РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2011 року Справа № 5004/587/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Дужич С.П.
судді Юрчук М.І. ,
судді Василишин А.Р.
при секретарі Ткач Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1. (довіреність №17-Ю від 15.01.2011р.)
відповідача - ОСОБА_2. (довіреність від 15.08.2011р.)
розглянувши апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт" на рішення господарського суду Волинської області від 15.06.11 р. у справі №5004/587/11 (суддя Слупко В.Л.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт"
до Приватного підприємства "Фірма "Гамбіт"
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 537604 грн. 10 коп.
Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
ВСТАНОВИВ:
15 червня 2011 року, рішенням господарського суду Волинської області у справі №5004/587/11 було відмовлено у позові ТОВ "Еліт" до ПП "Фірма "Гамбіт" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 53 7604, 10 грн. та було визнано недійсним договір купівлі-продажу цукру 11-10 від 02 червня 2010 року, укладеного між "Фірма "Гамбіт" та ТзОВ "Еліт".
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове, яким позов задоволити, мотивуючи свою апеляційну скаргу тим, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт посилається на те, що сторони не звертались до суду з вимогою визнати Договір №11-10 від 02 червня 2010 року недійсним, а акт податкової перевірки, який взятий судом за основу при прийнятті даного рішення, не може бути використаний як беззаперечний доказ нікчемності вказаного Договору. Судом, також, не взято до уваги факт визнання відповідачем позову, а саме, частковою поставкою цукру. Позивач вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки цукор поставлений та оплачений ТОВ "ЕЛІТ" не був предметом спору між сторонами.
Відповідач не скористався своїм правом відзиву на апеляційну скаргу, відсутність якого, відповідно ч.2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає апеляційному перегляду.
Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, а представник відповідача також зазначив, що рішення суду щодо визнання договору №11-10 від 02 червня 2010 року є безпідставним, оскільки поставка цукру відбувалась і під час розгляду справи. Визнав борг відповідача перед позивачем в розмірі 43 073,00 грн. та заперечив проти стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних. Просить апеляційну скаргу задоволити частково.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила що:
02 червня 2010 року, між ТОВ "Еліт", як покупцем, та ПП "Фірма "Гамбіт", як продавцем, було укладено Договір купівлі-продажу цукру №11-10, згідно якого продавець мав поставити та продати у власність покупця білий цукор, вироблений з цукрових буряків вищого ґатунку, відповідно до ДСТУ 4623-2006, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах даного договору (а.с.13-15 т.1).
Відповідно до п.1.2 договору, найменування та кількість товару, що підлягає продажу, а також ціна визначаються у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно п.6.1 договору покупець проводить оплату після проведення перевірки наявності товару у вигляді оплати за оглянуту партію.
Пунктом 7.1 договору продавець зобов'язується, зокрема, відпустити товар покупцю або уповноваженій ним особі, з належно оформленими дорученнями та довіреністю у кількості, згідно умов цього договору.
В період червень-серпень 2010 року ТОВ "Еліт" перерахував ПП "Фірма "Гамбіт" 3 528 000,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками та платіжними дорученнями (а.с.28-33, 66-71 т.1).
ПП "Фірма "Гамбіт" свої зобов'язання щодо поставки оплаченого товару виконало частково, поставивши, за видатковими накладними, ТОВ "Еліт" продукції на загальну суму 3 168 927,00 грн. (а.с.78-109 т.1).
Таким чином, позивачу було недопоставлена товару на суму 359 073,00 грн.
30 вересня 2010 року, сторонами підписано акт зведення взаєморозрахунків з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2010 року, згідно якого борг ПП "Фірма "Гамбіт" складає 556 793,00 грн. (а.с.19 т.1).
23 листопада 2010 року, ТОВ "Еліт" надіслало ПП "Фірма "Гамбіт" вимогу №615 про повернення коштів, сплачених за недопоставлений товар 421 760,83 грн. (а.с.17 т.1).
28 березня 2011 року, ТОВ "Еліт" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з ПП "Фірма "Гамбіт" 537 604,10 грн., з яких, 359 073 грн. - розмір перерахованої передоплати за непоставлений цукор по Договору купівлі-продажу №11-10 від 02 червня 2010 року, 165 173,58 грн. - пені, 3 590,73 грн. - 3% річних та 9 766,79 грн. - інфляційних втрат нарахованих в зв’язку з неналежним виконанням умов договору (а.с.3-6 т.1).
15 червня 2011 року позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог №259, в якій, вказуючи на часткове виконанням відповідачем зобов’язань по договору купівлі-продажу, просить суд стягнути з ПП "Фірма "Гамбіт" борг в сумі 43 073 грн., 3 590,73 грн. - 3% річних та 9 766,79 грн. - інфляційних втрат, від стягнення пені в сумі 165173,58 грн. позивач відмовився (а.с.138-139 т.1).
15 червня 2011 року, рішенням господарського суду Волинської області було відмовлено у позові ТОВ "Еліт" до ПП "Фірма "Гамбіт" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 537604, 10 грн. та було визнано недійсним договір купівлі-продажу цукру "11-10 від 02 червня 2010 року, укладеного між "Фірма "Гамбіт" та ТзОВ "Еліт".
Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга підлягає з таких підстав:
Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписи ч.1, ч.2 ст. 692 ЦК України встановлюють, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно ч.2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Наведена норма кореспондується з приписами ст. 670 ЦК України.
Згідно ч.1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Наявні в матеріалах справи видаткові накладні, надані позивачем товарно-транспортні накладні на перевезення цукру є належним доказом на підтвердження часткового виконання ПП "Фірма "Гамбіт" своїх зобов'язань щодо поставки цукру бурякового на виконання Договору купівлі-продажу №11-10 від 02 червня 2010року.
Крім того, сам відповідач не спростовує факт здійснення часткової поставки цукру бурякового на суму 3 168 927,00 грн. (до моменту звернення позивача до суду з позовом) та на суму 316 000,00 грн. (після порушення провадження у справі).
Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Окрім того, ст. 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства відносить, зокрема, принцип справедливості, добросовісності та розумності.
Із змісту матеріалів справи вбачається, що позовна вимога про визнання Договору купівлі-продажу №11-10 від 02 червня 2010 року недійсним ТОВ "Еліт" не заявлялася.
Частиною 1 ст. 83 ГПК України визначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право вийти за межі позовних вимог, якщо договір суперечить законодавству, а також якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Таким чином, місцевий господарський суд без достатніх на то підстав вийшов за межі позовних вимог, не обґрунтувавши в чому Договір купівлі-продажу №11-10 від 02 червня 2010 року суперечить законодавству, взявши до уваги лише акт Ківерцівської МДПІ від 09 лютого 2011 року позапланової перевірки відповідача по справі, за яким ніякі санкції до ПП "Фірми "Гамбіт" не застосовувались, та не врахував інші наявні в матеріалах справи документи.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає необґрунтованим та помилковим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову та визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 02 червня 2010 року.
Таким чином, у відповідності до ч.2 ст. 693 ЦК України, здійснивши передоплату за поставку цукру бурякового у розмірі 3 528 000,00 грн. та отримавши товар частково на суму 3 484 927,00грн. (згідно заяви про уточнення позовних вимог), позивач має право вимагати повернення сплачених за товар коштів в сумі 43 073,00 грн.
Згідно зазначених обставин справи та норм чинного законодавства, уточнені вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 43 073,00 грн. боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.
Нормою ч.2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування позивачем до стягнення з відповідача 3590,73 грн. - 3% річних та 9766,79грн. - інфляційних втрат проведено згідно вимог чинного законодавства, а тому вказані суми підлягають стягненню у повному обсязі (т.1, а.с.7).
Крім того, колегія суддів погоджується з твердження скаржника, що акт податкової перевірки не є рішенням державного органу і тому, відповідно, не встановлює будь-яких обов'язків для суб'єктів господарської діяльності. Податкові повідомлення-рішення на основі вказаного акту податковим органом не виносились. Таким чином, вказаний акт перевірки від 09 лютого 2011 року не може вважатися належним доказом нікчемності договору купівлі-продажу №11-10 від 02 червня 2010 року.
Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Волинської області від 15 червня 2011 року слід скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. ст. 49, 105 ГПК України, господарські витрати за розгляд срави та за подачу апеляційної скарги підлягають стягненню з ПП "Фірма "Гамбіт" на користь ТзОВ "Еліт" пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 33, 34, 99, 101,103,105 ГПК України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт" - задоволити.
Рішення господарського суду Волинської області від 15.06.2011р. у справі № 5004/587/11 - скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Стягнути з Приватного підприємства "Фірма "Гамбіт" ( вул. Грушевського, 18а м. Ківерці Ківерцівського району Волинської області код ЄДРПОУ 35437356) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт" (вул. Саксаганського, 115а м. Київ код ЄДРПОУ 35396857) 43 073 (сорок три тис. сімдесят три) грн. - основного боргу, 3 590,73 (три тис. пятсот девяносто) грн. 73 коп. - 3% річних, 9 766,79 (девять тис. сімсот шістьдесят шість) грн. 79 коп. - інфляційних втрат, 564,30 (пятсот шістьдесят чотри) грн. 30 коп. - державного мита, 282,15 (двісті вісімдесят дві) грн. 15 коп. - державного мита за подачу апеляційної скарги та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаціно-технічне забеспечення судового процесу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Справу № 5004/587/11 повернути на адресу господарського суду Волинської області.
Головуючий суддя Дужич С.П.
Суддя Юрчук М.І.
Суддя Василишин А.Р.
01-12/11015/11