КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.08.2011 № 4/201
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Авдеєва П.В.
суддів:
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю,
від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Призма Бета”
на рішення Господарського суду м. Києва від 26.05.2011 р.
у справі №4/201 (суддя Борисенко І.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ПІАР – ІННОВЕЙШНЗ ГРУП”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Призма Бета”
про стягнення 561 917,20 грн.,
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2011 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 561 917,20 грн. заборгованості на підставі ст.ст.512,514,1212 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.05.2011р. у справі №4/201 позовні вимоги задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Призма Бета” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ПІАР – ІННОВЕЙШНЗ ГРУП” 561 917,20 грн. заборгованості, 5620,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з’ясування обставин судом першої інстанції, що мають значення для вирішення справи, порушення та неправильне застосування останнім норм матеріального права.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається, зокрема, на те, що судом першої інстанції при прийняті оскаржуваного рішення помилково встановлено, що ТОВ „Призма Бета” зобов’язане повернути грошові кошти, сплачені ТОВ „Прайд Страз ЛТД” в якості гарантійного платежу, у зв’язку з закінченням строку дії Попереднього договору від 12.03.2010р. на підставі 182 Господарського кодексу України.
Відповідачем не надано відзиву на апеляційну скаргу.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2010 року між ТОВ „ПРИЗМА БЕТА” та ТОВ „ПРАЙД СТАРЗ ЛТД” був укладений Попередній договір.
Предметом Попереднього договору було укладання між сторонами у майбутньому Договору оренди нежитлових приміщень. При цьому встановлено, що основний договір укладається протягом 60 днів з моменту отримання ТОВ „ПРИЗМА БЕТА” права власності на визначений Торговий центр.
Сторонами встановлений наступний порядок укладання Договору оренди: Договір оренди повинен бути укладений в нотаріальній формі; право вибору нотаріуса для укладання Договору оренди надається ТОВ „ПРИЗМА БЕТА”, яке після виконання визначених законодавством вимог, що надають право на укладання Договору оренди повідомить ТОВ „ПРАЙД СТАРЗ ЛТД” про дату, місце та місцезнаходження нотаріуса, яким буде посвідчено Договір оренди, шляхом направлення письмового повідомлення та проекту Договору оренди (п.п. 4.1, 4.2 Попереднього договору).
Відповідач не отримав свідоцтво на право власності, що відповідно унеможливлювало належне виконання умов Попереднього договору в частині укладання Договору оренди.
З пункту 3 статті 2 Попереднього договору вбачається, що якщо згідно з законодавством України зобов'язання по цьому Договору щодо укладання Договору оренди не зможуть бути дійсними до дати фактичної побудови Торгової галереї та отримання необхідних документів на неї і, відповідно Договір оренди не зможе бути укладеним, сторони постановили наступне: а) за заявою Орендодавця не пізніше ніж за місяць до того як сплине строк для укладання Договору оренди, вказаний в пункті 1 цієї статті, сторони зобов'язуються укласти новий попередній договір на умовах, що будуть відповідати положенням цього Договору, або зобов'язуються підписати додаткову угоду до цього Договору про продовження строку для укладання Договору оренди та дії цього Договору на найдовший допустимий законодавством України строк. Вибір між вказаними вище двома альтернативними варіантами здійснює ТОВ „ПРИЗМА БЕТА”.
Згідно із ч.1 ст.182 Господарського кодексу України, за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.
Як свідчать матеріали справи, Попередній договір укладався 12.03.2010 року, проте станом на 12.03.2011 року, з боку відповідача, не було жодних дій для продовження Попереднього договору чи підписання додаткової угоди.
З викладеного випливає, що Попередній договір укладений між ТОВ „ПРИЗМА БЕТА” та ТОВ „ПРАЙД СТАРЗ ЛТД” припинив свою дію з 12.03.2011 року.
За умовами Договору (п.п.8.7, 8.9) виконання грошових зобов'язань ТОВ „ПРАЙД СТАРЗ ЛТД”, що виникають з Попереднього договору мають бути забезпечені гарантійним платежем по Попередньому договору. Після підписання Договору оренди сплачена ТОВ „ПРАЙД СТАРЗ ЛТД” сума гарантійного платежу за Попереднім договором зараховується в рахунок гарантійного платежу по Договору оренди. Зазначена сума повністю зараховується в рахунок плати за оренду приміщення та плати за Спільні частини за перший місяць оренди приміщення.
Сторони встановили, що сума забезпечення яка вимагається згідно пп.8.1 та 8.7 ст.3 Договору складає 561 917,20 грн. та повинна бути сплачена протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту підписання Попереднього договору.
Так, на виконання зазначених умов Договору ТОВ „ПРАЙД СТАРЗ ЛТД” сплатило на розрахунковий рахунок відповідача 561 917,20 грн., що підтверджується звітом банку про дебетові та кредитні операції по розрахунковому рахунку (а.с.27-32).
Згідно із ч.ч.1, 3 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на сьогоднішній час враховуючи припинення Попереднього договору внаслідок спливу строку його дії кошти, що були отримані відповідачем являються такими, що утримуються без належних для того підстав та існує зобов'язання відповідача щодо їх повернення.
З матеріалів справи вбачається, що 28.03.2011 року між ТОВ „ПРАЙД СТАРЗ ЛТД” та ТОВ „ПІАР-ІННОВЕЙШНЗ ГРУП” був укладений Договір №5 про уступку права вимоги, відповідно до умов якого ТОВ „ПІАР-ІННОВЕЙШНЗ ГРУП” отримало право вимоги від ТОВ „ПРИЗМА БЕТА” сплати грошових коштів в розмірі 561 917,20 грн., які були сплачені відповідачу згідно до умов Попереднього договору.
Відповідно до умов Договору №5 про відступлення права вимоги від 28.03.2011р. право вимоги набув позивач, моментом переходу права вимоги до позивача сторони встановили (п.п. 3.2., 3.4 Договору) момент підписання вказаного договору, тобто дати, вказані в преамбулі договору.
30.03.2011р. позивач, звернувся до відповідача з повідомленням про перехід прав кредитора та вимогою про сплату грошових коштів, про що не заперечує відповідач.
Однак, на момент звернення до суду першої інстанції із цим позовом відповідач не виконав свого грошового зобов'язання перед позивачем на суму 561 917,20 грн.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст.517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами неналежного виконання свого обов’язку перед кредиторами.
Крім того, відповідачем не спростовано наступних беззаперечних обставин, які належним чином обґрунтовують позовні вимоги і є підставою для стягнення, а саме: існування у боржника грошового зобов'язання, яке виникло на підставі правочинів; прострочення виконання боржником його грошового обов'язку та існування у позивача (кредитора) права (яке виникло на підставі чинних правочинів) вимагати від боржника виконання простроченого грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що є всі підстави стверджувати про те, що право вимоги щодо грошових зобов'язань відповідача в сумі 561 917,20 грн. перейшло до позивача правомірно.
Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.
Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували вищевстановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судом першої інстанції правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Призма Бета” на рішення Господарського суду м. Києва від 26.05.2011 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 26.05.2011 року у справі №4/201 залишити без змін.
3. Матеріали справи №4/201 направити до Господарського суду м.Києва.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя
Судді
06.09.11 (відправлено)