Справа № 2-577/2009 p.

РІШЕННЯ

Іменем України

03 червня 2009 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської

області в складі:

головуючої судді Ніколаєвої І. К.

при секретарі Карпенко С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ВАТ «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я при виконанні трудових обов’язків

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся позивач ОСОБА_1 до відповідача ВАТ «Павлоградвугілля» з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я при виконанні трудових обов’язків.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем працюючи на шахті «имени XXVI съезда КПСС объединения «Павлоградуголь»» учнем підземного машиніста електровоза з 16.09.1985 року, 21.07.1986 року переведений підземним машиністом електровозу третього розряду з повним робочим днем в шахті по 09.10.1986 року; з 15.03.1989 року по 27.08.1989 року на шахті «имени XXVI съезда КПСС объединения «Павлоградуголь»» підземним машиністом електровозу з повним робочим днем в шахті; з 29.01.1990 року по 04.06.1990 року на шахті «Першотравнева» машиністом електровоза підземним третього розряду з повним робочим днем в шахті; з 21.08.1991 року по 04.02.1995 року на шахті «имени XXVI съезда КПСС объединения «Павлоградуголь»» учнем підземного гірничого робітника (01.10.1992 року переведений підземним проходчиком четвертого розряду з повним робочим днем в шахті, 25.08.1993 року переведений підземним проходчиком п’ятого розряду з повним робочим днем в шахті); з 10.04.1995 року по 15.11.1998 року на шахті «Степова» підземним проходчиком 5 розряду з повним робочим днем в шахті; з 18.07.2005 року по 01.08.2007 року на шахті «Дніпровська» ВАТ «Павлоградвугілля» підземним проходчиком 5 розряду з повним робочим днем в шахті. 01.08.2007 року звільнений за п. 2 ст. 40 КЗпП України за станом здоров’я, що перешкоджає виконанню даної роботи.

Таким чином стаж роботи у відповідача в умовах впливу шкідливих факторів складає 11 років 5 місяців з них 8 років за професією підземного проходчика. Шкідливі умови праці на виробництві, важка праця, несприятливий мікроклімат, пил, призвели до появи у позивача хронічного професійного захворювання, що підтверджується Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 06 грудня 2007 року, складеним компетентною комісією в складі головного лікаря Першотравенської міської СЕС, начальника відділу організації та профілактики нещасних випадків на виробництві, цехового терапевта, заступника директора з охорони праці, голови профспілки, та затверджений головним державним санітарним лікарем м. Першотравенська Дніпропетровської області. Згідно вказаного акту професійне захворювання полягає в наступному:

1.   1)     Радикулопатія попереково-крижова та шийна на фоні вираженого спондилоартрозу, полі сегментарної дископатії з ретролістезом L4 на 0, 5 см., правобічною фораменальною грижею диску L4-L5 з загальним стенозом хребтового каналу, вираженим статико-динамічними порушеннями, нейродистрофією у вигляді дв. плечолопаткового пері артрозу ПФС другого ст., деф. артрозу і періартрозу ліктьових суглобів, дв. гонартрозу ПФ першого ст., стабільним больовим синдромом.

1.   2)     Хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст. емфізема легень першої ст.). ЛН першого ст. Відповідно до п. 19 вказаного Акту розслідування хронічного професійного захворювання директор ВСП «Шахта «Дніпровська» порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

26.02.2008 року Дніпропетровська обласна МСЕК встановила позивачеві з 18.02.2008 року третю групу інвалідності та ступінь втрати професійної працездатності в сукупності 60 %, в тому числі 45 % радикулопатія первинно, 15 % ХОЗЛ, пильовий бронхіт, емфізема. Також згідно вказаного висновку МСЕК йому протипоказана робота в підземних умовах, тяжкий фізичний труд, несприятливий мікроклімат, рекомендовано медикаментозне та санітарно-курортне лікування.

26.02.2009 року Дніпропетровська обласна МСЕК при повторному огляді також встановила позивачеві з 01.03.2009 року третю групу інвалідності та ступінь втрати професійної працездатності в сукупності 60 %, в тому числі 45 % радикулопатія первинно, 15 % ХОЗЛ, пильовий бронхіт, емфізема, протипоказана робота в підземних умовах, тяжкий фізичний труд, несприятливий мікроклімат, рекомендовано медикаментозне та санаторно- курортне лікування.

Також позивач вказує, що знаходиться на обліку в Петропавлівському відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, отримує щомісячну допомогу в зв’язку з втратою працездатності.

Проте професійне захворювання, яке потягло втрату професійної працездатності та встановлення третьої групи інвалідності задало йому окрім матеріальної, ще й моральну шкоду, яка полягає в тому, що фізичний біль, душевні страждання, переживання викликані наслідками професійного захворювання стали невід’ємною частиною існування; позивач втратив професійну працездатність в працездатному віці і змушений шукати інші джерела доходів для того, щоб утримувати свою сім’ю; втратив можливість повністю реалізувати свої можливості; постійно змушений приймати лікарські препарати; постійно відчуває наслідки професійного захворювання. Стан його здоров’я став незадовільним, він часто лікується стаціонарно та амбулаторно. Внаслідок отриманого професійного захворювання позивач постійно відчуває стійкі болі, обмеження руху в плечових, ліктьових, колінних суглобах, підвищення цифр AT, часті головні болі пульсуючого характеру в ділянці скроней та потилиці, відчуття сітки в полі зору, задишку при помірному фізичному навантаженні, кашель з мокротинням, втому, зниженням слуху, загальна слабкість, болі в поясничному відділі хребта, ускладненням при ходьбі, біль в ногах, біль в шийному відділі хребта, оніміння рук і ніг, нудота, рвота, здуття живота, зниження апетиту, періодичний набряк правого ліктьового суглоба, підвищену дратівливість і втомлюваність. Тепер позивачеві необхідно додавати зусиль для організації свого побуту та життя. Вночі він погано спить, втратив спокій та душевну рівновагу в зв’язку зі станом здоров’я.

Вказані обставини, це лише мала доля того, що позивач змушений в даний момент переживати через ушкодження здоров’я, всі ці обставини спричиняють йому додаткові душевні та моральні страждання, не говорячи про фізичні, також ці обставини обумовлюють необхідність пристосуватись та організувати своє повсякденне життя, свій побут по новому.

На підставі ст.ст. 23, 1168 ЦК України, ст.ст. З, 5, 118-120 ЦПК України, ст. 237-1 КЗпП України та рішення Конституційного суду України від 8 жовтня 2008 року позивач просить задовольнити його позов та стягнути з відповідача 200 000 гривень.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просить його задовольнити та стягнути з відповідача 200 000 гривень моральної шкоди.

Представник відповідача позов не визнала, надала суду письмове заперечення, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Вислухавши позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з оглядом на наступні обставини.

Судом встановлено, що позивач з відповідачем по справі ВАТ «Павлоградвугілля» знаходився у трудових відносинах працюючи на шахті «имени XXVI съезда КПСС объединения «Павлоградуголь»» учнем підземного машиніста електровоза з 16.09.1985 року, 21.07.1986 року переведений підземним машиністом електровозу третього розряду з повним робочим днем в шахті по 09.10.1986 року; з 15.03.1989 року по 27.08.1989 року на шахті «имени XXVI съезда КПСС объединения «Павлоградуголь»» підземним машиністом електровозу з повним робочим днем в шахті; з 29.01.1990 року по 04.06.1990 року на шахті «Першотравнева» машиністом електровоза підземним третього розряду з повним робочим днем в шахті; з 21.08.1991 року по 04.02.1995 року на шахті «имени XXVI съезда КПСС объединения «Павлоградуголь»» учнем підземного гірничого робітника (01.10.1992 року переведений підземним проходчиком четвертого розряду з повним робочим днем в шахті, 25.08.1993 року переведений підземним проходчиком п’ятого розряду з повним робочим днем в шахті); з 10.04.1995 року по 15.11.1998 року на шахті «Степова» підземним проходчиком 5 розряду з повним робочим днем в шахті; з 18.07.2005 року по 01.08.2007 року на шахті «Дніпровська» ВАТ «Павлоградвугілля» підземним проходчиком 5 розряду з повним робочим днем в шахті, та 01.08.2007 року звільнений за п. 2 ст. 40 КЗпП України за станом здоров’я, що підтверджується записами в трудовій книжці.

Шкідливі умови праці на виробництві, важка праця, несприятливий мікроклімат, пил, призвели до появи у позивача хронічного професійного захворювання, що підтверджується Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 06 грудня 2007 року, складеним компетентною комісією в складі головного лікаря Першотравенської міської СЕС, начальника відділу організації та профілактики нещасних випадків на виробництві, цехового терапевта, заступника директора з охорони праці, голови профспілки, тобто з участю представників відповідача та затверджений головним державним санітарним лікарем м. Першотравенська Дніпропетровської області.

Згідно вказаного акту професійне захворювання позивача полягає в наступному:

1.   1)     Радикулопатія попереково-крижова та шийна на фоні вираженого спондилоартрозу, полі сегментарної дископатії з ретролістезом L4 на 0, 5 см., правобічною фораменальною грижею диску L4-L5 з загальним стенозом хребтового каналу, вираженим статико-динамічними порушеннями, нейродистрофією у вигляді дв. плечолопаткового пері артрозу ПФС другого ст., деф. артрозу і періартрозу ліктьових суглобів, дв. гонартрозу ПФ першого ст., стабільним больовим синдромом.

2.   2)     Хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст. емфізема легень першої ст.). ЛН першого ст.

В цьому ж акті директору ВСП «шахта «Дніпровська» Єрьоміну Миколі Сергійовичу було запропоновано, з метою ліквідації і запобігання професійного захворювання, не допускати виконання робіт в умовах підвищеної запиленості без засобів індивідуального захисту. Також у акті вказано, що директор ВСП «шахта «Дніпровська» який є представником відповідача допустив порушення ст. 13 Закону України «Про охорону праці», ст. 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», тобто факт протиправності з боку відповідача був доведений і зафіксований у акті про розслідування хронічного професійного захворювання, який був складений відносно позивача. Постільки позивач перебував з відповідачем у трудових стосунках протягом 11 років 5 місяців, а на цей час позивач не перебуває з відповідачем в трудових стосунках і на момент складання акту не був звільнений з підприємства, суд вважає, що при вирішенні спору по справі необхідно керуватися як нормами КЗпП України так і нормами цивільного права.

26.02.2008 року Дніпропетровська обласна МСЕК встановила позивачеві з 18.02.2008 року третю групу інвалідності та ступінь втрати професійної працездатності в сукупності 60 %, в тому числі 45 % радикулопатія первинно, 15 % ХОЗЛ, пильовий бронхіт, емфізема, що підтверджується виписками з акту огляду МСЕК від 26.02.2008 року Також згідно вказаного висновку МСЕК йому протипоказана робота в підземних умовах, тяжкий фізичний труд, несприятливий мікроклімат, рекомендовано медикаментозне та санітарно-курортне лікування.

26.02.2009 року Дніпропетровська обласна МСЕК при повторному огляді також встановила позивачеві з 01.03.2009 року третю групу інвалідності та ступінь втрати професійної працездатності в сукупності 60 %, в тому числі 45 % радикулопатія первинно, 15 % ХОЗЛ, пильовий бронхіт, емфізема, протипоказана робота в підземних умовах, тяжкий фізичний труд, несприятливий мікроклімат, рекомендовано медикаментозне та санаторно- курортне лікування, що підтверджується виписками з акту огляду МСЕК від 26.02.2009 року.

Отже суд дійшов до висновку, що вина відповідача в тому, що позивач втратив 60 % професійної працездатності встановлена та доведена.

Щодо стверджень представника відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності, суд вважає їх безпідставними, оскільки відповідно до п. З ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

При встановленні наявності моральної шкоди суд враховує, те що позивач через професійне захворювання та втрату професійної працездатності - 60 %, знаходився на лікуванні:

•   •     в інституті промислової медицини м. Кривий Ріг;

•   •     в Петропавлівській центральній районній лікарні з 21.04.2006 року по 10.05.2006 року, з 06.02.2007 року по 27.02.2007 року, з 21.04.2008 року по 06.05.2008 року;

•   •     в Дніпропетровській міській багатопрофільній клінічній лікарні № 4 з 15.12.2008 року по 05.01.2009 року;

Дані обставини підтверджуються епікризами вказаних медичних закладів та випискою із амбулаторної карти.

Отже суд вважає, що наявність моральної шкоди у позивача, у зв’язку з отриманим професійним захворюванням при виконанні трудових обов’язків і у зв’язку з встановленою йому 60 % стійкої втрати працездатності та 3 групи інвалідності, втрата можливості працювати за станом здоров’я на попередній роботі і утримувати родину, а також у зв’язку із тим, що позивач постійно відчуває наслідки професійного захворювання, фізичний біль та страждання, не підлягає сумніву. Вищевказані обставини свідчать про спричиненні позивачеві моральних страждань та душевних хвилювань через те, що вказані обставини привели до порушення нормальних життєвих зв’язків позивача, потребують від нього додаткових зусиль для влаштування подальшого життя.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до довідки Петропавлівського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.06.2009 року, позивачеві моральна шкода Фондом не виплачувалася.

Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування власника або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Стаття 23 ЦК України вказує, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

Суд не приймає доводи представника відповідача про те, що для визнання факту завдання моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу завдана стійка втрата працездатності, наявність якої у зв’язку із професійним захворюванням встановлена МСЕК.

Суд вважає, що, право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання на відшкодування моральної шкоди, в зв’язку з внесеними змінами від 23.02.2007 року до Закону України №1105-ХІУ, реалізується відповідно до норм статті 1167 Цивільного кодексу України та статті 237-1 Кодексу законів про працю України, за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Також суд враховує, що відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» та п. 22 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» зупинено дію абз. 4 ст. 1, підп. «є» п.1 ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 28 та ч.3 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105 - XIУ «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Судом встановлено, що на час виникнення в ОСОБА_1 права на відшкодування моральної шкоди - 26.02.2008 року - зазначені положення ст.ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», які передбачали відшкодування не діяли, тому відповідно до ст. 237 - 1 КЗпП України обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємство відповідача з вино якого позивачеві заподіяно моральну шкоду.

Доводи не визнання відповідачем позову суперечать Конституції України та порушують право позивача на відшкодування спричиненої моральної шкоди, яке йому надано ст. 12 Закону України «Про охорону праці», статтею 22 Конституції України вказує, що конституційне право і свободи гарантуються не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди суд виходить з засад розумності, виваженості та справедливості і вважає, що розмір відшкодування завищений, а тому суд, враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань позивача від отриманого професійного захворювання на виробництві, втрати професійної працездатності, постійне лікування, встановлення 3 групи інвалідності, втрату його загальної трудової та соціальної реабілітації, що привело до тяжких змін його житті, втрату можливості утримувати свою родину і вважає за необхідне задовольнити позов частково і стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 20000 гривень.

При цьому суд враховує, що максимальний розмір відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 мінімальних заробітних плат при умовах відсутності стійкої втрати працездатності на день прийняття рішення судом і керується п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику по справам про стягнення моральної /немайнової/ шкоди» у випадках, коли межа відшкодування моральної шкоди визначається у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати або неоподатковуваного мінімуму доходу громадян, що діють на час розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 212-214 ЦПК України, ст. 11, 12 Закону України «Про охорону праці», ст. 23 ЦК України, ст. 22 Конституції України, ст. 237-1 КЗпП України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ВАТ «Павлоградвугілля» про

відшкодування моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я при виконанні трудових обов’язків задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 /двадцять тисяч/ гривень.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» судові витрати в сумі 8, 50 / вісім гривень п’ятдесят копійок / гривень державного мита та 50 /п’ятдесят/ гривень витрат понесених на інформаційне технічне забезпечення суду під час розгляду справи.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.