Справа № 2-3007/11

Категорія 26

  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

  05 вересня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Цокол Л.  І. ,

при секретарі –                    Шарапа М. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк", Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про  тлумачення змісту кредитного договору та визнання договору про передачу активів та кредитних зобов"язань  недійсним,

  В С Т А Н О В И В :

  Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду і просить  постановити рішення про тлумачення змісту Кредитного договору №1460-100/ФКВ-08 на основі Законодавства України, таким чином: предмет договору визнати національну валюту України - гривню, розрахунки за договором  також визнати у гривні, протирічливі самим собі пункти договору 1.6,1.7,1.8,1.9-2.6,2.8,2.9,2.10,2.11,2.12 витлумачити в зрозумілій для сприйняття формі так, як наведено в пунктах 1.6-1.9(відсутність будь-яких комісій по кредиту), визнати договір про передачу Активів та Кредитних зобов’язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта-Банк» від 30 червня 2010 року в частині передачі права вимоги ТОВ «Укрпромбанк» до ОСОБА_1 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент укладення кредитного договору №1460-100/ФКВ-08 між ТОВ «Укрпромбанк» і позивачем ОСОБА_1 банк не мав індивідуальної ліцензії Національного банку України, яка дозволяє проводити валютні операції. Умовами кредитного договору передбачено відсутність комісії, при цьому в тексті договору йде посилання на обов’язковість сплати комісії, строки та інші необхідні відомості. Проценти за користування в супереч умовам договору банком нараховувались як у національній, так і у іноземній валюті. При цьому позивач перерахував на рахунок автосалону суму грошових коштів у національній валюті, яка є єдиним платіжним засобом на території України. За графіком платежів відповідач самостійно визначив грошову одиницю у національній валюті – гривні . Отже, позивач в позові, та його представник під час судового розгляду зазначив, що сам відповідач в договорі зазначив, що розрахунки проходять у гривні, при цьому неправомірно та безпідставно використовував іноземну валюту. Позивач зазначає також про те, що договір між ТОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» про передачу Активів та Кредитних зобов’язань, в частині яка стосується ОСОБА_1 є недійсним, оскільки ТОВ "Укрпромбанк" не маючи права укладати договори в іноземній валюті, не мав права   і передавати право такої грошової вимоги, бо в нього таке право на момент укладення правочину було відсутнє.

Представник позивача під час судового розгляду підтримала вимоги ОСОБА_1, посилалась на викладені в позові обставини та просила їх задовольнити.

Відповідач ПАТ "Дельта Банк" подав свої письмові заперечення щодо вимог позивача ОСОБА_1 Представник відповідача в своїх запереченнях просив відмовити в задоволенні вимог позивача, посилаючись на їх безпідставність, вказуючи на те, що укладення правочину банком в іноземній валюті повністю відповидало вимогам чинного законодавства.

Відповідач ТОВ "Укрпромбанк" представника для участі в справі не направив, пояснень по суті справи не подав.

Суд вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 06 серпня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1460-100/ФКВ-08, відповідно до якого банк передав позичальнику кредитні кошти в сумі 23 528,00 доларів США, строком на 84 місяців, з метою придбання автомобіля, процентною ставкою 14,45 %річних. Договором визначено, що комісії за : надання кредиту, управління кредитом,видачу готівкових коштів, дострокове проведення розрахунків по кредиту, проведення розрахунків по прострочених платежах – відсутні. Комісія за надання кредиту в післяопераційний час складає 100грн. Позичальник зобов’язався сплачувати платежі за цим договором у розмірі, порядку та строки, встановлені цим договором та графіком платежів щодо погашення суми кредиту, процентів за користування ним, комісій банку, сукупних послуг, які надаються позичальнику у зв’язку з укладенням цього договору, а також фінансових зобов’язань позичальника, які виникають у зв’язку з укладенням цього договору.

Частина кредитного договору яка визначає умови надання та повернення кредиту, нарахування та сплати процентів і комісій містить відомості необхідні для проведення розрахунків у разі  досягнення домовленості між сторонами про встановлення  комісії. В даному випадку комісія  визначена п.п. 1.6,1.7,1.8,1.9,1.11 – відсутня. Графік платежів також не містить обов’язковості сплати комісії. Отже відсутні суперечності щодо вказаних пунктів  пунктам 2.6,2.8,2.10,2.11,2.12 укладеного сторонами договору.

П.2.5 сторони визначили, що кредит повертається лише в тій валюті, у якій він був наданий, що не суперечить додатку №1 до кредитного договору у вигляді графіку платежів за договором.,який визначає порядок погашення основноїс уми кредиту та процентів за його корситування в валюті кредиту, а також містить еквівалент в національній валюті по курсу НБУ на день укладення договору.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті,  сума, що підлягає сплаті у гривнях,  визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених Законом.

Законом України “Про банки і банківську діяльність” встановлено, що кошти в розумінні цього Закону, це гроші у національній  або іноземній валюті чи їх еквівалент. Згідно п.3 частини першої ст.47 цього ж Закону на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції як розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.   

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” встановлено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій , які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії  видаються комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії , на весь період дії режиму валютного кредитування.  Пунктом 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.07.2001р. №275, передбачено, що за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, до яких належить і іноземна валюта. При цьому пунктом 5.3 цього Положення визначено, що письмовий дозвіл на здійснення  операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМ України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

Представник позивача під час надання пояснень не заперечували той факт,що відповідач на момент укладення договорів мав генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, при цьому наполягав на тому, що відповідач повинен був мати саме індивідуальну ліцензію.

Пункт 4 статті 5 Декрету КМ України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, передбачає отримання індивідуальної ліцензії  на надання і одержання кредитів в іноземній валюті у випадку, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.  Таких обмежень діюче законодавство не передбачало.  

За таких обставин посилання представника позивача на недодержання відповідачем норм чинного законодавства, яке регулює повноваження відповідача для надання кредиту в іноземній валюті є безпідставним.

Посилання представника позивача на те, що відповідач зобов’язаний  був визначити зобов’язання у грошовій одиниці  України (гривні)  на рівні іноземного курсу валюти станом на день укладення договору є необґрунтованим. Так, норми чинного законодавства чітко визначають, що у разі визначення   грошового  еквіваленту  в іноземній валюті,  сума, що підлягає сплаті у гривнях,  визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інше не встановлено договором або законом.   Офіційні курси іноземних валют, встановлюються НБУ і не є незмінними. Взявши на себе зобов’язання повернути отриманий кредит у вигляді іноземної валюти, позивач самостійно обрав вид кредитування в такий  спосіб. Відповідач в свою чергу є особою, яка на власних умовах і на власний  ризик здійснює діяльність пов’язану із залученням грошових коштів, а отже уклавши з позивачем кредитний договір в іноземній валюті розраховував на належне виконання позичальником своїх зобов’язань, а саме на повернення кредитних ресурсів, отриманих за вказаним договором.

Відповідно до ст..213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Оцінивши встановлені обставини суд не знаходить достатніх підстав для тлумачення змісту правочину, оскільки його зміст не є суперечливим або незрозумілим для виконання.

Суд також зазначає, що про відсутність підстав для визнання недійсним договору про передачу Активів та Кредитних зобов’язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта-Банк» від 30 червня 2010 року в частині передачі права вимоги ТОВ «Укрпромбанк» до ОСОБА_1, оскільки надання кредиту в іноземній валюті відповідало чинному законодавству, і в цій частині права позивача порушені не були.

Вищезазначені обставини переконують суд в необґрунтованості поданого позивачем позову, а тому вимоги позивача підлягають відхиленню.        

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 203,215, 524,533 ЦК України, Закону України “ Про банки та банківську діяльність ”,  ст.ст. 8,10,11,60,88,208,212,213,214, 215 ЦПК України, суд -

  В И Р І Ш И В :

  В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк", Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про  тлумачення змісту кредитного договору та визнання договору про передачу активів та кредитних зобов"язань  недійсним, відмовити.   Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, що брали участь у справі , але не були присутні під час проголошення - в той же строк з дня отримання копії рішення.

 Суддя                                                                                           Л. І. Цокол