ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
місто Київ
26 травня 2011 року 10:50 справа № 2а-4874/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі Сергієнко-Колодій В.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11
доКиївської міської державної адміністрації
про скасування Розпорядження № 230 від 8 квітня 2010 року
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_12, ОСОБА_1,
від відповідача: Абель Н.О., Броваренко О.С.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 звернулись з позовом до Київської міської державної адміністрації про скасування Розпорядження № 230 від 8 квітня 2010 року про відмову реєстрації Статуту релігійної громади «Асоціація Святого Духа за об’єднання світового християнства»(у Оболонському районі м. Києва).
В обґрунтування позовних вимог представники позивачів зазначили, що відповідачем безпідставно відмовлено в реєстрації Статуту релігійної громади «Асоціація Святого Духа за об’єднання світового християнства»(у Оболонському районі м. Києва).
У судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримано.
Представники відповідача проти позову заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях та усних поясненнях, які були надані в судовому засіданні щодо правомірності вчинених ним дій.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Загальними зборами віруючих громадян у складі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_16 27 січня 2010 року прийнято Статут релігійної громади «Асоціація Святого Духа за об’єднання світового християнства» в Оболонському районі м. Києва та подано заяву про реєстрацію Статуту до Київської міської державної адміністрації.
Київською міською державною адміністрацією, а саме структурним підрозділом у справах національностей та релігій направлено запит № 051-1793 від 31 липня 2007 року до Державного комітету України у справах національностей та релігій щодо проведення релігієзнавчої експертизи.
Державний комітет України у справах національностей та релігій листом від 30 серпня 2007 року № 10/413-57 повідомив Київську міську державну адміністрацію про те, що «у віровченні вказаної релігійної організації велика увага приділяється проблемам сім’ї та шлюбу, які проголошені невід’ємною частиною системи спасіння, Мун вчить, що всі прихильники Церкви Єднання, які бажають одружитися, мають пройти через відповідний шлюбний обряд. Тільки з благословення самого Муна підбираються шлюбні пари», що в свою чергу порушує статті 5, 7, 24 Сімейного Кодексу України.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 8 квітня 2010 року № 230 позивачам відмовлено в реєстрації Статуту релігійної громади «Асоціація Святого Духа за об’єднання світового християнства»в Оболонському районі м. Києва.
Пунктом 5 статті 5 Сімейного Кодексу України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.
Згідно пункту першого статті 24 даного Кодексу шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до статті 3 Закону України від 16 червня 1992 року № 2460-XII «Про об'єднання громадян», (надалі по тексту –Закон № 2460-XII), громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.
Стаття 6 Закону № 2460-XII визначає, що об'єднання громадян створюються і діють на основі добровільності, рівноправності їх членів (учасників), самоврядування, законності та гласності. Вони вільні у виборі напрямів своєї діяльності. Обмеження діяльності об'єднань громадян може встановлюватись тільки Конституцією та законами України.
Згідно статті 13 даного Закону, об'єднання громадян діє на основі статуту або положення (далі - статутний документ). Статутний документ об'єднання громадян не повинен суперечити законодавству України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачам відмовлено у реєстрації статуту на підставі статті 15 Закону України від 23 квітня 1991 року № 987-XII «Про свободу совісті та релігійні організації»(надалі по тексту –Закон № 987-XII).
Згідно з статтею 5 Закону № 987-XII в Україні здійснення державної політики щодо релігії і церкви належить виключно до відання України. Церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави. Держава захищає права і законні інтереси релігійних організацій; сприяє встановленню відносин взаємної релігійної і світоглядної терпимості й поваги між громадянами, які сповідують релігію або не сповідують її, між віруючими різних віросповідань та їх релігійними організаціями; бере до відома і поважає традиції та внутрішні настанови релігійних організацій, якщо вони не суперечать чинному законодавству. Держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії. Усі релігії, віросповідання та релігійні організації є рівними перед законом. Встановлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших не допускається. Релігійні організації не виконують державних функцій. Релігійні організації мають право брати участь у громадському житті, а також використовувати нарівні з громадськими об'єднаннями засоби масової інформації. Релігійні організації не беруть участі у діяльності політичних партій і не надають політичним партіям фінансової підтримки, не висувають кандидатів до органів державної влади, не ведуть агітації або фінансування виборчих кампаній кандидатів до цих органів. Священнослужителі мають право на участь у політичному житті нарівні з усіма громадянами. Релігійна організація не повинна втручатися у діяльність інших релігійних організацій, в будь-якій формі проповідувати ворожнечу, нетерпимість до невіруючих і віруючих інших віросповідань. Релігійна організація зобов'язана додержувати вимог чинного законодавства і правопорядку .
Відповідно до статті 7 Закону № 987-XII релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями). На інші організації, утворені за релігійною ознакою, дія цього Закону не поширюється.
Згідно з статтею 8 Закону № 987-XII релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб . Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості. Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов'язковим.
Статтею 12 Закону № 987-XII визначено, що статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах, конференціях. Статут (положення) релігійної організації повинен містити відомості про: 1) вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження; 2) місце релігійної організації в організаційній структурі релігійного об'єднання; 3) майновий стан релігійної організації; 4) права релігійної організації на заснування підприємств, засобів масової інформації, інших релігійних організацій, створення навчальних закладів; 5) порядок внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної організації; 6) порядок вирішення майнових та інших питань у разі припинення діяльності релігійної організації. Статут (положення) може містити й інші відомості, пов'язані з особливостями діяльності даної релігійної організації. Статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству . Документи, які визначають віросповідну діяльність, вирішують інші внутрішні питання релігійної організації, не підлягають реєстрації в державних органах.
Таким чином, з аналізу зазначених вище норм, вбачається, що однією з ознак релігійної організації є її віросповідна приналежність. Об’єднуватись можуть віруючі громадяни одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку , які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.
В той же час, як вбачається зі Статуту релігійної громади «Асоціація Святого Духа за об’єднання світового християнства»в Оболонському районі м. Києва, прийнятого Загальними зборами віруючих громадян відповідно до Протоколу № 1 від 14 березня 2010року, релігійна громада «Асоціація Святого Духа за об’єднання світового християнства»є місцевою організацією віруючих громадян християнського віросповідання. Метою громади –є діяльність Громади у сповіданні та поширені християнського віровчення Громади, сприянні між конфесій співпраці церков.
Крім того, представниками позивачів в судовому засіданні підтверджено, що метою діяльності релігійної громади «Асоціація Святого Духа за об’єднання світового християнства»в Оболонському районі м. Києва, є саме об’єднання віруючих різних релігійних напрямків і конфесій.
Таким чином, суд погоджується із висновком відповідача, що існування незалежної християнської релігійної громади, яка б об'єднала віруючих громадян для задоволення релігійних потреб, не відповідає традиціям та внутрішнім настановам християнських релігійних організацій.
Зазначення у Статуті релігійної громади «Асоціація Святого Духа за об’єднання світового християнства»в Оболонському районі м. Києва християнського віросповідання не може вважатись приналежністю до одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку. Реєстрація міжконфесійних релігійних громад, члени яких належать до різних церков та релігійних організацій, чинним законодавством України не передбачено.
Одночасно суд звертає на наступне. У судових засіданнях представником відповідача зазначено, що до КМДА надходили скарги на діяльність релігійної громади «Асоціація Святого Духа за об’єднання світового християнства», у яких йдеться про деструктивний вплив на особистість учасників семінарів, які проводяться релігійною громадою у селі Мархальовка Київської області, що є одним із етапів культової практики Церкви Єднання. З метою ґрунтовного вивчення діяльності релігійної громади Асоціація Святого Духа за об’єднання світового християнства (у Оболонському районі м. Києва) на предмет її відповідності чинному законодавству України працівники структурного підрозділу Київської міської держаної адміністрації у справах національностей та релігій під час особистої зустрічі з головою громади ОСОБА_2, неодноразово зверталися з проханням надати можливість відвідання вищезазначених семінарів, але позитивної відповіді так і не отримали, що унеможливлює повне вивчення згаданої релігійної громади на відповідність чинному законодавству України.
Дії керівництва релігійної громади Асоціації Святого Духа за об’єднання світового християнства у місті Києві унеможливлюють об’єктивне вивчення на предмет відповідності діючому законодавству України зазначеної релігійної організації.
Таким чином з’ясовано, що надання статусу юридичної особи зазначеній релігійній громаді створило б умови можливості некваліфікованої діяльності служителів церкви та процесів неконтрольованого впливу на громадян, що у свою чергу порушує права та свободи громадян гарантованих ст. 21, 22, 23, 24, 35 Конституції України, ст. 5, 7, 24 Сімейного Кодексу України та ст. 3, 4 Закону України «Про свободу совісті та релігійної організації».
Враховуючи, що на даний час неможливо в м. Києві в повній мірі вивчити культову та віросповідну практику релігійної громади Асоціація Святого Духа за об’єднання світового християнства у м. Києві, що унеможливлює забезпечення охорони громадської безпеки та порядку, життя, здоров’я і моральні, а також прав і свобод інших громадян, беручи до уваги значну кількість судових процесів проти вказаної Церкви у багатьох державах світу, виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), керуючись ст. 15 Закону України «Про свободу совісті та релігійної організації»та релігієзнавчим висновком Державного комітету України у справах національностей та релігій від 30 серпня 2007 року № 10/4-13-57 структурним підрозділом Київської міської держаної адміністрації у справах національностей та релігій обгрунтовано прийнято розпорядження від 8 квітня 2010 року №230 про відмову у реєстрації статуту релігійної громади «Асоціація Святого Духа за об’єднання світового християнства»в Оболонському районі м. Києва.
Отже, відповідачем правомірно відмовлено у реєстрації Статуту релігійної громади «Асоціація Святого Духа за об’єднання світового християнства»в Оболонському районі м. Києва, що в свою чергу відповідає вимогам статті 15 Закону № 987-XII, оскільки статут релігійної громади (положення) суперечить чинному законодавству.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки рішення ухвалене на користь суб’єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Керуючись статтями 6, 9, 11, 69-71, 158-163, 165, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Клименчук