В И Р О К

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2011 р.                                                                                           Справа1-118/11 

Ямпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_11

при секретарі                         ОСОБА_12

з участю прокурора             ОСОБА_13

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ямпіль Вінницької області 

кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Макіївка Донецької області, жителька АДРЕСА_1, не одружена, без освіти, не працююча, національність -українка, громадянство України, раніше не судима

, 

відносно якої обрано міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд,

у скоєні злочину передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

                                          ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець та житель АДРЕСА_1, національність -українець, громадянство України, не працюючий, освіта не повна середня, розлучений, раніше не судимий

 відносно якого обрано міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд,

у скоєні злочину передбаченого  ч.2 ст.185 КК України,

 В С Т А Н О В И В :

На початку травня 2011 року, близько 13.00 години. ОСОБА_1, з метою крадіжки чужого майна, зайшла на територію домоволодіння належного ОСОБА_3, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, де через відсутню шибку в вікні, проникла в середину приміщення літньої кухні, звідки умисно, таємно, з корисливих спонукань, шляхом демонтажу викрала з пічки опалення бувшу у використанні двох камфорну чавуну плиту, яку залишила на території вказаного домоволодіння, так як не могла її перенести та в подальшому покинула місце події. Після цього, близько 14.00 год. ОСОБА_1 з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, за попередньою змовою на вчинення крадіжки з ОСОБА_2, зайшла до території вищевказаного домоволодіння, звідки шляхом вільного доступу викрали бувшу у використанні двох камфорну чавунну плиту, вартістю 140 грн., а також не придатний для використання металевий капот від трактора, масою біля 5 кг., вартість якого в перерахунку на металобрухт чорного металу згідно довідки Ямпільського приймального пункту ЗАТ «Вінницявтормет»складає 10 грн.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заволодівши чавунною плитою та капотом належними ОСОБА_3 покинули місце події та розпорядились викраденим на власний розсуд, завдавши своїми злочинними діями останній майнової шкоди на загальну суму 150 гривень.

Допитана у судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 вину визнала і суду пояснила, що дійсно на початку травня близько 13.00 год. вона йшла однією з вулиць с. Пороги, Ямпільського району, яка знаходиться неподалік від її домоволодіння. Проходячи біля одного з домоволодінь, де їй було відомо, що ніхто не проживає, вона побачила, що в кімнаті веранди приміщення літньої кухні даного домоволодіння в вікні відсутнє скло. Тоді вона вирішила через відсутнє скло проникти в середину приміщення, щоб звідти викрасти якісь речі. Далі вона подивилась, чи ніде по сторонах немає сторонніх осіб і зайшла на територію вказаного домоволодіння. Після цього вона через вікно проникла у кімнати веранди з якої потрапила в кімнату, де посеред кімнати побачила грубу опалення з двох камфорною чавунною плитою. Тоді вона вирішила викрасти плиту, щоб в подальшому її продати та таким чином заробити гроші. Далі вона руками з груби зняла плиту та через вікно з нею вилізла з будинку. Так як плита була важкою, то вона її сперла до стіни приміщення літньої кухні й далі пішла додому. Вдома вона сказала ОСОБА_6, що бачила на території домоволодіння, що знаходиться неподалік від нашого домоволодіння, де ніхто не проживає, чавунну плиту, яку можна звідти викрасти. Про те, що вона плиту перед цим викрала з літньої кухні ОСОБА_2 не розповідала. Тоді ОСОБА_2 запитав у неї, де саме знаходиться домоволодіння. Далі вона пішла з ОСОБА_2 і показала йому, де залишила плиту. Побачивши плиту ОСОБА_2 сказав, що йде до свого «нанашка»ОСОБА_7 за двохколісною тачкою, щоб звідти перевести до них додому плиту. Після цього близько 14.00 год. вона з ОСОБА_2 та тачкою пішли до нежилого домоволодіння, де зайшли разом на подвір'я та помістили в мішок білого кольору плиту. Далі плиту вони погрузили на тачку. Тоді ж ОСОБА_2 на подвір'ї даного домоволодіння побачив біля приміщення літньої кухні металевий капот  жовтого кольору  від трактора, розміром 1х0.4 м., який він також погрузив на тачку. Після цього вона з ОСОБА_2 з викраденим пішли до себе додому. Тоді ОСОБА_4 сказав, що наступного дня піде в м. Ямпіль на пункт прийому металобрухту та здасть викрадену плиту та капот і що частину зароблених грошей в подальшому їй віддасть.  Чи  відносив подальшому ОСОБА_4 викрадене на прийом металобрухту вона не знає і він їй будь-яких грошей не давав. 

У скоєному розкаюється.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину визнав і суду пояснив, що дійсно в перших числах травня 2011 року, близько 12.00 год. до нього в кімнату прийшла ОСОБА_1, яка сказала йому, що бачила на території одного з домоволодінь с. Пороги, чавунну плиту, яку можна звідти разом викрасти. Він погодився піти з ОСОБА_1 викрасти плиту. Далі вони пішли, до домоволодіння, що знаходиться на відстані близько 500 м. від їхнього домоволодіння, де їм було відомо, що ніхто не проживає. Далі ОСОБА_1 завела його на територію подвір'я, де він побачив позаду приміщення літньої кухні сперту до кам'яного муру чавунну плиту на 2 фоєрки. Також біля плити він побачивши спертий до куща рослини залізний капот, жовтого кольору від трактора, який був частково обламаний, вкритий іржею, розміром 1.1х0,4 м. Далі він помістив у мішок плиту і також взяв під руку капот й з ними пішов додому.  Наступного дня він взяв у свого сусіда ОСОБА_7 залізну, двохколісну тачку, якою сам перевіз викрадену плиту та капот в м. Ямпіль та здав їх на пункт прийому металобрухту, що знаходиться по вул. Черняховського, а це було близько 13.00 год. На пункті прийому металобрухту працювали невідомі йому чоловіки, які у нього купили капот і плиту здається за 32 чи 36 грн. Про те, що капот та плита являються краденими він останнім не повідомляв. Гроші які він отримав за викрадені капот і плиту він сам витратив на продукти харчування.  Приблизно через тиждень до нього додому приїхав ДІМ ОСОБА_8 з невідомими йому працівниками міліції, який у нього запитав, чи він не викрадав чавунну плиту та капот від трактора з домоволодіння, де ніхто не проживає. Тоді він сказав, що дійсно з території домоволодіння разом з ОСОБА_1 викрав дані речі. Того ж дня він в присутності двох понятих за участю жительки с. Пороги, показував  працівникам міліції звідки з подвір'я домоволодіння він з ОСОБА_1 викрав плиту та капот. Тоді ОСОБА_1 повідомила, що плиту вона сама, викрала з приміщення з груби опалення приміщення літньої кухні.

          У скоєному розкаюється.

Крім цього вина підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджена доказами зібраними на досудовому слідстві, а саме: заявою ОСОБА_10 (а.с.5), протоколом огляду місця події (а.с.7-8), поясненнями (а.с.9-12), заявою ОСОБА_3 (а.с.13), протоколом огляду предметів( а.с.58-59), з якими підсудні згідні у повному об'ємі, тому суд відповідно ст.299 КПК України приходить до висновку про недоцільність дослідження даних доказів, по-скільки вони ніким не оспорюються, а тому суд рахує їх правдивими та обгрунтованими і такими, які підтверджують вину підсудних у повному об'ємі.

Оцінюючи всі зібрані докази в їх сукупності суд знаходить вину ОСОБА_1 встановленою, а її дії кваліфікує по ч.3 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у приміщення.

На думку суду, правильно встановивши дії підсудної ОСОБА_1 органи досудового слідства дали їм правильну правову оцінку, кваліфікувавши по ч.3 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у приміщення.

З урахуванням викладеного суд вважає доведеною вину підсудної ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.185 КК України, а саме -таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у приміщення.

   Оцінюючи всі зібрані докази в їх сукупності суд знаходить вину ОСОБА_2 встановленою, а його дії кваліфікує по ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб.

На думку суду, правильно встановивши дії підсудного ОСОБА_2 органи досудового слідства дали їм правильну правову оцінку, кваліфікувавши по ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб.

З урахуванням викладеного суд вважає доведеною вину підсудного ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.185 КК України, а саме -таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні підсудній ОСОБА_1 міри покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, так і особу підсудної, що вона вину у скоєному визнала, щиро кається, активно сприяла розкриттю злочину, дані обставини суд відповідно ст.66 КК України відносить до пом'якшуючих вину обставин.

Обтяжуючих вину підсудної ОСОБА_1  суд відповідно до ст.67 КК не вбачає.

З врахуванням вище викладеного, суд призначає ОСОБА_1 покарання за правилами ст.50 КК України, необхідне й достатнє для її виправлення, запобігання новим злочинам, і має підстави обрати відносно неї міру покарання у виді позбавлення волі, однак вважаючи можливим виправлення підсудної без відбування покарання у виді позбавлення волі, і приходить до висновку про необхідність призначення підсудній покарання із встановленням іспитового строку зі здійсненням за нею нагляду органами внутрішніх справ та покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

При вирішенні питання щодо міри запобіжного заходу підсудній ОСОБА_1 до вступу вироку у законну силу, суд не має підстав для її зміни чи скасування, а тому вважає необхідним міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню -підписку про невиїзд.     

При призначенні підсудному ОСОБА_2 міри покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, так і особу підсудного, що він вину у скоєному визнав, щиро кається, активно сприяв розкриттю злочину, дані обставини суд відповідно ст.66 КК України відносить до пом'якшуючих вину обставин.

Обтяжуючих вину підсудного  ОСОБА_2 суд відповідно до ст.67 КК не вбачає.

З врахуванням вище викладеного, суд призначає ОСОБА_2 покарання за правилами ст.50 КК України, необхідне й достатнє для його виправлення, запобігання новим злочинам, і має підстави обрати відносно нього міру покарання у виді обмеження волі, однак вважаючи можливим виправлення підсудного без відбування покарання у виді обмеження волі, і приходить до висновку про необхідність призначення підсудному покарання із встановленням іспитового строку зі здійсненням за ним нагляду органами внутрішніх справ та покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

При вирішенні питання щодо міри запобіжного заходу підсудному ОСОБА_2 до вступу вироку у законну силу, суд не має підстав для її зміни чи скасування, а тому вважає необхідним міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню -підписку про невиїзд.     

          Цивільний позов по справі не заявлено.  

          Судові витрати по справі відсутні. 

Вирішуючи питання про речові докази -бувшу у використанні двох камфорну чавунну плиту, яка знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів Ямпільського РВ УМВС, відповідно п.2 ч.1 ст.81 КПК України, знищити.

          На підставі викладеного, керуючись ст.323, 324 КПК України, суд

                                                            З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винною за ч.3 ст.185 КК України та призначити їй покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі, зіспитовим строком терміном один рік.

Відповідно ч.1 п.2 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки, а саме:  

1)          повідомляти кримінально -виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

Запобіжний захід ОСОБА_1 -підписку про невиїзд -залишити без зміни до набрання вироком законної сили.

ОСОБА_2 визнати винним за ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді одного року обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у вигляді обмеження волі, з іспитовим строком терміном один рік.

Відповідно ч.1 п.2 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки, а саме:  

1)          повідомляти кримінально -виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

Запобіжний захід ОСОБА_2 -підписку про невиїзд -залишити без зміни до набрання вироком законної сили.

Речові докази - бувшу у використанні двох камфорну чавунну плиту, яка знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів Ямпільського РВ УМВС - знищити.

          Вирок суду може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області через Ямпільський районний суд Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

 Головуючий                     ОСОБА_11