РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2011 р.                                                                Справа № 6/246-09  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого  судді                                                      Савченко Г.І.

суддів                                                                             Тимошенко О.М.  
 суддів                                                                             Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання   Новак Р.А.

за участю представників сторін:

Від позивача - представник ОСОБА_1., дов.№231/11.5.2 від 18.03.2011 року

Від відповідача - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Дочірнього підприємства "Вінні-Транс" Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" на рішення господарського суду Вінницької області від 23.12.10 р.  у справі № 6/246-09   (суддя   Говор Н.Д. )

за позовом  Відділення "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк"

до Дочірнього підприємства "Вінні-Транс" Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут"

про стягнення в сумі 91664,85 євро

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Вінницької області від 23 грудня 2010 року у справі № 6/246-09. Замінено позивача у справі - Відкрите акціонерне товариство "ВТБ Банк" його правонаступником - Публічним  акціонерним  товариством  "ВТБ Банк".

          Позов задоволено в сумі 90 580,13 євро.

          Стягнуто з Дочірнього підприємства "Вінні-Транс" Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область, 22400, ідентифікаційний код 30807764) на користь Публічного акціонерного товариства "ВАТ ВТБ  Банк" (Бульвар Тараса Шевченка/Вулиця Пушкінська, буд. 8/26, м. Київ, 01004, ідентифікаційний код 14359319) 75 000,00 євро кредиту, 7678,16 євро відсотків за користування кредитом, 89,47 євро  3 % річних, 7812,50 євро 30 % річних,  905,80 євро державного мита та  233,21  грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

          Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ВАТ ВТБ  Банк" (Бульвар Тараса Шевченка/Вулиця Пушкінська, буд. 8/26, м. Київ, 01004, ідентифікаційний код 14359319) на користь державного бюджету України 905,80 євро державного мита.

          Повернуто Публічному акціонерному товариству "ВАТ ВТБ Банк" (Бульвар Тараса Шевченка/Вулиця Пушкінська, буд. 8/26, м. Київ, 01004, ідентифікаційний код 14359319) з державного бюджету 10 734,35 грн. державного мита, сплаченого меморіальним ордером № 2 від 21.10.09 р.

          Відповідач дочірнє підприємство "Вінні-Транс" відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" подав апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду. Просить його скасувати. В позові відмовити. Крім того відповідач просить визнати недійсним кредитний договір №493 від 16.06.2006 року укладений між акціонерним комерційним банком "Мрія" та дочірнім підприємством "Вінні-Транс" відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут".

          Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Вказує, що в судовому засіданні 23 грудня 2010 року його представник участі не приймав. Не зміг подати відзиву на позов, оскільки не отримував копії позовної заяви.

          Вважає, що у місцевого господарського суду за таких обставин справи, були всі підстави відкласти розгляд справи.

          Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, позивачем було уточнено позовні вимоги по справі і судом було їх задоволено, а отже, відповідач мав право на ознайомлення з ними та подання своїх заперечень та доказів. Так як позивачем уточнення позовних вимог не було надіслано на адресу відповідача, а останній не брав участі в судовому засіданні, суд повинен був відкласти розгляд справи на іншу дату і зобов'язати позивача надіслати на адресу відповідача уточнення позовних вимог.

          Дана вимога норм процесуального права судом виконана не була, в зв'язку з чим було грубо порушено право відповідача на подання доказів щодо нового предмета, підстав позову та наведення його доводів у судовому засіданні.

          Крім того відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі №6/246-09 до вирішення іншої справи, що розглядається судом, за позовом ДП ТД "Вінні-Транс" ВАТ "Вінніфрут" до АКБ "Мрія", правонаступником якого є ВАТ ВТБ Банк, про визнання недійсним кредитного договору № 493 від 16.06.06 р. В обгрунтування клопотання надав копію позовної заяви з відміткою господарського суду м. Києва про прийняття вхідної кореспонденції. Так як відповідач не надав суду доказів того, що судом прийнято до провадження позовну заяву, на яку посилається відповідач, клопотання про зупинення провадження у справі № 6/246-09 було залишено судом без задоволення. Проте, ухвалою господарського суду м.Київ від 23.12.2010 року було порушено провадження по справі №33/512 за позовом дочірнього підприємства "Вінні-Транс" відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" до акціонерного комерційного банку "Мрія" про визнання недійсним кредитного договору № 493 від 16.06.2006 року (номер реєстрації ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень 13021874), а отже провадження по справі №6/246-09 підлягало зупиненню.

          Відповідач вважає, що місцевий господарський суд відповідно до ст.83 ГПК України мав право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов"язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

          В апеляційній скарзі відповідач доводить, що кредитний договір укладений директором з перевищенням повноважень.

          В судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника не з"явився. В установленому порядку був повідомлений про час і місце розгляду скарги. Про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 08.09.2011 року.

          Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.09.2011 року явка представників сторін обов"язковою не визнавалась. Матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача.

          Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду заперечує доводи апелянта. Просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

          Дослідивши докази у справі, Рівненський апеляційний господарський суд встановив.

          16.06.06 р. між сторонами справи був укладений кредитний  договір № 493 (в подальшому Договір).

          Пунктом 1.1. Договору передбачено, що  предметом  Договору є надання Банком (позивачем)  Позичальникові (відповідачу) грошових коштів на суму 75 000,00 євро,  строком  користування до 15 червня 2009 року, з платою за користування кредитом - 11,5 % відсотків річних по кредиту.

          Згідно з п. 2.2. Договору Грошові кошти перераховуються Банком з позичкового рахунку на банківський   рахунок Позичальника   після підписання з Банком  Договору щодо забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Договором та на підставі письмової заяви Позичальника про перерахування грошових коштів у 5  денний строк з дня отримання Банком заяви.  

          Пунктом 2.4. Договору встановлено, що Банк надає  Позичальнику кредит на поповнення обігових коштів та оплати поточних витрат Позичальника по здійсненню його статутної діяльності.

          Відповідно до п. п. 3.1. - 3.2. Договору Банк зобов'язаний надати Позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на строк, що встановлені в п. 1.1. Договору та в порядку і на умовах, встановлених Договором; Банк зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за  Позичальника  будь - якою іншою особою.

          Відповідно до п. п. 4.1. - 4.2. Договору  Позичальник зобов'язаний повернути Банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку, встановлених Договором; Позичальник зобов'язаний сплатити  Банку проценти за користування кредитом у розмірі та порядку, що встановлені  Договором.

          Відповідно до п. п. 7.1. - 7.5. Договору початком нарахування процентів за користування кредитом є дата списання коштів, вказаних в Договорі, або їх частини з позичкового рахунку; проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно з 20 числа по останній робочий день по поточного  місяця, виходячи із календарної кількості днів і суми отримаих коштів; при нарахуванні процентів враховується день списання коштів з позичкового рахунку і не враховується  повернення кредиту або його частини; при розрахунку відсотків використовується 360 днів у році по кредиту в гривні; розрахунок суми процентів за один день користування кредитом в гривні здійснюється за такою формулою:

          Р = (D*Q):100:360, де Р - сума процентів за один день користування кредитом, D - сума заборгованості кредитом, Q - розмір відсоткової ставки, діючої на дату нарахування процентів, 360 - кількість днів у році.

          Згідно з п. 8.1. Договору  перерахування Банку процентів за користування кредитом на відповідний  рахунок в розмірі,   встановленому в п. 1.1. Договору,  здійснюється щомісячно в строк з 20 числа по останній робочий день поточного місяця за винятком останнього місяця, коли сума нарахованих процентів сплачуються разом з основною сумою кредиту.

          Пунктом 8.3. Договору передбачено, що погашення кредиту здійснюється шляхом перерахування грошових коштів  з  відповідного  банківського  рахунку  Позичальника на відповідний  рахунок Банку  в строк,  встановлений п. 1.1.Договору.

          01.10.08 р. між сторонами справи була укладена Додаткова угода № 1 до Договору, якою сторони погодили та виклали п. 1.1. Договору  в наступній  редакції:

          "Предметом  Кредитного  договору є надання Банком  Позичальникові грошових коштів (кредит) на суму 75 000,00 євро, строком користування до 15 червня 2009 року з платою за користування кредитом 13,5 % відсотків річних з 01.10.08 р.".

          На  виконання Договірних  зобов"язань  позивач  надав відповідачу кредитні грошові кошти в сумі 75 000,00 євро, що підтверджується меморіальним ордером № 35_5 від 16.06.06 р. та банківською випискою за період з 16.06.06 р. по 21.10.09 р.  (а. с. 16-17).

          Давши оцінку доводам сторін, доказам у справі, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом 23 грудня 2010 року без участі представника відповідача (а.с.6, т.2). Судове засідання призначалось ухвалою від 07.12.2010 року (а.с.123, т.1). Відповідач отримав ухвалу про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення 14.12.2010 року (а.с.125, т.1).

          Копія позовної заяви з додатками отримана відповідачем про що свідчить квитанція та опис вкладення (а.с.6-7, т.1).

          Про обізнаність відповідача з матеріалами справи також свідчать його дії з питань поданого зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним, оскарження процесуальних документів місцевого господарського суду у даній справі. Отже відповідач мав можливість подати відзив на позов.

          20.12.2010 відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі №6/246-09  до вирішення іншої справи, що розглядається судом, за позовом ДП ТД "Вінні-Транс" ВАТ "Вінніфрут" до АКБ "Мрія", правонаступником якого є ВАТ ВТБ Банк,  про визнання недійсним кредитного  договору  № 493 від 16.06.06. В обґрунтування клопотання    надав копію позовної заяви з відміткою господарського суду м. Києва про прийняття вхідної кореспонденції.

          Відповідно до ч.1 ст. 79 ГПК України  господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

          Доказом того, що справа розглядається судом, має бути процесуальний документ відповідного суду.

          Відповідач не надав суду доказів того, що  судом прийнято до провадження позовну заяву, на яку посилається відповідач, а тому клопотання про зупинення провадження у справі № 6/246-09 задоволенню не підлягає.

          Як встановлено Рівненським апеляційним господарським судом, ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2011 року позов у справі №33/512 залишено без розгляду.

          Таким чином, не вбачається порушення, або неправильне застосування місцевим господарським судом норм процесуального права.

          Стаття 83 ГПК України надає право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов"язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. Однак суд не зобов"язаний виходити за межі позовних вимог.

          23.12.10 р. позивач подав  заяву б/н від 23.12.10 р.  про залишення без розгляду позову в частині стягнення 548,47 євро пені, одночасно підтримав  решту  позовних  вимог, зокрема  просить  стягнути  з відповідача 90 580,13 євро, в тому рахунку  75 000,00 євро основного боргу по кредиту, 7678,16 євро відсотків за користування кредитом, 89,47 євро 3 % річних за прострочення сплати  відсотків, 7812,50 євро 30 % річних за прострочення сплати кредиту.

          Місцевим господарським судом законно розцінена вказана заява як зменшення розміру позовних вимог, відповідно до ст.22 ГПК України, тому доводи апелянта щодо зміни позивачем предмету позову не приймаються до уваги.

          Задовольняючи позов місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач свої договірні зобов"язання стосовно повного та вчасного погашення кредитних, грошових коштів не виконав.

          Згідно з ст. ст. 525, 526, 527 Цивільного кодексу  України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

          На підставі ч. ч. 1 - 2 ст. 193 Господарського кодексу України  суб"єкти  господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України   Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

          Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України -  за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

          Відповідачу надсилались  претензії № 149/700-04-2 від 11.02.09 р. та  № 1033/700-08-2 від 16.10.09 р., що підтверджується поштовим повідомленням № 344358 від 16.02.09 р. та фіскальним чеком № 7852 від 17.10.09 р.

          Проте вказані вище претензії залишились без відповіді та реагування.

          Позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підтверджуються Договором, Додатковою угодою до Договору,  розрахунком,  меморіальним ордером № 35_5 від 16.06.06 р. та банківською випискою за період з 16.06.06 р. по 21.10.09 р.  (а. с. 16-17), а тому підлягають  задоволенню в сумі 75 000,00 євро відповідно до ст. ст. 525, 526, 527 Цивільного кодексу України.

          За користування кредитними грошовими коштами відповідачу нараховані відсотки в сумі 30 849,03 євро за загальний період з 15.06.06 р. по жовтень 2009 року, які відповідачем були  сплачені частково в сумі  22 664,62 євро, що стверджується розрахунком та матеріалами справи, а тому стягненню підлягають відсотки в сумі 7678,16 євро в межах заявлених вимог за період з 01.01.09 р. по 18.10.09 р.  

          Крім основного боргу та відсотків,  позивач пред"явив до стягнення 89,47 євро 3 % річних за прострочення сплати відсотків за  період з 02.02.09 р. по 18.10.09 р. та 7812,50 євро 30 % річних за прострочення сплати кредиту  за період з 16.06.09 р. по 18.10.09 р.

          На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України - боржник, який прострочив  виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора, зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Відповідно до  п. 9.1. Договору у  разі несвоєчасного повернення кредиту Позичальник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30  процентів річних від простроченої суми.

          Позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних за прострочення сплати відсотків за період з 02.02.09 р. по 18.10.09 р. стверджуються Договором,  розрахунком, а тому підлягають задоволенню відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

          Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача  7812,50 євро  30 % річних за прострочення сплати кредиту за період з 16.06.09 р. по 18.10.09 р.  стверджуються п. 9.1.  Договору,  розрахунком, а тому підлягають задоволенню відповідно до ст 625 Цивільного кодексу України.  

          З урахуванням викладеного, оцінивши подані представником позивача докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому  задоволенню відповідно до чинного законодавства всього в сумі 90 580,13 євро.:

          - сума основного боргу - 75 000,00 євро;

          - відсотки за користування кредитними коштами - 7678,16 євро за період з 01.01.09 р. по 18.10.09 р.;  

          - 30 % річних за прострочення кредиту в сумі  7812,50 євро за період з 16.06.09 р. по 18.10.09 р.;   

          - 3 % річних  за прострочення сплати відсотків в сумі  89,47 євро 3 % річних за період з 02.02.09 р. по 18.10.09 р.

          Рівненський апеляційний господарський суд встановив, що Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2011 року у справі №43/77 залишено без змін рішення господарського суду м.Києва від 31.01.2011 року про відмову у визнанні недійсним кредитного договору від 16.06.2006 року.

          Отже кредитний договір не визнаний недійсним в установленому порядку.

          Таким чином, місцевим господарським судом повно з"ясовані обставини, що мають значення у справі. Висновки викладені в рішенні місцевого господарського суду відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального права.

          Відповідно до ст.25 ГПК України. Відкрите акціонерне товариство "ВТБ" Банк" замінено його правонаступником Публічним акціонерним товариством "ВТБ" Банк", що підтверджується матеріалами справи.

          Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладені на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Відповідно до ст.101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

          Господарським судом Вінницької області у справі №6/246-09 не розглядались вимоги про визнання недійсним кредитного договору №493 від 16.06.2006 року. Тому така вимога відповідача у апеляційній скарзі задоволенню не підлягає.

          Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Вінні-Транс" Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" на рішення господарського суду Вінницької області від 23 грудня 2010 року по справі № 6/246-09 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 23 грудня 2010 року по справі № 6/246-09 залишити без змін.

3. Матеріали справи №6/246-09 повернути в господарський суд Вінницької області.

        4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий  суддя                                                                      Савченко Г.І.

Суддя                                                                                              Тимошенко О.М.  

Суддя                                                                                              Грязнов В.В.  

01-12/12271/11