КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2011                                                                                           № 18/2023

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Агрикової О.В.

суддів:             

при секретарі судового засідання Шапконюк Ю.О.,

від прокуратури: Карпенко Н.М., посв. №17 від 18.01.2007 року,

від позивача: не з’явились,

від відповідача: ОСОБА_1, дов. №13-Ю від 01.03.2011 року,

від третьої особи: не з’явились,

розглянувши апеляційну скаргу

заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави

в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції з приводу спірних правовідносин –Управління житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації

на рішення господарського суду Черкаської області від 03.03.2011 року

у справі №18/2023 (суддя Васянович А.В.)

за позовом заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави

в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції з приводу спірних правовідносин –Управління житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації, м. Черкаси,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інвестспецкомплекс», м. Черкаси,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне господарство», м. Канів,

про стягнення 216 408,00 грн. -

встановив:

07.10.2010 року заступник прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції з приводу спірних правовідносин – Управління житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації (далі –позивач), звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до ТОВ «НВП «Інвестспецкомплекс»(далі –відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача КП «Житлово-експлуатаційне господарство»(далі – третя особа), про стягнення 216 408,00 грн. Позов мотивовано тим, що, на переконання прокурора, відповідач безпідставно набув грошові кошти позивача з державного та місцевого бюджетів.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 03.03.2011 року у справі №18/2023 у позові відмовлено повністю. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд встановив, що грошові кошти відповідачем отримано на підставі укладеного між сторонами спору договору підряду, а не безпідставно, як то стверджував прокурор з посиланням на ст. ст. 1212-1213 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, заступник прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції з приводу спірних правовідносин – Управління житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 03.03.2011 року у справі №18/2023 та прийняти нове рішення по справі, яким позов прокуратури Черкаської області задовольнити повністю.

В обгрутування вимог апеляційної скарги прокурор посилається на те, що судом першої інстанції необґрунтовано не взято до уваги довідку контрольно-ревізійного управління у Черкаській області від 21.04.2010 року №06-22/14.

У своєму відзиві відповідач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, просить залишити спірне рішення суду без змін.

Позивач та третя особа не скористались своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 30.07.2007 року між Управлінням житлово-комунального господарства Черкаської обласної державної адміністрації (замовник), КП «Житлово-експлуатаційне господарство»(балансоутримувач) та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Інвестспецкомплекс»(підрядник) було укладено договір підряду №4-4 «Реконструкція 14-ти поверхового житлового будинку №47 по вул. Г.Дніпра у м. Каневі»(далі –договір), згідно умов якого замовник доручав, а підрядник зобов’язувався забезпечувати відповідно до проектної документації та умов договору виконання робіт на об’єкті «Реконструкція 14-ти поверхового житлового будинку №47 по вул. Г.Дніпра у м. Каневі». Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені проектно-кошторисною документацією, яка є невід’ємною частиною договору ( п. 1.1., п. 1.2. договору).

Згідно п. 2.1. договору ціна договору визначається на основі кошторису, що є невід’ємною частиною договору, є твердою і складає 744 000,00 грн.

15.08.2007 року сторони підписали додатковий договір №4-4/1 до №4-4 від 30.07.2007 року та визначили, що ціна договору є твердою і складає 707 000,00 грн.

Згідно п. 5.2. договору за наявності вказаних в п. 5.1. цього договору коштів, для організації початку робіт, а також для придбання матеріалів, замовник перераховує підряднику аванс у розмірі 30% від суми договірної ціни або згідно погодженого розрахунку на придбання матеріалів і обладнання.

19.10.2007 року позивач перерахував відповідачу аванс в розмірі 212 100,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 11-12).

Відповідач виконав замовлені роботи на загальну суму 707 000,00 грн. відповідно до умов договору підряду, а позивач прийняв роботи, про що сторони підписали акти приймання виконаних підрядних робіт за листопад та грудень 2007 року (а.с. 14-17, 19-24 відповідно).

Виконані відповідачем роботи позивачем було оплачено повністю, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 11-12, 18, 25).

21.04.2010 року за результатами проведення зустрічної перевірки діяльності ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Інвестспецкомплекс»за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року контрольно-ревізійним управлінням у Черкаській області складено довідку №06-22/14 (а.с. 26-28), згідно якої встановлено, що у зв’язку з неправомірним застосуванням коефіцієнту до норми витрат праці робітників-монтажників у розмірі 1,2 завищено вартість виконаних підрядних робіт на загальну суму 27 502,80 грн. Крім того, контрольним обміром встановлено розбіжність між фактично виконаними роботами на об’єкті та включеними в акти № КБ-2в за листопад-грудень 2007 року на загальну суму 188 905,20 грн.

11.06.2010 року позивачем було надіслано відповідачу претензію про повернення коштів на суму 216 408,00 грн.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача коштів в розмірі 216 408,00 грн., заступник прокурора Черкаської області посилався на приписи ст. ст. 1212-1213 Цивільного кодексу України та просив суд стягнути з відповідача кошти як такі, що набуті без достатньої правової підстави, оскільки відповідачем завищено вартість виконаних робіт по договору підряду №4-4 від 30.07.2007 року.

Відповідно до п. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов’язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, при застосуванні положень ст. 1212 Цивільного кодексу України обов’язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, які передбачені ст. 11 Цивільного кодексу України.

Натомість, які вірно встановив господарський суд Черкаської області, грошові кошти в сумі 216 408,00 грн., які просить стягнути прокурор, набуті відповідачем на підставі договору підряду від 30.07.2007 року №4-4 «Реконструкція 14-ти поверхового житлового будинку №47 по вул. Г.Дніпра у м. Каневі»та додаткового договору до нього від 15.08.2007 року №4-4/1, актів приймання виконаних підрядних робіт за листопад та грудень 2007 року тощо.

Отже, як правильно вказав суд першої інстанції, грошові кошти в сумі 216 408,00 грн. відповідачем було отримано на підставі та в межах чинного договору підряду.

За наведених обставин колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що прокурором невірно обрано спосіб захисту прав позивача, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову у справі №18/2023.

Одночасно, суд апеляційної інстанції відхиляє посилання прокурора на довідку контрольно-ревізійного управління у Черкаській області від 21.04.2010 року №06-22/14 з огляду на наступне.

В абзаці 3 листа Верховного Суду України від 09.08.2006 року №1-11/477 зазначається таке. В порядку надання загальної інформації повідомляємо, що Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»органам державної контрольно-ревізійної служби при проведенні контрольних заходів визначати збитки чи матеріальну шкоду не заборонено.

Разом з цим їх розмір підлягає доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним процесуальним законодавством України, зокрема, розділом V Господарського процесуального кодексу України.

Отже, довідка контрольно-ревізійного управління у Черкаській області від 21.04.2010 року №06-22/14 не є остаточним доказом наявності або відсутності неправомірного застосування відповідачем коефіцієнту до норми витрат праці робітників-монтажників у розмірі 1,2, у зв’язку з чим завищено вартість виконаних підрядних робіт на загальну суму 27 502,80 грн., та розбіжностей між фактично виконаними роботами на об’єкті та включеними в акти № КБ-2в за листопад-грудень 2007 року на загальну суму 188 905,20 грн.

Вказані обставини підлягають доказуванню в господарському процесі в загальному порядку за правилами, встановленими розділом V Господарського процесуального кодексу.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Решта доводів прокурора зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Черкаської області від 03.03.2011 року у справі №18/2023.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

постановив:

1.          Апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області на рішення господарського суду Черкаської області від 03.03.2011 року у справі №18/2023 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Черкаської області від 03.03.2011 року у справі №18/2023 залишити без змін.

3.          Справу №18/2023 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя                                                                      

Судді