СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
08 вересня 2011 року Справа № 5002-29/1996.1-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євдокімова І.В.,
суддів Проценко О.І.,
Котлярової О.Л.,
за участю представників сторін:
представник позивача, ОСОБА_1, довіреність № б/н від 14.10.10, дочірнє підприємство "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс";
представник відповідача, ОСОБА_2, довіреність № 4259 від 23.08.11, фізична особа-підприємець ОСОБА_3.
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 14.07.2011 у справі №5002-29/1996.1-2011
за позовом Дочірнього підприємства "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" (вул. Сонячна, 13, кв. 14,Партеніт,Алушта, місто, Автономна Республіка Крим,98542)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
< 3-тя особа > (< адреса >)
< кредитор > (< адреса >)
про витребування майна з чужого незаконного володіння
ВСТАНОВИВ:
< Текст >
Дочірнє підприємство "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс", звернулося до господарського суду АР Крим із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, в якій просить суд зобов'язати підприємця повернути власність позивача - навантажувач БВ-2733 45 виробництва Болгарія, вартістю 19000,00грн.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що навантажувач БВ-2733 45 виробництва Болгарія вартістю 19000,00грн. був переданий фізичній особі-підприсмцю ОСОБА_3. з наступною домовленістю щодо укладення договору оренди на використання вказаного майна, однак фізична особа-підприємець ОСОБА_3. відмовилася від укладання договору, у зв'язку з чим підприємцю був скерований лист про повернення майна, яке придбане Дочірнім підприємством "Сентінел" Фірми "Пассат-Онікс", однак майно повернуте не було.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 21.10.2010 позов Дочірнього підприємства "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" прийнято судом до розгляду, справу призначено до слухання у судовому засіданні.
Рішенням господарського суду АР Крим від 23.11.2010 у справі № 2-8/5128-2010 в задоволенні позовних вимог ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 року рішення господарського суду АР Крим від 23.11.2010 у справі №2-8/5128-2010 скасовано, прийнято нове рішення, яким суд позов задовольнив, витребував з чужого незаконного володіння ФОП ОСОБА_3 на користь ДП «Сентінел»фірми «Пассат-Онікс»майно, а саме навантажувач БВ-2733.45 виробництва Болгарія, вартістю 19 000,00 грн, та стягнув з ФОП ОСОБА_3 на користь ДП «Сентінел»фірми «Пассат-Онікс»судові витрати зі сплати державного мита в розмірі 190,00 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2011 касаційну скаргу ФОП ОСОБА_3 задоволено частково; постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 та рішення господарського суду АР Крим від 23.10.2010 у справі №5002-8/5128-2010 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду АР Крим.
Автоматизованою системою розподілу справ діловодства господарського суду АР Крим справу передано на розгляд судді Башилашвілі О.І. з привласненням нового номеру 5002-29/1996.1-2011.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 17.05.2011 справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 липня 2011 року у справі № 5002-29/1996.1-2011 у задоволені позову ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" до ФОП ОСОБА_3 про зобов’язання повернути навантажувач БВ-2733 45 виробництва „Болгарія” вартістю 19000 грн. відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема, тим, що спірне майно передано відповідачеві у 2008 році, а у 2005 році це майно нікому не передавалось, крім того, банківськими витягами, підтверджується право власності на спірний об'єкт позивача.
Також позивач вважає правильним застосування статті 387 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач незаконно заволодів спірним майном шляхом обману і позивач має право витребувати своє майно у особи, яка незаконно без правової підстави заволоділа ним.
В судовому засіданні 08.09.2011 представники сторін підтримали свої доводи та заперечення.
Переглянувши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги відповідно до вимог статтей 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
За твердженням позивача, у квітні 2005 року ним придбано навантажувач БВ-2733.45 вартістю 19000,00 грн.
Факт придбання навантажувача БВ-2733.45 виробництва Болгарія у кількості 1 одиниці на думку позивача підтверджується рахунком фактурою № СФ-0000018 від 03.03.2005 на суму 19000,00 грн. та видатковою накладною № РН-0000020 від 14.04.2005 (а.с. 10, 11).
З моменту придбання дане майно було законсервоване, а приблизно у 2007-2008 роках позивач передав його відповідачу з наступною домовленістю щодо укладення договору оренди на використання вказаного майна.
Відповідач використовував навантажувач у своїй господарській діяльності, але від укладення будь-яких договорів з позивачем відмовився та продовжував користуватися і утримувати в своєму неправомірному володінні.
Тому позивач листом-вимогою без номеру та дати, просив ПП ОСОБА_3. в строк до 10.05.2010 повернути в добровільному порядку передане майно, яке належить ДП «Сентінел»фірми «Пасат-Онікс», а саме навантажувач БВ-2733.45 виробництва Болгарія (а.с. 14).
Вимоги позивача відповідачем виконані не були, лист-вимога залишена без задоволення та відповіді.
Заявою від 28.05.2010 позивач звернувся в правоохоронні органи для проведення перевірки відносно СПД Султановської по факту шахрайських дій, у вигляді незаконного заволодіння і утримання майна позивача (а.с. 17).
Постановою оперуповноваженого ВДББЕЗ СГУ ГУМВС України в АР Крим від 07.07.2010 в порушенні кримінальної справи у відношенні відповідача відмовлено (а.с. 16).
Оскільки вказане майно дотепер знаходиться на території ВАТ "Побутова хімія" у місті Сімферополі по вул. Васильєва, 29 і позивачеві не повернуто, Дочірнє підприємство "Сентінєл" фірми "Пассат-Онікс" звернулося до господарського суду АР Крим із позовною заявою про зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 повернути власність позивача - навантажувач БВ-2733 45 виробництва Болгарія, вартістю 19000,00 грн.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Скасовуючи постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 та рішення господарського суду АР Крим від 23.10.2010 у справі № 5002-8/5128-2010, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 28.03.2011 звертав увагу на те, що при вирішенні спору судами попередніх інстанцій не було вчинено усіх необхідних заходів для правильного вирішення спору, не витребувало від сторін та інших організацій необхідні документи та матеріали, не установлено правовий статус спірного майна, яким чином і ким воно використовувалось з 2005 року, коли і кому саме передавалось, чим це підтверджено.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно було всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від установленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, якими урегульовано спірні правовідносини, та ухвалити законне й обгрунтоване рішення.
Згідно зі статтею 111-12 Господарського Процесуального Кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.
Відповідно до пункту 1 статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Однак, слід зазначити, що юридична наука виділяє два основні елементи, що визначають сутність будь-якого позову - предмет і підставу.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Предметом віндикаційного позову є вимога володіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласиика про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.
Тобто необхідною умовою є встановлення права власності.
При цьому важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.
Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.).
Суд першої інстанції не знайшов достатніх підстав для визначення власника спірного майна, у зв'язку з наступним.
Відповідно до листа територіального управління держгірпромнагляду по АР Крим і м. Севастополю від 31.05.2011 № 02/985 навантажувач БВ-273345 виробництва Болгарії є технологічним транспортним засобом і згідно «Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.01.2010 № 8 мав бути зареєстрований в органах державної реєстрації у 10-денний термін з моменту придбання, або настання інших законних прав.
Аналогічні положення містить Закон України «Про дорожній рух», який діяв станом на 2005 рік.
Експлуатація не зареєстрованих транспортних засобів і Порядком і ЗУ «Про дорожній рух» заборонена.
Згідно зі статтею 34 Закону України «Про дорожній рух», якщо навантажувач використовується без виїзду на дороги загального користування, він реєструється в Держгірпромнагляді по АР Крим і м. Севастополю; якщо навантажувач використовується з виїздом на шляхи загального користування, він реєструється в Державній інспекції по нагляду за технічним станом машин та обладнання при Раді Міністрів АР Крим.
Згідно листа територіального управління держгірпромнагляду по АР Крим і м. Севастополю від 31.05.2011 № 985 та листа Державної інспекції по нагляду за технічним станом машин та обладнання при Раді Міністрів АР Крим від 27,04.2011 № 269 навантажувач БВ-273345 виробництва Болгарії за дочірнім підприємством «Сентінел»фірми «Пассат-Онікс»не зареєстрований.
Позивачем не надані докази реєстрації спірного навантажувача у встановленому законом порядку та встановлені строки в жодному із вказаних органів.
Суд першої інстанції зробив вірний висновок, що ні позивачем на момент придбання навантажувача, ні відповідачем на даний час за умови наявності в нього навантажувача, його експлуатація, неможлива, оскільки він не зареєстрований у встановленому законом порядку на встановлений строк.
Статтею 11 «Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.01.2010 № 8, правомірність придбання або використання технологічного транспортного засобу, вузлів і агрегатів, які мають ідентифікаційні номери, може бути підтверджена будь-якими з наведених документів, у тому числі і довідкою-рахунком, яка видана підприємством-виробником або іншим суб'єктом господарювання, що реалізує технологічний транспортний засіб, за формою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 «Про затвердження порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів».
Як вбачається з листа ПП «Спецмашини» (а.с. 143), документи, які б могли підтвердити факт придбання навантажувача БВ-273345 виробництва Болгарія вартістю 19000 гривень дочірнім підприємством «Сентінел»фірми «Пассат-Онікс» не збереглись, однак при укладенні угоди купівлі-продажу ПП «Спецмашини»обов'язково видавав кожному покупцеві навантажувачів довідку-рахунок за встановленою законодавством формою, яка є підставою для реєстрації навантажувача в органах державної реєстрації, та до моменту вказаної реєстрації є документом, що підтверджує право власності на вказаний транспортний засіб, містить дані про номери основних вузлів та агрегатів.
Відповідно зі статті 33 Господарського Процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивачем надано в матеріали справи рахунок-фактуру № сф-0000018 від 03.03.2005, видану ПП «Спецмашини» на навантажувач БВ-2733.45.
Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, він не містить даних, за якими можливо було б ідентифікувати саме спірний навантажувач, даний рахунок фактура не може підтвердити факт його існування взагалі на даний момент, а тим більше його перебування в володінні відповідача.
Крім того, позивачем не надані докази передачі навантажувача відповідачеві, такі як акт прийому-передачі, позивач лише приблизно вказує рік передачі, не надані жодні документи, які вказували б на його особливі дані, а саме номер двигуна, номер кузова (шасі, рами).
Надані позивачем банківські витяги є доказом сплати рахунку за навантажувач, однак він також не містить ідентифікаційних особливостей навантажувача, тобто з наданих документів не вбачається, що у 2005 році позивачем було придбано саме навантажувач, яким згодом заволодів відповідач.
Крім того, власниками транспортного засобу сплачується дорожній збір до відповідного державного бюджету.
Зі стверджень позивача, спірний навантажувач придбано ним у 2005 році, однак документи, які підтверджують оплату дорожнього збору хоча б за 2005-2007 роки, як власником транспортного засобу не надано.
У справі відсутні будь-які докази, що підтвердили б факт передачі вищевказаного майна як і доказів користування відповідачем даним майном, знаходження його у відповідача.
Отже, позивач жодним чином не підтвердив факт існування вказаного в позові навантажувача, факт придбання саме цього навантажувача, права власності на навантажувач, факт передачі вказаного в позові навантажувача від позивача відповідачу, факт використання вказаного в позові навантажувача відповідачем, факт знаходження його у відповідача.
З огляду на викладене, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду вважає, що рішення суду першої інстанції винесено у повній відповідності до вимог чинного законодавства, при повному дослідженні всіх обставин у справі, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
< Текст >
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.07.2011 у справі № 5002-29/1996.1-2011 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.07.2011 у справі № 5002-29/1996.1-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > І.В. Євдокімов
Судді < Підпис > О.І. Проценко
< Підпис > О.Л. Котлярова
Розсилка:
1. Дочірнє підприємство "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" (вул. Сонячна, 13, кв. 14,Партеніт,Алушта, місто, Автономна Республіка Крим,98542; 95034, м. Сімферополь, пр. Перемоги, 82)
2. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
< Сюда вписывать остальных >