СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
05 вересня 2011 року Справа № 5002-18/867.1-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сікорської Н.І.,
суддів Котлярової О.Л.,
Євдокімова І.В.,
за участю представників сторін:
прокурора: не з'явився,
позивача: ОСОБА_1, довіреність № 01-01/899 від 15.04.2011 р. (Рада Міністрів Автономної Республіки Крим);
відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.01.2010 р. (приватне підприємство „Фірма "Шарм");
відповідача: не з'явився, (фізична особа-підприємець ОСОБА_3);
третьої особи: не з'явився (Комунальне підприємство Ялтинської міської ради "Ялтинське бюро технічної інвентаризації");
третьої особи: не з'явився (Лівадійська селищна рада);
третьої особи: не з'явився (Виконавчий комітет Лівадійської селищної ради);
третьої особи: ОСОБА_4, дов. № 1908 від 28.06.2011 р. (ОСОБА_5);
третя особа: ОСОБА_4, дов. № 1513 від 06.07.2011 р. (ОСОБА_6);
розглянувши апеляційні скарги приватного підприємства „Фірма "Шарм" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Осоченко І.К.) від 06 червня 2011 року у справі №5002-18/867.1-2011
за позовом Заступника прокурора міста Ялта (вул. Кірова, 18,Ялта, 98600)
в інтересах держави в особі Ради Міністрів Автономної Республіки Крим (пр. Кірова, 13,Сімферополь,95000)
до приватного підприємства „Фірма "Шарм" (вул. Ломоносова, 1, 3, місто Ялта, 98622)
фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
за участю третіх осіб: Комунального підприємства Ялтинської міської ради "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" (вул. Дзержинського, 4, Ялта, 98600)
Лівадійської селищної ради (вул. Батуріна, 8, Лівадія, місто Ялта, 98655)
Виконавчого комітету Лівадійської селищної ради (вул. Батуріна, 8, Лівадія, місто Ялта, 98655)
ОСОБА_6 (АДРЕСА_2)
ОСОБА_5 (АДРЕСА_3)
про визнання недійсним договору купівлі-продажу
ВСТАНОВИВ:
07 травня 2010 року заступник прокурора міста Ялта в інтересах держави в особі Ради Міністрів Автономної Республіки Крим на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до приватного підприємства „Фірма "Шарм" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі реєстраційний № 3693, укладений 01.10.2008 р. між відповідачами, та про зобов’язання приватного підприємства „Фірма "Шарм" знести самовільно побудовану нежитлову будівлю по АДРЕСА_4, загальною площею 9,6 кв. м. (т.1 а.с. 3-6).
Позовні вимоги вмотивовані тим, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу, відповідач, приватне підприємство фірма "Шарм", не був власником спірного майна та побудував його самовільно, без згоди орендодавця на те. Прокурор вказує, що рішення господарського суду АР Крим від 18 січня 2007 року по справі № 2-13/920-2007, на підставі якого приватне підприємство фірма "Шарм" отримало право власності на побудовані ним споруди, було скасовано касаційною інстанцією, тобто і право власності таким чином, у відповідача на спірні об'єкти продажу відсутнє.
Рішенням господарського суду АР Крим від 04.08.2010 р. у справі № 2-33/2574-2010, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.09.2010 р., позов задоволено частково - на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України визнано недійсним укладений між відповідачами договір купівлі-продажу від 01.10.2008 у зв'язку з його невідповідністю вимогам ст. 658 ЦК України. В частині позовних вимог про зобов’язання ПП "Фірма "Шарм" знести за власний рахунок самовільно побудовану нежилу будівлю площею 9,6 кв.м., позов залишений без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України з мотивів неподання прокуратурою та позивачем без поважних причин витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору (т.1 а.с. 134-138, т.2 а.с. 57-68).
Постановою Вищого господарського суду України від 28.12.2010 р. у справі № 2-33/2574-2010 рішення господарського суду АР Крим від 04.08.2010 р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.09.2010 р. у справі №2-33/2574-2010 скасовані в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.10.2008 р., укладеного між ПП фірмою "Шарм" та ФОП ОСОБА_3., з передачею справи в цій частині позову на новий розгляд до господарського суду АР Крим. В решті рішення та постанову залишено без змін. (т.2 а.с. 103-105).
Справа направлена для подальшого розгляду до господарського суду АР Крим, справі привласнений № 5002-18/867.1-2011 і її розгляд доручений судді господарського суду АР Крим Осоченко І.К.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 червня 2011 року у справі 5002-18/867.1-2011 (суддя Осоченко І.К.) позовні вимоги заступника прокурора міста Ялти в інтересах держави в особі Ради міністрів АР Крим в частині вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі реєстраційний № 3693 від 01 жовтня 2008 року, укладеного між приватним підприємством фірмою "Шарм" та ОСОБА_3, задоволено (т.3 а.с. 15-21).
Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі площею 9,6 кв.м,, що розташована за адресою: АДРЕСА_4, укладений 01 жовтня 2008 року між приватним підприємством фірма "Шарм" та ОСОБА_3, який нотаріально посвідчений 01.10.2008 року приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_7. за реєстровим номером 3693.
Стягнуто з приватного підприємства фірми "Шарм" в дохід державного бюджету України державне мито в сумі 42,50 грн.
Стягнуто з приватного підприємства фірми "Шарм" в дохід державного бюджету України 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 в дохід державного бюджету України державне мито в сумі 42,50 грн.
Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 в дохід державного бюджету України 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу приватне підприємство фірма „Шарм” не було власником майна, яке було ним відчужено.
Не погодившись з рішенням суду, приватне підприємство фірми "Шарм" та фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулись до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким просять відмовити у позові (т.3 а.с. 28-31, 38-42).
Доводи апеляційних скарг мотивовані посиланнями приватного підприємства „Фірма „Шарм” та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на порушення господарським судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування всіх обставин справи, що мають суттєве значення для розгляду справи.
Зокрема, заявники апеляційних скарг вказують на те, що господарським судом Автономної Республіки Крим при прийнятті рішення не враховано той факт, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу право власності на об’єкт нерухомості було зареєстровано за приватним підприємством фірмою „Шарм”, що, на думку заявників, спростовує висновки господарського суду першої інстанції про те, що приватне підприємство фірма „Шарм” не є власником майна, що було відчужено. Заявники апеляційних скарг також зазначили, що оскаржений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі реєстраційний № 3693 від 01.10.2008 р. укладався з ОСОБА_3 як з фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем, а тому спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Крім того, ПП „Фірма „Шарм” та ФОП ОСОБА_3. зазначили, що прокурор звернувся з позовом до суду в інтересах неналежного позивача, так як інтереси держави в особі Ради Міністрів Автономної Республіки Крим спірним договором не порушені, стороною якого Рада Міністрів АРК взагалі не є.
Ухвалою суду від 20.07.2011 р. залучено у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_5, так як з ними було укладено договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості, що є предметом спору.
Від представника ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надійшли письмові пояснення, в яких він підтримав доводи апеляційних скарг та просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким просять відмовити у позові.
У зв'язку з відпустками суддів Фенько Т.П. та Воронцової Н.В., їх замінено на суддів Котлярову О.Л. та Євдокімова І.В. за розпорядженням в.о. секретаря судової палати Остапової К.А. від 05.09.2011 р.
Розгляд справи неодноразово відкладався, у судовому засіданні 05.09.2011 р. представники ПП „Фірма”Шарм”, ОСОБА_6.та ОСОБА_5. підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в ній та письмових поясненнях, представник Ради Міністрів Автономної Республіки Крим проти доводів апеляційних скарг заперечував.
Представники прокуратури, Комунального підприємства Ялтинської міської ради "Ялтинське бюро технічної інвентаризації", Лівадійської селищної ради та Виконавчого комітету Лівадійської селищної ради не з’явились, про час та місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. Від Лівадійської селищної ради та Виконавчого комітету Лівадійської селищної ради надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності їх представника.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, судова колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників відповідача та третіх осіб.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.
Постановою Ради міністрів АР Крим від 09 липня 2002 року № 243 приватному підприємству фірмі "Шарм", затверджений проект відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування торгового центру; припинено право виконавчого комітету Ялтинської міської Ради користування земельною ділянкою, площею 4,16 га за межами населеного пункту Лівадійської селищної ради м. Ялта та передано в оренду строком на 50 років земельну ділянку площею 2.794 га приватному підприємству фірмі "Шарм" для будівництва та обслуговування торгівельного центру.
22 липня 2002 року між Радою міністрів АР Крим (орендодавець) та приватним підприємством фірмою "Шарм" (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в довгострокове тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку площею 2.794 га за межами населеного пункту Лівадійської селищної ради, за адресою: АДРЕСА_4, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1.
Відповідно до розділу 2.5 договору, обов`язковими обмеженнями у користуванні земельною ділянкою для діяльності орендатора є здійснення будівництва, реконструкції або капітального ремонту на відведеній земельній ділянці тільки при наявності згоди, яка отримана в установленому законом порядку.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами у справі, що в період дії вказаного договору оренди земельної ділянки приватним підприємством фірмою "Шарм" було побудовано на неї нерухоме майно - торговий центр за власні кошти.
Рішенням господарського суду АР Крим від 18 січня 2007 року (справа № 2-13/920-2007) задоволений позов приватного підприємства фірми "Шарм" до виконавчого комітету Лівадійської селищної ради та комунального підприємства "Ялтинське бюро технічної інвентаризації"; за позивачем визнано право власності на об'єкти нерухомого майна торгового центру, розташованого в АДРЕСА_4.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.02.2008 року рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.01.2007 року у справі № 2-13\920-2007 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
01 жовтня 2008 року (тобто вже після скасування Вищим господарським судом України рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.01.2007 року у справі № 2-13\920-2007) між приватним підприємством фірма "Шарм"(продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, розташованої в АДРЕСА_4 реєстраційний номер 3693. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_7. 01.10.2008 року, реєстровий номер № 3693.
Крім того, судом безперечно встановлено, що державна реєстрація приватного підприємства фірми "Шарм" юридичною особою здійснена 22 січня 1997 року, а ОСОБА_3 як підприємця - 19 квітня 2000 року.
Відповідно до умов спірного договору купівлі-продажу, продавець продає, а покупець покупає нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_4. У договорі зазначено, що на момент його укладання предмет договору належить продавцеві на праві власності, що підтверджується рішенням господарського суду АР Крим від 18.01.2007 року у справі № 2-13\920-2007, яке набрало законної сили 30.01.2007 року, (та яке скасоване Постановою Вищого господарського суду України від 27.02.2008 року) та ухвали господарського суду АР Крим від 19 січня 2007 року по справі № 2-13/920-2007 року, та право власності на майно зареєстроване в БТІ , згідно витягу про реєстрацію права власності на майно № 13439919,02.02.2007 року, номер запису 877 в книзі 16, стор. 177, номер 17707164. (том 1 а.с. 7-8)
Предметом спору по вказаній справі є вимоги прокурора про визнання договору купівлі-продажу недійсними на підставі ст. 203,215 ЦК України.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне у задоволенні апеляційних скарг відмовити у зв’язку з наступним.
Відповідно до додатку № 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 7 лютого 2002 року, до правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно відноситься, зокрема, рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
Згідно з частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Крім того, згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України судом може бути визнано недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
Так, з матеріалів справи убачається, що відповідно до пункту 1.3 спірного договору купівлі-продажу від 01 жовтня 2008 року на момент його укладення право власності на нежитлову будівлю, розташовану в АДРЕСА_4 належало продавцеві, приватному підприємству фірми "Шарм" на підставі рішення господарського суду АР Крим від 18 січня 2007 року по справі № 2-13/920-2007, яке набрало законної сили 30 січня 2007 року та ухвали господарського суду АР Крим від 19 січня 2007 року по справі № 2-13/920-2007 року.
Однак, постановою Вищого господарського суду України від 27 лютого 2008 року рішення господарського суду АР Крим від 18 січня 2007 року в цій справі скасоване, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою господарського суду АР Крим справа прийнята суддею господарського суду АР Крим Ковтун Л.О. із привласненням справі № 2-1/3930.1-2008.
Ухвалою суду від 04 березня 2010 року позов приватного підприємства фірми "Шарм"про визнання права власності залишений без розгляду на підставі пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 99-101).
Згідно з пунктом 1.7 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (далі -Положення), Реєстр прав власності на нерухоме майно є інформаційною системою, яка містить відомості про зареєстровані права власності, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, правовстановлювальні документи, на підставі яких здійснено реєстрацію прав власності.
Пунктом 2.8 Положення передбачено, що документи, що підтверджують виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно і подаються для реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України.
В Інформаційному листі від 31 січня 2001 року № 01-8/98 Вищий господарський суд України зазначив, що вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності чи усуненням перешкод у користуванні майном, господарські суди повинні мати на увазі, що підтвердженням наявності такого права можуть бути насамперед правовстановлювальні документи. Перелік таких документів наведено у додатку № 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 N 6/5).
Згідно з пунктом 10 додатку № 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, відносяться рішення судів.
У розділі Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації прав власника на об'єкти нерухомості майна на підстав рішень судів, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 26 травня 2009 року № 914/5, зазначено, що судове рішення - це вирок, рішення, постанова, ухвала що ухвалені (постановлені) судами у кримінальних, цивільних, господарських справах, у справах адміністративної юрисдикції та у справах про адміністративні правопорушення, а також судовий наказ, виданий в порядку наказного провадження у цивільних справах (пункт 2 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740).
Згідно зі статтею 82 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення.
Таким чином, рішення про визнання права власності на нерухоме майно є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності.
Статтею 108 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.
У роз'ясненнях Міністерства юстиції України від 22 червня 2007 року № 19-32/30 вказується, що згідно зі статтею 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково (у таких випадках рішення суду першої інстанції, постанови апеляційної інстанції, Вищого господарського суду України не є правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності).
Статтею 658 Цивільного кодексу України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.
Аналіз даних правових норм та обставини справи свідчить про те, що на момент укладення договору купівлі-продажу від 5 листопада 2008 року, відповідач, Приватне підприємство фірма „Шарм”, не був власником майна, яке було ним відчужено за договором, оскільки постановою Вищого господарського суду від 27 лютого 2008 року було скасовано рішення господарського суду АР Крим від 18 січня 2007 року у справі № 2-13/920-2007, яким за Приватним підприємством фірма „Шарм” визнано право власності на об'єкт нерухомого майна-торгівельний центр, розташований за адресою: АДРЕСА_4.
Крім того, приватне підприємство фірма „Шарм” при укладенні договору купівлі-продажу від 1 жовтня 2008 року не попередило покупця про відсутність у нього права власності на побудовану нежитлову будівлю.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість тверджень прокурора про відсутність у Приватного підприємства фірми „Шарм” права власності на спірне майно на час укладення оспорюваного правочину, що дає підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 1 жовтня 2008 року.
Аналогічної позиції дійшов і Вищий господарський суд у постанові від 01.08.2011 р. у справі № 2-23/2552-2010.
Колегія суддів також вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що правовідносини, які виникли між Приватним підприємством „Шарм” та фізичною особою–підприємцем ОСОБА_3, носять господарський характер.
Апеляційний господарський суд не погоджується з доводами відповідачів щодо придбання ОСОБА_3 вказаного об'єкту нерухомості не як підприємцем, а як фізичною особою, оскільки як було встановлено, земельна ділянка, на якій було здійснено будівництво об'єкту нерухомості, була надана в оренду з комерційною метою (будівництво торгівельного комплексу), на час укладення спірного договору ОСОБА_3 мав (та має зараз) статус підприємця; вказаний об'єкт нерухомості не є житловою будівлею; а Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року N20/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за N283/8882 (з змінами на 01 жовтня 2008 року), та Закон України "Про нотаріат" №3425-ХП від 02 вересня 1993 року (з змінами на 01 жовтня 2008 року) не передбачає зазначення в договорі сторони договору - громадянина як підприємця.
Так, відповідно до пунктів 2, 3 рекомендацій президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” № 04-5/120 від 27 червня 2007 року з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України „Про судоустрій України”, згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та вимоги статей 1, 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
а) участь у спорі суб'єкта господарювання;
б)наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Цільовим призначенням орендованої Приватним підприємством фірмою „Шарм” земельної ділянки, як зазначалося вище, є будівництво та обслуговування торгівельного центру.
Таким чином, придбане фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3 нежитлове приміщення площею 9,6 кв. м, яке входить до складу нежилових приміщень, будівель та споруд торгівельного комплексу та побудоване Приватним підприємством „Шарм”, також є торгівельними, і цілком очевидно, має господарське цільове призначення .
Зазначене свідчить про те, що суб’єктний склад учасників даного спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарських характер.
Судова колегія вважає також необґрунтованими твердження заявників апеляційних скарг відносно того, що прокурор звернувся з позовом до суду в інтересах неналежного позивача, так як інтереси держави в особі Ради Міністрів Автономної Республіки Крим спірним договором не порушені, стороною якого Рада Міністрів АРК взагалі не є, з наступних підстав.
Згідно частин 1 та 2 статті 36-1 Закону України „Про прокуратуру” від 05.11.1991 р. № 1789-XII представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Підставою представництва в суді інтересів держави –є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 "У справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді)" надано офіційне тлумачення терміну „орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах".
Відповідно до п.2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного суду під поняттям „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах", потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
На підставі п. „а" ч. 1 ст. 13 та п. „а" ч.і ст. 16 Земельного кодексу України розпорядження землями державної власності відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України та Ради міністрів АР Крим.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.
Таким чином, шляхом поданням цієї позовної заяви заступник прокурора м. Ялти реалізує передбачені законом повноваження з представництва інтересів держави в особі Ради міністрів АР Крим.
На підставі Постанови Ради міністрів АРК № 243 від 09.07.02 „Про передачу земельних ділянок в оренду ПП фірмі „Шарм" між Радою міністрів АР Крим і приватним підприємством фірма «Шарм»22.07.02 укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,794 га, строком на 50 років, для будівництва торгового центру. Вказана земельна ділянка розташована за межами населених пунктів Лівадійської селищної ради м.Ялта та має кадастровий номер НОМЕР_1.
На момент укладання зазначеного договору ПП фірма «Шарм»не мало підготовленого та узгодженого проекту будівництва торгового центру, у зв'язку з чим, в пунктах 2.5 та 3.2 договору було передбачено, що будівництво торгового центру може здійснюватися тільки після отримання відповідної згоди, передбаченої законодавством.
Погодження Радою міністрів Автономної Республіки Крим будівництва торгового центру спрямовано на недопущення використання орендарем об'єкту оренди не за призначенням, а також є однією з форм виконання Радою міністрів Автономної Республіки Крим повноважень, передбачених ст. 13 Конституції України, ст. 91 Земельного кодексу України та ст. 24 Закону України «Про оренду землі», тобто, порушення інтересів Ради міністрів Автономної Республіки Крим є підставою для звернення прокурору з відповідним позовом до господарського суду.
В матеріалах справи наявний укладений між ОСОБА_3. (продавець) та громадянами –ОСОБА_6. та ОСОБА_5. (покупці) договір купівлі-продажу від 10.09.2009 року (а.с. 110-113 том 1), предметом якого було відчуження нежилого приміщення площею 9,6 кв.м., по АДРЕСА_4. Вказані власники залучені до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог. Разом з тим, розгляд питання щодо дійсності зазначеного договору купівлі-продажу або витребування майна з чужого незаконного володіння не є предметом спору в рамках зазначеної справи, у зв`язку з чим суд не надає правовий аналіз правовідносин між вказаними суб`єктами з цього приводу.
Доводи апелянтів щодо відсутності у ст. 346 ЦК України такої підстави припинення права власності, як рішення суду, колегія суддів не може брати до уваги, оскільки ПП «Фірма «Шарм»не набуло право власності на спірне нерухоме майно –торгівельний центр у розімінні вимог чинного цивільного законодавства щодо правомірного набуття права власності на нерухоме майно.
З урахуванням викладеного, доводи апеляційних скарг приватного підприємства Фірма "Шарм" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 не спростовують рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам діючого законодавства, прийняте при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства Фірма "Шарм" залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
3. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 червня 2011 року у справі №5002-18/867.1-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.І. Сікорська
Судді О.Л. Котлярова
І.В. Євдокімов
Розсилка:
1. Заступник прокурора міста Ялта (вул. Кірова, 18,Ялта,98600)
2. Рада Міністрів Автономної Республіки Крим (пр. Кірова, 13, Сімферополь, 95000)
3. Приватне підприємство Фірма "Шарм" (вул. Ломоносова, 1, 3, Ялта, 98622)
4. Комунальне підприємство Ялтинської міської ради "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" (вул. Дзержинського, 4,Ялта,98600)
5. Лівадійська селищна рада (вул. Батуріна, 8,Лівадія, м. Ялта,98655)
6. Виконавчий комітет Лівадійської селищної ради (вул. Батуріна, 8, Лівадія, 98655)
7. для відома - Прокуратура міста Севастополя (вул. Павлюченко, 1, місто Севастополь, 99011)
8. ОСОБА_5 (АДРЕСА_3)
9. ОСОБА_6 (АДРЕСА_2)
10. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)