Справа № 2-а-3064/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

"06" вересня 2011 р.

          Суддя Ямпільського районного суду Вінницької області  Любинецька-Онілова А. Г., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Ямпільському районі Вінницької області  про визнання дій ( бездіяльності ) субєкта владних повноважень протиправними та зобовязання вчинити певні дії ,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом. Вказала, що вона перебуває на обліку і отримує пенсію за віком. Крім цього, вона є дитиною війни, та має право на пільги, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни”. Зокрема вона має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Позивачка зазначила, що вона зверталася з відповідною заявою до Управління Пенсійного фонду України у Ямпільському районі і отримала відповідь про те, що їй виплачується надбавка, як дитині війни, щомісячно і що Управління Пенсійного фонду України у Ямпільському районі не має законних підстав для проведення виплат, передбачених ст.6 Закону 2195. Дану відмову позивачка вважає незаконною. Вважаючи свої права порушеними, позивачка вимушена звернутися до суду з даною заявою.

          Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

          Із досліджених матеріалів справи встановлено, що позивачці станом на час закінчення Другої світової війни  було менше 18 років, тому вона є особою, яка віднесена до категорій осіб, визнаних дітьми війни, і дані обставини не заперечуються відповідачем.

          Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої Світової війни було менше 18 років.

          Із досліджених матеріалів справи також встановлено, що позивачка належить до соціальної групи діти війни і має право відповідно до Закону на одержання щомісячної надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з моменту набрання чинності Законом і до дня припинення права на її отримання. Така надбавка відповідачем їй у межах шестимісячного строку позовної давності і на час вирішення справи в суді виплачувалась і виплачується в неповному обсязі (49,8грн), хоча за Законом обмежена бути не може.

          Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” позивачка повинна отримувати доплату, як дитина війни, в розмірі 30% від мінімальної пенсії.

          Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, що має преюдиційне значення для судів, положення пункту 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо визначення (зменшення) розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом, визнано неконституційними.

У п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року № 8 «Про незалежність судової влади»визначено, що відповідно до ст.ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Ст.1 Конституції України Україна проголошена демократичною, соціальною, правовою державою.           У ст. 2 Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави. Ст.8 Конституції України зафіксовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.  

Відповідно до ст.21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Ст.22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.

Суд вважає необхідним визначити, що, утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч.2 ст.6, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України вони є загальнообов’язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов’язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.

Зазначені вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої),  вчиненої 3 травня 1996 року у м.Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м.Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, відповідно до якої держава зобов’язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.           

Правовий статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

          ч.7 ст.9 КАС України у взаємозв’язку зі ст.ст. 180, 181 СК України, за якими захист порушеного права  дитини війни з дня звернення до суду до дня припинення такого права має здійснюватися аналогічно випадкам протиправної бездіяльності батьків у ненаданні законного утримання дитині, така позиція відповідає змісту ч.3 ст. 162 КАС України про право суду визначити спосіб гарантованого захисту прав людини і громадянина від порушень зі сторони суб’єктів владних повноважень, вона повністю узгоджується з приписами ст. 13 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»щодо права кожного на ефективний засіб юридичного захисту.

          На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки в даній частині позову є обґрунтованими.     

Суд вважає, що зазначену доплату повинен виплачувати саме відповідач з наступних підстав. Згідно з п.3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України  № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.

Указом Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. затверджено Положення про Пенсійний фонд України, у п.3 якого визначено, що до основних засад Пенсійного фонду відносяться також забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних витрат.

Беручи до уваги те, що згідно з Законом України  «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись зазначеними вище положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та  Постанови №1261, приходить до висновку, що саме органами ПФУ позивачці мала виплачуватись доплата до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З урахуванням всього викладеного, суд вважає порушеним з боку відповідача право позивачки на отримання у повному обсязі щомісячної доплати як дитині війни. Відновлення порушених прав позивачки можливе шляхом визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі, Вінницької області щодо невиплати в повному обсязі доплати позивачці, як дитині війни, а також зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці доплату як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за шість місяців до дня звернення до суду з урахуванням проведених виплат.

Відповідно до ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи ту обставину, що позивачка знала про нарахування та виплату їй надбавки до пенсії, як дитині війни, поскільки частково їх отримувала, а тому у суда є підстави позов задоволити частково, а саме в межах ст.99 КАС України  починаючи із  25 лютого 2011 року .

Пунктом 7 частини 1 Закону України №3491-УІ (3491-17) від 14.06.2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України  на 2011 рік»доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статтей 39, 50,51,52,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статтей 14, 22, 37 та частини третьої ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного Фонду України на 2011 рік. Із аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України. Під час вирішення питання, яка з однопредметних законодавчих  норм рівної ієрархії, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для розв’язання спору між сторонами, суд надає  перевагу тій з них, що прийнята пізніше. Пізніше прийняті норми закону України від 14 червня 2011 року №3491-УІ (3491-17), які й підлягають застосуванню.  Постанова КМУ від 06.07.2011 року №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»набрала чинності із 23 липня 2011 року. Таким чином до 22 липня 2011 року включно позивач має право на  виплати надбавки до пенсії у розмірах, встановлених ст.6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни».

В задоволенні іншої частини позову суд вважає необхідним відмовити.

Оскільки позов задоволено частково з Державного бюджету України підлягає стягненню на користь позивача 1,70 грн., а саме половину понесених та документально підтверджених судових витрат, що складаються з судових витрат пов’язаних зі сплатою судового збору.

          Керуючись ст.ст.4, 9, 11, 70, 71, 99, 100, 160, 161, 162, 163 Кодексу Адміністративного судочинства України,  на підставі ст.ст.1,2,6,8,19,21,22,68 Конституції України, Закону України  №3491-УІ (3491-17) від 14.06.2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет»,  Постанови КМУ від 06.07.2011 року №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»,  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд

П О С Т А Н О В И В :

          Адміністративний позов   ОСОБА_1   до управління Пенсійного фонду України у Ямпільському районі Вінницької області про визнання дій ( бездіяльності ) субєкта владних повноважень протиправними та зобовязання вчинити певні дії –задоволити частково.

          Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Ямпільському районі Вінницької області протиправною в частині не нарахування і невиплати   ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя   село Михайлівка Ямпільський район Вінницька область  надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захистдітей війни" з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".

          Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Ямпільському районі, Вінницької області перерахувати та виплатити    ОСОБА_1  , ІНФОРМАЦІЯ_1, жительці село Михайлівка Ямпільський район Вінницька область пенсію з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за шість місяців до дня звернення до суду - а, саме: з  25 лютого 2011 року  до  22 липня 2011 року, з урахуванням проведених виплат.

          В решті частині позову –відмовити.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1 гривні 70 копійок.

          Постанову допустити до негайного виконання.

          Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу Адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя:А. Г. Любинецька-Онілова