17.08.2011
МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ________________
Справа № 1519/2а-3378/11
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 серпня 2011 року м. Одеса
Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Сегеда О.М., розглянувши в порядку скороченого провадження в м. Одесі матеріали справи адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання відмови нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»безпідставною та зобов’язання вчинити певні дії,
встановив:
В червні 2011р. ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до Управління пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси (далі –Управління), посилаючись на те, що він є дитиною війни і згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 р. № 2195-ІУ (далі –Закон № 2195-1У) йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Позивач зазначає, що він перебуває на обліку у відповідача як дитина війни, однак йому виплачується соціальна допомога у розмірі меншому, ніж це встановлено нормою закону. У відповідь на звернення до відповідача із заявою про перерахунок та виплату такої допомоги у розмірі, встановленому ст. 6 Закону № 2195-ІУ, йому було відмовлено. Вважаючи дії Управління незаконними, позивач просить суд визнати безпідставною відмову відповідача щодо нарахування йому пенсії, як дитині війни, у розмірі меншому, ніж передбачено ст. 6 Закону № 2195-ІУ, та зобов’язати здійснити перерахунок та виплату йому пенсії, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону №2195-ІУ за період з 01 січня 2006р. по цей час включно з подальшим нарахуванням та виплатою підвищеної пенсії.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 15 червня 2011 р. позовні вимоги позивача в частині визнання безпідставною відмови відповідача щодо нарахування йому пенсії, як дитині війни, у розмірі меншому, ніж передбачено ст. 6 Закону №2195-ІУ, та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії йому, як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону за період з 01 січня 2006 року по 07 грудня 2010 року, які заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду, залишені без розгляду. В частині позовних вимог позивача щодо нарахування та виплати щомісячної державної допомоги за період 08 грудня 2010р. –відкрито скорочене провадження.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, що беруть участь у справі.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивачки щодо стягнення з відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, суми недоплаченої соціальної державної допомоги, суд зобов'язаний встановити, чи діяв відповідач на підставі закону, чи є його дії безсторонніми та добросовісними.
Судом встановлено, що правовідносини між сторонами регулюються Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Приймаючи до уваги, що деякі зміни були визнані неконституційними, суд керується нормами Закону в тій редакції, в якій вони регулювали правовідносини між позивачем та відповідачем з урахуванням їх конституційності.
Відповідно до ст. 1 Закону дитина війни –це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Позивач, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року є дитиною війни і має право на пільги, передбачені вказаним Законом.
Статтею 6 Закону №2195-ІУ передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до вимог ст. 7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 41 розділу 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст ст. 6 Закону України №2195-ІУ було викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з однім із законів».
Положення пункту 41 розділу 11 вказаного Закону втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. (справа щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України).
Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Зазначена норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Отже, суд приходить до висновку, що дія даної норми не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни повинен бути мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058 (далі Закон №1058), обчислювався виходячи з визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Суд вважає, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»стосовно застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 цієї статті, тільки щодо визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсій за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Судом було встановлено, що відповідач нараховував та виплачував позивачу щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, всупереч вимогам ст. 6 Закону № 2195-ІУ.
Оскільки у 2010 р. положення ст. 6 Закону №2195-ІУ щодо розміру підвищення до пенсії дітям війни, не обмежувались та зберігають чинність, а відповідач виплачував підвищення у заниженому розмірі, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.
Так як при розгляді справи було встановлено, що відповідач нараховував та виплачував позивачу щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, всупереч вимогам ст. 6 Закону №2195-ІУ, то дії відповідача по нарахуванню та виплаті позивачу пенсії як дитині війни у розмірі, меншому ніж передбачено ст. 6 Закону №2195-ІУ визнаються противоправними, відповідача має бути зобов’язано провести перерахунок та виплату позивачу щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону, в межах шестимісячного строку звернення до суду за захистом свого права, а саме з 08 грудня 2010р. по 18 червня 2011р.
В задоволені позовних вимог позивача стосовно зобов’язання УПФ в Малиновському районі м. Одеси нарахувати та виплатити недоплачену державну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 19 червня 2011р. по теперішній час має бути відмовлено з таких підстав.
Відповідно до п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік», доповнений п. 4 згідно Закону України №3491-ІV «Про внесення змін до закону України «Про державний бюджет України на 2011рік»від 14 червня 2011 року, що набрав законної сили 19. червня 2011 року, у 2011 році норми і положення статей 39,50,51,52,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14,22,37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік
При перерахунку пенсії позивача, відповідач має застосовувати розмір мінімальної пенсії визначений у ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 р. № 1058, оскільки інший розмір мінімальної пенсії законами України не встановлений, на що також звертав увагу Верховний Суд України при розгляді аналогічних справ.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 22 Конституції України, ст.ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік»ст.ст. 2, 6-14, 71, 89, 99, 100, 158-163, 167, 183-2, 186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі м. Одеси про визнання відмови нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»безпідставною та зобов’язання вчинити певні дії –задовольнити частково.
Визнати противоправними дії Управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі м. Одеси щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, в розмірі меншому, ніж встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі м. Одеси провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період із 08 грудня 2010 року по 18 червня 2011р. з урахуванням вже проведених виплат.
В іншій частині позову –відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Малиновський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.
Суддя: О.М. Сегеда