У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
07.02.08 Справа №7/233/07-9/386/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді Зубкова Т.П. , Колодій Н.А. , Мойсеєнко Т. В.
при секретарі: Акімовій Т.М.
За участю представників сторін:
від позивача - Олійник В.Ф. (довіреність № 172/01-05 від 16.01.2008 р.);
Кравченко М.В. (довіреність № 12/05-06 від 09.01.2008 р.)
від відповідача - ОСОБА_1. - приватний підприємець
(паспорт серія СА № 000625 від 27.06.1995 р.)
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 8» (м. Запоріжжя)
на рішення господарського суду Запорізької області від 03.10.2007 р. у справі № 7/233/07-9/386/07
за позовом Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне
житлове об'єднання № 8» (м. Запоріжжя)
до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_1
(м. Запоріжжя)
про стягнення суми,
16.05.2007 р. Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 8» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з ПП ОСОБА_1. заборгованості по витратам на утримання будинку, інженерних комунікацій та прибудинкової території в розмірі 2245,51 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.10.2007 р. у справі № 7/233/07-9/386/07 (суддя Нечипуренко О.І.) в позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 8» (позивач у справі) звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Заявник просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 03.10.2007 р. у справі № 7/233/07-9/386/07 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає, що господарським судом Запорізької області було порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що згідно ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів. Заявник вказує, що відповідач, як власник прибудованого нежитлового приміщення, зобов'язаний утримувати спільне майно, якщо інше не встановлено законом або договором. Посилаючись на положення п. 2.2.4 договору № 59/1 від 01.01.2006 р., заявник зазначає, що відповідач повинен здійснювати оплату витрат балансоутримувача (позивача) по утриманню будинку, інженерних комунікацій і прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1, по тарифам, які затверджені рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради від 25.11.2004 р. № 462 та від 26.01.2006 р. № 23, в розмірі 89,49 грн. щомісячно. Заявник стверджує, що відповідно до ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст. 193 ГК України ПП ОСОБА_1. (відповідач) зобов'язана приймати участь у витратах по експлуатації житлового фонду відповідно до умов договору (без складання актів виконаних робіт на фактичні витрати).
Порушення судом першої інстанції норм процесуального права заявник вбачає в тому, що всупереч ст. 69 ГПК України господарський суд Запорізької області розглядав позовну заяву КП «ВРЕЖО № 8» на протязі 5-ти місяців, без прийняття відповідного процесуального документа про продовження строку розгляду справи.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 30.10.2007 р. апеляційна скарга Комунального підприємства «ВРЕЖО № 8» прийнята до провадження та призначена до розгляду на 23.11.2007 р. Розгляд скарги відкладався на 17.01.2008 р. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 07.02.2008 р.
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 187 від 07.02.2008 р. справу № 7/233/07-9/386/07 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Зубкова Т.П. (доповідач), судді Колодій Н.А., Мойсеєнко Т.В.
Листом (вих. № 173/05-05 від 17.01.2008 р.) заявник додатково відзначив, що фактичний облік по статтям експлуатаційних витрат враховується по підприємству в цілому. Облік витрат по кожному будинку окремо планується впроваджувати у 2008 році, після відповідних рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Також стверджує, що складання Балансоутримувачем самостійно калькуляції витрат законом не передбачено, так як ціноутворення на ці послуги формується і затверджується тільки органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, згідно ст.ст. 7, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». На підтвердження надав довідку про фактичну структуру собівартості витрат на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території по КП «ВРЕЖО № 8».
Відповідач у справі - ПП ОСОБА_1. апеляційну скаргу позивача не визнає. Свою позицію виклала у письмових запереченнях, поданих в судове засідання 17.01.2008 р., а також у письмових запереченнях від 30.01.2008 р. (вх. 05-18/3-227). Вважає вимоги заявника необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Мотивує тим, що самостійно здійснювала ремонт та обслуговування всіх комунікацій приміщення магазину по АДРЕСА_1. Стверджує, що крім загальнобудівельних робіт самостійно проводила обслуговування всіх комунікацій гарячого та холодного водопостачання, каналізації, електромереж тощо. Вказує, що за власні кошти та на підставі окремо укладених договорів з відповідними службами здійснювала: транзит холодного та гарячого водопостачання; користування електроенергією; користування майданчиками для контейнерів під сміття.
Також зазначає, що відповідно до висновку інституту будівельних конструкцій ЗО НДІБК магазин, який їй належить, є прибудованим до 10-поверхового житлового будинку, конструктивно не зв'язаний з будинком; функціонально приміщення магазину не пов'язано з житловим будинком будь-якими інженерними мережами, має окремий каналізаційний злив тощо. Вказане, на думку відповідача, звільняє його від обов'язку приймати участь у витратах позивача на утримання будинку, інженерних комунікацій і прибудинкової території.
На підставі вищевикладеного, відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
В судових засіданнях представники сторін підтримали у повному обсязі вищевикладені доводи в обґрунтування своїх вимог і заперечень.
За клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу - програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду».
За згодою представників сторін в судовому засіданні 07.02.2008 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності від 20.12.2004 р. № 135 Приватний підприємець ОСОБА_1. є власником нежитлового приміщення загальною площею 181,9 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
23.12.2004 р. між КП «ВРЕЖО № 8» (балансоутримувач - позивач у справі) та ПП ОСОБА_1. (співвласник - відповідач у справі) було укладено Угоду № 59 про спільне володіння та дольову участь в утриманні будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, і прибудинкової території (надалі - Угода № 59).
Пунктом 2.2.4 Угоди № 59 було встановлено, що «Співвласник» оплачує «Балансоутримувачу» витрати по утриманню будинку, інженерних комунікацій і прибудинкової території в сумі 258 грн. за рік, тобто по 21,50 грн. в місяць (в т.ч., ПДВ).
01.01.2006 р. між тими ж сторонами було укладено Угоду № 59/1 про спільне володіння та дольову участь в утриманні будинку і прибудинкової території (надалі - Угода № 59/1).
Предметом Угоди № 59/1, відповідно до п. 1.1 є спільне володіння 10-поверховим 3-під'їзним житловим будинком № 6 по вул. Калнишевського, збудованим у 1991 р., та пайова участь у витратах на утримання зазначеного будинку і прибудинкової території.
Відповідно до п. 1.2 Угоди № 59/1 «Балансоутримувач» (позивач у справі) забезпечує утримання житлового будинку, інженерних комунікацій та прибудинкової території, які знаходяться у спільному користуванні мешканців житлового будинку та власників нежитлових приміщень, які вбудовані, вбудовано-прибудовані у житловий будинок, згідно вимогам «Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинкових територій, а «Співвласник» (відповідач у справі) приймає участь у витратах на утримання будинку, інженерних комунікацій та прибудинкової території, згідно з рішенням виконкому Запорізької міської ради від 25.11.2004 р. № 462.
Відповідно до п. 2.1 Угоди № 59/1 позивач зобов'язався забезпечити виконання комплексу робіт по утриманню будинку, інженерних комунікацій та прибудинкової території по створенню необхідних умов мешканцям будинку, в тому числі відповідачу, передбачених діючими правилами.
Згідно п. 2.2.4 Угоди № 59/1 відповідач зобов'язався здійснювати оплату витрат Позивача по утриманню будинку, інженерних комунікацій і прибудинкової території по тарифам, які затверджені рішенням виконкому Запорізької міської ради, - в сумі 89,49 грн. (в т.ч. ПДВ) щомісячно.
Відповідно до п. 4.1 Угоди № 59/1 відповідач самостійно перераховує на розрахунковий рахунок позивачу щомісячно, не пізніше 10-го числа поточного місяця, розмір витрат на утримання будинку, обумовлених п. 2.2.4 Угоди № 59/1.
Додатковою угодою від 26.01.2006 р. сторони внесли зміни до Угоди № 59/1, зокрема, виклали п. 1.2 Розділу 1 угоди в наступній редакції: «Здійснювати оплату витрат КП «ВРЕЖО № 8» по утриманню будинків та прибудинкових територій по тарифам, затвердженим рішенням виконкому Запорізької міської ради від 26.01.2006 р. № 23».
Посилаючись на невиконання відповідачем умов Угоди № 59/1 від 01.01.2006 р., КП «ВРЕЖО № 8» звернулось до господарського суду Запорізької області із позовною заявою про стягнення з ПП ОСОБА_1. 2245,51 грн. заборгованості по витратам на утримання будинків та прибудинкової території, яка складається з 1411,04 грн. заборгованості за період з 01.01.2006 р. по 01.04.2007 р. та 834,47 грн. недоотриманих КП «ВРЕЖО № 8» коштів за період з 01.12.2004 р. по 01.01.2006 р., нарахованих актом КРУ Запорізької області. Вказані вимоги були предметом судового розгляду у цій справі.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково в силу наступного.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як зазначалося вище, відповідач, відповідно до умов п. 2.2.4 Угоди № 59/1 від 01.01.2006 р., мав оплачувати позивачу витрати по утриманню будинку, інженерних комунікацій і прибудинкової території в розмірі 89,49 грн. щомісячно, в строки, визначені п. 4.1 Угоди.
Відповідач в період з січня 2006 р. по березень 2007 р. включно свої зобов'язання щодо оплати за Угодою № 59/1 не виконував. Внаслідок цього у нього утворилася заборгованість в сумі 1342,35 грн.
Доказів оплати вказаної суми відповідач суду не надав.
Долучені до справи копії квитанцій (арк. справи 102) не приймаються судом як доказ оплати вартості витрат за Угодою № 59/1 від 01.01.2006 р., оскільки в призначенні платежу вказано: «на утрим хол. й гар. водопост зг. дог. № 59 від 23.12.2004 р.».
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги КП «ВРЕЖО № 8» про стягнення з відповідача заборгованості за Угодою № 59/1 в сумі 1342,35 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача в цій частині не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.
За умовами Угоди № 59/1 від 01.01.2006 р. позивач прийняв на себе зобов'язання виконувати комплекс робіт по утриманню будинку, інженерних комунікацій та прибудинкової території. При цьому сторони не визнали за потрібне погодити, що факт виконання таких робіт має підтверджуватися шляхом складання актів тощо. У зв'язку з цим посилання відповідача та господарського суду на відсутність належних актів, які б підтверджували надання позивачем послуг за Угодою № 59/1, є безпідставними.
Посилання відповідача на те, що він власними силами проводив ремонт у приміщенні магазину, має самостійні договори на постачання тепло - та електроенергії, договір на вивезення сміття тощо, також не спростовує тверджень позивача про надання ним послуг, визначених в Угоді № 59/1.
Відповідно до п. п. 2.2.5, 2.2.6 Угоди № 59/1 «Співвласник» (відповідач у справі) взяв на себе зобов'язання укласти договори з постачальниками комунальних послуг (окремо з кожним), а також договір на організований вивіз сміття. Таким чином, укладання відповідачем вищезгаданих договорів є його обов'язком за Угодою № 59/1 і не звільняє його від виконання інших зобов'язань за нею - щодо участі у витратах позивача на утримання будинку, інженерних комунікацій і прибудинкової території.
Необґрунтованими є і доводи відповідача про те, що встановлений рішенням виконкому Запорізької міської ради від 26.01.2006 р. № 23 тариф (про застосування якого сторони домовились у Додатковій угоді від 26.01.2006 р.) не може застосовуватись до спірних відносин, тому що приміщення відповідача є не вбудованим, а прибудованим. З цього приводу колегія суддів зауважує, що вказаним рішенням затверджено розмір витрат на утримання будинків та прибудинкових територій для орендарів та власників нежитлових приміщень - як вбудованих, так і прибудованих.
Твердження відповідача про те, що Угода № 59/1 від 01.01.2006 р. не відповідає вимогам чинного законодавства і укладена під примусом, колегією суддів до уваги не приймається в силу наступного.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На час розгляду справи про стягнення заборгованості за Угодою № 59/1 від 01.01.2006 р. доказів того, що вказана угода визнана у встановленому законом порядку недійсною, відповідачем суду не надано. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.
В той же час, колегія суддів вважає, що в частині стягнення 834,47 грн. заборгованості за Угодою № 59 від 23.12.2004 р. за період з 01.12.2004 р. по 01.01.2006 р., донарахованих за актом КРУ у Запорізькій області, вимоги позивача заявлені необґрунтовано з огляду на наступне.
Як зазначено вище, в п. 2.2.4 Угоди № 59 сторони встановили, що відповідач оплачує позивачу витрати по утриманню будинку, інженерних комунікацій і прибудинкової території в сумі 258 грн. за рік, тобто по 21,50 грн. за місяць. Долученими до справи доказами підтверджується, що за Угодою № 59 ПП ОСОБА_1. розрахувалася в повному обсязі.
В силу ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Колегія суддів вважає, що акт КРУ Запорізької області, на який посилається позивач в обґрунтування зазначених вимог, є неналежним доказом в розумінні ст. 34 ГПК України. Зазначений акт не доводить існування у відповідача заборгованості за Угодою № 59. Він може свідчити лише про допущені керівництвом позивача фінансові порушення у господарській діяльності, зокрема і при укладанні Угоди № 59 (погодження тарифів, що є меншими за визначені органами місцевого самоврядування).
Порядок зміни господарських договорів визначено статтею 188 Господарського кодексу України, яка встановлює, що в односторонньому порядку зміна договору не допускається.
Сторони в Угоді № 59 чітко визначили розмір та порядок оплати витрат на утримання будинку та прибудинкової території. Зміни та доповнення, в установленому законом порядку, в Угоду № 59 не вносились.
Таким чином, донарахування позивачем відповідачу плати за надані за Угодою № 59 послуги фактично є односторонньою зміною істотної договірної умови, що суперечить приписам ст. 188 ГК України.
Колегія суддів зазначає, що посилання заявника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не відповідає дійсності. Матеріали справи свідчать, що розпорядженням Голови господарського суду Запорізької області № 890 від 05.07.2007 р. справу № 7/233/07 було передано від судді Кутіщевої Н.С. на розгляд судді Нечипуренку О.М. У разі заміни судді чи складу суддів розгляд справи, а отже і відлік строку, встановленого ст. 69 ГПК України, розпочинається заново. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках голова господарського суду чи заступник голови господарського суду має право продовжити строк вирішення спору, але не більш як на один місяць. Ухвалою в.о. Голови господарського суду Запорізької області (арк. справи 60) за заявою судді Нечипуренка О.М. (арк. справи 59) строк розгляду справи було продовжено на 1 місяць.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки доводи заявника апеляційної скарги обґрунтовані лише в частині, апеляційна скарга, відповідно, задовольняється частково.
На підставі вищевикладеного, враховуючи допущене судом першої інстанції неповне з'ясування обставин та невідповідність висновків фактичним обставинам справи, що призвело до порушення норм матеріального права, колегія суддів знаходить підстави для часткового скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.
Судові витрати по розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій відповідно до приписів ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 8» (м. Запоріжжя) задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Запорізької області від 03.10.2007 р. у справі № 7/233/07-9/386/07 скасувати частково.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1. (АДРЕСА_2) на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 8» (69123, м. Запоріжжя, вул. 14 Жовтня, 9а)
1342,35 грн. основного боргу, 60,98 грн. державного мита, 70,54 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1. (АДРЕСА_2) на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 8» (69123, м. Запоріжжя, вул. 14 Жовтня, 9а) 30,49 грн. державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.
Видачу відповідних наказів із вказівкою необхідних реквізитів доручити господарському суду Запорізької області.
Головуючий суддя Зубкова Т.П.
судді Зубкова Т.П.
Колодій Н.А. Мойсеєнко Т. В.