ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 липня 2011 року № 2а-6399/11/2670
О 10 годині 47 хвилин в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого Бояринцевої М.А.
при секретарі судового засідання Шевчук Л.Д
за участю:
представника позивача: Чапіка М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Україна»
про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва звернулася з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Україна»податкової заборгованості на загальну суму 1 537 743,58 грн.
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, закони України «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про державну податкову службу в Україні»та зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Україна»має податкову заборгованість у розмірі 1 537 743,58 грн. з податку на додану вартість.
Відповідач в судове засідання не з’явився, пояснення чи заперечення по суті позовних вимог не надав. Ухвалу суду про відкриття провадження в адміністративній справі від 11 травня 2011 року та повістку про виклик на 8 червня 2011 року представник відповідача отримав 23 травня 2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Судом направлялася повістка про виклик на 7 липня 2011 року на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте поштове відправлення повернулося до суду з відміткою працівника пошти, що за вказаною адресою юридична особа не знаходиться.
За правилами, встановленими п. 4 ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам-підприємцям –за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів (п. 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи наведене, а також з огляду на належне повідомлення відповідача про місце, дату та час судового засідання за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд приходить до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами та без участі представника відповідача.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Україна»є юридичною особою та є платником податків в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі м. Києва, ідентифікаційний код юридичної особи 32956988, місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. Федорова, 28.
За результатами проведеної невиїзної документальної перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва складено акт № 1310/15-125 від 6 липня 2010 року, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Україна»терміну подання податкової звітності, а саме: не подана декларація з податку на прибуток підприємства за І квартал 2010 року, граничний строк подання якої закінчився 11 травня 2010 року.
На підставі складеного акту 6 липня 2010 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва винесене податкове повідомлення-рішення № 0017581510/0, яким на Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Україна»накладено штраф у розмірі 170 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, код платежу: 3011021000.
Як вбачається з матеріалів справи, зазначене податкове повідомлення-рішення відповідач не отримав, згідно акту про неможливість вручення податкового повідомлення-рішення від 6 липня 2010 року № 422/15130.
За результатами документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Україна»з питань формування податкового кредиту по податку на додану вартість за грудень 2009 року, Державної податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва 7 липня 2010 року складено акт № 695/1-23-30-32956988, яким встановлено порушення відповідачем п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР та п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, а саме: підприємством знижено податок на додану вартість за грудень 2009 року на загальну суму 1 022 521 грн. та завищено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 41 915 грн.
Зазначений акт керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Україна»отримав особисто 3 листопада 2010 року.
На підставі складеного акту 23 липня 2010 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва винесене податкове повідомлення-рішення № 0000762330/0, відповідно до якого загальна сума податкового зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Україна»за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу: 3014010100 складає 1 533 782 грн., з якого: за основним платежем –1 022 521 грн. та штрафні (фінансові) санкції –511 261 грн.
Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва направляла на адресу відповідача зазначене податкове повідомлення-рішення, яке отримане особисто представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Україна»26 липня 2010 року.
Крім того, відповідачем подавалися декларація з податку на додану вартість № 32399 від 17 березня 2010 року за лютий 2010 року та декларації з податку на прибуток підприємства № 75858 від 19 квітня 2010 року за 1 квартал 2010 року та № 176997 від 16 липня 2010 року за І півріччя 2010 року, проте станом на день звернення позивача до суду, самостійно задеклароване податкове зобов’язання відповідачем не сплачене та складає 3 048,58 грн.
Таким чином, загальна сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Україна» складає 1 537 743,58 грн.
Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, далі –Закон № 168/97-ВР) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Пунктом 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.
Згідно п. 7 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 червня 2005 року № 244, реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.
Підпунктом 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону.
Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Як встановлено п.п. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 4.1.4 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі –Закон № 2181-ІІІ, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:
а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.
Підпунктом 5.3.1. ст. 5 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до п. 16.4 ст. 16 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.
Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.
Статтею 17 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що за порушення податкового законодавства накладаються штрафні санкції на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.
Згідно п.п. 17.1.1. ст. 7 Закону № 2181-ІІІ платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули (п.п. 17.1.3 Закону № 2181-ІІІ).
Позивачем, з метою стягнення податкового боргу, направлено відповідачу першу податкову вимогу від 25 лютого 2010 року № 1/663 та другу податкову вимогу від 14 жовтня 2010 року № 2/3430.
Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Податкові вимоги надсилаються:
а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;
б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (п.п. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону № 181-ІІІ).
Згідно актів № 235 від 10 вересня 2010 року та № 540 від 12 листопада 2010 року вказані податкові вимоги позивач направляв на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Україна», проте поштова кореспонденція повернулася з відміткою працівника пошти, що за вказаною адресою юридична особа не знаходиться.
Станом на день розгляду спору заборгованість, визначена вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вимогами, відповідачем не сплачена, рішення та вимоги відповідачем не оскаржені.
Згідно облікової картки платника податків консолідований борг відповідача становить 1 537 743,58 грн.
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва 5 листопада 2010 року надіслано запити до Управління ДАІ ГУ МВС України та Київського міського бюро технічної інвентаризації з метою виявлення майна боржника, а 27 грудня 2010 року винесене рішення № 96 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.
Відповідно до п.п. 20.1.18. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Беручи до уваги те, що суму боргу у розмірі 1 537 743,58 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, податковий борг є узгодженим, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та визнає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст. ст. 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Україна» (юридична адреса: 03038, м. Київ, вул. Федорова, 28, код ЄДРПОУ 32956988) до Державного бюджету України суму податкової заборгованості в розмірі 1 537 743,58 (один мільйон п’ятсот тридцять сім тисяч сімсот сорок три) грн. 58 коп., з якої: 1 534 695 (один мільйон п’ятсот тридцять чотири тисячі шістсот дев’яносто п’ять) грн. на р/р № 31117029700002 та 3 048 (три тисячі сорок вісім) грн. 58 коп. на р/р № 31115009700002, банк одержувач ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя М.А.Бояринцева
Повний текс постанови складений 14 липня 2011 року.