КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2011                                                                                           № Б13/041-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гарник Л.Л.

суддів:             

при секретарі:            

за участю представників:

від заявника:              ОСОБА_1 (довіреність б/н від 10.01.2011);

від боржника:не з’явився;

розпорядник майна:  не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИАРА»

на ухвалу

підготовчого засідання    господарського суду Київської області від 11.05.2011

у справі №                          Б13/041-11 (суддя Наріжний С.Ю.)

за заявою                            Товариства з обмеженою відповідальністю

                                             «Ласка Лізинг»

до                                          Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИАРА»

  про                                        банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду Київської області від 17.05.2011 у справі №Б13/041-11 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИАРА» визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» ініціюючим кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИАРА» з грошовими вимогами у розмірі 518 007,81 грн., введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Тіхова Дмитра Германовича (ліцензія НОМЕР_1 від 01.03.2011р.), інше.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТИАРА» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дану ухвалу та припинити провадження по справі.

Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права.

Заперечуючи правильність призначення місцевим господарським судом розпорядником майна арбітражного керуючого Тіхова Дмитра Германовича, скаржник зазначає що судом не розглянуто кандидатуру арбітражного керуючого                 Шевченка В.М., яким також подавалась заява про участь у даній справі.

Заперечуючи правильність відхилення місцевим господарським судом клопотання про зупинення провадження у даній справі, скаржник зазначає, що заявником не надано довідку про хід виконання рішення суду та виданого на його підставі наказу, а судом не враховано те, що наказ господарського суду міста Києва від 23.10.2009 № 14/500 виданий на підставі ухвали господарського суду міста Києва від 23.10.2009, яка не набрала законної сили.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» висловився  за відхилення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Інші учасники провадження у справі  в судове засідання апеляційної інстанції представників не направили, про причини неприбуття суд не повідомили.                        Враховуючи те, що інші учасники провадження у справі  про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд рішення місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами справи та без участі їх представників.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992р. N 2343-XII (із змінами і доповненнями) (далі по тексту – Закон) на підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника.

Основне завдання підготовчого засідання суду полягає в з'ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності перешкод для подальшого руху справи про банкрутство.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону ознаками неплатоспроможності боржника є:                       а) грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати;                   б) вимоги мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

В першу чергу всі зазначені умови формально оцінюються судом при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, остаточна ж оцінка надається безпосередньо в підготовчому засіданні.

Застосовуючи зазначені положення Закону, слід керуватися системним аналізом норм цього Закону, зокрема положеннями статті 1, абзацом восьмим якої визначено поняття „Безспірні вимоги кредиторів”. Такими є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Отже, за Законом факт безспірності вимог кредитора виникає з моменту, коли грошові вимоги кредитора підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема виконавчими.

Таким чином, з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

При цьому, відповідно до приписів Закону такі вимоги повинні бути не виконані боржником протягом трьох місяців.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.

Наявні матеріали справи свідчать про те, що грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника у розмірі 518 007,81 грн. ґрунтуються на:

- рішенні господарського суду міста Києва від 10.06.2010 у справі N 13/237-09/9-10, яким присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ ТИАРА” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» 326 948,30 грн. та на виконання якого видано наказ від 29.11.2010,

- ухвалі господарського суду міста Києва від 23.10.2009 у справі N 14/500, залишеній без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2010, якою задоволено заяву про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації „Принцип” від 07.09.2009 у справі                           № СЗ-14-36/09 про стягнення 191 059,51 грн., на виконання якої видано наказ від 23.10.2009.

Отже, факт безспірності вимог ініціюючого кредитора підтверджений відповідним рішенням суду.

Згідно постанови ВДВС Бориспільського міжрайонного управління юстиції від 16.12.2010 відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Київської області від 29.11.2010 № 13/237-09/9-10.

Згідно постанови ВДВС Бориспільського міжрайонного управління юстиції від 04.08.2010 відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Київської області від 23.10.2009 № 14/500.

З матеріалів справи вбачається, що заяву про порушення провадження у справі про банкрутство подано ініціюючим кредитором до суду 18.03.2011.

Тобто на час звернення ініціюючого кредитора із заявою строк невиконання боржником грошових вимог кредитора становив понад три місяці, а розмір цих вимог – понад 300 мінімальних розмірів заробітної плати.

Докази зворотного в матеріалах справи відсутні та боржником не надані.

Оскільки наявними є всі встановлені Законом ознаки неплатоспроможності боржника, необхідні для здійснення провадження у справі про банкрутство, колегія суддів вважає обґрунтованою оскаржену ухвалу в частині визнання вимог ініціюючого кредитора.

Зміст оскарженої ухвали свідчить про те, що місцевим господарським судом досліджувалося питання наявності у Тіхова Дмитра Германовича ліцензії арбітражного керуючого, виданої 01.03.2011 Державним комітетом департаменту з питань банкрутства серії НОМЕР_1. Строк дії ліцензії необмежений.

Колегія суддів враховує ту обставину, що матеріали справи містять заяви арбітражних керуючих Тіхова Д.Г., Шевченка В.М. та Кіцула С.Б. про згоду взяти участь у даній справі. У цьому зв’язку заслуговує на увагу та обставина, що строк дії виданої арбітражному керуючому Кіцулу С.Б. ліцензії серії НОМЕР_2 від 26.04.2006 закінчився 25.04.2011. Що стосується решти кандидатур на посаду розпорядника майна боржника, то місцевий господарський суд обґрунтовано призначив розпорядником майна Тіхова Дмитра Германовича на підставі клопотання ініціюючого кредитора.

Згідно частин 1-3 статті 13 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992р. N 2343-XII (із змінами                            і доповненнями) (далі по тексту – Закон) з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна                         у порядку, встановленому цим Законом. Розпорядник майна призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства                              як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому господарському суду України. Кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає вимогам, передбаченим цим Законом. Якщо інше                  не передбачено цим Законом, розпорядником майна може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну чи економічну освіту  або володіє спеціальними знаннями, не є заінтересованою особою стосовно боржника  та кредиторів відповідно до статті 1 цього Закону і яка має ліцензію арбітражного керуючого, що видається в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 3 статті 31 Закону арбітражними керуючими не можуть бути призначені: особи, які згідно з цим Законом вважаються заінтересованими; особи, які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з дня усунення цієї особи від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років, якщо інше не встановлено цим Законом; особи, яким заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади; особи, які мають судимість за вчинення корисливих злочинів.

Поняття заінтересовані особи стосовно боржника визначено статтею 1 Закону, згідно якої заінтересованими особами стосовно боржника є юридична особа, створена за участю боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки. Для цілей цього Закону заінтересованими особами стосовно керуючого санацією чи кредиторів визнаються особи в такому ж переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Матеріали справи не містять доказів, які у розумінні наведених норм можуть розглядатися в якості правових підстав вважати Тіхова Дмитра Германовича заінтересованою особою відносно боржника.

На таких підставах, враховуючи ту обставину, що питання про призначення кандидатури розпорядника майна відповідного боржника у будь-якому випадку розглядає та вирішує господарський суд, колегія суддів доходить висновку про правомірне призначення розпорядником майна Тіхова Дмитра Германовича.

При таких обставинах, аналізуючи положення чинного законодавства,                        Київський апеляційний господарський суд доходить висновку про те, що порушення норм матеріального і процесуального права, які могли призвести до скасування                             оскарженої ухвали підготовчого засідання відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу не можуть бути підставою для її скасування, оскільки скаржником не доведено неправомірність винесення оскарженої ухвали.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИАРА»  залишити  без задоволення, ухвалу господарського суду господарського суду Київської області від 17.05.2011 у справі № Б13/041-11 залишити без змін.

Справу № Б13/041-11 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

25.07.11 (відправлено)