ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72 |
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
№ 18/204 | 06.06.06 р. |
За позовом: АСТ „Вексель”;
До: Української акціонерної страхової компанії „Аска” в особі Київської філії
УАСК „Аска”;
Про: стягнення 25 500,00 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники
Від позивача: Роговенко Д.С., представник, довіреність №162 від 25.02.2005 р.;
Даниленко О.В., представник, довіреність №3 від 04.01.2005 р.;
Від відповідача: Удовиченко Р.А., представник, довіреність №145-20 від 14.01.2005 р.;
Мелконян К.Ю., представник, довіреність №2078-15 від 19.12.2005 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2005 р. у справі №18/204 призначена судова автотоварознавча експертиза, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, у зв’язку з чим провадження у справі було зупинене до закінчення її проведення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 222.05.2006 р. провадження у справі №18/204 поновлено, справа призначена слуханням на 06.06.2006 р.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 25 500,00 грн. страхового відшкодування, 255,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у наданому відзиві на позов, а представник останнього у судовому засіданні позовні вимоги позивача заперечує, у задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на те, що акти автотоварознавчого дослідження №72 від 05.02.2004 р. та №72/1 від 10.09.2004 р. не є належними доказами у даній справі, оскільки складені спеціалістами, повноваження яких щодо права складати документи по визначенню матеріального збитку не підтверджені. Відповідач також посилається на те, що останній був позбавлений можливості з’ясувати всі обставини характеру та розміру збитків, що і було причиною для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,—
В С Т А Н О В И В:
23.10.2003 р. між позивачем та Мішустіним Костянтином Геннадійовичем укладений договір добровільного страхування наземного транспорту, оформлений страховим полісом №030108.
Відповідно до умов вищезазначеного страхового полісу позивачем прийнято під страховий захист автомобіль марки „Субару Форестер” (державний номерний знак 122-35 КТ).
23.01.2004 р. у м. Києві на перехресті вулиць Соляна та Глибочицька сталася ДТП за участю автомобілів марки „Субару Форестер” (державний номерний знак 122-35 КТ) та автомобіля марки „Форд Експедішин” (державний номерний знак 002DP011), в результаті якої автомобіль марки „Субару Форестер” (державний номерний знак 122-35 КТ) отримав механічні пошкодження. Зазначена обставина підтверджується довідкою ВДАІ Шевченківського району м. Києва від 01.06.2004 р. №55/6639.
Автомобіль марки „Форд Експедішин” (державний номерний знак 002DP011) належить на праві власності посольству США, що підтверджується довідкою ВДАІ Шевченківського району м. Києва від 01.06.2004 р. №55/6639 та листом УДАІ ГУ МВС України в м. Києві №10/9400 від 12.08.2004 р.
Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 26.02.2004 р. у справі №3-02968/2004 р. винним скоєнні вищезазначеної ДТП визнано водія автомобіля марки „Форд Експедішин” (державний номерний знак 002DP011) –Даніна Марата Анатолійовича.
Позивач, на підставі страхового полісу №020108 від 23.10.2003 р., страхового акту №0491/04 від 09.03.2004 р. та страхового акту №0987/04 від 27.09.2004 р. здійснив страхове відшкодування на користь Мішустіна Костянтина Геннадійовича у сумі 39 059,88 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №733 від 09.03.2004 р. та №0869 від 27.09.2004 р.
Між відповідачем та посольством США 17.10.2002 р. укладений поліс №Б/1154623 обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території України, згідно з умовами якого відповідач (страховик за договором) забезпечує відшкодування шкоди, заподіяної потерпілим –третім особам внаслідок ДТП, що сталася під час дії цього полісу, і винуватцем якої був зазначений у цьому полісі власник (водій) транспортного засобу, зазначеного у цьому полісі.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наведеного нижче.
Згідно зі статтею 1 Закону України „Про страхування” страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як визначено статтею 27 Закону України „Про страхування”, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Аналогічний зміст вищезазначеній статті містить стаття 993 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Вищезазначені норми чинного законодавства України свідчать про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги в межах фактичних затрат до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Враховуючи ту обставину, що винним у ДТП, яка сталася 23.01.2004 р. у м. Києві на перехресті вулиць Соляна та Глибочицька визнано водія автомобіля марки „Форд Експедішин” (державний номерний знак 002DP011), який належить на праві власності посольству США, саме останнє повинно нести відповідальність у даних правовідносинах.
Слід зазначити про те, що ні Цивільним кодексом України, ні Законом України „Про страхування”, ні Положенням про порядок і умови проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1996 р. №1175, не передбачено повернення страховику виплачених останнім сум страхового відшкодування в порядку регресу за договорами обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.
Таким чином, саме власник автомобіля марки „Форд Експедішин” (державний номерний знак 002DP011) –посольство США є особою, відповідальною за заподіяння шкоди автомобілю марки „Субару Форестер” (державний номерний знак 122-35 КТ), а не Українська акціонерна страхова компанія „АСКА” в особі Київської філії УАСК „АСКА”, яка є страховиком за полісом обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території України №Б/1154623 від 17.10.2002 р.
Враховуючи вищевикладене та ту обставину, що позивач внаслідок виплати страхового відшкодування має право регресу лише до посольства США, у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення позову.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,—
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя | О.В. Мандриченко |