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки.
Вироком апеляційного суду Вінницької області від 4 листопада 2010 року вирок районного суду в частині призначеного покарання скасовано, ОСОБА_29 призначено за частиною другою статті 305 КК України п’ять років позбавлення волі з конфіскацією наркотичних засобів, що були предметом контрабанди, та з конфіскацією всього особистого його майна, за частиною другою статті 309 КК України три роки позбавлення волі, а на підставі статті 70 КК України остаточно – п’ять років позбавлення волі з конфіскацією наркотичних засобів, що були предметом контрабанди, та з конфіскацією всього особистого майна засудженого.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 березня 2011 року касаційну скаргу прокурора, в якій, у тому числі, ставилося питання про виключення з вироку апеляційного суду додаткового покарання у виді конфіскації майна при призначенні ОСОБА_29 покарання за частиною другою статті 305 КК України та за сукупністю злочинів, залишено без задоволення, а вирок апеляційного суду Вінницької області від 4 листопада 2010 року – без зміни.
ОСОБА_29 визнано винним у тому, що він 11 жовтня 2008 року, перебуваючи у м. Батібалія Італійської Республіки, з метою особистого вживання на території України незаконно придбав у невстановленої слідством особи дві пластикові капсули наркотичного засобу кокаїну загальною масою 0,1605 г та шість капсул особливо небезпечного наркотичного засобу героїну загальною масою 1,3203 г за ціною 15 євро за капсулу. Після цього з метою переміщення придбаних засобів на територію України з приховуванням від митного контролю заховав їх у пакет з одягом. 12 жовтня 2008 року ОСОБА_29 перевіз пакет із наркотичними засобами до м. Салерно Італійської Республіки, де передав водію мікроавтобуса ОСОБА_30 для перевезення на територію України. У подальшому ОСОБА_29 зателефонував своєму братові ОСОБА_31, мешканцю м. Вінниці, та попросив отримати зазначену посилку у водія, при цьому, не повідомляючи останніх про наявність у ній наркотичних засобів. 13 жовтня 2008 року о 9 год. 40 хв. ОСОБА_30, керуючи мікроавтобусом марки “Мерседес”, перетнув митний кордон України на митному пункті пропуску “Тиса” Чопської митниці, тобто перемістив наркотичні засоби на територію України та перевіз до м. Вінниці. 14 жовтня 2008 року о 16 год. 00 хв. ОСОБА_31, діючи на прохання свого брата, отримав переданий ОСОБА_29 пакет, після чого був затриманий співробітниками органів внутрішніх справ, які при особистому огляді виявили та вилучили у нього зазначені наркотичні засоби у великих розмірах.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2011 року вказану кримінальну справу допущено до провадження Верховного Суду України.
У заяві про перегляд ухвали касаційної інстанції від 31 березня 2011 року заступник Генерального прокурора України зазначає, що ОСОБА_29 додаткове покарання за злочин, передбачений частиною другою статті 305 КК України, у виді конфіскації майна вироком апеляційного суду призначено всупереч вимогам частини другої статті 59 КК України, оскільки дане діяння той вчинив без корисливої мети. Також указує, що підставою для перегляду ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 березня 2011 року є неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини другої статті 59 КК України, внаслідок чого було ухвалено різні за змістом судові рішення щодо подібних суспільно небезпечних діянь.
На обґрунтування заяви ним надано копію ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 14 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_32, засудженого вироком Дарницького районного суду м. Києва від 29 грудня 2006 року за частиною першою статті 309, частиною другою статті 307, частиною першою статті 317 КК України, якою касаційна інстанція на підставі частини другої статті 59 КК України виключила вказівку про призначення засудженому за частиною другою статті 307 КК України додаткового покарання у виді конфіскації майна, оскільки даний злочин той вчинив не із корисливих спонукань.
Окрім того, заступник Генерального прокурора України посилається на аналогічну правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 4 квітня 2011 року у справі щодо ОСОБА_33, засудженого вироком Харківського районного суду Харківської області від 7 квітня 2009 року за частинами першою та другою статті 309, частиною другою статті 307 КК України.
Заступник Генерального прокурора України просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 березня 2011 року, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення заступника Генерального прокурора України, який підтримав доводи заяви про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 березня 2011 року щодо ОСОБА_29, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи заяви, Верховний Суд України вважає, що вона підлягає задоволенню.
Статтями 51 і 52 КК України встановлено, що одним із додаткових покарань, яке може бути застосовано до осіб, визнаних винними у вчиненні злочинів, є конфіскація майна.
Відповідно до статті 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК України.
Під користю (корисливими спонуканнями, корисливим мотивом) у чинному законодавстві про кримінальну відповідальність розуміється бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди.
Частиною другою статті 305 КК України, за якою засуджено ОСОБА_29, встановлено кримінальну відповідальність за кваліфіковані види контрабанди наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, тобто за злочинні дії, які можуть вчинятися як із корисливих, так і з інших мотивів. Однак, санкцією частини другої статті 305 КК України передбачено обов’язкове застосування до винної особи додаткового покарання у виді конфіскації майна.
Вироком апеляційного суду Вінницької області від 4 листопада 2010 року, не зважаючи на встановлення, що ОСОБА_29 вчинив контрабанду наркотичних засобів із метою власного вживання їх на території України, засудженому, як за частиною другою статті 305 КК України, так і за сукупністю злочинів, призначено вказане додаткове покарання. З цим погодилася й колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яка при касаційному перегляді справи щодо ОСОБА_29 касаційну скаргу прокурора, в якій, у тому числі, ставилося питання про виключення з вироку додаткового покарання у виді конфіскації майна, залишила без задоволення, а вирок апеляційного суду – без зміни.
Натомість у справі щодо ОСОБА_32, засудженого Дарницьким районним судом м. Києва 29 грудня 2006 року за частиною першою статті 309, частиною другою статті 307, частиною першою статті 317 КК України, ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного суду України від 14 жовтня 2008 року з вироку на підставі частини другої статті 59 КК України виключено призначення засудженому за частиною другою статті 307 КК України та сукупністю злочинів додаткового покарання у виді конфіскації майна, оскільки збут наркотичного засобу той вчинив не із корисливих спонукань.
Касаційний суд при розгляді справи щодо ОСОБА_32 дійшов висновку, що таке додаткове покарання призначено всупереч вимогам норми Загальної частини КК України, а саме частини другої статті 59 КК України, яка повинна мати пріоритет у застосуванні.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України при розгляді в порядку, передбаченому пунктом 1 частини першої статті 40012 КПК України, кримінальної справи щодо ОСОБА_33 у постанові від 4 квітня 2011 року.
Таким чином, при встановленні у різних справах, що як ОСОБА_32, ОСОБА_33, так і ОСОБА_29 вчинили злочини у сфері обігу наркотичних засобів не з корисливих мотивів, перших двоє - з метою пригостити своїх знайомих, а останній – для власного вживання, має місце неоднакове застосування кримінального закону, в результаті чого було ухвалено різні за змістом рішення щодо подібних суспільно небезпечних діянь. Це сталося внаслідок неоднакового розуміння колегіями суддів питання щодо співвідношення норм Загальної й Особливої частини КК України, а саме, частини другої статті 59 КК України й частини другої статті 307 КК України.
Верховний Суд України, виходячи з нижченаведеного, вважає, що касаційним судом правильно було вирішено справу щодо ОСОБА_32
Норми Особливої частини КК України мають базуватися на нормах Загальної частини цього Кодексу. Це спеціально зазначено законодавцем у статті 65 КК України, якою встановлено загальні засади призначення покарання. Згідно з частиною першою цієї статті суд призначає покарання не тільки в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, але й відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.
Ураховуючи ці положення закону, суд при призначенні покарання має виходити не тільки з меж караності діяння, встановлених у відповідній санкції статті Особливої частини КК України, а й з тих норм Загальної частини КК України, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються інші питання, пов’язані з призначенням покарання, здатні вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду й міри, в тому числі й тих положень, що передбачені частиною другою статті 59 КК України.
Це положення частини першої статті 65 КК України касаційний суд при розгляді справи щодо ОСОБА_29 не врахував, унаслідок чого ухвалив помилкове рішення, визнавши, що додаткове покарання у виді конфіскації майна до засудженого застосовано правильно. У зв’язку з цим ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 березня 2011 року щодо ОСОБА_29 на підставі пункту першого частини першої статті 400 12 КПК України належить скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд.
Новий касаційний розгляд справи належить здійснити у повній відповідності до чинного законодавства.
На підставі викладеного, керуючись статтями 40020, 40021, 40022 КПК України, Верховний Суд України
П О С Т А Н О В И В:
заяву Заступника Генерального прокурора України задовольнити.
Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 березня 2011 року щодо ОСОБА_29 скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім як на підставі, передбаченій пунктом 2 частини першої статті 400 12 КПК України.
Головуючий: О.Т.Кузьменко
Судді: М.І.Балюк В.Л.Маринченко
В.П.Барбара В.В.Онопенко
І.С.Берднік Л.І.Охрімчук
С.М.Вус М.В.Патрюк
Л.Ф.Глос В.Ф.Пивовар
Т.В.Гошовська П.П.Пилипчук
Л.І.Григор’єва О.І.Потильчак
М.І.Гриців Б.М.Пошва
В.С. Ґуль А.І.Редька
В.І.Гуменюк Я.М. Романюк
А.А.Ємець Ю.Л.Сенін
В.В.Заголдний А.М.Скотарь
М.Р.Кліменко Т.С.Таран
М.Є.Короткевич Ю.Г.Тітов
В.І.Косарєв О.А.Шаповалова
О.В.Кривенда І.Б.Шицький
В.В.Кривенко В.Ф.Школяров
Н.П.Лященко А.Г.Ярема