ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
________________________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 липня 2011 року м. Київ К/9991/24157/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
Калашнікової О.В.
Леонтович К.Г.
Цуркан М.І.
Черпіцької Л.Т.
Чалого С.Я.
розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області на постанову Снігурівського районного суду Миколаївської області від 30 жовтня 2008 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області про визнання протиправною бездіяльності щодо забезпечення проведення виплат „Дітям війни", зобов'язання вчинити дії,
в с т а н о в и л а :
В вересні 2008 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області визнання протиправною бездіяльності щодо забезпечення проведення виплат „Дітям війни" та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має статус дитини війни та має право на пільги, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 №2І95-ІV, зокрема, на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за 2007-2008 роки.
Постановою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 30 жовтня 2008 року позов задоволено частково. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області здійснити нарахування та виплату додаткової соціальної гарантії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ОСОБА_1 з 01 січня 2007 року.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2009 року скасовано постанову Снігурівського районного суду Миколаївської області від 30 жовтня 2008 року та позов задоволено частково. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з врахуванням раніше проведених підвищень до пенсії за відповідні періоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області звернулося з касаційною скаргою, у якій просить постанову Снігурівського районного суду Миколаївської області від 30 жовтня 2008 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2009 року скасувати та відмовити позивачу в позові.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій позивач перебуває на обліку у відповідача та відноситься до категорії громадян, яким встановлений статус «дитини війни», що підтверджується відповідною копією пенсійного посвідчення яка знаходиться в матеріалах справи та не заперечується відповідачем. Таким чином, він має право на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно зі статтею шостою Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пунктом 12 статті 71, знову було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рн/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону.
Відтак, правильними є висновки судів про відмову в задоволенні позову щодо відмови в здійсненні підвищення пенсії з 1 січня по 9 липня 2007 року, оскільки в цей період дію норми, яка визначала право позивача на зазначене підвищення пенсії, було зупинено. Суд не може застосувати недіючу норму. Також протягом указаного терміну діяли приписи статті 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яка по-іншому регулювала ці правовідносини, та оскільки ця норма прийнята пізніше в часі, то вона мала пріоритет над статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни. Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, не здійснив це підвищення пенсії, чим порушив указане право позивача.
Крім того, підставою для часткового задоволення позовних вимог судом першої та апеляційної інстанції було правомірно зазначено Рішення Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, яким були визнані такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів».
Відповідно до ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225-229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Керуючись ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області залишити без задоволення.
Постанову Снігурівського районного суду Миколаївської області від 30 жовтня 2008 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді