ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.08.11 р.                                                                                 Справа № 24/96                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі   Смірновій Ю.Б.                               

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Хюпо Альпе –Адріа - Лізинг”, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донгруп”, м.Донецьк

про стягнення 205 008,84 грн.

За участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1. – за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2. – за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донгруп» пені в розмірі 25 160,55 грн., збитків в розмірі 179 848,29 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення між сторонами договору фінансового лізингу та невиконання відповідачем умов укладеного договору, внаслідок чого відповідачу було нараховано 25 160,55 грн. пені.

Також, позивач посилається на те, що у зв’язку з несплатою заборгованості і неповерненні відповідачем предмету лізингу на виконання претензії №1385 від 07.12.2010 р., 27.01.2011р. приватним нотаріусом ОСОБА_3 був вчинений виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі №193. А відповідно до Акту державного виконавця від 03.03.2011р. предмет лізингу було вилучено у відповідача. Позивач за вчинення виконавчого напису сплатив 25 000 грн. За перевезення предмету лізингу позивачем було сплачено 8 500 грн., за діагностику предмету лізингу сплачено 5 400 грн., за зміну бортового редуктора, в тому числі за роботи та устаткування було сплачено 140 948,29 грн. Зазначені витрати з вилучення та приведення предмету лізингу у технічно справний стан позивач вважає збитками і просить стягнути їх з відповідача.

На підтвердження таких обставин позивач надав договір фінансового лізингу № 086-10/2008 від 16.10.2008р. з додатками, акт прийому-передачі від 31.10.2008р., рішення господарського суду по справі №16/125, претензії, виконавчий напис, Акт державного виконавця від 03.03.2011р., постанови про закінчення виконавчого провадження, акт про надання послуг, акти виконаних робіт, договори, талони замовника, рахунки та платіжні доручення.

Відповідач вимоги позивача визнав частково – лише в частині стягнення пені у сумі 25 160,55 грн.

В обґрунтування своїх заперечень щодо іншої частини позовних вимог відповідач пояснив, що збір за виконавчий напис приватного нотаріуса значно перевищує розмір плати за вчинення нотаріальних дій виконавчого напису нотаріусу, передбаченого Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито». Також пояснив, що відповідач не отримував від позивача ні повідомлення про розірвання договору лізингу, ні вимогу про повернення предмету позову, тому на думку відповідача, позивач не має підстав для стягнення витрат пов’язаних з транспортуванням предмету лізингу. Щодо витрат на ремонт предмету лізингу зауважив, що предмет лізингу було вилучено 03.03.2011р, а ремонт проводився за твердженням позивача з 22.02.2001 по 01.03.2011р, тобто у період, коли предмет лізингу ще знаходився у позивача, тому вимоги про стягнення вартості перевезення предмету лізингу у сумі 8 500 грн., за діагностику предмету лізингу у сумі 5 400 грн., за зміну бортового редуктора, в тому числі за роботи та устаткування у сумі 140 948,29 грн., в якості збитків є безпідставними.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив наступне.

16.10.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Хюпо Альпе–Адріа- Лізинг” (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Донгруп” (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу за № 086-10/2008 (а.с.19), за умовами якого лізингодавець прийняв на себе зобов’язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема, у специфікації), та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах фінансового лізингу, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем. Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, але в будь-якому разі не раніше набрання чинності договору поруки, що має бути укладений між Лізингодавцем, Лізингоодержувачем та третьою особою, МП ТОВ „СЕВІТОЛ-ЛТД” (поручителем), та діє до моменту повного виконання сторонами взятих за цим договором зобов’язань, або до припинення його дії в порядку, встановленому цим договором або законом (п.2.1. договору).

Пунктом 3.4 договору встановлено, що лізингоодержувач сплачує лізингові платежі, зазначені в графіку платежів, щомісяця на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв’язку, лізингодавець направляє лізингоодержувачу рахунки, зазначені в цьому пункті договору не менш як за 3 дні до дати платежу.

За умовами договору Лізингоодержувач прийняв на себе зобов’язання вчасно сплачувати всі платежі, передбачені договором, а також у змінах і доповненнях до нього (п.8.1.3. договору).

Розділом 18 договору визначено порядок припинення дії договору. Зокрема п.18.1.3 встановлено, що договір може бути розірвано в односторонньому порядку, якщо лізингоодержувач у строк, що перевищує 30 календарних днів від встановленої відповідно договору дати платежу не виплачує будь-який із  платежів, що підлягає до сплати.

За приписами п.18.2 договору договір вважається розірваним з дня, який зазначено у листі про припинення дії договору, але не раніше ніш через тиждень від дня відправлення письмового повідомлення іншій стороні.

Відповідно до узгодженого між сторонами Графіку лізингових платежів, в редакції Додаткової угоди № 1 від 11.05.2010р. до договору, оплата лізингових платежів здійснюється в українських гривнях щомісячно не пізніше останнього числа кожного місяця. При цьому, коригування (зміна) розміру лізингових платежів за відповідні лізингові періоди здійснюється за правилами розділу 3 договору.

Пунктами 6.1, 6.2 договору встановлено, що право власності на предмет лізингу лізингоодержувач одержує після повної сплати платежів, а також після повного виконання інших умов договору, у тому числі після виконання зобов’язань по відшкодуванню лізингодавцю завданого збитку й виплат штрафних санкцій (пені, штрафу), передбачених цим договором.  Передача предмета лізингу у власність лізингоодержувача оформлюється актом прийому-передачі предмета лізингу у власність лізингоодержувача, що є достатньою підставою для постійної реєстрації предмета лізингу на ім’я лізингоодержувача (в разі такої необхідності).

Сторони домовилися, що договір може бути розірваний лізингодавцем в односторонньому порядку, якщо хоча б одна з нижченаведених умов, кожна з яких вважається істотним порушенням умов договору буде порушена, зокрема, лізингоодержувач у строк, що перевищує 30 календарних днів, від встановленої відповідно договору дати платежу,  не виплачує будь-який із платежів, що підлягає до сплати за договором (включаючи пені і штрафи); лізингоодержувач не використовує предмет лізингу належним чином, тобто порушує умови, пер бачені у підпунктах 6.3.1-6.3.3 пункту 6.3 цього договору (п.8.1.3 та 8.1.4 договору)

Договір вважається розірваним з дня, який зазначений у листі про припинення дії договору, але не раніше ніж через тиждень від дня відправлення письмового повідомлення іншій стороні (п.8.2договору)  

Договір фінансового лізингу за № 086-10/2008 від 16.10.2008 р. разом з додатками та додатковими угодами підписаний сторонами без заперечень та зауважень.

З матеріалів справи вбачається, що лізингодавцем (позивачем) було передано в користування лізингоодержувачу (відповідачу) на підставі підписаного акту прийому-передачі від 31.10.2008р. майно, що є предметом лізингу – гусеничний екскаватор DOOSAN SOLAR 340LC-V з дренажною лінією для дробильного ковша, № DHKHEL WOC80002333/DE12TI S804323EC, у кількості 1 одиниці, вартістю 1 140 028,32 грн. з ПДВ (а.с.30)

Протягом квітня 2009 року – березня 2011 року позивачем виставлялися відповідачу рахунки на сплату лізингових платежів за договором та пені за невиконання його умов (а.с.34-46), про що також свідчить витяг з корпоративної поштової системи Lotus Notes електронної пошти ТОВ «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг» (а.с.47-82).

Матеріали справи свідчать, що позивач звертався до відповідача з претензією від 07.12.2010р. № 1385 (а.с.85), в якій позивач вимагав сплатити існуючу заборгованість за договором фінансового лізингу № 086-10/2008 від 16.10.2008 р. у розмірі 232 930,45 грн. до 13.12.2010р., а у разі несплати заборгованості - повернути предмет лізингу і всю пов’язану з ним документацію та предмети до 16.12.2010р.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості за договором фінансового лізингу № 086-10/2008 від 16.10.2008 р. у розмірі 232 930,45 грн.  

За твердженням позивача через невиконання відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати та на підставі ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг» предмет лізингу було вилучено у відповідача на підставі виконавчого напису нотаріуса. На підтвердження цього позивач надав до матеріалів справи копію виконавчого напису нотаріуса від 27.01.2011р. щодо повернення ТОВ «Донгруп» на користь ТОВ «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг» об’єкту фінансового лізингу (а.с.83), акт державного виконавця від 03.03.2011р. (а.с.86) та постанову про закінчення виконавчого провадження від 04.03.2011 р. (а.с.84).

Згідно акту про надання послуг від 27.01.2011р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 надані нотаріальні послуги (вчинено виконавчі написи р-№ 192-196) на загальну суму 125 800,00 грн., з яких за виконавчим написом р-№193 – на суму 25 000,00 грн. (а.с.88) та виставлено рахунок №17 від 27.01.2011р., який був сплачений позивачем №3171 від 31.01.2011 р. (а.с.87).

Як вбачається, 22.02.2011р. між позивачем та ТОВ «Індустрія Техно-груп» було укладено договір №135 про надання послуг з ремонту (а.с.89), за умовами якого ТОВ «Індустрія Техно-груп» зобов’язалось здійснити ремонт самохідних транспортних засобів, а саме: найменування – DOOSAN, модель SOLAR 340LC-v, серійний номер DHKHEL WOC80002333

Згідно актів виконаних робіт, списання запасних частин і експлуатаційних матеріалів та рахунків (а.с.90 зворотній бік - 92), вартість робіт з розбирання та заміни бортового редуктора DOOSAN SOLAR 340LC-v  140 948,29 грн., яка сплачена платіжними дорученнями №3474 від 01.03.2011р., № 3394 від 23.02.2011р. (а.с.98,99 зворотній бік)    

Також, 10.02.2011р. між позивачем (замовник) та приватним підприємством «Спадщина» (виконавець) було укладено договір №121-2011-р від 10.02.2011р. згідно якого зобов’язався серед іншого здійснити діагностику екскаватора замовника - DOOSAN SOLAR 340LC-v, номер кузова DHKHEL WOC80002333 (а.с.93).

Згідно рахунку-фактури № СП-0122 від 10.02.2011 р. та акту здачі-прийняття робіт (а.с.94) вартість діагностики екскаватора складає 5 400,00 грн., яка сплачена позивачем платіжним дорученням №3291 від 10.02.2011 р. (а.с.98)

01.03.2010р. позивач уклав з ПАО «Строймеханізація» (перевізник) договір на перевозку вантажів автомобільним транспортом (а.с.95), за умовами якого перевізник зобов’язався перевізти за маршрутом с.Шевченкове – м.Макіївка, екскаватор гусеничний вагою 34 тони, тралом. Дата завантаження – 02.02.2011 р., вартість – 4 100 грн. з ПДВ.

Платіжним дорученням №3475 від 01.03.2011 р. позивач перерахував перевізнику 4 100,00 грн. за перевезення екскаватора, а платіжним дорученням №3503 від 04.03.2011 р. позивач перерахував 4 400,00 гр. плати за простій сідельного тягача (а.с.99 зворотній бік, 100)

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача пені у розмірі 25160,55 грн. за невиконання умов договору фінансового лізингу та збитків у розмірі 179 848,29 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 25160,55 грн. за невиконання умов договору фінансового лізингу господарський суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Донецької області від 23.06.2011р. по справі №16/125 встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу, в результаті чого у відповідача виник борг у розмірі 524 228,49 грн. Зазначеним рішенням суду позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донгруп» про стягнення заборгованості з лізингових платежів в розмірі 524 228,49 грн., 3% річних в розмірі 5 463,98 грн., суми індексу інфляції в розмірі 23 175,01 грн.  задоволені (а.с.103-106).

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу встановлено, що  факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи  при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони не потребують доказування.

Отже, факти встановлені рішенням господарського суду у справі № 16/125 мають преюдиціальне значення при вирішенні цієї справи.

Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 цього ж Кодексу зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.      Дана норма кореспондує з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Так, відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Як вбачається, позивачем за невиконання умов договору фінансового лізингу нарахував відповідачу пеню у розмірі 25 160,55 грн., а відповідач погодився з розрахунком позивача та зазначив, що сума пені у зазначеному розмірі нарахована обґрунтовано оскільки нарахування пені передбачено умовами договору (а.с.108). Тобто, відповідач вимоги позивача в частині стягнення  пені у розмірі 25 160,55 грн.  визнав.    Отже, господарський суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.  

Щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг» про стягнення з відповідача 179 848,29 грн. збитків у вигляді додаткових витрат, суд зазначає наступне.

Стаття 623 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За приписами ст.ст. 224, 225, 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Це кореспондує загальним положенням процесуального законодавства, зокрема, ст. 33 ГПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.           

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як - то:  протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;  шкідливий результат такої поведінки (збитки);  причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками;  вина правопорушника.   За відсутності хоча б одного з визначених елементів  цивільна відповідальність не настає.

Статтею 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що відносини,  що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найом (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Статтею 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови. Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Відповідно до вищенаведеної норми закону, яка саме і передбачає порядок та підстави відмови від договору, право вимоги повернення предмету лізингу від лізингоодержувача є правовим наслідком відмови від договору лізингу чи його розірвання.

Згідно з пунктом 3  статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Оскільки спеціальними нормами про лізинг не передбачений порядок відмови від договору чи його розірвання, повинні застосовуватися загальні норми, зокрема, про найм. Згідно з статтею 782 Цивільного кодексу України у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. Частиною 3 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" також передбачено, що відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Як вбачається, матеріали справи містять претензію №1385 від 07.12.2010 р. до відповідача (а.с.85), в якій позивач вимагав у строк до 13.12.2010 р. сплатити борг за договором фінансового лізингу або до 16.12.2010 р. повернути предмет лізингу та всю пов’язану з ним документацію.

У якості доказів направлення цієї претензії на адресу ТОВ «Донгруп», позивач надав повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.102). Як вбачається з названого повідомлення, поштове відправлення на адресу ТОВ «Донгруп» згідно штампу поштового відділення направлено 22.11.2010 р., у той час як сама претензія №1385 датована 07.12.2010 р.

Назване поштове повідомлення не є належним доказом направлення претензії №1385 відповідачу. Інших доказів повідомлення відповідача про розірвання договору та вимог повернути предмет лізингу матеріали справи не містять.   Також позивач не надав суду належних доказів, на підставі яких можливо зробити висновок, що відповідач довідався або міг довідатися про відмову від договору лізингу.   

Отже, позивач не довів факту направлення відповідачу (лізингоодержувачу) вимоги про розірвання договору чи відмову від нього.

Відповідно до статті 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги у відносинах між підприємствами, установами та організаціями минуло не більше одного року.

Одночасно із змісту статей  34, 36 Закону України "Про нотаріат" вбачається, що вчинення виконавчих написів можливе як державними нотаріальними конторами, так і приватними нотаріусами.

Матеріалами справи підтверджено, що за вчинення виконавчого напису про повернення лізингоодержувачем об’єкту фінансового лізингу, позивачем було сплачено приватному нотаріусу 25 000 грн.

Разом з тим, враховуючи те, що договір фінансового лізингу № 086-10/2008 від 16.10.2008 р. на момент вчинення виконавчого напису не був припинений, тому суд вважає, що позивач не набув права вимоги повернення предмету лізингу і, як наслідок, безпідставно звернувся до приватного нотаріуса для вчинення виконавчого напису про повернення лізингоодержувачем об’єкту фінансового лізингу та оплатив ці послуги, чим сам сприяв  здійсненню понесених витрат у сумі 25 000,00 грн., тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача збитків за ремонт та транспортування об’єкту лізингу суд виходить з наступного.

Позивач обґрунтовує ці вимоги тим, що об’єкт лізингу, переданий лізингодавцю від відповідача був у неробочому стані, за діагностику предмету лізингу позивачем було сплачено 5 400 грн., за зміну бортового редуктору в тому числі за роботи та устаткування позивач сплатив разом 140 948,29 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 03.03.2011р. актом державного виконавця ВДВС Київського РУЮ м.Донецька за участю понятих зафіксовано, що об’єкт лізингу було передано представнику ТОВ «Хюпо Альпе –Адріа - Лізинг” в неробочому стані. Цей акт було підписано представником позивача без заперечень. (а.с.86), а 04.03.2011 р. виконавче провадження за виконавчим написом від 27.01.2011р. закінчено у зв’язку з повним виконанням (а.с.84)

Згідно актів виконаних робіт від 23.02.2011р, №34/58 та від 01.03.2011р.№3865 ТОВ «Індустріа Техно Груп» було здійснено розборку бортового редуктора, заміну бортового редуктора, та встановлені запасні частини на самохідний транспортний засіб DOOSAN SOLAR 340LC-v.

На підставі цих актів ТОВ «Індустріа Техно Груп» виставило позивачу рахунки № 135 від 22.02.2011р. на суму 5 600 та № 152 від 28.02.2011р. на суму 135 348,29 грн.

Згідно акту здачі-прийняття робіт №СП-0000001 від 17.02.2011р. підписаним між  Приватним підприємством «Спадщина» та позивачем було проведено діагностику  екскаватору на суму 5 400 грн.

Суд не приймає до уваги вищезазначені документи як докази понесених позивачем збитків з ремонту екскаватору, оскільки об’єкт лізингу було вилучено у відповідача 03.03.2011р. у неробочому стані, а ремонтні роботи проводились до 03.03.2011р.  

Таким чином, позивачем не доведено, що позивачем ремонтувався саме об’єкт лізингу за спірним договором і що цей предмет лізингу на час вилучення у відповідача був несправний.

З приводу стягнення збитків за транспортування екскаватору суд зазначає наступне.

Згідно договору на перевозку вантажів автомобільним транспортом №б/н від 01.03.2010р. укладеного між позивачем та ПрАТ «Строймеханізація» (перевізник), останній  зобов’язався виконати  перевезення вантажу – екскаватору гусеничного 34т, за маршрутом с. Шевченкове – м. Макіївка.  В договорі зазначено, що дата  завантаження – 02.02.2011р.  – дата відвантаження – 02.02.2011р.

Суд не приймає зазначений договір як доказ здійснення перевезення об’єкту лізингу, оскільки договором зазначено, що дата завантаження транспортного засобу є 02.02.2011р, а матеріалами справі підтверджено, що на той час спірний об’єкт лізингу перебував у відповідача. Таким чином позивач не довів, що цей договір є належним доказом тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Суд також звертає увагу, що  акти здачі –приймання робіт  з перевезення гусеничного  екскаватору, надані позивачем на суму 4 100 грн. та  акт № ПМК-000024 про простій  сідельного тягача Volvo на суму 4 400 грн. стосуються виконаних робіт за договором № 100В від 31.08.2009р., який в матеріалах справи відсутній і позивачем не доведено, яким чином договір № 100В від 31.08.2009р. стосується виконання спірного договору лізингу та доказової бази за цією справою, тому суд не приймає цей доказ як належний.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 179 848,29 грн. позивачем не доведено.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд, -

                                                    В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Хюпо Альпе–Адріа- Лізинг”, м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донгруп”, м.Донецьк, про стягнення пені в розмірі 25 160,55 грн., збитків в розмірі 179 848,29 грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донгруп” (83054, м.Донецьк, вул.Собінова, буд.136, кв.69, код ЄДРПОУ 34899204, р/р 26008051801540 у ДРУ КБ „Приватбанк” м.Донецьк, МФО 335496) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Хюпо Альпе–Адріа-Лізинг” (03056, м.Київ, вул.Польова, буд.24, ЄДРПОУ 35378830, п/р 2600615638 у АТ „РайффайзенБанк Аваль”, МФО 300335)  - 25 160,55 пені,  витрати по сплаті державного мита в сумі 251,61 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 78,66 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                               Величко Н.В.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 17.08.2011р.

Повний текст рішення складено та підписано 22.08.2011р.

(062)381-91-20

Надруковано 3 прим.:

1 – позивачу

1 – відповідачу

1 – у справу