КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-349/10 Головуючий у 1-й інстанції: Міланіч А.М.
Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
У Х В А Л А
Іменем України
"05" липня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.,
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області на постанову Бородянського районного суду Київської області від 29 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії та виплатити недоотримані суми пенсії, -
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати дії Управління пенсійного фонду України в Бородянському районі щодо невиплати позивачу щомісячної доплати як пенсіонеру, проживаючому на території радіоактивного забруднення згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»неправомірними, визнати дії відповідача щодо невиплати позивачу, як потерпілому від Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інваліду II групи довічно, яка настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно зі статтями 49, 50, частини 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», нарахувавши щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю, - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність неправомірними; визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області щодо невиплати позивачу, як дитині війни щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-ІУ від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними та зобов’язати відповідача здійснити вищезазначені виплати з 1 вересня 2007 року відповідно до ст.. 49, 50, частини 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 1 лютого 2008 року, відповідно до ст.. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 1 вересня 2007 року відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», стягнути з відповідача на відшкодування завданої шкоди недоплачену суму щомісячної грошової доплати за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю за період з 01.02.2008 року по 01.09.2010 року, щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, та недоплачену суму підвищення до пенсії відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни»за період з 01.09.2007 року по 01.09.2010 року.
Постановою Бородянського районного суду Київської області від 29 жовтня 2010 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково –визнано дії відповідача щодо не нарахування і виплати позивачу з 01.09.2007 по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю та щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни, а з 22 травня 2008 року –доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі меншому, ніж це передбачено ст.. 39, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»неправомірними та зобов’язано відповідача провести перерахунок та виплату з урахуванням виплачених коштів пенсії позивачу відповідно до ст.. 39, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ч.1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», встановивши з 01.09.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни –в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи із встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та з 22.05.2008 року –щомісячну грошову доплату до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю –в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Не погоджуючись із постановою суду від 29 жовтня 2010 року відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області –задовольнити частково, постанову Бородянського районного суду Київської області від 29 жовтня 2010 року –скасувати в частині задоволення позовних вимог в період з 01.09.2007 року по 14.04.2010 року та з 22.05.2008 року по 14.04.2010 року та прийняти в цих частинах нове рішення про залишення позовної заяви без розгляду виходячи із наступного.
У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право отримання підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 39,50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та має право на перерахунок пенсії з 2007 та 2008 року відповідно.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач є дитиною війни у розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно ст. 6 вказаного Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Проте, відповідач всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії у меншому розмірі, який встановлений постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року.
Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними.
Так, судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про те, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року, та є пріоритетним у застосуванні.
Також судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, у зв’язку з чим відсутні підстави не застосовувати для розрахунку підвищення пенсії, як дитині війни, розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Окрім того, як вбачається з наявної у матеріалах справи копії посвідчення НОМЕР_1 від 09.04.2003 року, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та має статус особи 1 категорії, та є інвалідом 1 групи, що проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю.
У відповідності до статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Так, згідно до ч. 1 ст. 39 Закону, пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії, яка становить у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Всупереч ст. 39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному ПКМУ № 836 від 26.07.1996 року по ст. 39 вказаного Закону відповідно до ПКМУ № 1 від 03.01.2002 року, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний Закон.
Згідно ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796 особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Крім того, мінімальна пенсія за віком не може бути нижчою ніж прожитковий мінімум і відповідно до вимог ст. 46 Конституції України.
Розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у 2010 році встановлювались ст. 52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік»з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»28.12.2007 № 107-VI внесені зміни до ст. ст. 50, 54 Закону № 796, якими зменшено вищезазначений розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою.
Посилання апелянта на Закон № 107-VI є безпідставними, оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 такі зміни визнано неконституційними, а відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Крім того, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, безпідставними є посилання апелянта на постанови КМ України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»та від 16.07.2008 № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», якими обмежені права на отримання вищезазначених додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, порівняно з правами, встановленими ст. ст. 50, 54 Закону № 796, а тому застосуванню підлягають саме останні, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Разом з тим, адміністративний позов, як вже зазначалося раніше, був задоволений поза межами строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України.
Враховуючи положення ст.. 99, 100 КАС України колегією суддів не встановлено підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду та враховуючи дату подачі даного адміністративного позову позовні вимоги за період з 01 вересня 2007 року по 14 квітня 2010 року підлягають залишенню без розгляду.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, проте в частині задоволення позову за період з 01 вересня 2007 року по 14 квітня 2010 року прийнято з порушенням норм процесуального права.
За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області – задовольнити частково, постанову Бородянського районного суду Київської області від 29 жовтня 2010 року –скасувати в частині задоволення позовних вимог в період з 01.09.2007 року по 14.04.2010 року та прийняти в цій частині нове рішення про залишення позовної заяви без розгляду, в іншій частині постанову залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської облатсті –задовольнити частково.
Постанову Бородянського районного суду Київської області від 29 жовтня 2010 року в частині задоволення позовних вимог за період з 01 вересня 2007 року по 14 квітня 2010 року –скасувати та прийняти нове рішення про залишення адміністративного позову в цій частині без розгляду.
В іншій частині постанову Бородянського районного суду Київської області від 29 жовтня 2010 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.Є.Пилипенко
Судді Я.Б.Глущенко
С.Б. Шелест