Справа № 2-73/11

Категорія 19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

02 вересня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Цокол Л.  І. ,

при секретарі –                    Шарапа М. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участі третіх осіб приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Кївського міського бюро технічної інвентаризації та  реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна про витребування  майна з чужого незаконного володіння, виселення та зняття з рєстрації місця проживання, передачу майна та зобов"язання зареєструвати майно ,

В С Т А Н О В И В :

 Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду і просить  витребувати квартири АДРЕСА_2  з чужого незаконного  володіння відповідача ОСОБА_2, виселити та зняти з реєстрації  місця проживання за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_2  і передати вказані квартири  ОСОБА_1, зобов’язати Київське міське бюро технічної інвентаризації  та реєстрації права власності  на об’єкти нерухомого майна, зареєструвати  квартири АДРЕСА_2  за ОСОБА_1  згідно договорів  купівлі-продажу від 28 червня 1994 року та   від 10 серпня 1995 року.  Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ОСОБА_2 набув права власності на спірні квартири в результаті того, що майно вибуло з володіння позивача не з волі останнього іншим чином. Представник позивача під час судового розгляду наполягав на тому, що довіреність на підставі якої ОСОБА_3 відчужила спірні квартири, належні на праві власності ОСОБА_1 , не була ним підписана і не була ним видана. Довіреність від імені ОСОБА_1 на ім’я ОСОБА_3 представник вважає таким правочином, що не був вчинений. В підтвердження своїх тверджень представник позивача посилався на проведені експерті дослідження щодо підпису на довіреності, а також відсутність у Прикордонної служби України та  паспорті позивача  відміток про перетинання державного кордону України, знаходження в цей час в іншій країні. Про те, що спірні квартири були відчужені позивач дізнався випадково в 2009 році, коли звернувся до державного органу, що здійснює реєстрацію права власності на об’єкти нерухомого майна.

Представник відповідачів  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_6 під час судового розгляду вимоги позивача не визнала, заперечувала проти їх задоволення, посилаючись на те, що викладені позивачем обставини не відповідають дійсності. Так, представник зазначила про те, що довіреність позивачем ОСОБА_1 була видана, підписана  та посвідчена у встановленому законом порядку. Продаж  спірних квартир відбулась за попередньою домовленістю між  ОСОБА_2 та ОСОБА_1, задля чого і була надана довіреність, враховуючи мешкання позивача за межами України  та постійні відрядження в інші країни. Про здійснення відчуження  позивач неодноразово зазначав своїм знайомим, зокрема через деякий час, жалівся , що вчинив продаж в той час, коли ціни на нерухомість були низькими. Представник також просила застосувати строк позовної давності, вказуючи на те, що позивачу достовірно було відомо про перехід права власності до іншої особи в 2005 році, однак за захистом, як він вважає порушеного права, звернувся лише в 2010 році.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 заперечувала проти заявлених позивачем вимог, вказуючи на те, що довіреність видану ОСОБА_1 09 грудня 2003 року , та яка була нею посвідчена, підписав особисто ОСОБА_1, виходячи з того, що  особа його була нею встановлена. Після посвідчення вказаної довіреності, позивач неодноразово  користувався її послугами.

Третя особа Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права  власності на об’єкти нерухомого майна подали свої пояснення з приводу поданого позову, відповідно до яких просили прийняти рішення згідно вимог чинного законодавства .

Суд вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_7,представника відповідача ОСОБА_6, третьої особи  ОСОБА_4, прослухавши покази свідків, дослідивши надані сторонами письмові докази, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою , п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена  законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено наступне. Право власності  ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 було зареєстровано на підставі договору  купівлі-продажу , посвідченого 1-ою Київською державною нотаріальною конторою 28.06.1994р. , за яким ОСОБА_8 продав ОСОБА_1НОМЕР_1 в будинку ЖСК «Радянський гігієніст». Право власності  ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 було зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 1-ою Київською державною нотаріальною конторою 10.08.1995р. , по якому  ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 НОМЕР_2 в будинку ЖСК «Радянській гігієніст».

09 грудня 2003 року громадянин Австрії ОСОБА_1 видав довіреність ,якою уповноважив ОСОБА_3 розпоряджатись належним йому на праві власності квартирами АДРЕСА_2.  

12 лютого 2004 року ОСОБА_3 діючи від імені громадянина Австрії ОСОБА_1 за довіреністю, посвідченою 09.12.2003р.  Одинадцятою київською державною нотаріальною конторою  за реєстровим №5с-2025 продала, а ОСОБА_2 придбав квартиру за АДРЕСА_2 .

12 лютого 2004 року ОСОБА_3 діючи від імені громадянина Австрії ОСОБА_1 за довіреністю, посвідченою 09.12.2003р.  Одинадцятою київською державною нотаріальною конторою  за реєстровим №5с-2025 продала, а ОСОБА_2 придбав квартиру за АДРЕСА_2 .

Із відповіді Державної прикордонної служби України вбачається, що в інтегрованій інформаційно-телекомунікаційній системі  «Гарт» Адміністрації  Держприкордонслужби України інформації про перетинання державного кордону України громадянином ОСОБА_1 в період з вересня по грудень 2003 року включно не має. При цьому служба зазначає про те, що відсутність інформації    у базі даних  «Відомості про осіб, які перетнули  державний кордон України» не спростовує факту перетинання  відповідною особою державного кордону  України.

Із договору  купівлі-продаж вчиненого 12 липня 2001 року видно, що позивач ОСОБА_1 придбав , а ОСОБА_12 і ОСОБА_13 продали квартиру АДРЕСА_1. Як зазначив представник відповідачів, пошуком  вказаної квартири  для позивача займався саме відповідач ОСОБА_2 на його особисте прохання, враховуючи те, що квартири у будинку АДРЕСА_2  йому не подобались. З метою їх продажу та придбання іншої, більш кращої, він і звернувся до відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_2 маючи намір придбати вказані квартири, але не маючи повної суми грошових коштів, знайшов для позивача квартиру, віддав за нього завдаток, як частину розрахунку за квартири АДРЕСА_2.

Із розписки ОСОБА_12 та її допиту в якості свідка вбачається, що ОСОБА_2 проводив попередній розрахунок з продавцями квартири АДРЕСА_1,  пояснюючи, що бажає придбати у ОСОБА_1 квартири.   

ОСОБА_2 постійно мешкає за адресою  АДРЕСА_2 з жовтня 1994 року та в НОМЕР_2 з 2003 року. Своєчасно сплачує усі комунальні послуги та пайові внески по утриманню будинку та реконструкції.

Із допиту свідків  ОСОБА_14, ОСОБА_15, покази яких суд приймає до уваги, вбачається , що ОСОБА_1   взимку 2003 року в  їх присутності  зазначав про передачу довіреності ОСОБА_2   для  подальшого відчуження квартир АДРЕСА_2 . При цьому свідок ОСОБА_14 зазначив про те, що в грудні 2003 року він особисто зустрічав позивача ОСОБА_1 в аеропорту Бориспіль, їздив з ним до нотаріальної контори,а в подальшому в АДРЕСА_3 передав документи ОСОБА_2  Як розрахунок за майно позивач просив відповідача придбати ОСОБА_16 квартиру , що  ОСОБА_2 і було зроблено.

 Під час судового розгляду свідок ОСОБА_17  вказувала про те, що  позивач ОСОБА_1 приходив до ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3, після їх придбання та проведення ОСОБА_2 ремонту.  Під час візиту ОСОБА_1 відзначив ремонт проведений ОСОБА_2 та висловив бажання повернути їх собі, придбавши за  більшу ціну   аніж раніш було сплачено ОСОБА_2 На цю пропозицію ОСОБА_2 відмовив ОСОБА_1, на що останній залишився невдоволеним.  

Свідки ОСОБА_18 і ОСОБА_19  під час їх допиту вказували на те, що  позивач після 2004 року в розмові з ними про нерухомість   жалівся про те, що відчужив квартири по бул. Д. Народів в м. Києві  в той час коли  ціни на нерухоме майно були низькими.

Свідок ОСОБА_20 під час її допиту вказувала на те, що взимку 2003 року, до неї в Одинадцяту  державну київську нотаріальну контору приходив позивач ОСОБА_1, який просив допомоги у вчиненні нотаріальної дії. У зв’язку  з тим, що в неї не було можливості приділити йому час, вона провела його до  ОСОБА_4 і попросила йому допомогти. Більше в той день він до неї не заходів.    

Суд критично відноситься до пояснень представника позивача з того приводу, що відсутність інформації про перетинання кордону України позивачем в грудні 2003 року та наявність відміток про перетинання кордону іншої держави свідчить про  неможливість видачі позивачем ОСОБА_1 довіреності  09 грудня 2003 року . Відсутність інформації в інтегрованій інформаційно-телекомунікаційній системі  «Гарт» Адміністрації  Держприкордонслужби України не спростовує перетинання державного кордону України. Позивач в період до якого відноситься видача довіреності, мав в декілька паспортів, в яких міститься дані про перетинання кордону України в різний період. При цьому позивач мав багаторазову візу в період з 26.05.2003р. по 26.05.2008р.

Згідно висновку експерта від 05.01.2001р. №267 державного науково-дослідного експертно–криміналістичного центру  підпис в графі «Підпис»  на 2 примірнику  довіреності  від імені ОСОБА_1  від 09 грудня 2003 року, що посвідчена нотаріусом ОСОБА_4 – виконаний не ОСОБА_1, а іншою  особою.

Згідно висновку комісійної судово-почеркознавчої експертизи , складений Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз 24 червня 2011 року,підписи від імені  ОСОБА_1 в графі «ПІДПИС :______» у  другому примірнику Довіреності від 09.12.2003р., видану ОСОБА_1 ОСОБА_3 та  посвідчену ОСОБА_4, державним нотаріусом одинадцятої Київської державної нотаріальної контори і зареєстрований в реєстрі №5с-2025; в графі «Розписка про одержання  оформленого документу»  в реєстрі реєстрації нотаріальних дій де за №5с-2025 зареєстровано Довіреність від 09.12.2003р., видану ОСОБА_1 ОСОБА_3 та  посвідчену ОСОБА_4, державним нотаріусом одинадцятої Київської державної нотаріальної контори , виконано однією особою – самим ОСОБА_1 .

Суд приймає до уваги висновок комісійної судово-почеркознавчої експертизи, складений Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз 24 червня 2011 року, оскільки він підтверджується іншими доказами наведеними вище, в їх сукупності.

Вищенаведені обставини, які встановлені під час судового розгляду, переконують суд в тому, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки викладені ним обставини не знайшли свого підтвердження.

Так, під час судового розгляду встановлено, що позивачем було видано довіреність на розпорядження нерухомим майном у вигляді квартир№АДРЕСА_2.  Вчинення вказаної дії  позивачем ОСОБА_1  не викликає сумнівів, оскільки підтверджується  дослідженими в сукупності доказами.

Відповідно до ст.. 237 ЦК України представництвом  є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана  або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ст.. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє.

Отже уповноважена позивачем особа ОСОБА_3  12 лютого 2004 року діючи від його імені  та в його інтересах вчинила правочини, відповідно до яких  відповідач ОСОБА_2  правомірно набув права власності на квартир№АДРЕСА_2.

З огляду на встановлені судом обставини суд знаходить посилання позивача на незаконність заволодіння спірними квартирами відповідачем ОСОБА_2 та набуття ним вказаного майна за рахунок позивача без достатньої правової підстави ,безпідставним.

Недоведеність позовних вимог позивачем є підставою для відмови в їх задоволенні.  Порушений стороною строк позовної давності може бути поновлений у разі встановлення порушення його прав чи інтересів з метою їх захисту, при наявності поважних причин для цього.

Виходячи з того, що  під час судового розгляу  не встановлено порушення  прав та  інтересів позивача під час відчуження квартир АДРЕСА_2, що є підставою для відмови в задоволенні вимог, суд вважає  недоцільним вирішувати   питання про поновлення порушеного ОСОБА_1 строку позовної давності.  

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 204, 237, 239 ЦК України,ст.ст.8,10,60,88,208,212,213,214, 215  ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

   В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участі третіх осіб приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Кївського міського бюро технічної інвентаризації та  реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна про витребування  майна з чужого незаконного володіння, виселення та зняття з рєстрації місця проживання, передачу майна та зобов"язання зареєструвати майно , відмовити.   Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти діб з дня його проголошення.

Суддя                                                                                           Л. І. Цокол