Судове рішення #17825257

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2011                                                                                           № 13/147

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця  О.М.

суддів:           

при секретарі:           

за участю представників сторін:

від позивача – Павленко В.М.;

від відповідача – не з’явився.

розглянувши апеляційну скаргу

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду міста Києва

від 19.07.2011 року. у справі № 13/147 (Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловик-Плюс"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про  стягнення заборгованості в розмірі 8158,61 грн.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житловик-Плюс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 8 158,61 грн.

12.05.2011 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 13/147.

07.07.2011 року позивач надав заяву про уточнення вимог, просив стягнути 2935,78 грн. в зв'язку з частковою оплатою.  

19.07.2011року позивач надав заяву про уточнення вимог, просив стягнути 284,19 грн. в зв'язку з частковою оплатою. Зміни позовних вимог були прийняті судом.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.07.2010 року у справі № 13/147 позов задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (03049, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, Свідоцтво про державну реєстрацію від 08.10.2003 року) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем при примусовому виконанні рішенні на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВИК-ПЛЮС» (03028, м. Київ, вул. Малокитаївська, 7А, код ЄДРПОУ 32374917) заборгованість по комунальним послугам та експлуатаційним витратам в сумі 5601,96 грн., 2556,65 грн. пені, 81,60 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва                   від 19.07.2010 року у справі № 13/147 яким в задоволені позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголошує на тому, що 07.07.2011 року в судове засідання з'явився представник позивача, надав заяву про уточнення вимог, просив стягнути 2935,78 грн. в зв'язку з частковою оплатою.  

19.07.2011року позивач, надав заяву про уточнення вимог, просив стягнути 284,19 грн. в зв'язку з частковою оплатою, підтримав позов, тобто судом було встановлено, що заборгованість становить 284,19 грн., проте в резолютивній частині суд стягує 5601,96 грн. заборгованості та 2556,65 грн. пені, що є незаконно.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2011 року апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 13.09.2011 року.

08.09.2011 року представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що заборгованість фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 погашена повністю та долучено довідку № 2 від 06.09.2011 року про те, що заборгованості не має.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 04.01.2010 року між КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району», - «Служба замовника», з одного боку, та ТОВ «Житловик-плюс», - «Виконавець», з іншого боку, укладений договір № 13 відповідно до якого є утримання, технічне та санітарне обслуговування "Виконавцем" житлового фонду, нежитлових приміщень, інших споруд, прибудинкової території, внутрішньобудинкових інженерних мереж, поточного ремонту та надання інших послуг згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій» згідно Додатку №1 (перелік будинків), що є невід'ємною частиною Договору (п.1.1)

З Додатку № 1 до Договору від 04.01.2010 року вбачається, що Виконавець має зобов'язання з надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, зокрема в будинку 14 по вул. Голосіївській.

Відповідно до п. 1.2.Договру від 04.01.2010 року метою Договору є забезпечення належної експлуатації, обслуговування, поточного ремонту житлових і нежитлових будівель, їх інженерного обладнання, належного санітарного стану прибудинкової території, збирання квартирної плати, плати за частку у спільних витратах по утриманню будинку, плати за комунальні послуги від мешканців, орендарів, власників нежитлових приміщень та споруд, надання інших послуг населенню.

Згідно до п 1.3.Договору від 04.01.2010 року виконавець надає послуги згідно кошторису (додаток 3), що є невід'ємною частиною Договору та визначається за діючими нормами, цінами та тарифами, які використовуються при розрахунках за утримання та обслуговування житлового та нежитлового фонду.

Положення п. 1. 4. договору від 04.01.2010 року "Служба замовника" надає "Виконавцю" права по представництву в судах, як позивача по справах, що стосуються виконання ним обов'язків по цьому Договору.

Нежитлове приміщення, власником якого є Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (розташоване на вул. Голосіївській в будинку 14, тобто на території, яку обслуговує ТОВ «ЖИТЛОВИК-ПЛЮС» (договір №13 від 04.01.2010 р.).

01 вересня 2006 р. між ТОВ «ЖИТЛОВИК-ПЛЮС» та ФОП ОСОБА_2 - Користувач, був укладений договір № 207 на технічне обслуговування інженерних мереж нежитлових приміщень та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території (далі -договір).

Предметом договору №2 07 є господарське використання нежитлових приміщень, прибудинкової території, технічного обслуговування та посередницькі послуги по забезпеченню "Користувача" ХВП, ГВП, ІДО, каналізацією, електроенергією,

Відповідно до пунктів 2.4.1. та 2.4.2. договору №207 ФОП ОСОБА_2 повинна сплачувати фактичну вартість отриманих комунальних послуг (холодне та гаряче водопостачання, центральне опалення, каналізація) а також сплачувати експлуатаційні витрати.

Згідно п. 3.1. договору №207 оплата за надання послуг складається по фактичним  витратам і вноситься на рахунок "Підприємства" до 10 числа наступного за звітним місяця.

Відповідно до п.3.3 договору № 207  "Користувач" зобов'язаний щомісяця звертатися до "Підприємства" для отримання рахунку по сплаті експлуатаційних та комунальних послуг.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Факт надання позивачем для ФОП ОСОБА_2 комунальних послуг, та понесення позивачем експлуатаційних витрат, підтверджується виставленими ТОВ «ЖИТЛОВИК-ПЛЮС» щомісячно рахунками-фактури, що не заперечується відповідачем.

Факт отримання відповідачем щомісячно рахунок-фактури підтверджується Переліком орендарів по дільниці майстра № 2 та № 3. Відповідно до щомісячного списку орендарів, вбачається, що відповідач отримав рахунок-фактуру, про що свідчить його підпис.

Відповідач з листопада 2010 р. не сплачував за надані послуги, чим порушив умови договору.

Станом на 01.04.2011 року у відповідача виникла заборгованість за комунальні послуги та експлуатаційні витрати за період з 01.11.2010 року, по 01.04.2011 року в розмірі 5601,96 грн. Станом на час розгляду справи відповідач сплатив 5317,77 грн. боргу, що підтверджено банківськими виписками наданими позивачем.

Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч.1ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості наданих послуг, проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору,  за виконані послуги розрахувався частково, в зв’язку з чим у нього наявна заборгованість в розмірі 284,198грн.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції відповідач сплатив частково борг та пеню у зв'язку з чим має погасити 284,19 грн. Отже заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Житловик-Плюс" становить 284,19 грн.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що сума боргу 284,19 грн. була погашена відповідачем вже після прийняття рішення господарським судом м. Києва від 19.07.2011 року. Відсутні докази, які підтверджують сплату 284,19 грн. до 19.07.2011 року.

Проте, як вбачається матеріалів справи, судом першої інстанції в резолютивній частині рішення допущено помилку, тому колегія суддів дійшов висновку про зміну резолютивної частини рішення.

Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України суд  –

  ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2011 року у справі № 13/147 змінити та викласти в наступній редакції

Позов задовольнити

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (03049, АДРЕСА_1, ідентифкаційний код НОМЕР_1, Свідоцтво про державну реєстрацію від 08.10.2003 року) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем при примусовому виконанні рішенні на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВИК-ПЛЮС» (03028, м. Київ, вул. Малокитаївська, 7А, код ЄДРПОУ  32374917) заборгованість по комунальним послугам та експлуатаційним витратам в сумі 284,19 грн., 102,00 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Видачу наказу доручити господарському суду м. Києва

3. Справу № 13/147 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Копію постанови надіслати сторонам.

  Головуючий суддя

  Судді


 14.09.11 (відправлено)

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація