РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" вересня 2011 р. Справа № 9/5025/1027/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючий суддя Грязнов В.В.
суддя Тимошенко О.М. ,
суддя Савченко Г.І.
секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача-Товариства з додатковою відповідальністю «Адамс» на рішення господарського суду Хмельницької області від 13.07.2011р. у справі № 9/5025/1027/11
за позовом Товариство з додатковою відповідальністю «Адамс»
с. Жовтневе Кам`янець-Подільського району Хмельницької області
до відповідачів: 1. Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит»в особі
Філії «Західне регіональне управління АТ «Банк «Фінанси та кредит»
м.Хмельницький
2. Відкрите акціонерне товариство «Кам'янець-Подільський комбі-
нат хлібопродуктів»м.Кам'янець-Подільський Хмельницької області
про визнання недійсним договору поруки від 31 січня 2007р.
за участю представників сторін:
від позивача- не з’явився;
від відповідача1- ОСОБА_1 довір.б/н від 17.02.2011р.
від відповідача 2- не з’явився
Представнику Відповідача-1 роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу стороною заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.
Відповідно до рішення господарського суду Хмельницької області від 13 липня 2011р. у справі № 9/5025/1027/11 (суддя Олійник Ю.П.) Товариству з додатковою відповідальністю «Адамс»відмовлено у позові до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»в особі Філії «Західне регіональне управління АТ «Банк «Фінанси та кредит»(надалі в тексті –Банк) про визнання недійсним договору поруки від 31 січня 2007р.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 13 липня 2011р. у справі № 9/5025/1027/11 Позивач-Товариство з додатковою відповідальністю «Адамс»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає про те, що дане рішення судом винесене передчасно, воно не відповідає дійсним обставинам справи та прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2011р. апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Адамс»(надалі в тексті –Товариство) прийнято до провадження, справу призначено до слухання.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 07 вересня 2011р. представник Відповідача-1 заперечив проти доводів апеляційної скарги, надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції, Скаржник та Відповідач-2 не забезпечили явку своїх представників в призначене судове засідання, причини неявки суду не повідомили.
Оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 16 серпня 2011р. – явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу по суті.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ Банк «Фінанси та кредит»-банк та ВАТ «Кам’янець-Подільський комбінат хлібопродуктів»-позичальник уклали Договір про кредит-ну лінію №10-02-07, згідно з умовами п.п.1.1 та 3.1 якого банк, як кредитор відкриває позичальникові кредитну лінію на загальну суму 8 200 000,00 грн., а позичальник зобов’язується повернути отримані кошти згідно графіку зниження ліміту з кінцевим строком погашення 30.01.2012р. та сплатити за користування кредитними коштами проценти в розмірі 18,5%. При цьому позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами за процентними ставками: 18,5% річних за період із дня видачі до дати повернення кредиту згідно графіку зниження кредитного ліміту та 37% річних за період з 30.01.2012р. до дня фактичного погашення основної заборгованості.(арк.справи 10-15).
ВАТ «Адамс», як поручитель, ТзОВ Банк «Фінанси та кредит», як кредитор та ВАТ «Кам’янець-Подільський комбінат хлібопродуктів», як боржник 31.01.2007р. уклали Договір поруки, згідно п.1.1 якого поручитель зобов’язався перед кредитором-Банком відповідати в повному обсязі за своєчасне і повне виконання боржником зобов’язань за Договором про кредитну лінію від 30.01.2007, згідно якого боржнику відкрито кредитну лінію з лімітом 8 200 000 грн. зі сплатою 18,5% річних. При цьому у випадку невиконання боржником зо-бов’язань за Договором про кредитну лінію –боржник і поручитель відповідають як солідар-ні боржники (п.2.1 договору поруки). Згідно п.2.2 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, у т.ч. за основною сумою боргу, сплатою щомісячних процентів і підвищених процентів, оплатою комісійної винагороди, сплатою неустойки за основною сумою боргу та процентах, а також по відшкодуванню збитків.(арк. справи 8-9).
Надалі, ВАТ Банк «Фінанси та кредит»-банк та ВАТ «Кам’янець-Подільський комбінат хлібопродуктів»-позичальник 12.05.2008р. уклали додатковий договір №1 до Договору про кредитну лінію від 30.01.2007р., згідно якого внесені наступні зміни: у п.1.1 договору банк відкриває позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом на загальну суму 8 200 000,00грн., а позичальник зобов’язується повернути отримані в рахунок кре-дитної лінії кошти згідно графіку зниження кредитного ліміту з кінцевим строком погашен-ня 30.01.2012р. та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 18,5% річних за період з 30.01.2007р. по 11.05.2008р. та 20% річних за період з 12.05.2008р. до закінчення терміну дії цього договору (а за користування кредитними коштами з моменту вказаного «б», «в» пункту 3.1 цього договору –сплатити проценти у підвищеному розмірі; у п.3.1 договору – позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами за наступними процентними ставками – 18,5% річних за період з 30.01.2007р. по 11.08.2008 р., 20% річних за період з 12.05.2008р. до дати повернення кредиту, 40% річних за період з 30.01.2012р. до дня повного погашення основної заборгованості за кредитом.(арк.справи 16).
Зазначеними сторонами 10.10.2008р. також підписано додатковий договір №2 до Договору про кредитну лінію від 30.01.2007р., згідно якого внесені наступні зміни: у п.1.1 договору банк відкриває позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом на загальну суму 8 200 000,00грн., а позичальник зобов’язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії кошти згідно графіку зниження кредитного ліміту з кінцевим строком погашення 30.01.2012р. та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 18,5% річних за період з 30.01.2007р. по 11.05.2008р., 20% річних за період з 12.05.2008р. по 09.10.2008р., 23% річних за період з 10.10.2008р. до закінчення терміну дії Договору; згідно п.3.1 договору, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними кошта-ми за наступними процентними ставками –18,5% річних за період з 30.01.2007р. по 11.08. 2008р., 20% річних за період з 12.05.2008р. до 09.10.2008р., 23% річних за період з 10.10. 2008р. до дати повернення кредиту, 40% річних за період з 30.01.2012р. до дня повного погашення основної заборгованості за кредитом.(арк.справи 17).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання Договору про кредитну лінію від 30.01.2007р. –банк надав, а позичальник – отримав кредитні кошти.
ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»є правонаступником і ТзОВ, і ВАТ «Банк «Фінанси та кредит». Разом з тим, Товариства з додатковою відповідальністю «Адамс»є правонаступником ВАТ «Адамс».(арк.справи 19, 33-35).
Перевіряючи дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні 13.07.2011р. рішення, апеляційний суд приймає до уваги наступне:
Статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який втілюється в положеннях статей 3 та 627 ЦК України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов’язки учас-ників.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст.193 ГК України договір є обов’язковим для виконання сторонами, а зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законно-давства.
Предметом спору у даній справі є визнання недійсними договору поруки.
Згідно з ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За договором поруки, згідно ст.553 ЦК України, - поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі.
Правові наслідки порушення зобов’язання, забезпеченого порукою передбачені статтею 554 ЦК України. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі стст. 203, 215 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Колегією суддів Рівненського апеляційного суду враховується те, що чинним законодавством не передбачені особливі умови договору поруки. Тому у оспорюваному договорі поруки сторонами у справі визначене основне зобов’язання, яке забезпечується порукою та його розмір, а саме: зобов’язання за Договором про відновлювальну кредитну лінію від 30.01.2007р., згідно якого третій особі відкрито кредитну лінію з лімітом 8 200 000,00грн. зі сплатою 18,5% (п. 1.1 договору). При цьому п.1.2 договору поруки зазначено, що підставою договору є дійсна вимога кредитора до боржника, установлена договором про кредитну лі-нію. Визначені договором поруки права і обов’язки сторін, а також інші умови договору - відповідають положенням ст.554-559 ЦК України.
Відтак, правомірним є висновок суду першої інстанції, що зміст договору поруки не суперечить нормам ЦК України. Тому, правомірно не прийнято до уваги доводи Позивача про те, що поручитель є третьою особою і не має жодного зобов’язання перед кредитором згідно ст.510 ЦК України.
Також суд не приймає до уваги доводи Скаржника, що підставою недійсності договору поруки є укладення між Відповідачами без згоди поручителя додаткових договорів №1 від 12.05.2008р. та №2 від 10.10.2008р. до договору про кредитну лінію від 30.01.2007р., якими збільшено обсяг відповідальності поручителя, оскільки факт підписання останніх у 2008 році –не свідчить про недійсність договору поруки, укладеного у 2007 році. Відповідно на момент укладення договору поруки в забезпечення зобов’язання за договором кредитної лінії від 30.01.2007р. додаткових угод до договору про кредитну лінію №1 та №2 – не існувало.
Крім того, згідно з ч.1 ст.559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Тому з підстав збільшення відповідальності боржника без згоди поручителя –договір поруки не може бути визнаний недійсним, оскільки це є підставою лише для припинення поруки, тобто впливає на дію договору, а не на його дійсність.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апе-ляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Адамс» на рішення господарського суду Хмельницької області від 13.07.2011р. у справі № 9/5025/1027/11 –залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції –без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.
3. Справу № 9/5025/1027/11 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Савченко Г.І.
01-12/12223/11