КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.05.2011 № 23/616
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Агрикової О.В. (доповідач по справі),
суддів Чорногуза М.Г.,
Сухового В.Г.,
при секретарі судового засідання Трохліб О.Г.,
від позивача: ОСОБА_1, дов. №137 від 31.03.2011 року,
від відповідача: ОСОБА_2., дов. б/н від 05.05.2011 року,
розглянувши апеляційну скаргу
відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
на рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2011 року
у справі №23/616 (суддя Кирилюк Т.Ю.)
за позовом відкритого акціонерного товариства
«Акціонерна компанія «Київводоканал», м. Київ,
до комунального підприємства «ЖЕО-107», м. Київ,
про стягнення 5 566,21 грн., –
встановив:
29.11.2010 року ВАТ «АК «Київводоканал»(позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до КП «ЖЕО-107»(відповідач) про стягнення 5 566,21 грн. (а.с. 4-6).
04.02.2011 року позивачем подано клопотання про збільшення розміру позовних вимог, згідно якого позивач просив стягнути з відповідача 106 723,16 грн. заборгованості, яка складається: 104 662,25 грн. основного боргу; 1 797,98 грн. пені та 262, 93 грн. трьох процентів річних (а.с. 184).
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.02.2011 року у справі №23/616 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з КП «ЖЕО-107»на користь ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал»76 134,94 грн. основного боргу, 1 797,98 грн. пені, 262,93 грн. 3% річних, 781,96 грн. державного мита та 172,92 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 197-199).
При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд, встановивши факт наявності простроченої заборгованості відповідача перед позивачем, а також відсутність в укладеному між сторонами спору договорі умов щодо обов’язку відповідача оплачувати позивачеві обсяги холодної води, яка використовується для гарячого водопостачання та опалення, здійснивши перерахунок розмірів пені та 3% річних, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, задовольнив позов частково.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ «АК «Київводоканал»звернулося до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2011 року у справі №23/616 в частині відмови в стягненні 28 527,31 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення 28 527,31 грн. задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги зміст укладеного між сторонами спору договору, зокрема, в оскаржуваному судовому рішенні метою договору визначається постачання питної води, а висновком суду є відмова в задоволенні позову про стягнення боргу по оплаті вартості питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання. Позивач зазначає, що відповідачем не надано суду доказів з приводу незгоди щодо кількості або вартості отриманих від позивача послуг, як то передбачено п. 2.2.4. договору. Скаржник звертає увагу суду на те, що відповідачем було частково сплачено за питну воду, яка використовувалась для приготування гарячої води, чого судом першої інстанції не було взято до уваги.
У своєму відзиві відповідач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та зазначає, що в укладеному між сторонами спору договорі вода, яка використовувалась для приготування гарячої води, не зазначена, а позивач, при розрахунку позовних вимог, включив її до загального обсягу спожитої води.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2011 року у справі №23/616 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»на рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2011 року у справі №23/616 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 11.04.2011 року.
В судовому засіданні 11.04.2011 року було оголошено перерву до 16.05.2011 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник відповідача заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у своєму відзиві.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 02.01.2008 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (абонент) було укладено договір №08130/2-01 про постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (договір, а.с. 10-13).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов’язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред’явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов’язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994 року.
Згідно з п. 2.1.1 договору, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється згідно за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об’єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.
За приписами п. 2.1.2 договору, зняття показань з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника в присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об’ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.
У відповідності до п. 2.2.1 договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді –дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається.
Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).
Відповідно до уточненого розгорнутого розрахунку позивач просив стягнути з відповідача борг за послуги з постачання холодної води, яка використовувалась для виготовлення гарячої води, за період з 01.05.2010 року по 31.07.2010 року у розмірі 106 723,16 грн. (у тому числі 104 662,25 грн. основного боргу, 1 797,98 грн. пені та 262,93 грн. 3% річних).
Стосовно стягнення заборгованості за питну воду, що йде на підігрів колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Згідно з Господарським кодексом України та Законом України «Про житлово-комунальні послуги»такі відносини між виробником послуг (ВАТ «АК Київводоканал») та виконавцями (власники теплових пунктів) мають регулюватись виключно на договірних засадах.
Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»установлено істотні умови договору між виконавцем/виробником та споживачем, а частиною четвертою визначено, що в разі, якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті.
Отже, вимоги про укладення договору між ВАТ «АК «Київводоканал» та виробниками гарячої води встановлені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно частині першій пункту 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року №190, «Суб’єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення».
У зв’язку із відсутністю договірних відносин між сторонами спору про постачання питної води, яка використовувалась для приготування гарячої води, оплата вартості цих послуг здійснюється по факту сплати населенням послуг за гаряче водопостачання.
Як вбачається з актів зняття показань з приладів обліку за період з 01.05.2010 року по 31.07.2010 року позивачем відпущено води, що йде на підігрів, загальною вартістю 28 527,31 грн. Однак, у відповідача відсутній обов’язок сплачувати за ці послуги, оскільки, ані умовами договору, ані приписами чинного законодавства не передбачена оплата споживачем обсягів питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, якщо теплові пункти (котельні) не перебувають у нього на балансі або в управлінні.
Тому, на переконання суду апеляційної інстанції, місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 28 527,31 грн. боргу за період з 01.05.2010 року по 31.07.2010 року за постачання води, яка використовувалась для приготування гарячої води.
Разом з цим, відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за поставлену питну воду за період з 01.05.2010 року по 31.07.2010 року в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 76 134,94 грн. боргу колегія суддів апеляційного господарського суду вважає законним та обґрунтованим.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Судом першої інстанції вірно встановлено факт прострочення відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем щодо оплати вартості отриманої питної води.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 4.2. договору у разі порушення строків виконання зобов’язання по оплаті за надані послуги, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу.
Отже, стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 1 797,98 грн. пені є законним та обґрунтованим.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на наведене, стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 262,93 грн. 3% річних є правомірним.
Поряд із цим, судом апеляційної інстанції перевірено перерахунок пені та 3% річних, здійснений місцевим господарським судом, та встановлено його арифметичну правильність.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2011 року у справі №23/616.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 99, 101, 103, 104 та 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –
постановив:
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2011 року у справі №23/616 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2011 року у справі №23/616 залишити без змін.
3. Справу №23/616 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуюча суддя О.В. Агрикова
Судді М.Г. Чорногуз
В.Г. Суховий