КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-2276/10 Головуючий у 1-й інстанції: Зотько Т.А.
Суддя-доповідач: Гром Л.М.
ПОСТАНОВА
Іменем України
"02" серпня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Гром Л.М.,
суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 01.12.2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про зобов’язання здійснити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, в якому просив зобов’язати відповідачів здійснити перерахунок та забезпечити виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 4 мінімальних заробітних плат та щорічної до 5 травня разової допомоги за 2010 рік відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком.
Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач змінив свої позовні вимоги та просив суд визнати неправомірною відмову Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок та забезпечити виплату щорічної до 5 травня разової допомоги, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком за 2010 рік.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 01.12.2010 р. зазначений адміністративний позов задоволено. Зобов’язано Київський міський центра по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2010 року в розмірі семи мінімальних пенсій з урахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову по суті позовних вимог. Свої вимоги апелянт аргументує посиланням на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
До суду апеляційної інстанції сторони не з’явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.
Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов’язковою.
Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розглядую.
У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмово провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з положень ч. 1 ст. 195 КАС України, згідно яким суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Враховуючи, що Постанова суду першої інстанції позивачем та відповідачем Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації не оскаржується, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для перегляду зазначеного рішення в цій частині.
Аналізуючи вимоги ОСОБА_3 про зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації провести перерахунок, а Київський міський центра по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат провести виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2010 року, згідно зі статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено та проти чого не заперечують відповідачі, що ОСОБА_3 є інвалідом війни 3 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для інвалідів війни, що підтверджується посвідченням.
Статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»передбачено, що щорічна разова грошова допомога до 5 травня як інваліду війни 3 групи виплачується в розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Позивач отримував зазначену допомогу, але в меншому розмірі.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на отримання зазначеної допомоги в розмірі, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме в розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів приходить до висновку, що при визначенні розміру разової грошової допомоги до 5 травня застосуванню підлягають частина 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не Постанова Кабінету Міністрів України «Про розмір разової грошової допомоги, що виплачуються в 2010 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань»від 07.04.2010 року №299, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Також суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання відповідачів на частину п'яту статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції Закону України від 28.12.2007 року №107-VI, якою передбачено, що розмір разової грошової допомоги до 5 травня визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Крім того, вказані зміни були визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008.
Зі статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене колегія суддів не приймає до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання разової грошової допомоги до 5 травня, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Безпідставними визнано також посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Однак, постановляючи рішення по справі, судом першої інстанції в резолютивній частині помилково не було розмежовано, що Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації зобов’язано здійснити перерахунок ОСОБА_3 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2010 року в розмірі семи мінімальних пенсій з урахування проведених виплат, а Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат зобов’язано провести виплату ОСОБА_3 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2010 року, перерахованої Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації з розрахунку семи мінімальних пенсій за віком з врахуванням проведених виплат.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції може змінити постанову суду першої інстанції, якщо встановить, що судом першої інстанції вирішені не всі позовні вимоги або питання.
Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 197, 198, 201, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу відповідача Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 01.12.2010 року –залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 01.12.2010 року –змінити, виклавши другий абзац Постанови в наступній редакції:
«Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок ОСОБА_3 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2010 року в розмірі семи мінімальних пенсій з урахування проведених виплат, а Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат - провести виплату ОСОБА_3 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2010 року, перерахованої Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації з розрахунку семи мінімальних пенсій за віком з врахуванням проведених виплат.»
В решті Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 01.12.2010 року –залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя
Судді