ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
30 червня 2011 року № 2а-9785/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Шрамко Ю.Т., суддів Скочок Т.О., Пащенка К.С. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства охорони здоров'я України,
Дніпропетровського обласного управління охорони здоров'я,
Управління охорони здоров'я Дніпропетровської міської ради,
Фонду соціального захисту інвалідів,
Міністерство праці та соціальної політики України
провизнання бездіяльності відповідачів неправомірною, зобов'язання вчинити дії
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2004 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Печерського районного суду м. Києва із скаргою до Міністерства охорони здоров'я України, Дніпропетровського обласного управління охорони здоров'я, Управління охорони здоров'я Дніпропетровської міської ради, Дніпропетровської обласної лікарні ім. І.І. Мечникова (кабінет очного протезування), 8-ї клінічної лікарні м. Дніпропетровська про визнання бездіяльності відповідачів неправомірною, зобов'язання вчинити дії, просить суд зобов"язати Міністерство охорони здоров"я України затвердити Інструкцію (Правила) про порядок забезпечення очними протезами інвалідів Великої Вітчизняної війни згідно вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", зобов"язати Дніпропетровську обласну лікарню ім. І.І. Мечнікова (кабінет очного протезування консультативної поліклініки) забезпечити його очними протезами щорічно, не створюючи труднощів.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.03.2004 р. скаргу повернуто позивачу.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03.06.2004 р. скасовано Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11.03.2004 р., справу направлено для розгляду.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.08.2004 р. скаргу позивача залишено без розгляду.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16.02.2006 р. скасовано Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 27.08.2004 р., справу направлено для розгляду.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 26.05.2006 р. позов ОСОБА_1 задоволено частково, зобов"язано Дніпропетровську обласну лікарню ім. І.І. Мечникова забезпечити ОСОБА_1 очними протезами, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20.03.2007 р. постанову Печерського районного суду м. Києва від 26.05.2006 р. залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2008 р. скасовано постанову Печерського районного суду м. Києва від 26.05.2006 р. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20.03.2007 р., справу направлено на новий розгляд до адміністративного суду першої інстанції
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2009 р. позовну заяву повернуто позивачу.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2010 р. скасовано Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2009 р, справу направлено до Окружного адміністративного суду м. Києва для вирішення питання про відкриття провадження.
07.07.2010 р. справу передано судді Шрамко Ю.Т.
08.07.2010 р. відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 24.09.2010 р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2010 р. Позивачу запропоновано уточнити (змінити чи доповнити) відповідачів по справі та визначитись з позовними вимогами до них. Попереднє судове засідання відкладено на 29.10.2010 р. у зв"язку з неявкою позивача та відповідачів. Позивач письмово повідомив суд про недоцільність, на його думку, уточнювати позовні вимоги чи змінювати відповідачів.
24.09.2010 р. до участі у справі залучено в якості відповідачів Фонд соціального захисту інвалідів та Міністерство праці та соціальної політики України.
У попередньому судовому засіданні 29.10.2010 р. до участі у справі залучено Прокуратуру м. Києва для представництва інтересів позивача, за клопотанням представника Прокуратури м. Києва попереднє судове засідання відкладено на 14.12.2010 р.
У попередньому судовому засіданні 14.12.2010 р. судом встановлено, що Позивач звернувся з позовом, у якому, просить, зокрема, зобов"язати Дніпропетровську обласну лікарню ім. І.І. Мечникова (кабінет очного протезування) забезпечити його очними протезами щорічно, не створюючи труднощів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2010 р. закрито провадження в адміністративній справі № 2а-9785/10/2670 в частині позовної вимоги щодо зобов"язання Дніпропетровської обласної лікарні ім. І.І. Мечникова (кабінет очного протезування) забезпечити ОСОБА_1 очними протезами щорічно, не створюючи труднощів та роз'яснено Позивачу, що розгляд справи (вимоги) про зобов"язання Дніпропетровської обласної лікарні ім. І.І. Мечникова (кабінет очного протезування) забезпечити його очними протезами щорічно, не створюючи труднощів, належить до юрисдикції загальних судів і розглядається у порядку цивільного судочинства.
14 січня 2011 року від Позивача надійшла апеляційна скарга на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2010 р. про закриття провадження в адміністративній справі № 2а-9785/10/2670 в частині позовних вимог.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 21.01.2011 року закінчено підготовче провадження та призначено справу № 2а-9785/10/2670 до судового розгляду у судовому засіданні колегією у складі трьох суддів на 21 січня 2011 року
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 21.01.2011 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2010 р. про закриття провадження в адміністративній справі № 2а-9785/10/2670 в частині позовних вимог. Матеріали справи № 2а-9785/10/2670 направлено до Київського апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.11 р. ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2010 р. про закриття провадження в адміністративній справі № 2а-9785/10/2670 в частині позовних вимог залишено без змін, а апеляційну скаргу Позивача без задоволення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 23.05.2011 р. поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 23 червня 2011 року.
У судове засідання 23.06.2011 р. не прибули позивач (заява про розгляд справи без його участі), представник прокуратури м. Києва, представник відповідача 1 (Міністерства охорони здоров'я України), представник відповідача 2 (Дніпропетровського обласного управління охорони здоров'я), представник відповідача 4 (Міністерства праці та соціальної політики України, заява про розгляд справи без участі представника), які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи і, за винятком позивача та відповідача 4, не подавали заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи, прибули представник відповідача 3 (Управління охорони здоров'я Дніпропетровської міської ради) та представник відповідача 5 (Фонду соціального захисту інвалідів).
Відповідно вимог до частини шостої ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив наступне.
Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства охорони здоров'я України, Дніпропетровського обласного управління охорони здоров'я, Управління охорони здоров'я Дніпропетровської міської ради, Дніпропетровської обласної лікарні ім. І.І. Мечникова (кабінет очного протезування), 8-ї клінічної лікарні м. Дніпропетровська в якому просив визнати неправомірною бездіяльність відповідачів, зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України затвердити інструкцію про порядок забезпечення очними протезами інвалідів Великої вітчизняної війни згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та зобов'язати Дніпропетровську обласну лікарню ім. І.І. Мечникова забезпечити позивача очними протезами. Судом до участі у справі залучено в якості відповідачів Фонд соціального захисту інвалідів та Міністерство праці та соціальної політики України.
З урахуванням викладеного вище щодо закриття провадження у справі в частині вимог про зобов"язання забезпечити ОСОБА_1 очними протезами щорічно, не створюючи труднощів, суд розглядає позовні вимоги щодо визнання неправомірною бездіяльності відповідачів та зобов'язання Міністерства охорони здоров'я України затвердити інструкцію про порядок забезпечення очними протезами інвалідів Великої Вітчизняної війни згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Позивач, - ОСОБА_1, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 13.11.2000 р. є інвалідом першої групи і має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Листом від 14.10.2010 р. позивач повідомив, що всі, вказані ним відповідачі прямо чи опосередковано мають відношення до погіршення його становища, відповідно до порушення його прав.
Представник Міністерства праці та соціальної політики України надав суду письмові пояснення у яких пояснив, що відповідно до Порядку забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1301, до технічних засобів, якими забезпечуються інваліди та діти-інваліди в закладах охорони здоров"я для лікування у стаціонарних умовах, належать, у тому числі, протези очей. Облік інвалідів і дітей-інвалідів, які мають право на безоплатне забезпечення технічними засобами, ведуть управління охорони здоров"я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, Міністерство охорони здоров"я Автономної Республіки Крим за зареєстрованим місцем проживання осіб. Територіальні органи охорони здоров"я забезпечують технічним засобом інваліда і дитину-інваліда через заклади охорони здоров"я, перелік яких затверджується наказом територіальних органів охорони здоров"я. Зазначив, що позовні вимоги позивача не належать до компетенції Міністерства праці та соціальної політики України, просив здійснювати розгляд справи без участі представника Міністерства праці та соціальної політики України.
Представник Головного управління охорони здоров'я Дніпропетровської облдержадміністрації надала суду письмові заперечення, у яких проти позову заперечила, зазначила, що позивачем не визначено позовних вимог до Головного управління охорони здоров'я Дніпропетровської облдержадміністрації, що Головне управління охорони здоров'я Дніпропетровської облдержадміністрації не порушувало прав, свобод та інтересів позивача, звертала увагу суду на те, що, відповідно до Порядку забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1301, інваліди та інші особи забезпечуються технічними та іншими засобами реабілітації за рахунок коштів державного бюджету, передбачених Фондом соціального захисту інвалідів на зазначену мету, просила вважати Головне управління охорони здоров'я Дніпропетровської облдержадміністрації неналежним відповідачем та у задоволенні позову відмовити.
Представник Фонду соціального захисту інвалідів заперечив проти залучення Фонду соціального захисту інвалідів до участі у справі в якості відповідача, зазначив, що питання, викладені у позові ОСОБА_1 не відносяться до компетенції Фонду соціального захисту інвалідів, пояснив, що очний протез не належить до технічних засобів реабілітації відповідно до переліку технічних засобів реабілітації, якими забезпечуються окремі категорії населення.
Представник департаменту охорони здоров"я Дніпропетровської міської ради та представник комунального закладу "Міська лікарня № 8 надали спільне письмове заперечення проти позову, у якому зазначили, що позивач, який проживає у АДРЕСА_1 є інвалідом 1-ї групи по зору та неодноразово звертався у різні інстанції з приводу безкоштовного забезпечення його очними протезами. Так, Наказом МОЗ СРСР № 494/253 від 13.05.1977 року були визначені правила безкоштовного забезпечення протезами очей населення СРСР, який було скасовано Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.04.1996 р. № 81 і, згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1138 від 17.09.1996 р., очне протезування входить до переліку платних послуг. Представники у своєму запереченні також зазначили, що управлінням охорони здоров"я Дніпропетровської міської ради та міською лікарнею № 8 у 2003 році було вжито заходи щодо забезпечення позивача очними протезами за рахунок коштів депутата міської ради виборчого округу, де проживає позивач, також, при Дніпропетровській обласній клінічній лікарні у 2009 році було створено кабінет очного протезування, про що позивач також був повідомлений, зазначили, що ними вжито заходів щодо вирішення питань, викладених позивачем у позові, проте, станом на 01.04.2011 року позивач для протезування очей не звертався, звертали увагу суду на те, що ними не порушено прав, свобод та інтересів позивача, просили у задоволенні позову відмовити.
Також в матеріалах справи наявні пояснення представника Міністерства охорони здоров"я України, у яких зазначено, що Міністерством охорони здоров"я України вживаються достатні заходи щодо забезпечення населення протезно-ортопедичними заходами, зокрема, і шляхом розробки проектів відповідних інстукцій на виконання доручень Кабінету Міністрів України. Також представником Міністерства охорони здоров"я України зазначено, що в Україні діють відповідні закони, зокрема, Закони України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про реабілітацію інвалідів в Україні" на реалізацію яких розроблена Інструкція про порядок забезпечення населення України технічними засобами реабілітації від 08.12.2003 року № 331, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 23.12.2003 року за № 1206/8527, в силу чого, просив відмовити у задоволенні позову в частині визнання протиправною бездіяльності Міністерства охорони здоров"я України та зобов"язання вчинити дії щодо розробки Інструкції про порядок забезпечення інвалідів очними протезами.
Вирішуючи спір суд виходить з наступного.
На час звернення Позивача до суду з позовом діяла Інструкція про порядок забезпечення населення України технічними засобами реабілітації від 08.12.2003 року № 331, затверджена Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 8 грудня 2003 року № 331, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 23.12.2003 року за № 1206/8527, яка врегульовувала питання, викладені позивачем упозові.
Постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. № 1542 затверджено Положення про Міністерство охорони здоров"я України, відповідно до п. 1 якого, Міністерство охорони здоров'я України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Міністерство охорони здоров"я України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я, санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення. У межах своїх повноважень, відповідно до вимог п.3 та 4 вказаного положення, Міністерство охорони здоров"я України організовує виконання актів законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції з його удосконалення та в установленому порядку вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України.
Відповідно до норм п. 3 вказаного положення, основними завданнями Міністерства охорони здоров"я України є: забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я, санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення; розроблення, координація та контроль за виконанням державних програм розвитку охорони здоров'я, зокрема профілактики захворювань, надання медичної допомоги, розвитку медичної та мікробіологічної промисловості; організація надання державними та комунальними закладами охорони здоров'я безоплатної медичної допомоги населенню; організація надання медичної допомоги в невідкладних та екстремальних ситуаціях, здійснення в межах своєї компетенції заходів, пов'язаних з подоланням наслідків Чорнобильської катастрофи; розроблення заходів щодо профілактики та зниження захворюваності, інвалідності та смертності населення; організація разом з Національною академією наук, Академією медичних наук наукових досліджень з пріоритетних напрямів розвитку медичної науки.
Статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено пільги інвалідам війни, зокрема, п. 2 вказаної статті закону, інвалідам війни та прирівняним до них особам надаються пільги з позачергового безплатного зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів), безплатне забезпечення іншими протезами і протезно-ортопедичними виробами.
Відповідно до вимог статті 17 вказаного закону, фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Відповідно до вимог статті 36 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення інвалідів здійснюється у вигляді грошових виплат (пенсій, допомог, одноразових виплат), забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи друковані видання із спеціальним шрифтом, звукопідсилюючу апаратуру та аналізатори, а також шляхом надання послуг по медичній, соціальній, трудовій і професійній реабілітації, побутовому та торговельному обслуговуванню.
Відповідно до вимог статті 37 вказаного Закону, види необхідної матеріальної, соціально-побутової і медичної допомоги інвалідам визначаються органами медико-соціальної експертизи в індивідуальній програмі реабілітації. Допомога подається за рахунок коштів фонду соціального захисту інвалідів.
Відповідно до вимог статті 38 зазначеного Закону, інвалідам і дітям-інвалідам надаються безоплатно або на пільгових умовах послуги з соціально-побутового і медичного
обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони для письмового спілкування тощо), вироби медичного призначення (індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворювальні апарати, ендопротези, сечо- та калоприймачі тощо) на підставі індивідуальної програми реабілітації, автомобілі - за наявності відповідного медичного висновку.
Відповідно до вимог п. 8 Порядку забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації і формування відповідного державного замовлення, переліку таких засобів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1652 від 29 листопада 2006 р., потребу в забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації визначають: інвалідів - медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) з оформленням індивідуальної програми реабілітації.
Відповідно до вимог п. 2 Порядку забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1301 від 3 грудня 2009 р., до технічних засобів, якими забезпечуються інваліди, діти-інваліди в закладах охорони здоров'я для лікування в стаціонарних умовах, належать штучні протези клапанів серця, біфуркаційні судинні протези, лінійні судинні протези, кондуїти, електрокардіостимулятори, оксигенатори, набори для проведення коронарографії, набори для стентування коронарних судин без лікувального покриття, набори для проведення аортокоронарного шунтування, набори для імплантації механічного клапана серця, однокамерні ШВРС (SSI) з біполярним електродом, двокамерні ШВР (DDDR), кардіовертери-дефібрилятори однокамерні, кардіовертери-дефібрилятори двокамерні, протези очей, епіпротези, орбітальні імплантанти, протези щелеп, протези зубів, кохлеарні імплантанти, голосові протези, протези вушної раковини, клапанні лікворошунтуючі імплантанти, ендопротези суглобів, в тому числі ендопротези суглобів з видовженням для онкологічних хворих.
Відповідно до вимог п. 3 вказаного Порядку, забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними засобами здійснюється на підставі медичного висновку за рахунок та в межах коштів державного та місцевих бюджетів, передбачених на зазначену мету.
Відповідно до вимог п. 5 вказаного Порядку, потребу у забезпеченні технічними засобами (крім зубопротезування) інвалідів визначають медико-соціальні експертні комісії (далі - МСЕК) з оформленням індивідуальної програми реабілітації.
Відповідно до вимог п. 6 вказаного Порядку, облік інвалідів і дітей-інвалідів, які мають право на безоплатне забезпечення технічними засобами (далі - облік), ведуть управління охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим (далі - територіальні органи охорони здоров'я) за зареєстрованим місцем проживання осіб.
Відповідно до вимог п. 7 вказаного Порядку, для взяття на облік до територіальних органів охорони здоров'я інвалід або законний представник інваліда, дитини-інваліда подає заяву про взяття на облік за формою, що затверджується МОЗ (далі - заява), разом з такими документами: паспортом або свідоцтвом про народження (для осіб віком до 16 років), або довідкою із слідчого ізолятора (для осіб, узятих під варту) чи установи виконання покарань (для засуджених); висновком МСЕК про встановлення інвалідності (для дітей-інвалідів - висновок ЛКК) у разі, коли особа вперше звертається до територіальних органів охорони здоров'я або коли змінюється група і причина інвалідності; індивідуальною програмою реабілітації (для інваліда і дитини-інваліда) або висновком ЛКК щодо забезпечення технічними засобами (для інвалідів, група інвалідності яких встановлена до 1 січня 2007 р. - безстроково або строк дії якої не закінчився); посвідченням про взяття на облік (для бездомних громадян); довідкою про присвоєння ідентифікаційного номера для осіб, які досягли 18-річного віку (за наявності); паспортом з відміткою про наявність права здійснювати платежі без ідентифікаційного номера (особам, які через релігійні переконання відмовилися від присвоєння ідентифікаційного номера); довідкою про реєстрацію місця проживання для дітей-інвалідів віком до 16 років та осіб, паспорти яких не містять відомостей про реєстрацію місця проживання (крім бездомних громадян).
Заява реєструється територіальним органом охорони здоров'я у журналі реєстрації, що ведеться за формою, затвердженою МОЗ (далі - журнал реєстрації).
Відповідно до вимог п. 9 вказаного Порядку, у разі відсутності в територіальному органі охорони здоров'я необхідного типу технічного засобу на момент подання заяви інвалід або дитина-інвалід береться на чергу, що формується за датою надходження заяви.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб”єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що відповідачами надано суду докази вжиття ними заходів на забезпечення реалізації прав позивача на виконання вимог ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які позивачем не спростовано, в силу чого вимога позивача про визнання бездіяльності відповідачів направомірною, задоволенню не підлягає.
Суд також звертає увагу на те, що нормами Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2006 р. № 1652 «Про затвердження Порядку забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації і формування відповідного державного замовлення, переліку таких засобів», Порядку забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1301 від 3 грудня 2009 р. визначено порядок та умови забезпечення інвалідів виробами медичного призначення, зокрема і протезами очей.
Відповідно до вимог ст. 15 Основ законодавства України про охорону здоров'я, забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров'я,
Позивач також просить зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України затвердити інструкцію про порядок забезпечення очними протезами інвалідів Великої Вітчизняної війни згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
За своєю правовою природою повноваження Міністерства охорони здоров'я України щодо розроблення чи затвердження інструкцій чи інших нормативних актів на виконання вимог законодавства України, є дискреційним повноваженням даного державного органу.
Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року (надалі –також “Рекомендація R (80)2”) під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду –тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів.).
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб’єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень – єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.
Таким чином, позовна вимога щодо зобов’язання Міністерства охорони здоров'я України затвердити інструкцію про порядок забезпечення очними протезами інвалідів Великої Вітчизняної війни згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є формою втручання в дискреційні повноваження Відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не пілягає.
Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
П О С Т А Н О В И В:
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 186 КАС України, у разі прийняття постанови уписьмовому провадженні, апеляційнаскарга подається протягом десяти днів з дня отримання постанови.
Головуючий Суддя Ю.Т. Шрамко
Судді К.С. Пащенко
Т.О. Скочок