Справа № 2а/2570/3570/2011
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2011 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Падій В.В.,
при секретарі Кондратенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про визнання незаконною та скасування постанови, -
В С Т А Н О В И В :
06.07.2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про визнання незаконною та скасування постанови Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції від 03.06.2011 року про відкриття провадження ВП №26880464 та стягнення 6,80 грн. судового збору. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 04.03.2010 року Головним державним санітарним лікарем м. Чернігова була винесена постанова №199 про накладення на позивачку штрафу в розмірі 425 грн. 20.06.2011 року на адресу позивачки надійшла постанова державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції від 03.06.2011 року про відкриття виконавчого провадження. Вказану постанову позивачка вважає неправомірною та такою, яка підлягає скасуванню, оскільки постанова Головного державного санітарного лікаря м. Чернігова від 04.03.2010 року №199 не відповідає положенням ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» в частині не зазначення в ній дати набрання законної (юридичної) сили рішення та строку пред'явлення виконавчого документа до виконання. Також, зазначила, що оскільки постанова Головного державного санітарного лікаря м. Чернігова від 04.03.2010 року №199 оскаржена позивачкою до Деснянського райсуду м. Чернігова, то остання набрала законної сили в день винесення остаточного судового рішення – 19.08.2010 року. Пунктом 4 частини 1 та пунктом 4 частини 2 статті 21 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох місяців з дня винесення відповідної постанови. Таким чином, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» строк пред'явлення виконавчого документа - постанови Головного державного санітарного лікаря м. Чернігова від 04.03.2010 року № 199 до виконання, сплив 19.11.2010 року. Згідно ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання.
Позивачка та представник позивачки в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, оскільки постанова від 03.06.2011 року ВП № 26880464 про відкриття виконавчого провадження, відповідає вимогам Закону України “Про виконавче провадження”.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Спірні правовідносини, регулюються нормативно-правовими актами, в редакціях чинних на момент виникнення правовідносин.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 21.04.1999 року №606-XIV „Про виконавче провадження” (далі –Закон № 606-XIV).
Відповідно до ст.1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Законом №606-XIV примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до Закону України від 24.03.1998 №202/98-ВР “Про державну виконавчу службу” примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Судом встановлено, що 04.03.2010 року Головним державним санітарним лікарем м. Чернігова була винесена постанова №199 про накладення штрафу на ОСОБА_1 в розмірі 425 грн. (а.с. 6).
Позивачка не погоджуючись з вказаною постановою 13.03.2010 року оскаржила її до Деснянського районного суду м. Чернігова.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.08.2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо скасування постанови Головного державного санітарного лікаря м. Чернігова від 04.03.2010 року №199 – відмовлено повністю (а.с.23,24).
На підставі заяви стягувача від 25.08.2010 року (а.с.22) державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.09.2010 року щодо виконання постанови Головного державного санітарного лікаря м. Чернігова від 04.03.2010 року №199 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 425 грн. та надано строк боржнику для добровільного виконання до 09.09.2010 року (а.с.25).
22.12.2010 року державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, в зв’язку з направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, згідно п.10 ст. 37 Закону № 606-XIV (а.с.26).
Супровідним листом від 22.12.2010 року №1895/35 постанова про закінчення виконавчого провадження та виконавчий документ були направлені до Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції (а.с.26).
09.03.2011 року державним виконавцем Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (а.с. 27), оскільки виконавчий документ пред’явлений не за місцем виконання рішення та цього ж дня вказану постанову направлено до Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції до виконання та відома, що підтверджується копією супровідного листа, наявного в матеріалах справи від 09.03.2011 року № 1093/8 (а.с.27).
03.06.2011 року державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.16) щодо примусового виконання постанови Головного державного санітарного лікаря Чернігівської міської санітарно-епідеміологічної станції від 04.03.2010 року №193 щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 425 грн. та надано строк боржнику для добровільного виконання до 10.06.2011 року.
У зв’язку з допущеною помилкою в процесуальному документі 30.06.2011 року начальником Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції прийнято постанову про виправлення помилки в постанові про відкриття виконавчого провадження від 03.06.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 425 грн., а саме: виправлено помилку «постанова №193» на вірний «постанова №199».
Статтею 25 Закону №606-XIV передбачений порядок прийняття виконавчого документа до виконання. Так, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Як зазначає позивач, постанова Головного державного санітарного лікаря м. Чернігова від 04.03.2010 року № 199 не відповідає вимогам Закону №606-XIV в частині відсутності в ній дати набрання законної (юридичної) сили рішення та строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до ст. 18 Закону №606-XIV у виконавчому документі повинні бути зазначені: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Як вбачається з копії постанови Головного державного санітарного лікаря м. Чернігова від 04.03.2010 року №199 (а.с. 6) в ній дійсно відсутні реквізити, обов’язкова наявність яких передбачена ст. 18 Закону №606-XIV, зокрема, дата набрання законної (юридичної) сили рішення, і строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Згідно ч. 6 ст. 26 Закону №606-XIV державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 Закону №606-XIV.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що державним виконавцем в порушення вимог Закону №606-XIV відкрито виконавче провадження за виконавчим документом, який не відповідає вимогам Закону №606-XIV, а тому суд вважає, що постанова про відкриття провадження є не законною, а тому підлягає скасуванню.
Суд не бере до уваги посилання позивачки на те, що строк пред’явлення виконавчого документа - постанови Головного державного санітарного лікаря м. Чернігова від 04.03.2010 року № 199 про накладення штрафу, сплив 19.11.2010 року, оскільки відповідно до ч.1, 2 ст. 23 Закону №606-XIV строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Як вбачається з заяви стягувача (а.с.22) виконавчий документ наданий відповідачу до примусового виконання у строк, передбачений Законом №606-XIV.
Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб’єкт владних повноважень не довів правомірність винесеного ним рішення.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовну вимогу ОСОБА_1 до Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції в частині визнання незаконною та скасування постанови Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції від 03.06.2011 року про відкриття провадження ВП №26880464 необхідно задовольнити.
Щодо стягнення 6,80 грн. судового збору, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір належить до судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Згідно ч.2 ст. 89 КАС України судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
Як вбачається з квитанції про сплату судового збору, позивачкою сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, тобто в розмірі 6,80 грн.
Оскільки, позовні вимоги позивача задоволено повністю, то судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, в задоволенні решти – відмовити.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про визнання незаконною та скасування постанови - задовольнити частково.
Визнати незаконною та скасувати постанову Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції від 03.06.2011 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 26880464.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Порядок апеляційного оскарження постанови суду, передбачений ст. 185-186 КАС України.
Суддя Падій В.В.