Справа № 2-3212/11

Категорія 40

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

01 вересня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Цокол Л.  І. ,

при секретарі –                    Шарапа М. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кижві цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участі третьої особи  ВГІРФО Печерського РУГУ МВС України в м. Києві про позбавлення права користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання,

В С Т А Н О В И В :

 Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду і просить  позбавити ОСОБА_2 права користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, та зняти з реєстрації місце проживання позивача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ОСОБА_2 не сплачує плату за користування жилим приміщенням і комунальні послуги,  не працює, при цьому укладає кредитні договори, отримує кошти, не повертаючи їх. На адресу позивача надходять листи з погрозами та телефонні дзвінки такого ж змісту щодо необхідності повернення коштів. Позивач вважає, що таким чином існує загроза втрати його майна, і він не в повній мірі може  використовувати свої права як єдиного власника на це майно.

Представник відповідача ОСОБА_3.  вимоги позивача не визнав, вказуючи на те, що відповідач працює, отримує заробітну плату і погоджується сплачувати  комунальні витрати. Представник також зазначив, що відповідач є рідною донькою позивача, була зареєстрована за його власним бажанням, і оскільки інших домовленостей при її вселенні не було, вона  має право користуватись жилим приміщенням на рівні з позивачем. Підстав для виселення  відповідача, передбачених чинним законодавством не має.

Третя особа просила проводити розгляд справи за відсутності представника.

Суд вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_3., дослідивши письмові докази по справі, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст..156 ЖК Української РСР члені сім’ї власника жилого будинку ( квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку(квартири), якщо при їх вселення не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Члени сім’ї власника будинку (квартири) зобов’язані дбайливо ставитись до жилого будинку (квартири). Повнолітні члені сім’ї власника зобов’язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і при домової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім’ї про розмір участі у витратах вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ст.. 160 ЖК Української РСР члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належать громадянинові на праві приватної власності, користуються нарівні з наймачем усіма правова і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму.

Відповідно до ст.. 157 ЖК Української РСР членів  сім’ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому поряду без надання іншого жилого приміщення.  

Відповідно до ст.. 116 цього ж кодексу, якщо наймач,  члени його сім’ї  або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують  чи псують жиле приміщення, або  використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання   із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб  провадиться без надання іншого жилого приміщення.    

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , зареєстрований та проживає там же.

Відповідач ОСОБА_2 є  повнолітньою донькою відповідача, яка була вселена  та проживає в АДРЕСА_1 з   21 квітня 1998 року. З того ж часу відповідач зареєстрована за вказаним місцем проживання.  В судовому засіданні не встановлено, що при вселення відповідача були  якісь інші домовленості ніж ті , що встановлені чинним законодавством.  Отже відповідач має право користуватись житловим приміщенням на рівні з позивачем та зобов’язана нести витрати  на його утримання та сплачувати комунальні послуги.  При цьому відповідач, як особа, визначена ст..64 ЖК Української РСР, може бути виселена з житлового приміщення позивача відповідно до ст.. 116 цього ж кодексу.

В даному випадку посилання позивача на  норми чинного законодавства, які  визначають його права  щодо власного майна та встановлюють способи захисту у разі їх порушення  суд вважає необґрунтованим , оскільки право користування житловим приміщенням відповідача визначено Житловим кодексом Української РСР.  

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду, свідоцтва про смерть. В даному випадку обставин визначених даною нормою закону не має.

Оцінивши встановлені обставини справи суд не знаходить достатніх підстав для задоволення вимог позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.156 Житлового кодексу Української РСР, ст.ст.8,10,60,88,208,212,213,214, 215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

   В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участі третьої особи  ВГІРФО Печерського РУГУ МВС України в м. Києві про позбавлення права користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання, відмовити.   Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти діб з дня його проголошення.

Суддя                                                                                           Л. І. Цокол