КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.08.2011 № 58/73
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів:
при секретарі судового засідання Шапконюк Ю.О.,
від прокуратури: Стретович М.О., посв. №46 від 01.03.2011 року,
від позивача: не зявились,
від відповідача: ОСОБА_1, дов. №06/03 від 20.10.2010 року,
розглянувши апеляційну скаргу Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави
в особі Дніпропетровської міської ради
на рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2010 року
у справі №58/73 (суддя Блажівська О.Є.)
за позовом Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ,
до підприємства з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд», м. Київ,
про зміну договору оренди земельної ділянки від 24.04.1998 року, -
встановив:
13.09.2010 року Дніпропетровський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (позивач) до підприємства з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд»(відповідач) про зміну договору оренди земельної ділянки від 24.04.1998 року. Позов мотивовано необхідністю внесення змін в укладений між сторонами спору договір у зв’язку зі змінами положень законодавства України щодо визначення розмірів орендної плати за земельні ділянки.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.12.2010 року у справі №58/73 у позові відмовлено повністю.
При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд, встановивши відсутність повідомлення позивачем відповідача про необхідність внесення змін в укладений договір, а також відсутність відповідного рішення Дніпропетровської міської ради про внесення відповідних змін у договір, керуючись ст. ст. 179, 188 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 638, 651, 652, 654 Цивільного кодексу України, ст. 124 Земельного кодексу України, відмовив в задоволенні позову повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Дніпропетровський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2010 року у справі №58/73 та ухвалити нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги прокуратури в повному обсязі.
В обгрутування вимог апеляційної скарги прокурор посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Також, прокурор в поданій апеляційній скарзі звертає увагу суду на постанову Верховного Суду України від 27.12.2010 року у справі №27/15-10 та постанову Вищого господарського суду України від 18.11.2010 року у справі №5/94-10.
Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Відповідач у своїх поясненнях заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та зазначає, що позивач жодного разу не звертався до відповідача з пропозицією про внесення змін до укладеного договору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 року у справі №58/73 апеляційну скаргу Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора на рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2010 року у справі №58/73 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 29.08.2011 року.
Згідно розпорядження Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2011 року у справі №58/73 до складу судової колегії замість судді Сухового В.Г. введено суддю Жук Г.А.
В судовому засіданні 29.08.2011 року прокурор підтримав вимоги поданої апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги прокуратури, просив суд залишити їх без задоволення, а спірне судове рішення без змін. Представники позивача в судове засідання не з’явились, позивач про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повернути на адресу суду повідомлення про вручення поштового відправлення ухвали від 12.07.2011 року у справі №58/73 позивачеві.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 17.07.1997 року між Дніпропетровською міською радою та підприємством «МакДональдз Юкрейн ЛТД»було укладено договір №1 (а.с. 85-90), відповідно до п. 1.1 якого сторони домовились, що позивач надасть відповідачеві у довгострокове користування на умовах оренди п’ять земельних ділянок, а відповідач на наданих земельних ділянках побудує п’ять закладів громадського харчування –ресторанів швидкого обслуговування «МакДональдз».
Відповідно до п.п. 1.2.1 договору №1 від 17.07.1997 року позивач, серед інших, зобов’язувався надати відповідачеві у довгострокове користування на умовах оренди земельну ділянку у центрі площі Островського площею 0,3 га.
Згідно з п.п. 2.1.2, 2.1.4 договору №1 від 17.07.1997 року позивач зобов’язувався надати відповідачеві земельні ділянки, вказані у пункті 1.2,1., у тимчасове користування на умовах оренди строком на 49 років у порядку, передбаченому чинним законодавством України, та визначити орендну плату за земельні ділянки, надані у тимчасове користування у розмірі 1 земельного податку, діючого для міста Дніпропетровська.
24.04.1998 року між Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради (орендодавець) та підприємством з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн ЛТД»(орендар) було укладено договір на право тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою на умовах оренди №229 (далі –договір оренди, а.с. 11-12).
Відповідно до п. 1 договору оренди від 24.04.1998 року орендодавець, керуючись договором №1 від 17.07.1997 року та на підставі рішення виконкому від 19.03.1998 року №535 «Про надання підприємству з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн ЛТД»земельної ділянки на пр. Героїв в довгострокове користування на період проектування, будівництва та експлуатації ресторану швидкого обслуговування «МкДональдз», надає, а відповідач приймає в строкове користування на умовах оренди земельну ділянку орієнтовною площею 0,5 га, що знаходиться на перехресті вул. Набережна Перемоги та пр. Героїв, Жовтневого району, м. Дніпропетровська, для будівництва ресторану швидкого обслуговування «МкДональдз»з наступною експлуатацією відповідно до вимог діючого законодавства.
Пунктом 2 договору оренди встановлено, що земельна ділянка надається в оренду строком на 49 років з моменту підписання цього договору.
Згідно з п. 3 договору оренди від 24.04.1998 року орендна плата за землю вноситься орендарем відповідно до закону «Про плату за землю»та визначена із розрахунку 1 земельного податку, в розмірі відповідно до довідки-розрахунку, яка додається та є невід’ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 4.1 договору плата за землю вноситься в строки встановлені відповідно до діючого законодавства України.
В даний договір сторони можуть внести за взаємною згодою додаткові умови (п. 11 договору).
Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 03.06.2008 року №309-VI частини 4 та 5 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»було викладено в наступній редакції:
«Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:
для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»;
для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».
Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині».
06.08.2008 року Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення №39/35 «Про внесення змін до рішень міської ради та її виконавчого комітету у галузі земельних відносин і приведення деяких рішень міської ради з питань передачі земельних ділянок та діючих договорів оренди у відповідність до вимог чинного законодавства»(а.с. 13-36).
Пунктом 1 вказаного рішення внесено зміни до рішень міської ради щодо передачі земельних ділянок в оренду, стосовно яких договори оренди знаходяться в процесі оформлення та не пройшли державну реєстрацію, встановивши річну орендну плату за користування ділянками у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України «Про оренду землі», незалежно від мети використання.
Відповідно до п. 3 рішення Дніпропетровської міської ради №39/35 від 06.08.2008 року пункт рішення міської ради від 23.01.2008 року №2/27 «Про внесення змін до рішень міської ради та її виконавчого комітету у галузі земельних відносин»визнано таким, що втратив чинність та викладено його у новій редакції: «До моменту прийняття міською радою рішення про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2006 року №4/8 «Про ставки річної орендної плати за земельні ділянки»встановити річну орендну плату за користування ділянками у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України «Про оренду землі», незалежно від мети використання».
Як стверджує прокурор, листом земельного управління Дніпропетровської міської ради від 20.05.2009 року №7/5-555/680 позивач повідомив відповідача про те, що рішеннями міської ради від 23.01.2008 року №2/27, від 13.02.2008 року №31/28 та від 06.08.2008 року №39/35 на підставі Закону України від 03.06.2008 року №309-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»встановлено ставку орендної плати, що дорівнює її мінімальному розміру та складає трикратний розмір земельного податку та спрощено процедуру внесення змін до діючих договорів оренди землі. Крім того, у вказаному листі позивач проінформував відповідача про те, що йому належить з 01.01.2008 року сплачувати орендну плату з урахуванням змін у земельному законодавстві, а також про те, що відповідні зміни повинні бути внесені до діючого договору оренди земля шляхом укладання додаткового договору на умовах, що запропоновані Дніпропетровською міською радою (приєднання), виходячи із приписів чинного законодавства. Однак, ніякого проекту змін до договору Дніпропетровська міська рада до листа не додала. Натомість, позивач запропонував відповідачеві самому звернутись до земельного управління Дніпропетровської міської ради для укладення додаткового договору.
Згідно зі ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Таким чином, оскаржувана орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.
Статтею 30 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.
Оскільки відповідно до частини першої ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного цією статтею Господарського кодексу України.
Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України сторона, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а при недосягненні згоди між сторонами щодо змін договору заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
На переконання суду апеляційної інстанції, лист земельного управління Дніпропетровської міської ради від 20.05.2009 року №7/5-555/680 не є офертою (пропозицією) в розумінні ст. 188 Господарського кодексу України, оскільки не містить викладення умов та пропозицій щодо зміни укладеного договору в частині розміру орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою, зокрема, позивачем не надано проекту додаткової угоди до укладеного договору, розрахунку орендної плати тощо, а в зазначеному листі взагалі відсутні посилання саме на договір на право тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою орієнтовною площею 0,5 га, що знаходиться на перехресті вул. Набережна Перемоги та пр. Героїв в м. Дніпропетровську, на умовах договору оренди від 24.04.1998 року.
При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що позивачем не надано суду достовірних та беззаперечних доказів надсилання відповідачеві згадуваного листа, оскільки відповідач заперечує факт його отримання.
Одночасно, апеляційним господарським судом враховано і той факт, що Закон України «Про плату за землю», на який посилається прокуратура у своєму позові, втратив чинність з 01.01.2011 року.
Поряд із наведеним вище, судова колегія звертає увагу на наступне.
Відповідно до п. 5) ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір-умови, на яких сторони зобов’язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.
Однак, Дніпропетровською міжрайонною природоохоронною прокуратурою при зверненні до господарського суду із позовом у даній справі не наведено в позовній заяві того, які саме зміни до договору оренди земельної ділянки від 24.04.1998 року слід внести.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд міста Києва правомірно відмовив в задоволенні позову у даній справі.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2010 року у справі №58/73.
Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –
постановив:
1. Апеляційну скаргу Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора на рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2010 року у справі №58/73 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2010 року у справі №58/73 залишити без змін.
3. Справу №58/73 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді