КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2011                                                                                           № 10/75

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Новікова  М.М.

суддів:             

при секретарі:            

від позивача:                                  ОСОБА_1. – дов. №юр-769/д від 30.05.2011

від відповідача:                     ОСОБА_2. – дов. №18/229 від 27.01.2011

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу    Публічного акціонерного товариства „Укрнафта” в особі структурної

                                     одиниці Гнідинцівського ГПЗ

на рішення                       господарського суду Чернігівської області

від                                 12.07.2011

у справі                       №10/75 (суддя Мурашко І.Г.)

за позовом                         Публічного акціонерного товариства „Укрнафта” в особі структурної

                                     одиниці Гнідинцівського ГПЗ

до                                         Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації

                                    „Чернігівгаз”

про                                       стягнення заборгованості в сумі 278897,77 грн.

            31.08.2011 в судовому засіданні відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 12.09.2011, в зв’язку з чим постанова приймається зазначеною датою.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Чернігівської області були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Укрнафта” в особі Структурної одиниці Гнідинцівського ГПЗ (надалі – позивач, виконавець) про стягнення  з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Чернігівгаз” (надалі – ПАТ „Чернігівгаз”, відповідач, замовник) 278897,77 грн., з яких 224171,79 грн. - сума інфляційних втрат, 54725,88 грн. -  сума 3% річних.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 12.07.2011 у справі №10/75 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство „Укрнафта” в особі Структурної одиниці Гнідинцівського ГПЗ  звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області у справі №10/75 від 12.07.2011 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що судом першої інстанції не повно з’ясовано всі обставини справи та винесено рішення, яке суперечит нормам як матеріального так і процесуального права. На думку апелянта, суд помилково вирішив, що відповідач не є таким, що допустив прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

29.12.2003 між позивачем та відповідачем укладено договір №7/18/350/98г/178г про надання послуг з транспортування природного газу у 2004 році, відповідно  до пункту 1.1. якого замовник  взяв на себе зобов’язання передати у 2004 році в систему газопроводів виконавця, а виконавець зобов’язується здійснити транспортування природного газу замовника, для потреб населення, яким замовник реалізує та транспортує природний газ. Замовник зобов’язується оплатити послуги виконавця.

Позивачем на виконання умов договору про надання послуг з транспортування природного газу у 2004 році №7/18/350/98г/178г від 29.12.2003 за період з 01 січня по 31 грудня 2004 здійснив транспортування відповідачеві природного газу в кількості 64364,74 тис. м.куб. Загальна вартість наданих у 2004 році послуг по даному договору становить 1312097,70 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач  частково розрахувався з позивачем за надані послуги з транспортування природного газу у 2004 році по договору №7/18/350/98г/178г від 29.12.2003, сплативши позивачу 710709,68 грн., у зв’язку з чим у відповідача перед Публічним акціонерним товариством „Укрнафта” утворилась заборгованість у розмірі 601388,02 грн.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 20.12.07 у справі №14/280(12/71) за позовом ВАТ „Укрнафта” в особі Структурної одиниці Гнідинцівського ГПЗ, правонаступником якого є позивач, до ВАТ по газопостачанню та газифікації „Чернігівгаз”, правонаступником якого є відповідач, позовні вимоги були задоволені повністю. На користь  ВАТ „Укрнафта”  було стягнуто 601388,02 грн. основного боргу,  6013,88 грн. державного мита, 109,73 грн. витрат за інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.  Господарським судом Чернігівської області при розгляді справи №14/280(12/71) було встановлено, що невиконання відповідачем умов договору №7/18/350/98г/178г від 29.12.03 про надання послуг з транспортування природного газу в 2004 році призвело до утворення заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги у сумі   601388,02грн.  Оскільки умовами договору не передбачений строк оплати, то суд стягнув зазначену заборгованість на підставі ст. 530 Цивільного кодексу України та претензії позивача до відповідача № 667 від 05.07.2005, в якій позивач просив сплатити вартість наданих послуг до 01.08.2005.

Вказане рішення у справі №14/280(12/71) набуло чинності після перегляду його в апеляційному порядку 06.02.2008.

На виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 20.12.2007 у справі №14/280(12/71), господарським судом був виданий наказ від 23.06.2008.

 15.07.2008 головним державним виконавцем Новозаводського відділу ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Чернігівської області від 14.07.2008 у справі 14/280(12/71).

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що строк виконання зазначеного грошового зобов’язання сплинув у липні 2005 року.

15.02.2011 заступником начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу виконавчої служби Головного управління юстиції винесено постанову про зупинення виконавчого провадження в зв’язку з внесенням ВАТ „Чернігівгаз” до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно–енергетичного комплексу” до закінчення терміну процедури погашення заборгованості.

Як вбачається з доводів позивача, відповідач рішення суду не виконав, заборгованість позивачу не сплатив, а Закон України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”, ніяким чином не звільняє його від обов’язку виконання зобов’язання з оплати за поставлений природний газ та виконання рішення суду, так як даний закон не виключає можливості відповідача проводити розрахунки в добровільному порядку.

У зв’язку з викладеним, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за період з 20.04.2008 по 20.04.2011 в сумі 54725,88 грн. та 224171,79 грн. відповідно, а всього 278897,77 грн.

У свою чергу відповідач 12.07.2011 звернувся до суду першої інстанції із заявою №18/1019, в якій просив застосувати строк позовної давності щодо позовних вимог ПАТ „Укрнафта” в особі Структурної одиниці Гнідинцівського ГПЗ  про стягнення  278897,77 грн., з яких 224171,79 грн. - сума інфляційних втрат, 54725,88 грн. -  сума 3% річних, вважаючи, що строк позовної давності сплинув 31.01.2007, оскільки відповідно до п.10.1 договору №7/18/350/98г/178г від 29.12.2003 він набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками та діє до 31.12.2004.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції вказував на те, що рішенням господарського суду від 20.12.2007 у справі №14/280(12/71), яке  набуло чинності 06.02.2008 після перегляду його в апеляційному порядку, встановлено факт настання прострочення виконання грошового зобов’язання за договором №7/18/350/98г/178г від 29.12.2003 в липні 2005 року.   До 12.05.2011 позивач не звертався до суду з вимогою до відповідача про захист свого цивільного права або інтересу шляхом стягнення з відповідача 3%-річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов’язання за договором №7/18/350/98г/178г від 29.12.2003, а відтак, ним пропущено 3-х річний термін  для звернення до суду з таким позовом.

Однак, висновки суду першої інстанції про те, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення з відповідача  інфляційних втрат та 3% річних за період  з 20.04.08 по 20.04.11 колегія суддів колегія суддів вважає передчасними та необґрунтованими, виходячи з наступного.

Статтею 625  Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три проценти річних з простроченої суми, якщо інший  розмір процентів  не встановлений  договором або законом. Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як правильно встановлено судом першої інстанції для вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних встановлено загальний (трирічний) строк позовної давності.

Колегія суддів зазначає, що вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних з простроченої суми грошового зобов’язання є самостійними вимогами, тобто такими, що не пов’язані із сумою основного боргу.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення, а також те, що для пред’явлення таких вимог встановлено трирічний термін позовної давності, колегія суддів приходить до висновку, що кредитор має право звернутися до суду з вимогою про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних від суми простроченого грошового зобов’язання починаючи з будь-якого моменту періоду прострочення, але в межах строку позовної давності.   

Як вбачається з матеріалів справи, на день подання позову рішення господарського суду Чернігівської області від 20.12.07 у справі №14/280(12/71) є невиконаним, а заборгованість – непогашеною.

Згідно ст. 598 ЦК України, зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Діюче законодавство не пов’язує припинення зобов’язання з наявністю судового рішення чи відкриття провадження по його примусовому виконанню.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов’язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов’язки, в тому числі передбачені статтею 625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.   

За таких обставин прийняття рішення суду щодо стягнення  суми боргу, відкриття виконавчого провадження та зупинення його згідно положень Закону України „Про виконавче провадження” на період участі  боржника у процедурі погашення заборгованості, відповідно до Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”, не припиняє грошових зобов’язань відповідача  та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, а тому вимоги про відшкодування позивачу втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції і відсотків за час користування його коштами підлягають задоволенню.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи позовна заява про стягнення сум інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 20 квітня 2008 по 20 квітня 2011 року була подана позивачем 12.05.2011,  у зв’язку з чим судова колегія приходить до висновку про можливість стягнення вказаних сум лише за період з 12.05.2008 по 20.04.2011, в межах позовних вимог та строку позовної давності.

Таким чином позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Укрнафта” в особі структурної одиниці Гнідинцівського ГПЗ підлягають частковому задоволення.

За розрахунками апеляційного суду розмір інфляційних втрат у період з 12.05.2008 по 20.04.2011 становить 240574,61 грн., однак суд при прийнятті рішення обмежений позовними вимогами, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума, яка заявлена позивачем у позовних вимогах та становить 224171,79 грн.  

Крім того, розмір 3% річних за користування чужими коштами у період 12.05.2008 по 20.04.2011 за підрахунками колегії суддів становить 53627,41 грн. та підлягає стягненню з відповідача в силу положень закону.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Укрнафта” в особі структурної одиниці Гнідинцівського ГПЗ підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Чернігівської області від 12.07.2011 у справі №10/75 має бути скасоване з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

 Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Укрнафта” в особі структурної одиниці Гнідинцівського ГПЗ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 12.07.2011 у справі №10/75 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Чернігівгаз” (14037, м. Чернігів, вул. Любецька, 68, код 03358104) на користь Публічного акціонерного товариства „Укрнафта” (04053, м. Київ, Несторівський пров., 3-5, код 00135390) в особі Структурної одиниці Гнідинцівського ГПЗ (17600, Чернігівська обл., смт. Варва, код 00136875) 224171 (двісті двадцять чотири тисячі сто сімдесят одну) грн. 79 коп. збитків від інфляції, 53627 (п’ятдесят три тисячі шістсот двадцять сім) грн. 41 коп. – 3% річних, 2777 (дві тисячі сімсот сімдесят сім) грн. 99 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 08 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з  Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Чернігівгаз” (14037, м. Чернігів, вул. Любецька, 68, код 03358104) на користь Публічного акціонерного товариства „Укрнафта” (04053, м. Київ, Несторівський пров., 3-5, код 00135390) в особі Структурної одиниці Гнідинцівського ГПЗ (17600, Чернігівська обл., смт. Варва, код 00136875) 1389 (одну тисячу триста вісімдесят дев’ять) грн. 05 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському Чернігівської області.

Матеріали справи №10/75 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді