ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ
З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Животова Г.О.,
суддів Шибко Л.В. та Марчук Н.О.,
за участю прокурора Вергізової Л.А.,
розглянула 30 серпня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на вирок Приморського районного суду м. Маріуполя від 2 липня 2010 року, яким засуджено
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого, громадянина України,
за ч. 2 ст. 212 КК України на 1 рік обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими функціями, строком на 1 рік 6 місяців;
за ч. 2 ст. 366 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими функціями, строком на 1 рік 6 місяців;
за ч. 2 ст. 367 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими функціями, строком на 1 рік 6 місяців;
відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів остаточно на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими функціями, строком на 1 рік 6 місяців.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробовуванням протягом однорічного іспитового строку та покладенням обов’язків не виїжджати за межі України по постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання та роботи.
В апеляційному порядку зазначений вирок не переглядався.
Як встановив суд, ОСОБА_1, будучи директором ТОВ «БМА Донбас», у період з 1 червня по 31 грудня 2008 року приховав та занизив вартість об’єктів оподаткування, вніс завідомо неправдиві відомості до актів виконаних робіт про нібито надання очолюваному ним товариству приватними підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 маркетингових послуг, склав податкові декларації й інші податкові документи, посвідчив їх своїм підписом і печаткою товариства та надав їх Приморському відділенню Жовтневої МДПІ у м. Маріуполі Донецької області, внаслідок чого умисно ухилився від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у великих розмірах в сумі 1 173 395 грн.
Він же, у 2008 році, неналежно виконував свої службові обов’язки, несумлінно ставився до них, вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості про нібито виконання особою, кримінальна справа щодо якої виділена в окреме провадження і з якою він діяв з єдиним умислом, замовлених підприємством ВАТ ПСП «Азовінтекс» маркетингових послуг, що призвело до заволодіння цією особою грошовими коштами зазначеного підприємства в сумі 1 279 500 грн. перерахованих 24 липня 2008 року в якості передплати очолюваному ОСОБА_1 товариству.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування цього вироку через неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок м?якості, істотні порушення кримінально-процесуального закону.
Зокрема, прокурор вважає, що призначивши додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими функціями, строком на 1 рік 6 місяців за кожний злочин, суд помилково визначив такий же остаточний строк додаткового покарання, безпідставно застосувавши при цьому принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Окрім того, прокурор вважає безпідставним застосування щодо засудженого положень ст. 75 КК України, що призвело до призначення явно несправедливого покарання через його м?якість.
В запереченнях на касаційну скаргу захисник ОСОБА_5 та засуджений ОСОБА_1 просять залишити оскаржений вирок щодо останнього без зміни, касаційну скаргу прокурора – без задоволення. Вважають, що суд правильно застосував ч. 1 ст. 70 КК України при призначенні остаточного покарання і звертають увагу на те, що засуджений, який позитивно характеризується, вже відбув покарання з випробуванням і, у передбаченому ст. 408-1 КПК України, звільнений від такого після закінчення іспитового строку.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні наведених у вироку злочинів та їх кваліфікація за ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України у касаційній скарзі не оспорюються, а доводи прокурора про неправильне застосування кримінального закону при призначенні покарання колегія суддів визнає обґрунтованими.
Так, оскільки суд призначив ОСОБА_1 за кожний із вчинених злочинів однакові додаткові покарання з однаковим, не максимальним, строком - 1 рік 6 місяців, то можливість визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, виключалась.
При застосуванні ст. 75 КК України суд не врахував розмір заподіяної державі та підприємству ВАТ ПСП «Азовінтекс» шкоди, відповідно, 1 173 395 та 1 279 500 грн., що виключало можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.
Отже, призначене ОСОБА_1 покарання є явно несправедливим внаслідок м?якості через безпідставне та неправильне застосування ст. 75 КК України.
За таких обставин оскаржений вирок підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.
Зважаючи на зазначене, керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області задовольнити.
Вирок Приморського районного суду м. Маріуполя від 2 липня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.
СУДДІ:
Г.О. Животов Л.В. Шибко Н.О. Марчук