УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 вересня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Пшонки М.П.
суддів: Леванчука А.О., Макарчука М.А., Матвєєвої О.А., Писаної Т.О.
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна», Головне управління юстиції у м.Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності в порядку спадкування, за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою через представника ОСОБА_6, на ухвалу апеляційного суду м.Києва від 23 червня 2011 року,-
в с т а н о в и л а:
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4, який потім відмовився від своїх вимог, звернулися до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що власниками спірної квартири в рівних долях були ОСОБА_7 та ОСОБА_8, після смерті якого ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцями за законом першої черги стали його мати ОСОБА_7 та син ОСОБА_4 Спадщину вони прийняли, але не оформили. Після смерті у 2004 році ОСОБА_7 спадкоємцем був її син ОСОБА_1, який постійно проживав у спірній квартирі та прийняв у спадщину, але не оформив, належні його матері ѕ квартири. Однак, у 2009 році позивачу стало відомо, що належна його покійній матері та брату квартира була передана у власність на підставі договору купівлі-продажу від 17.11.1995 року ОСОБА_3 та продана ним ОСОБА_2
Заочним рішенням Подільського районного суду м.Києва від 10 лютого 2011 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 3 липня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 1125.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування.
У решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 145,71 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
ОСОБА_2 подав заяву про перегляд зазначеного заочного рішення, яку ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 31 березня 2011 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків скарги, який не може перевищувати п’яти днів з дня отримання ухвали.
Оскільки вказані судом недоліки ОСОБА_2 не було усунуто, ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 19 квітня 2011 року заяву повернуто.
Не погодившись, ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду із скаргою.
Ухвалою апеляційного суду м.Києва від 23 червня 2011 року, яка є предметом оскарження, скасовано ухвалу Подільського районного суду м.Києва від 19 квітня 2011 року і передано справу до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду.
Не погодившись із вказаною ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_1 через представника подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушенням норм процесуального права, ставить питання про її скасування та просить залишити в силі ухвалу Подільського районного суду м.Києва від 19 квітня 2011 року.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд не має права через неподання доказів при пред’явленні позову залишити заяву без руху та повернути заявникові. При цьому послався, зокрема, на ч.2 ст. 27 ЦПК України.
Однак, з такими висновками погодитися не можна.
Відповідачем було подано заяву про перегляд заочного рішення.
Статтею 229 ЦПК України встановлено форму і зміст заяви про перегляд заочного рішення, яка передбачає, що в заяві повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і неповідомлення їх суду, і докази про це, а також, посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача (п.п.3,4 ч.2 ст.229 ЦПК України).
Саме ці підстави зазначені в ухвалі Подільського районного суду м.Києва від 31.03.2011 року, якою заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Подільського районного суду м.Києва від 10.02.2011 року залишено без руху, що відповідає вимогам ч.7 ст. 229, ст.121 ЦПК України.
На виконання вимог судді відповідач надав уточнену заяву про перегляд заочного рішення \а.с.196-200\, яка також не містить посилання на докази щодо поважності причин неявки в судове засідання.
Суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив уточнену заяву ОСОБА_2 та не звернув увагу на те, що вона не містить жодного посилання на докази щодо його відсутності у судовому засіданні 10.02.2011 року.
Таким чином, ухвалу Подільського районного суду від 19.04.2011 року, якою визнано неподаною та повернуто відповідачеві заяву про перегляд заочного рішення, постановлено згідно з законом та скасовано помилково.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.336 ЦПК України за наслідками розгляду касаційної скарги на ухвалу суд касаційної інстанції має право скасувати ухвалу і залишити в силі ухвалу, що була помилково скасована апеляційним судом.
Керуючись ст.ст. 336, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану через представника ОСОБА_6, задовольнити.
Ухвалу апеляційного суду м.Києва від 23 червня 2011 року скасувати, залишити в силі ухвалу Подільського районного суду м.Києва від 19 квітня 2011 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий : М.П. Пшонка
Судді : А.О. Леванчук
М.А. Макарчук
О.А. Матвєєва
Т.О. Писана