РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" серпня 2011 р. Справа № 5004/1064/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючий суддя Грязнов В.В.
суддя Тимошенко О.М. ,
суддя Савченко Г.І.
секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 10.12.2009р.;
від відповідача - не з’явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Денді-Львів»на рішення господарського суду Волинської області від 11.07.2011р. у справі №5004/1064-11
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_3
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Денді-Львів»
про усунення перешкод у користуванні майном та
стягнення 408 060 грн. 40 коп. заборгованості по рахунках,
інфляційних втрат та річних, -
Представнику Скаржника роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу стороною заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Волинської області від 11.07.2011р. у справі №5004/1064-10 (суддя Філатова С.Т.) задоволено позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Денді-Львів» про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення 408 060 грн. 40 коп. заборгованості по рахунках, інфляційних втрат та річних.
Згідно рішення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Денді-Львів»на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 підлягає до стягнення 370 872 грн. основного боргу, 28 816, 26 грн. інфляційних втрат, 8 372,51 грн. річних, 4 401,60 грн. судових витрат. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Денді-Львів»(надалі в тексті –ТзОВ «Денді-Львів») підлягає виселенню з нежитлового приміщення 1-го поверху загальною площею 272 м2 (Літер А-5), яке знаходиться у АДРЕСА_1.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами. (арк.справи 43-44).
Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області від 11.07.2011р. у даній справі, ТзОВ «Денді-Львів»подало апеляційну скаргу, в якій просило: скасувати рішення у справі №5004/1064/11 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Скаржник також зазначив, що при винесенні оскаржуваного рішення, судом неповно з’ясовано обставини справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального права. А саме: 1) твердження Позивача про продовження строку дії договору оренди №10/01-07 від 10.01.2007 р., на думку Скаржника, суперечить фактичним обставинам та нормам ст.793 ЦК України. 2) нерухоме майно, що є предметом договору оренди не перебувало у фактичному користуванні Відповідача, що, на думку Скаржника, суперечить ст.759 ЦК України. 3) місцевим господарським судом розглянуто справу без участі представника Відповідача, крім того, 4) застосовано завищений розмір державного мита.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №5004/1064/11 від 11.08.2011р. апеляційну скаргу ТзОВ «Денді-Львів»прийнято до провадження, справу призначено до слухання.
ФОП ОСОБА_3 30.08.2011р. надіслала на адресу Рівненського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила проти доводів апеляційної скарги, просить суд залишити рішення господарського суду Волинської області від 11.07.2011р. по справі №5004/164/11 без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 30.08.2011р. представник Позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги.
Оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №5004/1064/ 11 від 11.08.2011р. явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу по суті.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Позивача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, Приватним підприємцем ОСОБА_3-орендодавцем та ТзОВ «Денді-Львів»-орендарем 10.01.2007р. укладено договір найму (оренди) майна №10/01-07 (надалів тексті –Договір оренди), згідно якого, орендодавець надає в оренду нежитлове приміщення загальною площею 272 м2, що знаходиться на першому поверсі (Літер А-5) АДРЕСА_1 у м.Луцьк і належить орендодавцю на підставі мирової угоди від 26.12.2006р., затвердженої ухвалою господарського суду Волинської області від 26.12.2006р., зареєстрованої в ВО БТІ за №6/145-38 від 26.12.2008р. Майно передається для розміщення орендарем офісу та складу.
Пунктом 2.1 Договору оренди сторони передбачили, що вступ орендаря у володіння та користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту приймання передачі вказаного майна. Пунктами 3.1, 3.3 Договору сторони встановили, що орендна плата визначається за погодженням сторін і становить 75,75 грн./м2 і складає 20 604 грн. на місяць. Орендна плата перераховується орендодавцю помісячно не пізніше 10 числа наступного місяця.
Договір оренди підписано підприємцем ОСОБА_3 та директором ТзОВ «Денді-Львів», скріплено відбитками печаток сторін.(арк.справи 7).
14.02.2007р. орендар прийняв по акту прийому-передачі в оренду нежитлове приміщення - 1 поверх (Літер А-5) для розміщення офісу та складу.(арк.справи 26).
Невнесення орендарем орендних платежів за період з листопада 2009р. по квітень 2011р. стверджується банківською випискою за період з 01.02.2007р. по 09.02.2011р.(арк.справи 25).
В силу ст.188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторон-ньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Частиною 3 ст.651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Положення статті 782 ЦК України передбачають право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
При цьому, у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Оскільки ТзОВ «Денді-Львів» припинило сплачувати орендну плату з листопада 2009р., 19.05.2011р. орендодавець звернувся до орендаря з заявою про відмову від договору найму (оренди) майна №10/01-07 від 10.01.2007р., що стверджується поштовими квитанціями з описом вкладення №№7695, 7696 від 20.05.2011р.(арк.справи 8-9).
Повідомлення про розірвання договору одержано Відповідачем 03.06.2011р., що стверджується довідкою Волинської дирекції Поштамту Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» №03/11-54 від 08.07.2011р.(арк.справи 37-38).
Зважаючи на викладене, в силу ч.2 ст.782 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Договір найму (оренди) майна 10/01-07, укладений 10.01.2007 року Приватним підприємцем ОСОБА_3 та ТзОВ «Денді-Львів»- є розірваним 03.06.2011р.
Згідно зі ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Зважаючи на викладене, вимога Позивача про усунення перешкод у користуванні майном, що знаходиться у м.Львів, вул.Декабристів,25, та належить позивачу на підставі мирової угоди від 26.12.2006р., затвердженої ухвалою господарського суду Волинської області від 26.12.2006р., зареєстрованої в ВО БТІ за №6/145-38 від 26.12.2008р., шляхом примусового виселення ТзОВ «Денді-Львів» із вказаного нежитлового приміщення є підставною в силу ст.ст.651, 782, 785 ЦК України і підлягає до задоволення.
Згідно ст.ст.759, 762 ЦК України, ст.ст.283, 286 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
В силу ст.193 ГК України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Заборгованість по орендній платі за період з 01.11.2009р. по 31.04.2011р. стверджується Договором оренди, актом приймання-передачі, банківською випискою за період з 01.02.2007р. по 09.02.2011р., Відповідачем не заперечується і підлягає до стягнення на підставі ст.ст.20, 173, 193, 283, 286 ГК України та ст.ст. 16, 509, 759, 762 ЦК України,.
Місцевим господарським судом правомірно встановлено, що також підлягають задоволенню вимоги Позивача про стягнення інфляційних втрат за період з 10.12.2009р. по 27.05.2011р. в сумі 28 816,26 грн. та 3% річних за період з 10.12.2009р. по 27.05.2011р. в сумі 8 372,51грн. на підставі ст.625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Місцевим судом обгрунтовано покладено судові витрати по справі на Відповідача у зв’язку із частковим задоволенням позову та враховуючи, що спір доведений до вирішення суду через його винні дії.
Не варті уваги суду зауваження Скаржника, що майно не перебувало у його фактичному користуванні та застосування місцевим судом завищеного розміру державного мита, оскільки перше не стверджене належними доказами, а друге є надуманим, оскільки загальна сума державного мита, яка підлягає сплаті за даним позовом, складається з майнової (1%) та немайнової вимог (85 грн.).
Враховуючи зазначене в сукупності, висновки зазначені у рішенні господарського суду Волинської області від 11.07.2011р. у справі №5004/1064/11 вбачаються колегії суддів такими, що грунтуються на обставинах справи, а саме рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підлягає залишенню без змін.
Доводи і вимоги скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «Денді-Львів»на рішення господарського суду Волинської області від 11.07.2011р. у справі №5004/1064/11 – залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції –без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.
3. Справу №5004/1064/11 повернути до господарського суду Волинської області.
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Савченко Г.І.
01-12/11844/11