КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.09.2011 № 26/135
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача – ОСОБА_1, довіреність №б/н від 16.03.2011;
від відповідача – ОСОБА_2, довіреність №б/н від 1179 від 12.04.2011;
Розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2011
у справі № 26/135 (суддя Пінчук В.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „КАРОЛІНА – 1”
до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3
про спонукання до звільнення незаконно займаного приміщення.
Суть спору та апеляційної скарги:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „КАРОЛІНА – 1” (далі-позивач) до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 (далі-відповідач) про зобов’язання відповідача звільнити ізольоване нежитлове приміщення площею 40 кв. м. на першому поверсі будівлі за адресою: 04212, м. Київ, вул. Тимошенко, 9.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2011 у справі №26/135 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „КАРОЛІНА – 1” задоволено повністю, зобов’язано Фізичну особу – підприємця ОСОБА_3 звільнити ізольоване нежитлове приміщення площею 40 кв. м. на першому поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_1. А також, стягнуто Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „КАРОЛІНА – 1” 85 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Фізична особа – підприємець ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2011 у справі №26/135 та прийняти нове рішення яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю „КАРОЛІНА – 1” в задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, вважає що рішення суду не відповідає вимогам чинного законодавства.
Зокрема, відповідач зазначає, що між позивачем та відповідачем укладений договір оренди спірного приміщення, неможливість подання якого до суду першої інстанції відповідач обґрунтовує тим, що не брав участі у розгляді справи, оскільки не отримував повідомлення про розгляд справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2011 у справі №26/135 апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, судове засідання призначено на 13.07.2011.
В судове засідання 13.07.2011 з'явився представник позивача.
Представники відповідача у судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.
На підставі приписів статті 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 25.07.2011.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2011, у зв’язку з перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці, змінено склад судової колегії: головуючий суддя – Смірнова Л.Г., судді – Тищенко О.В., Іваненко Я.Л
В судове засідання 25.07.2011 з'явились представники сторін.
У зв’язку з необхідністю витребувати додаткові докази розгляд справи було відкладено на 07.09.2011.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2011 у зв’язку з зайнятістю судді Іваненко Я.Л. в розгляді інших справ, розгляд апеляційної скарги у даній справі було доручено колегії у складі: головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Тищенко О.В., Чорна Л.В.
В судове засідання з'явилися представник позивач та представник відповідача.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечив, просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Київський апеляційний господарський суд,
ВСТАНОВИВ :
02.03.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю „КАРОЛІНА – 1” (орендодавець) та Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 (орендар) було укладено Договір Оренди нежитлового приміщення №9 та підписано Акт прийому-перечі приміщення.
Відповідно до пункту 1.1. договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення.
Пунктами 1.2., 1.3. закріплено, що приміщення, являє собою нежитлове приміщення, що розташоване за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 40,00 кв. м.
Цей договір вступає в силу з 02.03.2009 та діє до 28.02.2012 (пункт 1.7. договору)
Згідно з пунктом 3.2. орендна плата складає 15,00 грн. за кв. м. в місяць без урахування ПДВ, таким чином сума орендної плати в місяць складає 600,00 грн без урахування ПДВ.
30.04.2009 сторони уклали Додаткову угоду №1, в якій погодили, що орендар звільняється від орендних платежів на період з 02.03.2009 по 31.12.2009 та зараховується частина вартості ремонту в сумі 6000,00 грн. в рахунок орендних платежів за цей період.
Проте, як вбачається з матеріалів справи вищезазначений договір зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю „КАРОЛІНА – 1” підписаний головним бухгалтером ОСОБА_4, що, як зазначено в договорі, діяла на підставі статуту.
Акт прийому-передачі нежитлового приміщення, також, зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю „КАРОЛІНА – 1” підписаний головним бухгалтером ОСОБА_4, що, як зазначено в акті, діяла на підставі статуту.
Крім того, Додаткову угоду №1 до договору оренди, також, зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю „КАРОЛІНА – 1” підписана головним бухгалтером ОСОБА_4, що, як зазначено в договорі, діяла на підставі статуту.
За твердженнями представника позивача, Договір Оренди нежитлового приміщення №9 підписаний не уповноваженою особою.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статутом позивача в редакції чинній на момент укладання Договору Оренди нежитлового приміщення №9 закріплено, що без доручення виконувати дії від імені підприємства та укладати будь-які угоди та юридичні акти має право генеральний директор (пункт 4.19).
Будь-які інші особи статутом відповідача не уповноважені на вчинення дій від імені товариства без доручення, отже посилання у Договорі Оренди нежитлового приміщення №9 на те, що ОСОБА_4 діяла на підставі статуту, не відповідає дійсності.
В матеріалах справи відсутні будь-які довіреності, які б підтверджували факт уповноваження ОСОБА_4 на укладання Договору Оренди нежитлового приміщення №9 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю „КАРОЛІНА – 1”.
Відповідно до статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Проте, як було зазначено вище, акт прийому-передачі нежитлового приміщення та Додаткова угоду №1 до договору оренди, також, зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю „КАРОЛІНА – 1” підписаний головним бухгалтером ОСОБА_4, яка не була уповноважена на вчинення таких дій від імені відповідача. З зазначених підстав акт прийому-передачі нежитлового приміщення та Додаткова угоду №1 до договору оренди не можуть бути належними доказами схвалення відповідачем договору оренди.
Будь-яких інших доказів схвалення Договору Оренди нежитлового приміщення №9 суду надано не було.
Відповідно до частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. (стаття 215 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі встановленого вище, оскільки Договір Оренди нежитлового приміщення №9 від 02.03.2009, укладений між позивачем та відповідачем, є недійсним, не може бути прийнятий судовою колегією як належний доказ який підтверджує посилання відповідача, що спірне нежитлове приміщення передавалося в оренду на строк до 28.02.2012.
Відповідно до статті 763 ЦК України Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.
Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.
У вересні 2009 року позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути вказане приміщення, але з боку останнього ніяких дій, спрямованих на повернення приміщення не відбулося.
Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд вважає апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, у зв’язку з чим рішення Господарського суду міста Києвау даній справі підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2011 у справі №26/135 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2011 у справі №26/135 залишити без змін.
3. Матеріали справи №26/135 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя
Судді
09.09.11 (відправлено)