КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-459/11                                                  Головуючий у 1-й інстанції:   Сенюта В.О.  

Суддя-доповідач:  Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" липня 2011 р.                                                                                                                   м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

          головуючого судді            -  Пилипенко О.Є.  

          суддів                                -  Глущенко Я.Б.та Шелест С.Б.,

          при  секретарі                    - Гончар Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Києва на постанову  Деснянського районного суду м.Києва від 27 січня 2011 року та ОСОБА_2 на ухвалу Деснянського районного суду м.Києва від 27 січня 2011 року, постанову Деснянського районного суду м.Києва від 27 січня 2011 року, ухвалу Деснянського районного суду м.Києва про відмову у роз’ясненні рішення від 22 лютого 2011 року, додаткову постанову Деснянського районного суду м.Києва від 22 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом  ОСОБА_2 до  Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Києва про визнання дій протиправними щодо перерахунку пенсії, -

В С Т А Н О В И Л А :

          У грудні 2010 року позивач –ОСОБА_2 звернувся до Деснянського районного суду м.Києва з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Києва про визнання дій протиправними щодо перерахунку пенсії, в якому просив визнати протиправною бездіяльність (дії) відповідача щодо не проведення (неналежного) проведення з 31.10.2006 року перерахунку державної та додаткової пенсії позивача відповідно до збільшення розміру мінімальної пенсії за віком; визнати протиправними дії відповідача, викладеного в Листі № 4613/06/я-1389 від 12.11.2010 року щодо відмови позивачу в нарахуванні та здійсненні перерахунку державної та додаткової пенсії з 01.2007 року відповідно до збільшення розміру мінімальної пенсії за віком; зобов’язати відповідача здійснити з урахуванням індексації перерахунок (нарахування) та проводити виплату позивачу державної пенсії по інвалідності в розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.01.2007 року у відповідності до ст..50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; у разі задоволення позову звернути судове рішення до негайного виконання.

          Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 27 січня 2011 року позовні вимоги за період з 01.01.2007 року по 21.06.2010 року залишено без розгляду, у зв’язку з пропуском строку, встановленого ст. 99, 100 КАС України.    

          Постановою Деснянського районного суду м.Києва від 27 січня 2011 року позовні вимоги задоволено: визнано протиправними дії відповідача та зобов’язано Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Києва здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з 50% мінімальної пенсії за віком та державної пенсії не менше 6 мінімальних пенсій за віком починаючи з 22.06.2010 року.

Після звернення позивача з заявою про прийняття додаткової постанови, роз’яснення постанови Деснянського районного суду м.Києва від 27 січня 2011 року та звернення її до негайного виконання, судом першої інстанції було прийнято такі рішення:

-          ухвалою від 22 лютого 2011 року Деснянський районний суд відмовив у задоволенні заяви про роз’яснення судового рішення;

-          додатковою постановою від 22 лютого 2011 року було доповнено постанову Деснянського районного суду м.Києва від 27 січня 2011 року: у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до УПФУ у Деснянському районі м.Києва про здійснення перерахунку (нарахування) та проведення виплат пенсій з урахуванням індексації та звернення стягнення до негайного виконання постанови –відмовити.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, позивач подав апеляційні скарги на:

-          ухвалу Деснянського районного суду м.Києва від 27 січня 2011 року про залишення позовних вимог без розгляду, яку просив скасувати ухвалу та постановити нову, якою поновити строк звернення позивача до адміністративного суду з позовом;

-           на постанову Деснянського районного суду м.Києва від 27 січня 2011 року, яку просив змінити шляхом зазначення в її резолютивній частині встановленого судом строку для подання суб’єктом владних повноважень до суду звіту про виконання постанови від 27.01.2011 року;

-          на додаткову постанову від 22 лютого 2011 року, яку просив скасувати та постановити нову, якою задовольнити такі позовні вимоги: визнати протиправною (незаконною) бездіяльність відповідача щодо не проведення з 31.10.2006 року перерахунку державної пенсії позивача відповідно до збільшення розміру мінімальної пенсії за віком; визнати протиправним (незаконним) та скасувати з моменту прийняття рішення відповідача, викладеного в листі №4613/06/я-1389 від 12/11/2010 року, щодо відмови по зивачу в нарахуванні та здійсненні перерахунку державної та додаткової пенсій з 01 січня 2007 року відповідно до збільшення розміру мінімальної пенсії за віком; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва здійснити з урахуванням індексації перерахунок (нарахування) та проводити виплату позивачу ОСОБА_2 державної пенсії по інвалідності в розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, за період з 01.01.2007 року по 21.06.2010 року, у відповідності до статей 50, 54 та з урахуванням вимог статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорно бильської катастрофи»від 28.02.1991 року №796-ХП; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва здійснити з урахуванням індексації перерахунок (нарахування) та проводити виплату позивачу ОСОБА_2 державної пенсії по інвалідності в розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 процентів мініматьної пенсії за віком, з 22.06.2010 року у відповідності до ста тей 50, 54 та з урахуванням вимог статті 67 Закону України «Про статус і соціальний за хист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року №796-ХІІ; звернути судове рішення до негайного виконання шляхом зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва виплатити позивачу ОСОБА_2 донараховані з 01 січня 2007 року суми державної пенсії по інва лідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з урахуванням виплачених сум;

-          на ухвалу про відмову у роз’ясненні постанови від 27 січня 2011  року, яку просив скасувати та постановити нову, якою роз’яснити постанову Деснянського районного суду м.Києва від 27.01.2011 року.

          Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Києва звернулося із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Деснянського районного суду м.Києва від 27 січня 2011 року та ухвалити нове рішення по суті справи.

На думку апелянтів, судові рішення суду першої інстанції винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги позивача та відповідача підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення суду першої інстанції –без змін, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи позивач –ОСОБА_2 є постраждалим від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, 3-ї групи інвалідності, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1 від 15.01.1993 року виданого Держадміністрацією м.Києва (а.с.19).

Згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796 розміри пенсій для інвалідів 3-ї групи інвалідності, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком, а згідно до ст. 50 цього ж Закону додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю повинна відповідати 50 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Крім того, мінімальна пенсія за віком не може бути нижчою ніж прожитковий мінімум і відповідно до вимог ст. 46 Конституції України.

Розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у 2010 році встановлювались ст. 52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік»з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»28.12.2007 № 107-VI внесені зміни до ст. ст. 50, 54 Закону № 796, якими зменшено вищезазначений розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою.

Посилання відповідача на зазначений Закон № 107-VI є безпідставними, оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 такі зміни визнано неконституційними, а відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Крім того, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, безпідставними є посилання апелянта на постанови КМ України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»та від 16.07.2008 № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», якими обмежені права на отримання вищезазначених додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, порівняно з правами, встановленими ст. ст. 50, 54 Закону № 796, а тому застосуванню підлягають саме останні, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Отже висновок суду першої інстанції про необхідність часткового задоволення позовних вимог є правомірним та обґрунтованим.

При цьому, відповідачем в порушення вимог частин 1, 2 статті 71 КАС України не надано жодних доказів на спростування правомірності оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Водночас, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, частина їх, а саме за період з 01.01.2007 року по 21.06.2010 року були залишені без розгляду, виходячи з того, що ч.2 ст. 99 КАС України встановлює шестимісячний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Так відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про пропущення своїх прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач отримує додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю з 2007 року, а отже саме з цього часу позивач знав, або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.

Враховуючи дату звернення до суду –22.12.2010 року відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду - Вх. № 38391, позовні вимоги в період з 01.01.2007 року були правомірно залишені без розгляду.

Посилання позивача на строк встановлений ч.2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»не може братися судом апеляційної інстанції до уваги оскільки норми КАС в даному випадку є нормами спеціальними, а отже застосуванню підлягають саме останні.

Щодо відмови у задоволенні заяви про роз’яснення постанови Деснянського районного суду м.Києва від 27.01.2011 року, ухваленні додаткової постанови, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо здійснення перерахунку (нарахування) та проведення виплат пенсії позивачу з урахуванням індексації та звернення стягнення до негайного виконання колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Стаття 2 вищевказаного Закону містить перелік об’єктів, що підлягають індексації, а саме: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. N 1078 до об’єктів, що індексації не підлягають відносяться зокрема: соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".  

Враховуючи що виплата позивачу додаткової пенсії відповідно до ст.. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»здійснюється в процентному співвідношенні та враховуючи кратність мінімальної пенсії за віком (розмір якої встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні вищевказаної позовної вимоги.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 256 КАС України суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання постанову у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Враховуючи той факт, що судом першої інстанції було задоволено лише частину позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав порушення останнім норм процесуального права, а отже й скасування вказаної додаткової постанови.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст.. 212, 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а отже відсутня актуальність для скасування додаткової постанови в частині звернення рішення суду першої інстанції до негайного виконання, оскільки рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Згідно зі ст..170 КАС України якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Підставою для подання заяви про роз’яснення судового рішення стало те, що в постанові Деснянського районного суду м.Києва визнано протиправними дії відповідача, але не вказано які саме.

Разом з тим, з мотивувальної частини постанови Деснянського районного суду м.Києва вбачається, що протиправними визнані дії Управління пенсійного фонду України у Деснянському районі м.Києва щодо не перерахунку та невиплати позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи з 22.06.2010 року.

Разом з тим, в оскаржуваній постанові зазначено, що вимоги за період з 01.01.2007 року по 21.06.2010 року залишено без розгляду, а отже й визнавання дій УПФУ неправомірними за даний період не ґрунтується на нормах чинного законодавства.  

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги –підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції –без змін.

Керуючись ст.ст.  99, 100, 103, 168, 170, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254, 256, 258 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Києва на постанову Деснянського районного суду м.Києва від 27 січня 2011 року та ОСОБА_2 на ухвалу Деснянського районного суду м.Києва від 27 січня 2011 року, постанову Деснянського районного суду м.Києва від 27 січня 2011 року, ухвалу Деснянського районного суду м.Києва про відмову у роз’ясненні рішення від 22 лютого 2011 року, додаткову постанову Деснянського районного суду м.Києва від 22 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом  ОСОБА_2 до  Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Києва про визнання дій протиправними щодо перерахунку пенсії –залишити без задоволення.

          Постанову Деснянського районного суду м.Києва від 27 січня 2011 року, ухвалу Деснянського районного суду м.Києва від 27 січня 2011 року про залишення частини позовних вимог без розгляду, ухвалу Деснянського районного суду м.Києва про відмову у роз’ясненні рішення від 22 лютого 2011 року, додаткову постанову Деснянського районного суду м.Києва від 22 лютого 2011 року  –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий  суддя                                                                               О.Є.Пилипенко

           Судді                                                                                                 Я.Б. Глущенко

                                                                                                          С.Б. Шелест