ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

"19" лютого 2008 р.

Справа  № 15-6/416-06-11259

 

Господарський суд Одеської області  у складі:

судді                                              Петрова В.С.

При секретарі                               Стойковій М.Д.

 

За участю представників сторін:

від позивача -                  ОСОБА_1,

від відповідачів:

1) Одеської міської ради -не з'явився,

2) КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” -  Найда Д.І.,

від третіх осіб:

1) Представництва по управлінню комунальною власністю -Яковлева А.О., 

2) Управління охорони нерухомих об'єктів культурної спадщини -Запольський О.А,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 до Одеської міської ради та Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” про визнання права власності та спонукання виконати певні дії за участю третіх  осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів -Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Управління охорони нерухомих об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, -

 

ВСТАНОВИВ: 

 

В засіданні суду від 18 лютого 2008 р. оголошувалась перерва до 19 лютого 2008 р. о 09 год. 30 хв. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

 

У жовтні 2006 року фізична особа -підприємець ОСОБА_2 звернулась  до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської міської ради та Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” про визнання права власності на об`єкт нерухомості -нежилі підвальні приміщення загальною площею 295,6кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, та про спонукання КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” здійснити державну реєстрацію права власності на вказаний об`єкт нерухомості. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на наступне.  

17.12.2003 р. між позивачем та Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради був укладений договір № 67/4 оренди нежилого приміщення -підвалу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 269,7 кв.м, під розташування офісу, термін дії договору до 17.12.2006 р. Експертна вартість об'єкту оренди складала 129 741 грн.

На підставі листа Представництва по управлінню комунальною власністю № 01-13/425 від 16.01.2004 р. позивачем було здійснено капітальний ремонт та реконструкцію орендованого підвального приміщення. Проведення робіт з капітального ремонту та реконструкції орендованого підвального приміщення було здійснено позивачем відповідно до експертного висновку про технічний стан, можливість та умови проведення реконструкції, розробленого НВЦ „Екострой” за погодженнями та висновками санітарно-епідеміологічної станції м. Одеси від 08.12.2004 р., Управління охорони об'єктів культурної спадщини від 06.10.2004 р., головного управління МНС України в Одеській області від 27.10.2004 р.

Так, позивач зазначає, що внаслідок проведених робіт був створений новий об'єкт нерухомості, площа якого склала 295,6 кв.м. Вартість проведених робіт склала 214 885,20 грн., що підтверджується довідкою та аудиторським висновком Аудиторської фірми „ХХІ вік”. Також позивач зазначає, що кошторис на проведення зазначених робіт в сумі 214 885,20 грн. був затверджений розпорядженням Приморської районної адміністрації м. Одеси № 1706 від 23.06.2005 р.

Крім того, позивач вказує, що можливість введення об'єкта в експлуатацію погоджена управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради висновком № 507/05. Розпорядженням Приморської районної адміністрації м. Одеси № 1592 від 15.06.2005 р. зазначене підвальне приміщення після здійснених будівельних робіт прийнято до експлуатації. Після цього право власності на зазначений об'єкт було зареєстровано за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради відповідно до свідоцтва на право власності від 18.07.2005 р.  

Оскільки вартість здійсненої переробки зазначеного об'єкту майже в два рази перевищує первісну вартість приміщень, що були реконструйовані та їх площа значно збільшилася, то позивач вважає, що ним була створена нова річ, а тому просить визнати за ним право власності на новостворену річ відповідно до положень ч. 1 ст. 331 та ч. 1 ст. 332 Цивільного кодексу України та зобов'язати МБТІ здійснити державну реєстрацію цієї новоствореної речі.   

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.10.2006 р. порушено провадження у справі № 6/416-06-11259.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.11.2006 р. по справі № 6/416-06-11259 позов фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 задоволено повністю, а саме: за фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 визнано право власності на об`єкт нерухомості -нежилі підвальні приміщення загальною площею 295,6 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та зобов`язано Комунальне підприємство „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості” здійснити державну реєстрацію права власності фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 на об`єкт нерухомості - нежилі підвальні приміщення загальною площею 295,6 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2006 р. по справі № 6/416-06-11259 зазначене рішення господарського суду Одеської області від 13.11.2006 р. залишено без змін.

Не погодившись з зазначеною постановою, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2006 року по справі № 6/416-06-11259. Так, постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2007 р. рішення господарського суду Одеської області від 13.11.2006 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2006 р. по справі № 6/416-06-11259 скасовано та зазначено при цьому, що рішення у справі стосується прав та обов'язків Представництва по управлінню комунальною власністю  Одеської міської ради, яке не було залучено до участі у справі, у зв'язку з чим справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.01.2008 р. справу № 6/416-06-11259 прийнято до провадження судді Петрова В.С., присвоєно справі № 15-6/416-06-11259, також  залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача -Представництво по управлінню комунальною власністю  Одеської міської ради і справу призначено до розгляду в засіданні суду на 30.01.2008 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.01.2008 р. до участі у справі № 15-6/416-06-11259 залучено Управління охорони нерухомих об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідачів.

Відповідач -Одеська міська рада проти позову заперечує з підстав, зазначених у письмових  запереченнях на позовну заяву (а.с. 22-24, т. 2). При цьому відповідач вказує, що спірне приміщення належить територіальній громаді м. Одеси на праві комунальної власності на підставі рішення Одеської обласної ради народних депутатів № 266-ХХІ від 25.11.1991 р., згідно якого весь житловий і нежитловий фонд міста Одеси було передано у власність територіальної громади міста, тобто в комунальну власність. До того ж відповідач посилається на те, що позивачем було зроблено переробку приміщення підвалу без належним чином затвердженої проектної документації, що є порушенням вимог ст. ст. 31, 32 Закону України „Про власність”, ст. 24 Закону України „Про планування і забудову території”, ст. ст. 5, 18 Закону України „Про основи містобудування”, ст. ст. 9, 12 Закону України „Про архітектурну діяльність”, п. п. 2.6, 5.7 Правил забудови м. Одеси, що затверджені рішенням Одеської міської ради № 2155-ХХІІІ від 17.04.2001 р. „Про затвердження нової редакції „Правил забудови м. Одеси”. Крім того, відповідач зазначає, що згідно положень ч. 2 п. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, якщо законом передбачене прийняття об'єкту нерухомості до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації, а експлуатація неприйнятих об'єктів забороняється. З огляду на викладене відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову фізичної особи -підприємця ОСОБА_2

Відповідач -КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” відзив на позов не надав, проте у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. 

Третя особа -Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міськради викладені позивачем у позовній заяві доводи не визнає та вважає їх необґрунтованими, а позовні вимоги -такими, що не підлягають задоволенню, з підстав, зазначених у письмових поясненнях по справі (а.с. 20-21, т. 2) та додаткових поясненнях. При цьому Представництво посилається на те, що спірний об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1, є пам'яткою „Прибутковий будинок”, 1913 р. (арх. П.Л. Славкін) і занесений до списків пам'яток архітектури і містобудування місцевого значення та взяте під охорону рішенням Одеського облвиконкому від 27.12.1991 р. № 580. Так, Представництво зазначає, що згідно Закону України „Про охорону культурної спадщини” необхідною умовою відчуження пам'яток місцевого значення є погодження органу охорони культурної спадщини. Однак, таке погодження не було здійснено ні позивачем, ні відповідачем, ні іншими відповідними органами місцевого самоврядування. До того ж Представництво вказує, що згідно п. 2 ст. 20 Закону України „Про охорону культурної спадщини” органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування мають право привілеєвої купівлі пам'ятки місцевого значення. Між тим позивачем не надано доказів погодження з Управлінням охорони нерухомих об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації зміни власника спірного майна та відмови Управління від привілеєвої купівлі спірного майна. Крім того, Представництво посилається на те, що позивачем було проведено капітальний ремонт орендованого приміщення з частковими елементами реконструкції в межах житлової будівлі, що в свою чергу не створює нову річ, а лише поліпшує її. Відтак, третя особа просить суд у задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.  

Третя особа -Управління охорони нерухомих об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації письмові пояснення по суті спору не надало, проте представник Управління в засіданні суду проти задоволення позову заперечував. 

 

Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

На підставі заяви приватного підприємця ОСОБА_2 17.12.2003 р. Одеським міським головою було прийнято розпорядження № 1592-01р „Про передачу в оренду приміщення нежитлового фонду у Приморському районі за адресою:  АДРЕСА_1” (а.с. 141, т. 1 ), згідно якого підвальне приміщення  площею 269,7 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, передано в оренду приватному підприємцю ОСОБА_2 під розміщення офісу терміном на 3 роки; при цьому доручено Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради укласти договір оренди згідно цього розпорядження. 

Так, 17 грудня 2003 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та ПП ОСОБА_2 був укладений договір № 67/4 оренди нежитлового приміщення, згідно якого позивачу було передано у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, -підвал загальною площею 269,7 кв.м під розташування офісу. Строк дії договору згідно п. 2.1 договору до 17.12.2006 року.

16.01.2004 р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та ПП ОСОБА_2 було укладено додаткове погодження № 1 до договору оренди № 67/4 від 17.12.2003 р., згідно якого вище зазначений договір оренди № 67/4 від 17.12.2003 р. змінено в частині профілю використання орендованого приміщення, а саме: приміщення загальною площею 269,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, використовується позивачем з метою розміщення складу продовольчих товарів.

Експертна вартість орендованого позивачем приміщення згідно вказаного додаткового погодження № 1 та додаткового погодження № 2 до договору оренди № 67/4 від 17.12.2003 р. складає 129 741 грн. 

Як з'ясовано судом, орендоване позивачем приміщення належить територіальній громаді м. Одеси на праві комунальної власності на підставі рішення Одеської обласної ради народних депутатів № 266-ХХІ від 02.11.1991 р., яким весь житловий і нежитловий фонд міста Одеси було передано у власність територіальної громади міста. Доказів того, що спірне приміщення належить іншим особам, в матеріалах справи не міститься.

Разом з тим, як вбачається з акту прийому-передачі приміщення (а.с. 144, т. 1), затвердженого Представництвом по управлінню комунальною власністю міськради 17.12.2003 р., який є додатком до договору оренди № 67/4 від 17.12.2003 р., на момент передачі позивачу в оренду спірного приміщення останнє потребувало проведення ремонту.   

Згідно п. 4.4. договору оренди № 67/4 від 17.12.2003 р. капітальний ремонт, реконструкція, технічне переобладнання орендованого приміщення, викликані особливостями господарської діяльності орендаря, проводяться лише з дозволу орендодавця з наданням проектно-кошторисної  документації, виготовленої за рахунок орендаря до початку проведення робіт і затвердженої у встановленому порядку. Після проведення перепланування або реконструкції, що потягла за собою зміну конструктивних елементів приміщення (будівлі), орендар зобов'язаний замовити за власний рахунок в ОМБТІ та РОН технічний паспорт на це приміщення (будівлю) і не пізніше 3-х місяців після закінчення ремонтних робіт надати його орендодавцю.    

Так, листом № 01-13/425 від 16.01.2004 р. (а.с. 11, т. 1) Представництво по управлінню комунальною власністю ОМР надало згоду позивачу на проведення капітального ремонту  підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_1, при цьому Представництво зобов'язало позивача після проведення ремонтних робіт надати затверджений районною адміністрацією акт вводу в експлуатацію цього приміщення.

Проведення будівельних робіт в орендованому підвальному приміщенні було здійснено позивачем відповідно до експертного висновку про технічний стан, можливість та умови проведення реконструкції, розробленого НВЦ „Екострой” за погодженнями та висновками санітарно-епідеміологічної станції м. Одеси від 08.12.2004 р., Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 06.10.2004 р., головного управління МНС України в Одеській області від 27.10.2004 р. Кошторис на проведення зазначених робіт в сумі 214 885,20 грн. був затверджений розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 1706 від 23.06.2005 р.

Після проведення позивачем будівельних ремонтних робіт в орендованому приміщенні КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” був виготовлений технічний паспорт від 01.08.2005 р., згідно якого площа приміщення значно збільшилася та склала 295,6 кв.м.

Можливість введення об'єкта в експлуатацію погоджена управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради висновком № 507/05 (вих. № 955/0 від 14.05.2005 р.). Крім того, розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 1592 від 15.06.2005 р., яке є чинним, орендоване позивачем зазначене підвальне приміщення після проведених будівельних робіт прийнято до експлуатації.

Враховуючи викладене, судом не приймаються до уваги доводи міськради про те, що позивач здійснив будівельні роботи в орендованому приміщенні без належним чином затвердженої проектної документації та цей об'єкт нерухомості не прийнятий до експлуатації, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.  

18.07.2005 р. виконавчим комітетом Одеської міської ради було видано свідоцтво про право власності на нежилі підвальні приміщення (а.с. 42, т. 1), згідно якого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності та складається в цілому з нежилих приміщень підвалу загальною площею 295,6 кв.м.       

Між тим згідно довідки Аудиторської фірми „ХХІ вік” про фактичні витрати на проведення поліпшення орендованих основних засобів від 15.10.2005 р. та відповідно до висновку Аудиторської фірми „ХХІ вік” від 15.10.2005 р. фактичні витрати на проведення позивачем ремонту орендованого спірного приміщення склали саме 214 885,20 грн. Виходячи з цього, вартість здійснених позивачем будівельних робіт спірного об'єкту майже в два рази перевищує первісну вартість приміщень, площа яких значно збільшилася.

Відтак, на думку суду, позивачем було фактично створено нову річ з використанням матеріалів, що раніше належали територіальній громаді м. Одеси.

Посилання третьої особи -Представництва по управлінню комунальною власністю на те, що позивачем було проведено капітальний ремонт орендованого приміщення з частковими елементами реконструкції в межах житлової будівлі, що в свою чергу не створює нову річ, а лише поліпшує її, судом спростовуються з огляду на наступне.

Так, згідно п. 7.6 договору оренди № 67/4 усі зроблені орендарем у приміщенні невід'ємні поліпшення передаються орендодавцю безоплатно. Отже, на думку третьої особи, за умовами договору оренди позивач має право на проведення капітального ремонту, реконструкції, але не може бути власником виконаних поліпшень приміщення.

Разом з тим як вбачається з матеріалі справи, згідно технічного висновку про можливість збереження виконаної реконструкції підвальних приміщень (а.с. 46-56, т. 1) позивачем були виконані наступні роботи:

-          посилені фундаменти стовпів шляхом підведення монолітної залізобетонної плити, що яка є одночасно і підґрунтям підлоги;

-          поєднані металевими планками поперечні балки перекриття над підвалом;

-          здійснено закладення кутів стовпів в підвалі;

-          приміщення орендованого підвалу разогороджено з утворенням трьох офісів;

-          збудовано зовнішній вхід з боку вулиці та другий евакуаційний вихід;

- столярні вироби і всі відокремлені покриття замінені на нові;

- для функціонування офісних приміщень встановлено сантехнічне і електротехнічне обладнання.

Виходячи з переліку робіт, господарський суд вважає безпідставними доводи третьої особи про здійснення позивачем поліпшень в орендованому приміщенні. Про безпідставність таких доводів третьої особи свідчить і факт видачі КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та РОН” нового технічного паспорту від 01.08.2005 р. на перероблені позивачем приміщення, в експлікації якого зазначено кількість та характеристики приміщень, які вказують не на поліпшення стану орендованих приміщень, а на створення позивачем внаслідок проведеної узгодженої реконструкції інших нових приміщень.           

Відповідно до частини 4 статті 332 Цивільного кодексу України, якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за її бажанням особа, яка здійснила таку переробку.

Згідно частини 1 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена особою), набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про визнання за ним права власності на новостворену річ -нежилі підвальні приміщення загальною площею 295,6кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1. 

Щодо посилань третьої особи на необхідність отримання позивачем погодження органу охорони культурної спадщини, а також на відсутність доказів погодження з Управлінням охорони нерухомих об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації зміни власника спірного майна і відмови Управління від привілеєвої купівлі спірного майна суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 18 Закону України „Про охорону культурної спадщини”, на яку посилається третя особа у своїх поясненнях, об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. Відтак, відповідне погодження необхідним є тільки при відчуженні пам'яток місцевого значення.

Не приймається судом до уваги і доводи третьої особи щодо відсутності доказів відмови Управління охорони нерухомих об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від привілеєвої купівлі спірного майна, оскільки правом привілеєвої купівлі зазначене Управління може скористуватися у випадку продажу власником -Одеською міською радою пам'ятки, але у даному випадку предметом спору є визнання права власності на перероблену річ, а не відносини з купівлі-продажу пам'ятки архітектури.    

Щодо вимог позивача про зобов'язання КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” здійснити державну реєстрацію права власності позивача на спірні приміщення суд зазначає наступне.   

Згідно положень ст. 182 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх  обмежень” право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (з подальшими змінами та доповненнями), закріплений вичерпний перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна. Правовстановлюючим документом може виступати рішення суду про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна (п. 10 Тимчасового положення).

Виходячи з наведеного, на думку суду, вимоги позивача про зобов'язання КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” здійснити державну реєстрацію права власності позивача на вищезазначені нежилі підвальні приміщення є цілком обґрунтованими, адже реєстрація права власності на нерухому річ є обов'язковою умовою для належного здійснення позивачем права власності на спірний об'єкт нерухомості.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами  захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є визнання права та примусове виконання обов'язку в натурі.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, оцінюючи надані докази в сукупності та враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 відповідають фактичним матеріалами справи і вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

 

Керуючись ст.ст. ст. ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

 

                                 В И Р І Ш И В:

 

1.     Позов фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 до Одеської міської ради та Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”,  треті  особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів -Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Управління охорони нерухомих об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, про визнання права власності та спонукання виконати певні дії задовольнити.

2.      ВИЗНАТИ за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ідент код НОМЕР_1) право власності на об`єкт нерухомості -нежилі підвальні приміщення, загальною площею 295,6 кв.м, розташовані за адресою : АДРЕСА_1.

3.     Зобов'язати Комунальне підприємство „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” (65011, м. Одеса, вул. Троїцька, 25; код 03350290) зареєструвати за фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ідент код НОМЕР_1) право власності на об`єкт нерухомості -нежилі підвальні приміщення, загальною площею 295,6 кв.м, розташовані за адресою : АДРЕСА_1.

 

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня  його прийняття.

                              Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

 

                Суддя                                                                                       Петров В.С.