У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
Пшонки М.П., Леванчука А.О., Макарчука М.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «ОТП Банк», треті особи: ОСОБА_5, Національний банк України, про визнання кредитного договору, договорів застави та поруки недійсними за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 3 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 березня 2011 року,
в с т а н о в и л а :
У травні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що між ним та відповідачем укладено кредитний договір та йому видані грошові кошти в сумі 68 тис. доларів США на придбання транспортного засобу строком до 20 грудня 2012 року. На забезпечення виконання зобов’язань за цим договором позивачем укладено з відповідачем договір застави транспортного засобу – автомобіля Volkswagen Toureg, н.з НОМЕР_1. Крім того, ПАТ «ОТП Банк» укладено зі ОСОБА_5 договір поруки. Посилаючись на те, що кредитний договір укладено з порушенням чинного законодавства, оскільки сума кредиту надана не в національній валюті, а відповідач на момент укладення договору не мав індивідуальної ліцензії на надання і одержання кредитів в іноземній валюті, позивач просив визнати укладені з банком договори недійсними.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 3 грудня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 3 березня 2011 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_4 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просив скасувати судові рішення та ухвалити рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено, що суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у визнанні недійсними укладених договорів, оскільки, укладаючи кредитний договір, банк діяв на підставі виданої Національним банком України банківської ліцензії №191 від 8 листопада 2006 року, якою передбачено право на виконання банківських операцій, визначених ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також на підставі дозволу №191-1 від 2 березня 1998 року, яким передбачено право на здійснення валютних операцій, у тому числі операцій щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України (а .с. 27-29).
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Виходячи з наведеного, судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 3 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
Пшонка М.П. Леванчук А.О. Макарчук М.А.