УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого : Пшонки М.П.
суддів: Гримич М.К., Лесько А.О.,
Мазур Л.М., Макарчука М.А.
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 10 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,
в с т а н о в и в :
У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути на його користь з відповідача 77000,00 гривень, які його батько ОСОБА_5 за життя позичив відповідачу відповідно до письмової розписки від 31.07.2008 року і яку останній зобов’язувався повернути до 01.10.2008 року. До визначеного в розписці терміну ОСОБА_4 зазначену суму боргу не повернув. ІНФОРМАЦІЯ_1 року батько позивача - ОСОБА_5 помер , відповідно до заповіту, складеного ним у 2003 році , своєму сину – позивачу по справі ОСОБА_3 заповів все своє майно з чого б воно не складалося і де б воно не було, все що йому буде належати на день смерті, а також все, на що за законом він матиме право. В ході судового розгляду справи позивач відмовився від позовних вимог на суму 16000,0 гривень в зв’язку з добровільним погашенням в цій частині боргу відповідачем, відмова прийнята судом.
Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 17 березня 2011 року позов задоволений, на користь позивача стягнуто з відповідача 61000,0 гривень боргу за розпискою, 120,00 гривень витрат на ІТЗ розгляду справи, 610,00 гривень судового збору, а також повернуто надлишково сплачену суму судового збору.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 10 травня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення першої інстанції, яке ухвалене згідно з законом , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи № 2-43/11 (в одному томі), касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Судами встановлено, що 31.07.2008 року між гр. ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року і який є батьком позивача та відповідачем ОСОБА_6 був укладений договір позики, про що свідчить письмова розписка, написана відповідачем про отримання в борг 77000,00 гривень зі строком повернення до 01.10.2008 року. Відповідно до заповіту , складеного ОСОБА_5, позивачу ОСОБА_7 заповітним розпорядженням поруч з іншим передано право на все те, на що за законом буде мати право на день смерті його батько. До часу звернення до суду з позовом ОСОБА_3, який є спадкоємцем кредитора – 30.11.2010 року, відповідач боргу не повернув.
При ухваленні рішення про відмову в позові суд апеляційної інстанції послався на те, що відповідно до ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов’язання кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі, в зв’язку з цим, вважав, що розписка кредитора – ОСОБА_5 від 01.10.2008 року про отримання ним від ОСОБА_4 78000,00 гривень є належним доказом виконання зобов’язання на 77000,00 гривень. Розписку було надано відповідачем під час судового розгляду справи в суді першої інстанції.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення апеляційної інстанції не відповідає. Відповідно до ч.2,3 ст. 545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові документ, кредитор, приймаючи виконання зобов’язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов’язку.
Відповідно до ст. 339 ЦПК України установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно з законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
На підставі наведених норм ЦК України, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, правильно дав оцінку обставинам справи, прийняв відмову позивача від частини позову на суму 16000,00 гривень в зв’язку з добровільним частковим погашенням боргу після порушення провадження по справі, врахувавши цю обставину при ухваленні рішення як підтвердження наявності боргу, належним чином оцінив заперечення відповідача, який одночасно заявляв як про безгрошовість позики так і про повне виконання цього зобов’язання, правильно визначив характер правовідносин між сторонами, за таких обставин рішення апеляційного суду Вінницької області від 10 травня 2011 року підлягає скасуванню, з залишенням в силі рішення суду першої інстанції, що було помилково скасоване апеляційним судом.
Керуючись ч.1 ст. 336, ст. 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 10 травня 2011 року - задовольнити .
Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 10 травня 2011 року скасувати, рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 17 березня 2011 року - залишити без змін .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді М.К. Гримич
А.О. Лесько
Л.М. Мазур
М.А. Макарчук